Політика радянської влади в Україні 1919 р.
В січні 1919 року Тимчасовий робітничо-селянський уряд України оприлюднив Маніфест, в якому оголошувалось про відновлення радянської влади. На цей час армія Директорії залишила Харків, і туди приїхав радянський уряд. Згідно з Маніфестом Україна набула назву – Українська Соціалістична Радянська Республіка ( назва УСРР проіснувала до 1936 року. Конституція СРСР у 1936 р. і Конституція УСРР визнали іншу послідовність: спочатку «Радянська», а потім «Соціалістична»).
Зразком для внутрішньої політики УСРР стала РРФСР – Радянська Росія.
29 січня 1919 р. було прийняте рішення : Тимчасовий робітничо-селянський уряд України перейменовувався в Раду Народних Комісарів (Раднарком), відділи стали називатись народними комісаріатами. Головою Раднаркому і наркомом іноземних справ, за пропозицією В.Леніна, став професійний революціонер, болгарин, виходець із Румунії Х.Раковський.
Було створено Всеукраїнську надзвичайну комісію для боротьби з ворогами Радянської влади. Створювались революційні суди, трибунали, міліція.
Поки йшла громадянська війна більшовики проголошували політичні гасла, що відповідали сподіванням широких верств населення : « Вся влада Радам!», «Земля- селянам», «Фабрики- робітникам!». Але вже на початку 1919 року політичний курс більшовицького уряду почав змінюватися.
ІІІ з’їзд КП (б)У, який відбувся на початку березня 1919 року проголосив курс «на швидке, рішуче і тверде здійснення економічної диктатури пролетаріату (експропріація капіталістів і поміщиків), передача всіх засобів виробництва і товарообігу у власність Радянської держави, суворий облік, введення трудової дисципліни».
|
|
|
В уявленнях багатьох більшовиків визрівала ідея комунізму. - найдосконалішого суспільства, раю для трудящих, де всі рівні, вільні, немає приватної власності, експлуатації.
Селянам нав’язувались колективні форми господарювання землі – колгоспи, радгоспи, комуни. Націоналізація землі.
Відбувались репресії проти капіталістів, поміщиків, офіцерів, а також інтелігентів за фактом походження, виховання, освіти.
Встановлювався курс на розвиток однопартійної політичної системи, терор проти небільшовицьких партій.
Проти цього політичного курсу більшовиків майже одразу розпочались виступи. Особливо стійкий опір викликала аграрна політика, яка зводилась до продовольчої диктатури:
ü держава зосереджувала в своїх руках все зерно, що було вироблено в селянських господарствах, понад споживацьку норму. Норму визначав Раднарком;
ü зерно, вироблене понад споживацьку норму (його назвали «надлишок»), у відповідності з декретом Раднаркому «Про продовольчу розвестку», вилучалось;
|
|
|
ü вилучення зерна у селян здійснювали комнезами і спеціальні озброєні робітничі загони – продзагони, що використовували примусові заходи (аж до розстрілу) до селян, що відмовлялись віддавати зерно;
ü вилучене зерно йшло на забезпечення хлібом армії, міст, селянської бідноти;
ü селянам суворо заборонялось продавати зерно.
Політика радянської влади в Україні в 1919 р. справила гнітюче враження на населення республіки. Людей не влаштовували більшовицькі експеременти в економічному, політичному, культурному житті, політика «воєнного комунізму», проти якої виступали всі соціалістичні партії, що діяли в Україні.
Незадоволення охопило не лише заможні верстви, а й середняків, національну інтелігенцію.
Боротьба за Наддніпрянську Україну в літку 1919 р.
Влітку 1919 р. у боротьбі за оволодіння Україною зійшлися білогвардійські війська і Червона армія. Нові спроби прорватися в центральні райони України робила також армія УНР. Боротьба між цими трьома силами визначила характер воєнних дій влітку 1919 р.
Білогвардійська армія, очолювана Денікіним, на початку 1919 р. отримала кредит від США і зброю від Антанти. Це дало змогу його армії активізувати свій наступ у Донбасі (розпочатий ще наприкінці 1918 р. ).
|
|
|
В травні 1919 р. армія Денікіна зайняла Луганськ, в червні – Харків, Катеринослав, в серпні – Київ. На окупованій Денікіним території України було створено області: Харківська, Київська, Новоросійська. Їх очолювали генерал-губернатори, призначені Денікіним. Повноваження генерал – губернаторів були необмежені.
Швидкій ліквідації більшовицької влади на Правобережжі сприяли війська Директорії і уряду ЗУНР, які об’єднались проти радянських військ з метою відновлення в Україні національної влади. Але узгодженості в політичних діях не вдалося досягти Є. Петрушевич та його уряд орієнтувалися на боротьбу з Польщею і Радянською Росією і були готові до тактичного союзу з Денікиним. Оточення С.Петлюри було готове до переговорів з Радянським урядом Леніна для узгодження боротьби з Денікиним. У результаті надалі діяли два уряди і дві армії. Ці армії були ослаблені тяжкими боями, недоїданням, ранніми приморозками; жертвами епідемій (тиф) стали солдати обох армій.
Першою припинила збройний опір УГА. Її командування запропонувало деніківцям сепаратні переговори, які закінчилися 5 листопада переходом УГА на бік Денікіна. З ліквідацією галицького фронту Петрушевич виїхав до Відня. Директорія розпалась.
|
|
|
Війська УНР під командуванням отамана С. Петлюри ще деякий час продовжували героїчну боротьбу. Але внаслідок наступальних боїв білогвардійців, у грудні 1919 р., Петлюра виїхав з найблищим оточенням до Варшави, де розпочав переговори з польським керівництвом про визнання УНР і про спільні дії у боротьбі з Радянською Росією.
Крах денікінщини в Україні.
Наприкінці літа білогвардійці окупували майже всю Україну. Денікінці захищали інтереси великоруських поміщиків, які добивались відновлення імперських порядків.
Україна була поділена на три області: Київську, Харківську і Новоросійську з центром в Одесі. Тут було встановлено режим терористичної диктатури:
ü масові страти за участь у повстаннях, більшовицьких організаціях, дизертирство з армії, в’язниці були переповнені, лютували військово-польові суди. (В Одесі страчено 3000 чол., у Києві ув’язнено 2400 чол.);
ü відновлювалось поміщицьке землеволодіння;
ü вводився податок з селян, третину врожаю селяни повинні були віддавати поміщику безкоштовно за користування землею;
ü селяни повинні були вносити продовольчий податок на потреби армії (5 пудів зерна з десятини землі);
ü був збільшений робочий день до 11 – 12 год;
ü профспілки – розпущені; українська мова, культура зазнавали утисків, вводилась цензура;
ü за короткий період денікінської окупації були проведені сотні погромів, в яких загинули десятки тисяч євреїв.
Денікінський режим викликав невдоволення, обурення найширших мас населення України. Починають створюватися:
ü підпільні організації, на початок 1919 року ЦК КП(б)У створив зафронтове бюро для розгортання повстанської боротьби в тилу деніківців;
ü повставали селяни, відмовляючись постачати продовольство Денікінській армії;
ü створювались партизанські загони;
ü великої шкоди денікінському війську завдавали загони під командуванням Махна, які в 1919 р. захопили Кривий Ріг, Олександрівськ, Нікополь, Бердянськ, Каховку та ін.
Боротьба народу з денікінською армією створила сприятливі умови для контрнаступу радянських військ, що розпочався 11 жовтня 1919 р.
В березні 1920 р. склав зброю останній осередок денікінців – Новоросійськ. Таким чином , боротьба між білогвардійською армією, Червоною армією і об’єднаними українськими арміями завершилась в 1920 р. перемогою більшовиків.
Питання
1. Охарактеризуйте політику радянської влади в Україні в 1919 р.
2. Дайте характеристику військовим діям в Наддніпрянщині в 1919 р.
3. Чому денікінський режим викликав невдоволення українського народу?
4. Як зазнала краху денікінщина?
5. Чим закінчилася боротьба між білогвардійською армією, Червоною армією і об’єднаними українськими арміями?
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1353; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!