Суб’єкти права на конституційне подання на КСУ



Питання регламентується КУ, Регламентом КСУ від 05.03.97р.зі змінами.

Суб'єктами конституційного звернення до КСУ згідно зі ст.150 КУ є:

ПрУ, не менш як 45 народних депутатів України, ВСУ, Уповноважений ВРУ з прав людини, Верховна Рада АРК.

 При вирішенні питань своєї компетенції КСУ, зокрема за зверненням ПрУ або КМУ, дає висновки про відповідність КУ чинних м/н договорів або тих м/н договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість.

 У свою чергу за зверненням ВРУ КСУ дає висновок щодо додержання конституційної процедури розгляду і розслідування справи про усунення Президента України в порядку імпічменту (ст. 151 КУ).

Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання - це письмове клопотання до КСУ про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до КУ вимогам ст.157 і 158 КУ, конституційності м/н договору або про необхідність офіційного тлумачення КУ та ЗУ. Конституційним поданням є також звернення ВРУ про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПрУ з поста в порядку імпічменту, порушення ВР АРК КУ або ЗУ.

 

України – суверенна, незалежна, демократична, правова, соціальна держава.

До засад конституційного ладу входять закріплені КУ риси Української держави, які характеризують її як саме конституційну державу. Так, ст. 1 КУ визначає Українську державу як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу.

           Україна - суверенна і незалежна держава. Суверенітет як необхідний атрибут державної влади виступає якісною рисою держави і становить важливу засаду конституційного ладу України.

Ознаками суверенітету Української держави є:

- верховенство державної влади на всій території України;

- єдність і неподільність державної влади;

- незалежність і самостійність державної влади.

           Верховенство державної влади означає:

по-перше, її необмеженість нічим і ніким, окрім народного суверенітету, КУ, громадянського суспільства, природного права і законів;

по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка могла би видавати легітимні закони;

по-третє, підпорядкованість державній владі всіх громадян, їхніх об'єднань, ОДВ та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

           Єдність державної влади полягає в наявності єдиної системи ОДВ (законодавчої, виконавчої та судової), які мають єдині цілі та завдання діяльності, що забезпечує певну ступінь керованості суспільством.

           Незалежність і самостійність державної влади означає, по-перше, те, що вона сама, без впливу інших сил, правоспроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу;

по-друге, відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційної тощо) органів державної влади від будь-кого всередині держави та за її межами.

           Отже, державний суверенітет характеризує повноту законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території, що виключає наявність будь-якої конкуруючої влади, а також: непідпорядкованість держави владі іншої держави у сфері міжнародного спілкування.

Конституційно-правовими ознаками України як суверенної держави є:

           1. Територіальна цілісність. Кожна суверенна держава має свою державну територію. Згідно з МП державною територією є частина земної кулі, яка належить певній державі та в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство. Відповідно до ч.1 ст.2 КУ суверенітет України поширюється на всю її територію. Складниками державної території України є її суходіл, води, надра під ними та відповідний повітряний простір. Деякі суверенні права Україна здійснює також і в межах територій зі змішаним правовим режимом (континентальний шельф і економічна зона).

Державна територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ч.З ст.2 КУ). Цілісність державної території України полягає в забороні її насильницького поділу. Недоторканність державної території України означає те, що всі інші держави зобов'язані утримуватися від будь-яких зазіхань на територію України відповідно до загальновизнаних принципів МП, закріплених у Статуті ООН та в інших міжнародних договорах.

Згідно з ч.1 ст.17 КУ захист суверенітету і територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.

           2. Єдиний конституційний простір. КУ є юридичною базою для нормотворчої діяльності всіх ОДВ та органів місцевого самоврядування, вона визначає зміст і напрямки розвитку галузевого законодавства.

До складу України входить автономне утворення - АРК, яка має Конституцію АРК (ч.1 ст.135 КУ). Право приймати Конституцію АРК належить ВР АРК, але вона набуває чинності лише після затвердження ВРУ не менш як половиною від її конституційного складу. Такий порядок прийняття і затвердження Конституції АРК забезпечує їй відповідне місце в системі законодавства України, складовою частиною якого вона є.

           3. Громадянство. Одним із виявів суверенітету держави є встановлення громадянства. Згідно зі ст.4 КУ в Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства має на меті, по-перше, недопущення існування громадянства окремих адміністративно-територіальних одиниць України, по-друге, уникнення випадків кумуляції громадянства окремих осіб (подвійного громадянства, або біпатризму). Цим забезпечується єдиний правовий статус для всіх громадян України.

           4. Єдина грошово-кредитна система. Наявність власної грошової одиниці є важливим виявом державного суверенітету. Ст. 99 КУ визначає, що грошовою одиницею України є гривня.

           5. Національні Збройні Сили. Державний суверенітет передбачає реальну здатність держави забезпечити свою внутрішню і зовнішню безпеку. Оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності КУ (ч.2 ст.17) покладає на Збройні Сили України.

           6. Міжнародна правосуб'єктність. Україна як суверенна держава є повноправним суб'єктом МП, може вступати у відносини з іншими суверенними державами, вступати до м/н організацій, укладати м/н договори тощо. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами м/н співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами МП (ст.18 КУ).

           7. Офіційний статус державної мови. Державною мовою вважається визнана конституцією або чинним законодавством основна мова держави. Згідно з ч.1 ст.10 КУ державною мовою в Україні є українська мова. Це покладає на державу обов'язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Водночас держава гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

           9. Державні символи. Важливими ознаками суверенної держави є державні символи: Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн і столиця.

           Україна - демократична держава. Демократичною вважається держава, устрій і діяльність якої відповідає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина. Ознаками України як демократичної держави є:

1) реальна представницька демократія, що забезпечується обранням ВРУ, ПрУ, представницьких органів місцевого самоврядування на основі демократичних принципів виборчого права;

2) організація державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст.6 КУ). Вперше в Україні принцип поділу влади було зафіксовано в Конституції УНР 29 квітня 1918 р. У новітній історії України цей принцип вперше було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 p.;

3) конституційне закріплення та реалізація принципу ідеологічного і політичного плюралізму (ст.15 КУ). Цей принцип, по-перше, унеможливлює існування в суспільстві будь-якої обов'язкової ідеології (державної чи іншої), по-друге, передбачає завдання держави сприяти організації та діяльності всіх політичних партій, інших організацій, діяльність яких перебуває в межах КУ та чинного законодавства України. Правовий статус політичних партій, громадських організацій в Україні визначається ЗУ «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 p.;

4) визнання й гарантованість місцевого самоврядування (ст.7 КУ).

 

 

Билет №32


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 595; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!