Сутність проблемно-розвиваючого навчання



Процес навчання в своєму генезі пройшов ряд стадій розвитку, при цьому рівень цілісності ставав вище і в даний час високому її рівню відповідає процес проблемно-розвиваючого навчання. Теорія проблемно-розвиваючого навчання представлена в працях М. І. Махмутова і ряду інших авторів (Ю. К. Бабанський, Т. В. Кудрявцев, І. Я. Лернер, Дж.Брунер, В. вікон, Т. Новацький, Х. Вік "і ін.) Що ж являє собою сутність проблемного навчання?

Мета проблемного навчання: засвоєння не тільки результатів наукового пізнання, а й самого шляху, процесу отримання цих результатів (оволодіння способами пізнання), вона включає ще й формування і розвиток інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та інших сфер школяра, розвиток його індивідуальних здібностей, тобто в проблемно-розвиваючого навчання акцент робиться на загальних розвитку школяра, а не на трансляції готових висновків науки учням.

Проблемно-розвиваюче навчання - це сучасний рівень розвитку дидактики і педагогічної практики. Воно є ефективним засобом загального розвитку учнів. "Проблемним воно називається не тому, що весь навчальний матеріал учні засвоюють тільки шляхом самостійного вирішення проблем і "відкриття" нових понять. Тут є і пояснення вчителя, і репродуктивна діяльність учнів, і постановка завдань, та виконання учнями вправ. Але організація навчального процесу базується на принципі проблемності, а систематичне рішення навчальних проблем - характерна ознака цього типу навчання. Оскільки вся система методів при цьому спрямована на загальний розвиток школяра, розвиток його індивідуальних здібностей, проблемне навчання є справді розвиває навчанням "(М. І. Махмутов - 1975, с. 255).

Проблемне навчання - це тип розвиваючого навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки, а система методів навчання побудована з урахуванням цілепокладання та принципу проблемності; процес взаємодії вчителя та учнів орієнтований на розвиток індивідуальності школяра та соціалізацію її особистості.

Проблемна ситуація - це, за визначенням А. М. Матюшкина, "особливий вид розумового взаємодії суб'єкта та об'єкта; характеризується таким психічним станом, що виникають у суб'єкта (учня) при виконанні ним завдання, яке вимагає знайти (відкрити або засвоїти) нові, раніше невідомі суб'єкту знання чи способи дії. Психологічна структура проблемної ситуації включає: а) пізнавальну потребу, що спонукає людину до інтелектуальної діяльності, б) невідоме досягається знання або спосіб дії, в) інтелектуальні можливості людини, що включають, його творчі здібності та минулий досвід "(А. М. Матюшкина - 1972, с. 193).

 

Диференційований підхід у вихованні та навчанні, один із способів вирішення педагогічних завдань з урахуванням соціально-психологічних особливостей груп виховання, які існують в співтоваристві дітей як його структурні або неформальні об'єднання або виділяються педагогом за схожими індивідуальним, особистісним якостям учнів. Диференційований підхід займає проміжне положення між фронтальної виховною роботою з усім колективом і індивідуально працювати з кожним учнем. Диференційований підхід полегшує виховну діяльність педагога, тому що дозволяє визначати зміст і форми виховання не для кожної дитини (що складно в умовах великої наповнюваності класів), а для певної "категорії" учнів. Реалізації диференційованого підходу сприяє організація ігор, змагань, тимчасових творчих колективів, створення спеціальних педагогічних ситуацій, що допомагають розкрити гідності учнів. Необхідна умова диференційованого підходу - вивчення міжособистісних відносин. Диференційований підхід дає можливість впливати на відносини між особистістю і групою, групою і колективом, дітьми та дорослими і т.д. Ефективність диференційованого підходу перебуває в прямій залежності від творчої атмосфери співробітництва у виховній організації та демократичного управління нею.
Диференційований підхід включає досить широке коло педагогічних дій.
Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволило прийняти в якості робочого визначення, яке розглядає диференційований підхід як систему заходів (сукупність прийомів і форм педагогічного впливу) з вивчення, обліку і розвитку типологічних індивідуальних особливостей різних груп школярів, що працюють за єдиною навчальною програмою. Сутність диференційованого підходу полягає:
a) у забезпеченні досягнень обов'язкових результатів навчання кожним учнем відповідно до його реальними навчальними можливостями;
b) у забезпеченні розвитку пізнавального, ціннісного, творчого, комунікативного та художнього потенціалу особистості;
c) забезпеченні навчання відповідно до реальних навчальними можливостями учнів і орієнтацією на «зону найближчого розвитку».

Основою індивідуалізації є вибір педагогом особливих та різноманітних форм, засобів, методів та прийомів активізації навчально-пізнавальної діяльності кожної дитини. Варіювання у цьому разі відбувається :

1) в окресленні оптимального змісту навчального матеріалу (підбір завдань, що відрізняються за змістом, ступенем складності);

2) у визначенні ефективних форм організації навчальної діяльності (фронтальної, групової, індивідуальної);

3) укількості тахарактерідопомоги, щонадаєтьсядітямпідчаснавчально-пізнавальної діяльності;

4) у встановленні діапазону в темпі оволодіння програмовим матеріалом, тощо.

Необхідність урахування індивідуальних відмінностей у навчальному процесі ДНЗ зумовлює необхідність розгляду питання про організаційно-змістові особливості та ефективні форми роботи, що забезпечують формування індивідуальності дитини.

Основними формами індивідуалізації та диференціації навчання вважаємо:

1) зовнішньогрупову індивідуалізацію - оволодіння навчальним змістом в індивідуальному темпі, прискореному (для інтелектуально обдарованих дітей) або уповільненому (у випадках гальмування розвитку);

2) внутрішньогрупову індивідуалізацію та диференціацію навчальної роботи - проведення занять за індивідуально-окресленим для кожної дитини навчальним планом або за декількома планами, що створюються для кожної умовно виділеної підгрупи дітей .

3) індивідуалізацію навчання у ході фронтальних занять - застосування індивідуально-орієнтованих прийомів навчання, що забезпечують урахування індивідуальних відмінностей кожної дитини.

проведення індивідуальних занять забезпечує засвоєння пізнавальної інформації у сприятливому для кожної дитини темпі,  вони є бажаними для певної кількості дітей, підвищують ефективність роботи вихователя, проте не є обов’язковими для всіх.

Внутрішньогрупова індивідуалізація - це одночасне проведення групових занять, але індивідуальних за змістом. Варіювання індивідуальних завдань відбувається залежно від цілей, тематики, змісту, ступеню складності, орієнтовної тривалості виконання, насиченості ігровими прийомами, застосовуваних матеріалів тощо.

Підкреслимо, якщо діти індивідуально виконують самостійну роботу з однаковим рівнем складності, це визначається у дидактиці як індивідуальна робота, а якщо навчальні завдання враховують індивідуальні особливості дитини і є різними за рівнем складності, то це розглядається як індивідуалізація навчання.

Модульне навчання — це технологія навчання, сутність якої полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працюва­ти із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань.

Модульне навчанння — система навчання, яка є одним із видів особистісно-орієнтованого навчання та відрізняється від традиційної системи навчання цілями й завданнями, програмно-методичним забезпеченням, організаційними формами та ін.

Тех­нологія модульного навчання в Україні застосовується як у середній школі, так і в у ВНЗ. Теоретичні засади модульного навчання розроблялися цілим рядом учених — Є. Сковіним, А. Фурманом, П. Третьяковим, І. Сенновським, М. Чошановим, М. Лазарєвим, А. Алексюком, К. Вазіною, П. Юцявичене, О. О. Огнев’юком та ін.

Спочатку модульне навчання було представлене як пакет навчальних програм для індивідуального опрацювання. Сьогодні програмно-методич­не забезпечення навчально-виховного процесу включає граф-схеми (гра­фіки) начальних курсів, наукові проекти навчальних модулів, сценарії мо­дульних занять, міні-підручники та посібники, індивідуальні освітні про­грами самореалізації особистості. Усі ці компоненти взаємопов’язані.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1032; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!