Рентоорієнтована поведінка. Модель швидкої наживи. Втрати виборця
Проблеми демократ. транзитів у пострад. практиціУ ХХ ст. у країнах пострадянського простору розпочався процесс становлення демократії, тобто демократичний транзит. Демократичний транзит – політичний процес, що відбувається в існуючому правовому полі держави та супроводжується зламом інститутів політичного режиму, що відживає, встановленням і зміцненням широкої мережі демократичних інститутів громадянського суспільства й посиленням демократичних функцій державно-владних структур. Демократичний транзит – процес трансформації посттоталітарних суспільств, що має на меті заснування демократії. Він охоплює весь спектр сусп. відносин, а саме: політику, економіку, соціальну структуру, управління, культуру та духовну сферу. Перехід до демократії (демократичний транзит) розуміється як тимчасовий процес. Він є нечітким періодом часу, що протікає між падінням тоталітарного режиму і моментом, коли важелі влади виявляються під повним контролем демократичного режиму, що змінює його. Зі встановленням демократичних інститутів завершується період демократичного транзиту, що переходить у демократію.Угорщина, Словенія, Словаччина, Чехія, Польша одними з перших країн соціалістичного табору стали державами з консолідованими демократичними політичними режимами. В ході демократизації цих країн за ліберальною моделлю (Ростоу,Пшеворський), держ. упр. досить швидко адаптувалося до нових умов: дотримання політ. свобод і громад. прав , демократичності політ. устрою. Сформувалися біполярні парт. с-ми, за яких урядову владу перебирають то право- то лівоцентристські коаліції. Ефективно діє механізм стримувань і противаг, ЗМІ повністю вільні від цензури, в сусп.-вах не існую жодної офіційної ідеології, поряд із державною існують й інші форми власності. Литва, Латвія, Естонія найвпевненіше пішли шляхом лібер. демократизації, нац.ідеєю яких стало повернення до європ. цивілізації. Україна(до 2005), Росія, Білорусь, Грузія демонстрували перехід до демократії за консервативною моделлю, коли в реальному держ.упр. авторитарні інс-ти були швидко замінені на фасадно-демократичні з переважно авторитарною сутністю владних відносин. Ці країни ніби «зависли» на півдорозі до демократії. Узбекистан, Туркменістан, Азейбарджан виявилися неготовими до сприйняття демократ. с-ми цінностей, у підсумку демократиз. зазнала краху і відбулося повернення до авторитаризму чи навіть тоталітаризму.
|
|
|
Особливості трансформ. процесів в Україні
Трансформація – це процес перетворень і видозмін, тобто процес руху і взаємодії предметів та явищ, а також поява в них нових властивостей, ф-цій та відносин. Сутність перехідного періоду від радянського тоталітаризму до демократії полягає в тому, що в ході усієї сукупності його процесів творяться умови для нового, більш цивілізованого рівня свободи людини. Старе (радянське) суспільство базувалося на формулі всезагальної несвободи. В інтересах консолідації суспільства важливим є формування певного рівня однодумства у площині життєвих цілей його громадян. Невизначеність чи заперечення визначеності в питаннях загальнонаціональних духовних орієнтирів створює конфліктогенний простір і має наслідком небезпечні коливання масових настроїв, розшарування правлячої верстви, поглиблення регіональних відмінностей. Разом з тим, певні спроби осмислено визначити перспективні шляхи реформування суспільства здійснюються здебільшого з використанням старих підходів, що грунтуються на пріоритетах державної економіки та зміцненні владних структур, тоді як питання розвитку людини, особистості, творчого потенціалу суспільства, як і раніше, відсуваються на задній план. Накопичення в українському суспільстві негативного соціального досвіду та економічних прорахунків, невизначеність системи суспільних цінностей та затягування реформаторських процесів послаблюють соціальну енергію та гальмують суспільний динамізм. Щоб перебороти цю тенденцію, суспільство має керуватися не стратегією виживання, а стратегією розвитку, яка б формувала у масовій свідомості почуття надії та впевненості у майбутньому. В умовах перехідного періоду необхідною передумовою суспільного прогресу є збереження внутрішньополітичної стабільності та єдності нації. Будь-який серйозний соціально-політичний конфлікт становить загрозу для існування держави та суспільства в цілому. Не припустити розколу громадської думки у корінних питаннях існування нації є головним пріоритетом політики Української держави. В інтересах держави — вибудувати виважену і патріотично спрямовану концепцію історії, яка б всебічно витлумачувала як факти недавнього минулого, так і події далекої старовини. Україна має наполегливо працювати над підвищенням свого авторитету серед країн світового співтовариства. Моральна сфера суспільства впродовж останніх років переживає болючі трансформації. Масова свідомість дезорієнтована.
|
|
|
|
|
|
Рентоорієнтована поведінка. Модель швидкої наживи. Втрати виборця
|
|
|
Під опортуністичною розуміється така поведінка людини, яка полягає в прагненні реалізовувати власні інтереси, в тому числі й за рахунок інших суб’єктів. Однією з форм такої поведінки є стратегія «пошуку ренти».
Вибір стратегії поведінки залежатиме від співвідношення між x*, x** и xmaxD (xmaxD – максимально можливий потік політичної ренти за один термін
правління). За допомогою D позначатиметься далі тривалість одного терміну правління політика. У випадку, коли D перевищує певну D*, політик надає перевагустратегії «швидкої наживи». Цей ефект виникає тому, що при збільшенні термінів виборів D, стратегія «довгострокового перебування» починає приносити все меншу і меншу вигоду, в той час як стратегія «швидкої наживи» при достатньо високих значеннях D вже не залежить від тривалості терміну, оскільки все одно призводить до імпічменту. Отже, політик, виходячи з власної внутрішньої мотивації, може обрати один з двох варіантів стратегії поведінки: за умов стратегії «швидкої наживи» він одноразово отримує свою ренту xmax, після чого йде з політичної арени (в залежності від стану його репутації – з шансами або без на повернення через певний проміжок часу).
Втрати виборця за умов обрання політиком стратегії «швидкої наживи» визначаються функцією
L3=xmax + EC/D при D ≤ x**/ xmax
В даному випадку наступає ситуація, коли термін політика закінчується раніше імпічменту, тоді в кожен момент часу виборець втрачає xmax, а після закінчення терміну наступають втрати EC
L4= xmax + IC/(x**/xmax) + EC при D > x**/ xmax
В такому випадку виборець втрачає xmax, а також кошти на проведення імпічменту і кошти на проведення подальших виборів.
Таким чином оптимальною для виборців є в більшості випадків ситуація, за якої політик використовує політику «довгострокового перебування», і лише в деяких випадках, за умов значних виборчих витрат, для виборця становиться оптимальною стратегія «швидкої наживи».
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 332; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!