Розгортання національно – визвольного руху. Багатопартійність українського політичного руху
Перебудовчі процеси в СРСР супроводжувались лібералізацією. Послабленням старої політичної системи скористалися народи Радянського Союзу для боротьби за досягнення суверенітету.
У всіх республіках різко активізувалися національно-демократичні сили. Загострилися міжнаціональні відносини .
Влітку 1989 року стались міжнародні сутички в Узбекистані, на кордоні Таджикістану і Киргизії, в Абхазії. Розгорався Карабаський конфлікт.У республіках Прибалтики посилилося прагнення до відновлення незалежності. У такій ситуації відбувся пленум ЦК КПРС у вересні 1989 року, який прийняв рішення «Національна політика в сучасних умовах». Республікам пропонувався формальний суверенітет. Реакція національно-демократичних сил на це була негативною.
11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської РСР прийняла акт «Про відновлення незалежності Литовстької держави». У подібному напрямі розвивались події у Латвії, Естонії і інших радянських республіках.
Тоді вирішено було скликати з’їзд (ІІІ Всесоюзний з’їзд народних депутатів- березень 1990 року), де було прийнято Закон про запровадження посади Президента СРСР, ним обрали Генерального секретаря ЦК КПРС – Горбачова М.С. Тут же, на з’їзді, було вирішено прийняти постанову, яка визнавала недійсним рішення Верховної Ради Литовської РСР. Ця постанова була застереженням іншим республікам.
Але після аварії на Чорнобильській АЕС населення України відчуло своє безправ’я. В цих умовах почався масовий рух за досягненням незалежності.
|
|
|
Український національний рух розвивався у двох напрямах: перший – уособлювали українські дисиденти , другий – частина партійна радянської номенклатури.Позиції цих груп поступово зближувались для досягнення спільної мети – здобуття незалежності.
Серед дисидентських об’єднань активно діяли :
ü утворений 1987 року в Києві «Український культурологічний клуб» (УКК), роботу якого висвітлювала самвидавська преса, радіостанції «Свобода», «Голос Америки»;
ü на початок 1988 року відновила роботу Українська гельсінська спілка (УГС), яка проголосила необхідність створення суверенної України. Лідером був Левко Лук’яненко;
ü у 1987 році у Львові було засноване «Товариство Лева»;
ü у 1988 році в Київському університеті – неформальне товариство «Громада»;
ü починають відбуватися страйки, мітинги, під тиском громадської думки Верховна Рада УРСР у жовтні 1989 року прийняла Закон «Про мови в Українській РСР».
Люди дізнаються про Сталіна, репресії, голодомор, звертають увагу на необхідність реабілітації жертв політичних репресій, вшанування пам’яті невинно репресованих , зростає соціальна активність молоді, яка в Києві в 1989 році офіційно виступила за скасування викладання у вузах «Марксизму-ленінізму», скасування парткомів, комсомолу;
|
|
|
ü починається релігійне розкріпачення, в українському суспільстві все більше поширюються релігійні настрої, люди виступають за відродження української греко-католицької та української автокефальної православної церков;
ü виступають із страйками шахтарі, головною причиною яких була невирішеність багатьох економічних і соціальних питань, за покращення умов праці – реконструкцію, технічну оснащеність;
ü після звільнення Щербицького, прискорилося формування в республіці багатопартійної системи. За короткий час з’явилися різні, протилежні за своїми ідеологічними цілями партії, організації, рухи. Був створений народний рух – лідерами якого були І.Драч, В.Чорновіл, В.Яворівський.
Після виключення з Конституції СРСР ст.6 , яка юридично закріплювала керівну роль КПРС (це рішення було прийняте на лютневому 1990 року Пленумі ЦК КПРС ) стало можливим офіційне створення інших політичних партій. Першими почали формуватися праві партії:
üУкраїнська національна партія (УНП) утворилася в 1989 році у Львові – за відновлення УНР, проголошеної ЦР в січні 1918 року;
|
|
|
üУкраїнська християнсько – демократична партія (УХДП );
üУкраїнська народно – демократична партія (УНДП);
національно – центристські партії:
Українська республіканстка партія (УРП), утворена на базі Української гельсінської спілки у квітні 1990 р., очолював її юрист, почесний голова Л.Лук’яненко;
демократична партія України (ДПУ), головою було обрано Ю.Бадзьо;
в 1990р. були утворені соціал – демократичні партії: СДПУ і ОСДПУ (об’єднана);
вкінці вересня 1990 р.була створена екологічна партія «Партія зелених України» (ПЗУ), яку очолив Ю.Щербак
Ці партії виступали проти КПРС, за створення національних збройних сил, незалежність України.
Всього за період 1989 -1990 рр. було створено в Україні понад 20 партій, які об’єднували майже 30-тис. осіб.
Економічна і політична криза суспільства негативно позначилася на становищі Компартії України. Протягом 1990 – 1991 рр. її залишили сотні тисяч членів. У січні 1990 р. в КПРС з’явилася група реформаторів що оформилася в Демократичну платформу. Згодом координаційна рада Демплатформи вирішила вийти з КПУ і утворити нову партію, яка одержала назву Партія демократичного відродження України (ПДВУ).
До 1991 р. КПРС, КПУ лишалися правлячими партіями, під контролем яких знаходилося суспільство і держава.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1234; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!