ХХІІІ. УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953-1964)



План

1. Україна на початковому етапі десталінізації (1953-1954 рр)

2. Розгортання десталінізації та її підсумки

3. Розширення повноважень України наприкінці 50–х у першій половині 70-х рр.

4. Економіка в Україні наприкінці 50-х у першій половині 70-х рр.

5. Культура і духовне життя в Україні

6. Початок дисидентського руху в Україні

 

Україна на початковому етапі десталінізації (1953 – 1954 рр)

5 березня 1953 р. помер Й. В. Сталін. Почалася активна боротьба за владу, в яку було втягнуте і керівництво УРСР . Одним із претендентів на роль нового диктатора був Л. Берія, який очолював органи держбезпеки. Він звинуватив Л. Мельникова – першого секретаря ЦКП(б)У в русифікації вищої школи республіки і дискримінації місцевих кадрів в західноукраїнських областях. Інспірований Л. Берією пленум ЦК КПУ увільнив Л. Мельникова від обов’язків першого секретаря і призначив на цю посаду О. Кириченка- першого українця. Подібні зміни відбулися у Литві, Латвії. В боротьбі за владу він зробив ставку на підтримку керівництва союзних республік. Але ці розрахунки не виправдалися. Підтримки в Україні і в інших республіках Л.Берія не дістав. В липні 1953 р. на пленумі ЦК КПРС Л.Берію і його прибічників звинуватили в антипартійних і антидержавних діях, позбавили всіх посад, заарештували. Спецсуд засудив Л. Берію до вищої міри покарання – розстрілу. Вирок був швидко виконаний.

Незабаром М. Хрущова було обрано Першим секретарем ЦК КПРС, а його прибічник М. Булганін став Головою Ради міністрів. Хрущов стає ініціатором проведення нової політики, яка набула назви «Хрущовська відлига» (За романом письменника І. Еренбурга «Відлига» 1954 р. – потепління, не весна, а лише потепління серед зими).

У лютому 1956 р. відбувся ХХ з’їзд КПРС, який став визначною подією у процесі десталінізації країни. На ньому виступив Хрущов з доповіддю «Про культ особи Сталіна, та його наслідки», в якій засудив вперше в історії радянської держави сталінські методи керівництва. Делегати були приголомшені доповіддю, але ухвалили рішення не виносити її на широкий загал, в газетах про неї нічого не було сказано, тому, що Хрущов сам був причетний до цих справ, до репресій, також підписував «Вироки трьох».

 

Розгортання десталінізації та її підсумки

Політика, яку проводив Хрущов була названа «десталінізація» (проти політики Сталіна):

ü припинилися масові репресії;

ü були створені спеціальні комісії з реабілітації безвинно репресованих, почалася масова реабілітація (виправдання, зняття незаконного вироку і покарання);

ü ліквідація концтаборів;

ü розпуск внутрішніх військ , які охороняли ці табори;

ü було реабілітовано невинно засуджених людей: при житті реабілітовані О. Вишня, кінорежисер О. Довженко; посмертно реабілітовані Лесь Курбас, М. Хвильовий, П. Косинка, міністр освіти Скрипник;

ü було знято пам’ятники, погруддя і портрети Й. Сталіна, що прикрашали приміщення державних установ. В 1961 р. тіло Сталіна, що до цього знаходилося у Мавзолеї, було перезаховано біля Кремлівської стіни;

ü були змінені назви міст, селищ, районів, вулиць, майданів, заводів, колгоспів, кораблів тощо, які носили ім’я Сталіна;

ü Хрущов зняв з людей страх , люди дістали можливість вперше не боятися висловлюватися вільно;

ü дозволив поїздки всередині країни і за кордон;

ü видав селянам паспорти, а колгоспникам пенсію;

ü демократизувалась робота партійних організацій. Був прийнятий статус КПРС, в якому передбачалося обрання керівників партійних органів тільки на 3 роки, це обмежувало владу чиновників;

ü розширились права республіки у формуванні бюджету;

ü більше можливостей з’явилося для розвитку культури, вільної творчості;

ü рішенням Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1954 р. Кримську обл. було передано до складу УРСР.

3. Розширення повноважень України наприкінці 50–х у першій половині

Х рр.

Якщо на передодні війни Росіяни становили 2/3 зайнятих на роботі у центральних державних і партійних установах УРСР, то всередині 50-х рр. 2/3 становили уже українці. Ця тенденція збереглася і у наступні роки і охопила усі щаблі партійно-державного і господарського апарату України.

Водночас усе більше і більше вихідців з України стало з’являтися на найвищих посадах у Москві - в ЦК КПРС, союзному уряді, серед військових, в органах державної безпеки. У 1957 р., після розгрому так званої антипартійної групи Молотова- Маленкова – Кагановича, О. Кириченко з посади І секретаря ЦК КПУ переводиться до Москви на посаду секретаря ЦК КПРС. В Україні вищу партійну посаду замість нього займає М. Підгорний. Проте О. Кириченко не зумів втриматися в незвичних умовах московських інтриг. Оточення Хрущова дратувала «владна сверблячка» О.Кириченка, який вважав себе другою особою в партії. У 1960 р. його було звільнено з цієї посади і призначено І секретарем Ростовського обкому партії.

У 1963 р. Хрущов робить черговий крок для зміцнення, за рахунок українських кадрів, своїх позицій у Москві. До столиці було переведено М.Підгорного, а на його місце призначено І секретарем ЦК КПУ, П. Шелеста.

Історики підрахували, що останні роки перебування Хрущова при владі, половина складу президії ЦК КПРС були пов’язані з Україною. Хрущов добре їх знав і вважав, що вони будуть його вірною опорою у Москві.

У 1957 р. була здійснена спроба докорінної реорганізації органів управління промисловістю і будівництвом. Ліквідуються галузеві міністерства, що контролювали основні галузі промисловості – як республіканські, так і союзні- і замість них створюються територіальні органи управління – Раднаргоспи – ради народного господарства. Було створено 11 економічних адміністративних районів. Ця реформа повністю підривала майже повний конроль центру (Москви) над економікою України. Тепер усі підприємства в регіонах керувалися раднаргоспами, які у свою чергу, перебували у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР. Функції планування та контролю над усією економікою України було передано Держплану УРСР . Це рішення вважається найбільшим проявом економічного автономізму Компартії України за 40 років існування в Україні радянської влади.

Позитивне значення моло деяке розширення прав союзних республік у адміністративно-політичний сфері.У відання республіканських органів влади передавалися питання адміністративно - територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного, республіканського підпорядкування. До їх компетенції належало прийняття цивільного коду, кримінального і процесуального кодексів, розроблення законодавства про судоустрій та судочинство. Розширювались права республіки у формуванні свого бюджету, збуту продукції.

Хрущов був діяльною людиною, в 1961р. поставив перед радянськими громадянами завдання за 20 років побудувати комунізм – це таке суспільство, при якому людина працює по можливостях, а отримує по потребах. Але це була утопія – нездійсненні бажання, які не можливо реалізувати.

Але Хрущов був ще людиною суперечливою і непослідовною, надзвичайно емоційною, амбіційною, схильною до адміністративного вирішення проблем, здатною на порожні обіцянки. З часом у нього стали проявлятися риси, які викликали незадоволення номенклатури. Імпульсивність, непрогнозованість, постійні розмови про демократизацію суспільства, скорочення армії апаратників викликали роздратування в середовищі партійної еліти.

Розчарування наростало і в середовищі інтелігенції, народу. Особливо після грошової реформи 1961 р. Внаслідок цього були підвищені ціни на хліб, масло, м’ясо та ін. продукти. Відбулися в 1962 р. виступи, страйки, демонстрації робітників, які були незадоволені низьким матеріальним рівнем життя, невдалими спробами керівництва країни вивести з кризи економіку, відсутністю реальної і повної демократії в країні. Крім того, у 60-і рр. М.Хрущов став ініціатором жорсткості ідеологічного тиску на інтелігенцію, особливо на людей творчої праці – письменників, діячів мистецтва, науки і т.д.Низький культурний рівень М.Хрущова і багатьох партійних керівників з його оточення не сприяв формуванню авторитету керівника країни. Радянський союз був оштрафований на велику суму за те, що під час виступу в ООН М. Хрущов у збудженні зняв черевик і став бити ним по трибуні.

Все це привело до змови на найвищому рівні. За усунення Хрущова виступили і його прибічники: М.Підгорний, П. Шелест.

В жовтні 1964 р., коли Хрущов відпочивав в Криму, зібрався жовтневий пленум ЦК КПРС, який звільнив з посади І секретаря Хрущова. Це був перший в історії випадок усунення від влади вищої посадової особи. Першим секретарем було обрано вихідця із України Л.І. Брежнєва. Головою Ради Міністрів став О. Косигін, головою президії Верховної ради СРСР – М.Підгорний.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 450; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ