Порядок формування органів виконавчої влади



КМУ – вищий орган виконавчої влади (ОВВ). КУ (ст.113-120) , ЗУ «Про КМУ» від 07.10.10р.

КМУ здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші ЦОВВ, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.

Член КМУ – політична посада.

Пр-м. призначається ПрУ за згодою більшості ВРУ (226). Голосування поіменное. Приймається Постанова, направляється ПрУ, видається Указ Пру – набуває повноважень.

Члени КМУ призначаються ПрУ за поданням Пр.-м. (1 член – 1 кандидатура, списком або окремо).

Пр.-м. входить з поданням до ПрУ про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших ЦОВВ в межах коштів, передбачених Держ.бюджетом на утримання цих органів.

Повноваження КМУ:у сфері вдосконалення державного управління - здійснює заходи щодо кадрового забезпечення ОВВ; розробляє і здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи ОВВ з метою підвищення ефективності їх діяльності та оптимізації витрат, пов'язаних з утриманням апарату управління.Міністерства та інші ЦОВВ підзвітні та підконтрольні КМУ. КМУ може скасовувати акти міністерств та інших ЦОВВ повністю чи в окремій частині.Рада міністрів АРК підзвітна та підконтрольна КМУ з питань виконання нею державних функцій і повноважень.КМУ має право звернутися до ПрУ та до ВР АРК з поданням про звільнення Голови Ради міністрів АРК з посади.

КМУ спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій щодо виконання КУ та ЗУ, актів ПрУ, актів КМУ, ОВВ вищого рівня, здійснення на відповідній території інших наданих місцевим державним адміністраціям повноважень.

КМУ в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до ЗУ державні господарські об'єднання, підприємства, установи та організації, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об'єктами державної власності. КМУ затверджує положення та статути державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності, розглядає фінансові плани.

 

Риси та юридичні властивості КУ. Охорона конституції

Властивості КУ - це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст. Зазвичай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні властивості КУ.

Юридичні властивості виражають правову природу Конституції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства.

До основних юридичних властивостей КУ можна віднести такі

           1. КУ як Основний Закон є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства. Ця властивість обумовлена тим, що КУ визначає сфери суспільних відносин, які підлягають правовому (зокрема законодавчому) регулюванню, встановлює ієрархію нормативно-правових актів. Так, наприклад, ст.92 КУ встановлює досить широкий перелік питань, які визначаються або встановлюються тільки законами України. Вони стосуються прав і свобод людини і громадянина, громадянства, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.

           2. КУ характеризується юридичним верховенством, що означає її пріоритетне становище в системі національного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конституції є проявом загальнішого принципу верховного права як необхідної ознаки правової держави, і цей принцип прямо закріплюється в ч.2 ст.8 КУ: «КУ має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі КУ і повинні відповідати їй».

           КУ характеризується верховенством не лише стосовно до актів національного законодавства, а й щодо м/н договорів, що передбачено ч.2 ст.9 КУ: «Укладення м/н договорів, які суперечать КУ, можливе лише після внесення відповідних змін до КУ».

           3. Важливою юридичною властивістю КУ є її стабільність, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ XIII КУ встановлює досить складну процедуру зміни КУ, яка пов'язана з тим, що,

по-перше, «вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення тер. цілісності України» (ч.1 ст.157),

по-друге, КУ взагалі не може бути змінена з настанням певних обставин - в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157),

по-третє, положення КУ, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми народного волевиявлення, порядок зміни КУ можуть бути змінені лише всеукраїнським референдумом, що призначається ПрУ,

по-четверте, зміни до інших положень КУ вносяться ВРУ двома третинами голосів від її конституційного складу.

           4. До юридичних властивостей КУ можна також віднести пряму дію її норм, що згідно з ч.3 ст.8 КУ означає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі КУ.

           5. Юридичною властивістю Конституції України є особливий правовий захист, який має на меті забезпечення дотримання конституційних положень, захист від порушень як «знизу» - фізичними і юридичними особами, так і «згори» - різними гілками державної влади. В той же час захист КУ може здійснюватися лише правовими засобами. Вони передбачають застосування органами державної влади, посадовими особами з метою дотримання КУ форм і методів діяльності в рамках наданої компетенції..

Правовий захист Конституції України здійснюють:

           1. Вищі органи державної влади: ПрУ, ВРУ, КМУ. Так, наприклад, згідно з КУ ПрУ є гарантом додержання КУ (ч.2 ст.102), ВРУ усуває ПрУ з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (п.10 ст.85) та здійснює контроль за діяльністю КМУ (п.13 ст.85), КМУ забезпечує виконання Конституції та законів України (п.1 ст.116) тощо.

           2. Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та місцеві органи виконавчої влади.

           3. Орган конституційної юрисдикції (КСУ), який є основним, визначальним елементом системи правових засобів захисту КУ. Згідно зі ст.2 ЗУ «Про КСУ» від 16 жовтня 1996 р. завданням КСУ є гарантування верховенства КУ як Основного Закону держави на всій території України.

           4. Збройні Сили України, на яких покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості (ч. 2 ст. 17 КУ).

           5. Громадяни України. Активні форми охорони КУ громадянами передбачені в її тексті. Так, ст.55 встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

           Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого ВРУ з прав людини.

           Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

           Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

 


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 536; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!