ХХ. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1921 – 1939 рр.
План
1. Західноукраїнські землі у складі Польщі.
2. Українські землі у складі Румунії.
3. Закарпаття у складі Чехословаччини.
Західноукраїнські землі у складі Польщі
Доля західноукраїнських земель вирішувалась на Паризькій мирній конференції 1919 р., яка дала дозвіл на тимчасову окупацію Польщею Східної Галичини. В 1923 р. Рада Антанти остаточно погодилася на приєднання частини українських земель до Польщі., Румунії, Чехословаччини за умови додержання національних прав українців. Східна Галичина (Львівщина, Тернопільщина, Станіславщина) належати стала не тимчасово, а повністю Польщі. Інші західноукраїнські землі - Західна Волинь, і Західне Полісся, Холмщина, які до революції входили до складу Російської імперії, згідно з умовами Ризького миру 1928 р. стали належати Польщі.
За рішенням Ради послів великих держав Антанти українські землі у складі Польщі мали одержати автономний статус , але протягом майже 20 р. так цього і не зробили.
Польщя проводила політику полонізації (нав’язування польської мови, культури та окатоличення). Польський уряд прагнув створити однорідну національну Польську державу. У 1920 р. для Східної Галичини офіційно запропонували назву «Східна Малопольща» . Українські імена та прізвища замінювалися на польські.
Польський уряд гальмував розвиток народної освіти, закривав українські школи, запроваджував двомовні, але там викладалась польська історія, польська мова, наука про Польщу. Для підсилення полонізації на західноукраїнські землі відряджали вчителів з центральної Польщі. Це призвело до того, що наприкінці 30–х рр. 70 % українського населення Польщі було неписьменним або малописьменним. Здобути вищу освіту українці не могли через надто велику для них плату. Українці чинили опір політиці ополячення. У Львові ще 1921 р. Виник таємний університет, який працював до 1925 р. на галицьких землях діяло просвітянське товариство «Рідна школа», яке заснувало 40 гімназій, ліцеїв, професійно – технічних шкіл.
|
|
|
Українці були позбавлені можливості займати адміністративні посади в державних органах влади, офіцерські посади.
Щоб закріпити в західноукраїнських землях в 30 –і рр. поляки організували переселення польських колоністів. Сюди переїхало 30 тис. поляків, їм виділяли кращі українські землі і давали державні посади – чиновників, поліцейських, які принижували все українське.
Православні храми закривались, а в їх приміщеннях відкривались польські костьоли.
Промисловість була слабо розвинутою, залишалась напівкустарною, польські власті штучно стримували розвиток української кооперації. Відстала економіка зумовлювала скрутне матеріальне становище населення: безробіття, низька заробітна плата, тяжкі умови праці, високі ціни на споживацькі товари першої необхідності, а також епідемії, висока смертність.
|
|
|
Соціальний і національний гніт викликав опір з боку українців: набули поширення страйки, збройна партизанська боротьба, захоплення помішицької землі, підпалення маєтків.
Влада на загарбаних землях широко застосовувала репресії проти населення.
В цих умовах починають створюватись політичні партії:
ü у Галичині з 1919 – 1923 р. діяла КПЗУ (Комуністична партія Західної України), діяла нелегально в підпіллі, лідером був В. Затонський, партія схилялась до возз’єднання з Радянською Україною;
ü 1925 р. УНДО (українське національно –демократичне об’єднання) лідером якої був Д. Левицький. Це об’єднання орієнтувалось на здобуття Україною самостійності, незалежності, на демократичний розвиток даржави, об’єднання діяло легально;
ü нелегально діяла, утворена в 1929 р. у Відні, на з’їзді офіцерського об’єднання – ОУН (організація українських націоналістів). Керував ОУН лідер військової організації і свого часу командир січових стрільців Є. Коновалець.Її метою було створити незалежну Українську державу з багатоукладною економікою. Керівники організації вважали, що для досягнення цієї мети є прийнятними будь-які методи, в тому числі і терор;
|
|
|
ü противником ідеології ОУН був В. Липинський - засновник консервативної течії, ідеолог українського монархізму, який заснував Український союз хліборобів – державників (УСХД), його ідеалом була конституційна монархія.
2. Українські землі у складі Румунії
До Першої світової війни, заселені українцями Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії входили до складу Росії, а Північна Буковина до Австро – Угорщини. У 1918 р. Румунія окупувала ці території, і прагнула якнайшвидше узаконити окупацію міжнародними договорами. Антанта, в свою чергу, утворюючи «санітарний кордон» між більшовицькою Росією і Західною Європою, сприяла у цьому, 11 вересня 1919 р. представники країн Антанти підписали з Австрією Сен – Жерменський договір, за яким Буковину було передано Румунії. А в 1920 р. у Парижі Англія, Франція, Японія так званим Бессарабським протоколом визнали і затвердили захоплення Румунією Бессарабії.
На загарбаних Румунією території, наприкінці 20 – х рр., мешкало 750 тис. чол. На цих землях Румунія провадила колоніальну політику.
|
|
|
Румунський король заявив, що на Буковині немає українців, а є румуни, які забули румунську мову. Румунську мову оголосили на окупованих землях державною. На роботу, за законом 1919 р., в державні установи приймалися лише ті, хто знали румунську мову. В краї почалася румунізація. Української школи закривалися і працювали тільки румунські. Н-д, в Кіцмані була закрита українсько – німецька гімназія, а був відкритий румунський ліцей ім. Думітру Кантеміра.
У Чернівецькому університеті були закриті українські кафедри. Жертвою «румунізації» стала і православна церква. Румунський патріарх підпорядкував собі православні єпархії Бесарабії і автономну буковинську митрополію. Українські священники не допускалися до вищих посад у церковній ієрархії, українців обмежували при вступі до духовних семінарій.
Колоніальна політика особливо яскраво проявилась в економічному житті. Пн. Буковина і українські землі Бессарабії стали для румунських властей джерелом дешевої сировини і робочої сили. В промисловості панувало дрібне кустарне виробництво з ручною і напівручною працею.
З 1929 р. Румунію охопила економічна криза. Занепали лісова і деревообробна промисловість Буковини, рибне господарство Пд. Бессарабії, зупинились трикотажні та текстильні фабрики Чернівців, було масове безробіття.
Сільське господарство перебувало в стані занепаду.
Рівень життя в Румунії був одним з найнижчих у Європі. Політика королівського уряду на окупованих землях України викликала опір населення, який виявився у збройній боротьбі. 16 вересня 1924 року в Бессарабії в районі Татарбунар спалахнуло повстання, в якому брало участь близько 6 тис. чоловік. Бої тривали до 25 вересня і закінчилися поразкою повстанців. Після цього відбувся «процес 500» над його учасниками.
На протязі 1918 – 1925 рр. в Бессарабії було закатовано понад 13 тис. чол. З 1918 року по 1928 рік діяв стан облоги – військовий стан, який забороняв ходити вночі з 21 год до 6 год ранку. Політичні партії, газети були заборонені. Комуністична партія діяла нелегально. На Буковні організували комуністичну партію випускники Кіцманської гімназії: Сергій Канюк (с. Хлівище) та Іван Стасюк (Заставнівський р-н, с. Дорошівці ) .
З 1928 р. по 1938 р. в Румунії тривав період ліберального правління, який сприяв легалізації політичних партій.
ü У 1927 р. була створена українська національна партія (УНП) – діяла легально виступала за компроміс з властями, лідером її був В.Залозецький.
ü У 1929 р. на Буковині розгорнула легальну діяльність прокомуністична організація «Визволення», що виступала за одержавлення економіки, аграрні перетворення і приєднання до Радянської України.
ü У 1929 р. була створена РНО ( радикальна націоналістична організація, діяла на засадах , схожих на оунівські, діяла нелегально, керівниками були О.Забачинський, І. Григорович і Д. Квітковський .
У 1938 р. всі політичні партії були заборонені. В Румунії був здійснений військовий переворот, до влади прийшла фашистська партія на чолі з Антонеску. На Буковині знову ввели військовий стан. Посилився вплив таємної поліції – Сигуранци.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1247; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!