Приклад системи стабілізації обертів двигуна



 

Для ознайомлення з математичними особливостями аналізу САК розглянемо приклад системи автоматичного керування швидкістю двигуна постійного струму. Принципова схема однієї з систем керування наведена на рис.3.1.

 

 

Рис.3.1 – Принципова схема системи автоматичного керування швидкістю двигуна постійного струму з незалежним збудженням

 

Принципова схема системи автоматичного керування (САК) швидкістю обертання двигуна постійного струму з незалежним збудженням показана на рис. 3.1. До її складу даної входять: двигун постійного струму з незалежним збудженням – М, генератор постійного струму – G, напівпровідниковий підсилювач – НП, синхронний двигун приводу генератора – М1, тахогенератор – Тg, подільник напруги на резисторах R1 та R2. Обмотка збудження двигуна живиться від незалежного джерела струму з напругою U. Тахогенератор Тg з’єднаний з віссю двигуна М.

Система працює таким чином. Двигун М1 приводить у дію генератор G. Залежно від величини струму в обмотці збудження іоз(t) генератор генерує напругу Uг(t) певної величини, яка подається на двигун. По обмотці якоря двигуна проходить електричний струм ід(t), під дією якого якір двигуна М обертається. Тахогенератор вимірює швидкість w(t) обертання вала двигуна, виробляючи напругу пропорційну швидкості w(t). За допомогою зворотного зв’язку напруга тахогенератора Uзз(t) подається на подільник напруги, розміщений на вході напівпровідникового підсилювача. На подільнику напруга зворотного зв’язку віднімається від напруги задаючого сигналу Uз(t), і результуюча напруга подається на підсилювач, де вона підсилюється і подається на обмотку збудження генератора.

Вказана система є САК, що працює за принципом керування за збудженням. Вона забезпечує автоматичне керування швидкістю обертання двигуна незалежно від величини навантаження на його валу. Дійсно, якщо навантаження на валу Mf(t) двигуна зросте і швидкість обертання вала w(t) зменшиться, то напруга, яку виробляє тахогенератор Uзз(t), зменшиться. Напруга на виході подільника зросте, оскільки вона дорівнює різниці напруги задаючого сигналу Uз(t) і напруги зворотного зв’язку Uзз(t). Відповідно зросте напруга на виході напівпровідникового підсилювача і збільшиться струм обмотки збудження генератора. У результаті збільшиться напруга на виході генератора. Це приведе до відповідного зростання швидкості двигуна. Процес відбуватиметься до того часу, поки не буде встановлена відповідність напруги задаючого сигналу і напруги зворотного зв’язку, тобто до тих пір, поки оберти двигуна не досягнуть заданої величини. При зменшенні навантаження відбуватиметься аналогічний процес, який забезпечить незмінну швидкість обертання вала двигуна . Отже система керування автоматично підтримує постійну швидкість обертання двигуна.

 

Принципова і функціональна схема САК

 

Дослідження САК починають із складання її схеми. Під час вивчення конкретну САК попередньо формально розділяють на типові елементи, виявляють фізичні взаємозв'язки між елементами і зображують у вигляді певних схем. Схеми САК полегшують їх вивчення, дають можливість проаналізувати взаємозв’язок і роботу системи в цілому. Наведена на рис.3.1 схема називається принциповою схемою. Крім принципових схем у ТАК використовують також функціональні й структурні схеми. Особливості цих схем такі:

Принципова схема – це умовне графічне зображення, яке відображає принцип роботи системи. На принциповій схемі елементи системи зображують у вигляді умовних позначень відповідно до діючих стандартів.

Функціональна схема – це умовне графічне зображення, яке відображає функції, виконувані окремими елементами системи й зв'язки між ними. Елементи функціональної схеми зображують у вигляді прямокутників.

Структурна схема САК – це умовне графічне зображення САК, яке служить для математичного опису і відображає математичні перетворення сигналів в САК.

Принципова й функціональна схеми в ТАК відповідають загальноприйнятим схемам в інших наукових дисциплінах. Приклад принципової схеми САК показано на рис.3.1.

Функціональна схема САК являє собою ряд взаємодіючих між собою елементів, які можуть бути механічними, електричними, гідравлічними і т.д. Незважаючи на різну фізичну природу елементів, вони можуть бути зведені до декількох основних типів залежно від їх функцій у системі. Найчастіше виділяють такі функціональні блоки:

- блок задатчика З – служить для вводу в САК потрібного значення керованої величини (чи закону її зміни в часі) і перетворення введеної величини у сигнал керування ;

- блок порівняння П – ви зрівнює декілька сигналів і видає сигнал неузгодженості (суму чи різницю сигналів залежно від конкретного призначення).

- блок керування БК – виробляє керуючий вплив  і передає його безпосередньо до об’єкта керування О, або виконавчого блока ВБ;

- об’єкт керування О – об’єкт для керування роботи яким створена САК;

- блок вимірювання В – вимірює певну фізичну величину (керовану величину, величину збурення і т.п. та перетворює її в сигнал, який передається в системі;

- виконавчий блок ВБ – який виконує завдання по керуванню об’єктом у відповідності з сигналом що виробляє блок керування.

- блок підсилення сигналу керування, та рід інших блоків.

Кожний з перерахованих блоків може у свою чергу складатися з декількох більш простих частин – елементів. Ними можуть бути: підсилювальний елемент, перетворювальний елемент і т.п.

На функціональній схемі блоки з’єднують стрілками Стрілки вказують напрямок передачі сигналів взаємодії у САК. Приклад функціональної схеми дано на рис.3.2.

 

Рис.3.2 – Функціональна схема системи автоматичного керування швидкістю двигуна постійного струму з незалежним збудженням

 

На рис.3.2 наведена функціональна схема системи автоматичного керування швидкістю двигуна, яка відповідає принциповій схемі рис.3.1. Тут задаючий блок З відповідає регулятору, який задає значення потрібної швидкості двигуна. На схемі рис. 3.1 він не показаний. П – це блок порівняння сигналів, який відповідає подільнику напруги, утвореному резисторами R1 та R2. Блок керування БК - напівпровідниковий підсилювач. Виконавчий блок ВБ відповідає генератору, який виробляє потрібну напругу на якорі двигуна. Об’єкт О – це фактично сам двигун. Вимірювальний блок В – це тахогенератор. Ще один задаючий блок З, приєднаний до об’єкта керування, – це блок, який зумовлює навантаження на двигун.

Дія окремих блоків та системи керування в цілому зрозуміла з функціональної схеми рис.3.2. Задаючий  блок З задає режим роботи об’єкта. Він виробляє сигнал керування, який встановлює потрібний режим роботи і значення вихідної величини системи. Блок порівняння П – зрівнює сигнал задаючого блоку Uз(t) та сигнал зворотного зв’язку Uзз(t) і подає сигнал неузгодженості на блок керування. Блок керування БК, відповідно до величини сигналу неузгодженості, виробляє сигнал керування і подає його на блок виконання БВ. Блок виконання змінює режим роботи об’єкта і встановлює вихідну величину відповідно до заданого значення.

Вхідна величина нашої системи – це швидкість обертання ротора двигуна. Ця швидкість вимірюється тахогенератором, який показано як блок вимірювання В. Сигнал про значення вихідної величини подається через зворотній зв’язок на вхід системи. На вході системи аналізується сигнал зворотного зв’язку та задаючий сигнал і виробляється певна дія на об’єкт, що забезпечує керування системою, тобто відповідність вихідної величини потрібному значенню. Система керування працює в часі безперервно при зміні навантаження, що забезпечує постійне підтримання потрібної швидкості обертання двигуна.

Структурна схема ТАК - особлива схема, характерна тільки ТАК та деяких наукових дисциплін, в яких вивчають математичні перетворення фізичних величин і сигналів. Вона відрізняється від структурних схеми, які прийняті в багатьох інших наукових дисциплінах. Її ми розглянемо дещо пізніше.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1043; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!