Розрахунок параметрів аерофотознімання.



- Розраховуємо граничну висоту фотографування Н:

де  – оптимальний повздовжній паралакс;  = 60мм =0,06м;

 – похибка вимірювання висоти на карті;

 – СКП вимірювання повздовжнього паралаксу;

- Розраховуємо висоту фотографування щодо середньої поверхні ділянки, що знімається

- Поздовжнє і поперечне перекриття, в залежності від перевищення на ділянці, що знімається, і висоти фотографування, для масштабу 1:10000 і крупніше уточнюються за формулами

де  максимальне перевищення над середньою площиною.

- Базис фотографування - це відстань між двома послідовними центрами фотографування. Базис фотографування розраховується за формулою

де  - формат кадру аерофотоапарата.

- Відстань між маршрутами виміряється між осями двох сусідніх маршрутів і розраховується за формулою

- Кількість знімків в одному маршруті залежить від довжини ділянки, що знімається , і базису фотографування

- Кількість маршрутів на ділянці, що знімається, залежить від її ширини і відстані між маршрутами

- Загальну кількість аерознімків визначають як:

- Інтервал між експозиціями обчислюють за формулою :

де  - швидкість літака (м/сек).

- Витримка аерофотоапарата

де σ - припустимий змаз зображення.

σ = 0,02 мм

- Обчислюють погонні кілометри зйомки

- Час зйомки підраховують за формулою

Розрахунок параметрів аерофотознімання дає уяву про трудові і матеріальні витрати при виконанні таких робіт.


 

3. ПЛАНОВО-ВИСОТНА ПРИВ’ЯЗКА АЕРОЗНІМКІВ

Прив'язкою аерофотознімків називають комплекс робіт щодо розпізнавання на місцевості і визначення геодезичних координат обраних контурних точок на аерознімках. В залежності від обумовлених координат точок розрізняють планову прив'язку, планово-висотну і висотну.

Якщо складається тільки контурна частина карти досить мати точки з плановими координатами X і У. У випадку зйомки рельєфу місцевості і рішення інших задач, зв'язаних з використанням просторових координат точок, виконується планово-висотна або висотна прив'язка аерознімків.

В залежності від вимог, що відносяться до топографічного плану або карти, а також від визначеної технології провадження робіт, виконують суцільну або розріджену прив'язку. При суцільній прив'язці кожна стереопара або аерознімок забезпечується необхідною кількістю опорних точок. Суцільна планова прив'язка виконується тільки для створення планів забудованих територій масштабу 1:500 -1:5000, при цьому кожен знімок має бути забезпечений чотирма і більше плановими опознаками, в залежності від коефіцієнта трансформування аерознімків в зоні потрійного поздовжнього перекриття (К<2,5) і в середині чверті знімка, якщо (К>2,5)

Суцільна висотна підготовка виконується при створенні топографічних планів з висотою перетину рельєфу 0,25 м. Допускається також суцільна висотна підготовка при створенні планів масштабу 1:500-1:5000 з перетином рельєфу 0,5 м.

Розріджена прив'язка виконується, якщо точність наступних фототріангуляційних робіт забезпечить необхідну точність створення плану або карти. Це основний вид прив'язки при середньомасштабному і великомасштабному картографуванні незабудованих територій.

Планово-висотна прив'язка складається з таких основних процесів:

- складання проекту робіт;

- маркірування опознаків;

- розпізнавання й оформлення опознаків;

- польові геодезичні роботи.

Погрішності взаємного положення точок на плані не повинні перевищувати 0,4 мм.

При складанні проекту розташування опознаків враховується метод фотограмметричного згущення. При аналітичній і аналоговій фототріангуляції опознаки проектують рядами, розташованими поперек аерофотознімального маршруту.

Опознаки, по можливості повинні рjзміщуватись в зоні потрійного поздовжнього перекриття й у середині міжмаршрутного перекриття. Відстань між плановими і висотними опознаками розраховуються за формулами або відповідно до вимог інструкції по топографічній зйомці .

Опознаки вибирають на місцевості відповідно до проекту планово-висотної підготовки. За опознаки беруть чіткі контури, що розпізнаються на знімках з точністю не менш 0,1 мм у масштабі карти, що складається.

Висотні опознаки повинні вибиратися на рівнинній місцевості, можна використовувати характерні точки рельєфу. Погрішність у розпізнаванні висотного опознаку на місцевості не повинна приводити до погрішності у висоті точки більше 0, 1 висоти між горизонталями.

У районах, де неможливо забезпечити чітке розпізнавання на аерознімках точок місцевості, перед аерофотозйомкою виконують маркірування опознаків. Маркірувальні знаки виконують у вигляді хреста, що складається з чотирьох променів з вільним простором у центрі, квадрата або кола. Розміри маркіровочних знаків залежать від масштабу зйомки. Наприклад, розміри повинні бути не менше 0,15мм і 0,05 мм у довжину і ширину одного променя знака "хрест", а відстань променявід центра знака -0,05 мм, сторона квадрата або діаметр кола- 0,10 мм.

Середні похибки положення планових опознаків не повинні перевищувати 0,1 мм у масштабі карти, що складається, а граничні похибки не повинні перевищувати 0,2 мм.

 


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1716; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!