Структура уроку теоретичного навчання.
Структура: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах. Структура уроку має вигляд: 1. Організаційний момент – 2 хвилини. (Наявність учнів на уроці.Важливо залучити їх до роботи з першої хвилини. Саме тому початок уроку повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості.) 2. Повідомлення теми, мети, завдань – 2 хвилини. (Тему кожного уроку учитель повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим матеріалом.) 3. Мотивація учбової діяльності – 3 хвилини. (мотивація учіння — це застосування різних способів і засобів формування в учнів позитивних мотивів учіння. Способи мотивації можуть бути різні: постановка проблемного навчального завдання, створення проблемної ситуації, ситуації успіху, повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, формування інтересу до знань, процесу їх набування.) 4. Актуалізація опорних знань – 3 хвилин. (опитування по пройденій темі, перевірка домашнього завдання) 5. Викладення нового матеріалу – 12 хвилин. 6. Закріплення нового матеріалу – 21 хвилина. (Опитування по темі, що вивчалась, Самостійна робота) 7. Домашнє завдання для учнів – 1 хвилина.
|
|
|
Білет №23
Інструкційно-технологічна карта як дидактичний засіб навчання
Письмові інструкції – навчальні інструкційно-технологічні документи є важливим дидактичним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів. У них наводиться перелік вправ, пропонуються способи і порядок їх виконання, вказуються об’єкти праці або завдання, поетапні робочі пози, інструмент, що застосовується, пристосування і матеріали. До інструкцій додаються робочі креслення або малюнки, поопераційні ескізи результатів праці і технічні вимоги. Письмові інструкції складаються у вигляді інструкційно-технологічних карт. Інструкційні карти на операцію або заняття сприяють запам’ятовуванню навчально-тренувальних вправ та інформації, отриманої учнями при інструктуванні. На вступному інструктажі майстер докладно розглядає ці карти і сам виконує до них вправи. В подальшому вони використовуються як навчально-наочні посібники. Інструкційно-технологічні карти використовують при вивченні комплексних тем програми. В них відбиваються технологічна послідовність виготовлення деталей і складання, хід процесів. Такі карти сприяють закріпленню вмінь і навичок виконання технологічних операцій, розвитку технологічного мислення учнів. Інструкційно-технологічні карти виготовляють за формою:
|
|
|
Вимоги до сучасного уроку теоретичного навчання.
Загальні вимоги до уроку такі: проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу; проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій; особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов; оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів; встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями; зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів; актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо; логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів; ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних; тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня; формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності; формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти; діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку. Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиваючої, виховної та самовдосконалювальної. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості.
|
|
|
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 534; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!