Фінансові посередники на ринку цінних паперів



Фінансовий ринок формується за допомогою різних каналів, через які грошові кошти переміщуються від кредиторів (інвесторів) до позичальників. Такі канали поділяють на дві групи: прямого фінансування та непрямого фінансування.
Пряме фінансування являє собою переміщення коштів безпосередньо від інвесторів до позичальників. Тобто інвестори беруть на себе значну частину ризиків і зазнають великих втрат, які спричинені цими ризиками. При непрямому фінансуванні важливу роль у переміщенні коштів від власників до позичальників відіграють фінансові посередники (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди тощо), які забезпечують таке переміщення і зменшують ризики та втрати, пов'язані з інвестуванням.
Фінансові посередники - це досить велика група учасників фінансового ринку. Як правило, це великі фінансові структури (фінансові установи), які допомагають юридичним і фізичним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (тобто вкласти капітал у різні підприємства).
Фінансові посередники - це організації, які випускають фінансові зобов'язання (вимоги до себе) і продають їх як активи за гроші.
Офіційно термін “фінансовий посередник” уперше було зазначено в Постанові Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання”.
Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”

 законодавчо встановлюються загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, напрями в здійсненні регулятивних та наглядових функцій державою за діяльністю фінансових посередників.
Головне завдання фінансових посередників полягає в спрямуванні руху капіталу (збережень) до найефективніших споживачів. В основі їх функціонування лежить реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим за допомогою випуску власних вторинних зобов'язань. Отже, предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші
Серед фінансових посередників особливу групу становлять професійні учасники фінансового ринку, до яких належать брокери та дилери.
Брокерська діяльність - діяльність, пов'язана з укладанням угод з цінними паперами на основі договорів комісії або доручення. Брокер є посередником (агентом) інвестора, діє від імені клієнта та за його дорученням отримує винагороду у вигляді комісійних.
Дилерська діяльність - укладання професійним учасником фондового ринку (дилером) договорів з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі або продажу визначених цінних паперів із зобов'язанням придбати або продати ці цінні папери за оголошеними цінами. Основний дохід дилерів - позитивна різниця між цінами продажу та купівлі цінних паперів.
Отже, відповідно до чинного законодавства фінансові посередники можуть здійснювати такі функції:
- здійснюють ефективний розподіл фінансових ресурсів інвесторів у часі з одночасним зниженням вартості фінансових операцій і зростанням їх кількості;
- об'єднують заощадження своїх клієнтів з метою здійснення великих інвестицій на фінансовому ринку.
- диверсифікують ринок, що не можуть зробити окремі власники заощаджень;
- об'єднують та перерозподіляють фінансові ризики, акумулюючи великі обсяги фінансових ресурсів з метою зниження ризику інвестицій для окремих суб'єктів;
- сприяють забезпеченню рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси.
Фінансові посередники, акумулюючи великий обсяг фінансових ресурсів (навіть якщо більшість цих зобов'язань є короткостроковими), мають можливість придбання і довгострокових активів

Фондова біржа, її роль на ринку цінних паперів

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Іншими словами, фондова біржа – це ринок, який регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля цінними паперами. При цьому саме оформлення і передача цінних паперів провадяться за її межами.

Класична біржа (в тому числі фондова) – це аукціон, де торгівля ведеться в операційному залі «з голосу», тобто через усні інструкції. Прикладом такої біржі є Нью-Йоркська фондова біржа. Завдяки розвитку обчислювальної техніки на деяких біржах на зміну операціям в операційному залі прийшли електронні системи купівлі-продажу цінних паперів з використанням терміналів, установлених у фірмах – членах біржі і пов’язаних із центральною комп’ютерною системою біржі (наприклад, система CATS на Торонтській фондовій біржі, CAC на біржах Франції). Проте і на автоматизованих біржах частина операцій, як і колись, здійснюється в операційному залі «з голосу». Так, на Паризькій біржі торгівля облігаціями, опціонами відбувається «з голосу».

Фондова біржа виконує три основні функції:

– посередницьку;

– індикативну;

– регулятивну.

Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торгові угоди на біржі вкладають брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів-інвесторів, емітентів чи фінансових посередників, купуючи чи продаючи цінні папери. При цьому права власності на куплені цінні папери чи отримані від реалізації гроші належать клієнтам. Дохід брокера формується за рахунок комісійних від укладених угод. Крім того, в торгівлі на біржі беруть участь дилери. Вони купують через брокерів цінні папери з метою їх наступного перепродажу. Їх дохід формується за рахунок різниці в цінах купівлі й продажу цінних паперів.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості та привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює передумови для надійного і достовірного механізму торгівлі, хоча не виключає можливостей цілеспрямованих махінацій з метою спекуляції цінними паперами. Водночас це важливий чинник стимулювання ефективної діяльності емітентів. Будь-які промахи відразу ведуть до зниження вартості емітованих ними цінних паперів, а отже, і попиту на них, що веде до зменшення притоку фінансових ресурсів. Тому для емітента так важливо забезпечувати стабільний фінансовий стан та високі фінансові результати.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на отримання та перевірку інформації про їх діяльність. Отже, біржі можуть знімати з котировки окремих емітентів, які або не виконують вимог біржової торгівлі, або мають незадовільні фінансові показники. Мета контрольної діяльності біржі – забезпечення достовірності котирування цінних паперів та надійності біржової торгівлі.

Завдяки біржі інвестори одержують можливість легко перетворювати цінні папери у гроші, оскільки цінні папери, що обертаються на біржі, можна у будь-який час продати або віддати у банк під заставу для одержання позички. Це дає можливість вкладати у цінні папери не тільки заощадження довгострокового характеру, а й тимчасово вільні кошти.

Ліквідність цих паперів, які мають обіг на біржі, створює умови широкого їх використання для забезпечення банківських позичок, дає можливість інвесторам купувати цінні папери нових випусків, продавши наявні папери на біржі.

Таким чином, біржа забезпечує прискорення централізації капіталу і розширює межі використання тимчасово вільних коштів для фінансування господарства. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У результаті постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами економіки.

За правовим статусом розрізняють біржі, організовані як акціонерні товариства, і біржі, засновані державою як публічно-правові інститути. У сучасних умовах діяльність бірж незалежно від їх правового статусу спрямовується і контролюється державою відповідно до прийнятих законів. Так, у США, де біржі є акціонерними товариствами, створено орган державного нагляду за біржами у вигляді Комісії з цінних паперів і бірж. Аналогічна державна установа функціонує й у Франції – Комісія з біржових операцій, де біржа є публічно-правовим інститутом.

Доступ до операцій із цінними паперами на фондовій біржі мають тільки її члени (біржові фірми). Біржа пред’являє жорстокі вимоги для бажаючих торгувати на ній. Складна процедура прийняття в члени біржі покликана встановити професійну, фінансову і моральну придатність претендента до біржової роботи за дорученням клієнтів і самостійно. Кількість членів біржі обмежена і може змінюватися за рішенням біржового комітету (на акціонерних біржах) або урядового органу, якщо біржа є публічно-правовою.

Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль як в економічній та фінансовій системі окремих країн, так і на рівні міжнародної економіки та міжнародних фінансів. Через них проходять колосальні фінансові ресурси, доступ до яких досить непростий. Тільки найбільш потужні, надійні й стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати, можуть їх отримати. Стабільність у світі багато в чому залежить від урівноваженості попиту та пропозиції на фондових біржах, що є основою регулювання біржової діяльності. На відміну від банків, які самостійно визначають напрями вкладення своїх ресурсів, фондова біржа не може адміністративно регулювати грошові потоки. Однак хоча інвестори самостійно визначають, куди вкладати гроші, керуються вони при цьому, насамперед, біржовим котируванням цінних паперів.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 261; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ