Культура педагогічної діяльності викладача
зміни в політичних, економічних і соціальних сферах України в умовах вступу до Європейського суспільства диктують нові вимоги до вищої школи й до рівня компетентності викладача, зокрема.
Система освіти вимагає підвищення якості навчання, щоб не лише забезпечувати передачу набутого комплексного досвіду від одного покоління іншому, необхідного для подальшого прогресу суспільства, але й створювати умови для максимального розвитку особистості майбутнього фахівця, здатного самостійно здобувати знання протягом усього життя. У вирішенні даного завдання першочергова роль належить викладачеві.
Постановка проблеми
Невід'ємною складовою характеристики сучасного викладача є рівень його педагогічної культури. Педагогічна культура є частиною загальнолюдської культури, в якій з найбільшою повнотою відображені духовні і матеріальні цінності освіти та виховання, а також способи творчої педагогічної діяльності, необхідні для обслуговування історичного процесу зміни поколінь, соціалізації особистості і здійснення освітньо-виховного процесу. Педагогічна культура інтегрує історико-культурний педагогічний досвід і регулює сферу педагогічної взаємодії.
Результати теоретичного аналізу проблеми
У культурно-історичному аспекті вона містить світовий педагогічний досвід як зміну світових культурних епох і відповідних їм педагогічних цивілізацій, як історію педагогічної думки науки і освіти.
|
|
|
У соціально-педагогічному аспекті педагогічна культура постає як явище соціальне, як характеристика особливостей педагогічної взаємодії поколінь, як засіб педагогізації навколишнього середовища.
В аспекті діяльності навчальних закладів педагогічна культура досліджується як сутнісна характеристика середовища, способу життя, особливостей педагогічної системи, як процес її руху до нового якісного стану.
В індивідуально-особистісному аспекті вона розглядається як вияв сутнісних властивостей особистості, професійної діяльності і спілкування педагога.
Педагогічна культура розуміється як: система цінностей – регуляторів педагогічної діяльності; передумова, мета, засіб, інструмент педагогічної діяльності, рівень самореалізації в ній; концентроване вираження особистості педагога [7, 68]. Педагогічна культура викладача має досягти найвищого рівня, показниками якого слід вважати:
- гуманістично-педагогічну позицію у ставленні до студентів, здатність бути вихователем;
- психолого-педагогічну компетентність і розвинене педагогічне мислення;
- освіченість у сфері предмета викладання та оволодіння педагогічними технологіями;
|
|
|
- досвід творчої педагогічної діяльності, уміння обґрунтовувати власну педагогічну діяльність як систему, здатність розробити авторський освітній проект;
- культуру професійної поведінки, способу саморозвитку, уміння саморегуляції власної діяльності, культуру спілкування.
Окрім того, що викладач володіє особистісними рисами високої якості, інформаційною та педагогічною культурою, у його діяльності важливе значення мають знання та вміння. Ці структури у науково-психологічному аспекті передбачають дві ланки. До першої відноситься така система взаємозв'язаних знань та вмінь:
а) спеціальних – знання історії своєї науки та практичне вміння застосовувати їх;
б) педагогічних – знання дидактики, теорії виховання, усвідомлення основних аспектів навчання й виховання у вузі, діагностика професійних даних майбутнього фахівця, прогнозування його фахового зростання;
в) психологічних – знання психологічних основ викладання обраного предмета, психологічного стану студентів і свого власного, закономірності вікових та індивідуальних особливостей сприймання студентами змісту навчання;
г) методичних – знання шляхів, методів, прийомів і засобів донесення наукової інформації до студентів.
|
|
|
Друга ланка структури педагогічної праці викладача вищого навчального закладу передбачає: конструктивну, організаційно-мобілізуючу, комунікативно-розвиваючу, інформаційно-орієнтувальну, дослідницьку та гностичну діяльність, кожна з яких містить цілий ряд професійних умінь.
Та в першу чергу викладач має володіти професійними вміннями, дотримуватись логічної послідовності у висвітленні матеріалу, викладати матеріал ясно, виразно, доступно, роз’яснювати складні положення, виокремлювати головні моменти, уміти викликати та підтримати інтерес аудиторії до предмету.
Наукова організація праці педагога (НОПП) — це система заходів, спрямована на систематичне і безперервне вдосконалення умов праці педагога та учнів, тобто на забезпечення максимальної ефективності навчання і виховання школярів на основі раціонального використання часу, зусиль, засобів як педагога, так і учнів (Раченко И.П. Научная организация педагогического труда. — М.: Педагогика, 1972. — С.107)
Резерви економії часу потрібно шукати в процесі підготовки вчителя до занять (наприклад, використання торішніх конспектів з внесенням у них певних коректив, доповнень, що дає можливість скоротити зайві записи і затрати на підготовку до одного заняття), в самому навчальному процесі (це доцільно вибрані форми і методи перевірки домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, його закріплення і повторення, пояснення домашнього завдання та ін.), в проведенні виховної роботи з учнями, в організації позаурочного часу педагога (домашньої праці, побуту, харчування, сну, дозвілля, виховання своїх дітей), в організації зборів, засідань, нарад. Предметом вивчення і виявлення резервів часу є організація творчих пошуків педагога, активізація діяльності учнів, спрямованої на розвиток творчої ініціативи і самостійності, активізація діяльності батьків, шефів, громадськості, спрямованої на підготовку учнів до життя і праці.
Науковій організації педагогічної праці сприяє правильна організація режиму дня, тобто найбільш доцільний порядок чергування і тривалості протягом доби праці і відпочинку, харчування і сну, дотримання правил особистої гігієни.
Науковцями встановлено, що протягом робочого дня найвища працездатність припадає на період з 8-9 до 12-13 години, а протягом тижня — у вівторок, середу, тому на цей час потрібно планувати найбільш складну і напружену роботу. Заняття в школі доцільно планувати на години найвищої працездатності, а вивчення складніших предметів — у дні найвищої працездатності.
На ефективність праці педагога і учнів впливають робоче місце і умови праці. Зручне, привабливе, обладнане необхідними приладами робоче місце педагога і учнів сприяє підвищенню продуктивності праці.
Під умовами праці розуміють ту конкретну обстановку, в якій здійснюють свою діяльність педагоги, учні. Це перш за все мікроклімат (температура, вологість, рух, чистота повітря), стан робочого місця, освітлення, шум, колір, інтер'єр робочого місця , інші чинники.
Оптимальною температурою на робочому місці в холодну пору року вважають 19-20°С, а в теплу — 22-25°С. Висока, а також низька температура не сприяють працездатності.
Нормальною вважається відносна вологість повітря 40-60%.
Недостатнє освітлення призводить до перенапруження зору, погіршення координації зорової і моторної діяльності.
Сильний шум впливає на підвищення кров'яного тиску, притуплює гостроту слуху, зору та ін.
Правильно підібраний колір об'єкта сприяє підвищенню ефективності праці. Найбільш оптимальним для зору є темно-зелений або темно-коричневий колір класної дошки. Підвищують ефективність праці також інші естетичні чинники. Наприклад, зняттю нервового напруження можуть сприяти кімнатні рослини, живий куток, що розміщені в робочій кімнаті, прослуховування заспокійливої музики тощо.
Продуктивність педагогічної праці значною мірою залежить і від оптимізації особистої праці вчителя: вміння гармонійно поєднувати педагогічну техніку і технічні засоби праці, вміння спілкуватися, працювати з книгою, фіксувати і опрацьовувати інформацію.
Принципи НОПП — це ті вихідні положення в науковій організації педагогічної праці, яких потрібно дотримуватися.
Виділяють такі групи принципів НОПП:
1) принципи організації дій;
2) принципи організації вимірювання;
3) принципи загального призначення.
До групи принципів організації дій належать такі:
1) вміння правильно і обгрунтовано формулювати мету і завдання своєї діяльності;
2) вибір форм, методів і прийомів праці;
3) вибір і раціональне використання техніки;
4) планування.
|
|
|
Педагогічна технологія
Під педагогічною технологією слід розуміти [80] вивчення, розробку і системне використання принципів організації навчального процесу на основі новітніх досягнень педагогіки, психології, теорії управління та менеджменту, інформатики, соціології тощо для розробки таких засобів навчання, що підвищують ефективність навчального процесу. Педагогічна технологія може бути різних рівнів, до неї входять учасники процесу навчання, система теорій, ідей, засобів і методів організації навчальної діяльності, що забезпечують всі аспекти засвоєння знань і практичних умінь. Пошуки дидактичних засобів і підходів у навчанні, які б могли гарантувати будь-якому викладачеві високі результати, продовжуються.
Технологічний підхід до навчання можна подати у вигляді схеми:
Загальні цілі і зміст навчання > Навчальні цілі > Навчання > Оцінка.
Однак тут треба дещо додати. Оскільки на кожному етапі гарантується досягнення поставлених цілей, весь навчальний процес пронизаний оперативним зворотним зв'язком, який сприяє корекції дій та змісту навчання для досягнення кращої ефективності процесу. Навчання не зводиться тільки до передачі знань, відпрацювання навчальних дій і операцій. Воно відбувається в рамках будь-якої діяльності, загальні закономірності процесу засвоєння знань мають специфічне вираження в різних видах діяльності. Але вчення – це історично виділений вид діяльності, метою якої є засвоєння знань. Самоорганізація цієї діяльності складає основу процесу навчання.
Можуть бути різні рівні засвоєння : розпізнавання, запам'ятовування, розуміння, вміння, перенесення, оцінка тощо. У залежності від цілей навчання одні й ті ж знання можуть засвоюватись з різною повнотою, глибиною, узагальненістю, усвідомленістю тощо.
До об'єктивних якостей знань відносяться повнота, глибина, оперативність, конкретність, узагальненість, систематичність, системність, розгорнутість; до суб'єктивних – гнучкість, згорнутість, усвідомленість, міцність. Усвідомленість є найважливішою вимогою до знань. Наявність цих якостей повинна обов'язково перевірятися спеціально підготовленими навчальними завданнями для визначення ефективності навчання.
Нова технологія може виникнути з необхідності вдосконалити навчальний процес, тому кількість варіантів її практично невичерпна. Процес вчення, наприклад, можна уявити у взаємодії трьох пов'язаних елементів, що доповнюють один одний: мотивація, діяльність вчення, управління цією діяльністю з боку викладача. Всі ці елементи можуть вдосконалюватися, в результаті ми одержимо різні технології вчення. Але вони обов'язково повинні розглядатися у системі, у взаємодії.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 526; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!