ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РЕФЕРАТІВ, РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНИХ РОБІТ, КУРСОВИХ РОБІТ (ПРОЕКТІВ)

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

 

Кафедра комп’ютерної інженерії

 

 

Навчально-методичний посібник

До виконання рефератів, розрахунково-графічних,

Курсових і кваліфікаційних робіт

 

 

 

 

Полтава – 2012


 

Навчально-методичний посібник до виконання рефератів, розрахунково-графічних, курсових і кваліфікаційних робіт. – Полтава: ПолтНТУ, 2012. – 60 с.

 

Укладачі: Т.С. Грицька, старший викладач кафедри комп’ютерної інженерії; І.І. Слюсарь, доцент кафедри комп’ютерної інженерії, кандидат технічних наук, доцент; О.І. Тиртишников, доцент кафедри комп’ютерної інженерії, кандидат технічних наук, доцент; Ю.В. Уткін, доцент кафедри комп’ютерної інженерії, кандидат технічних наук, доцент.

 

Рецензент: М.Б. Нікулін, доцент кафедри комп’ютерної інженерії, кандидат технічних наук, доцент.

 

 

Затверджено науково-методичною

радою університету

Протокол № __ від _______ 2012 р.

 

У авторській редакції


ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………….……………. 4
1. ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РЕФЕРАТІВ, РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНИХ РОБІТ, КУРСОВИХ РОБІТ (ПРОЕКТІВ) …………………… 5
1.1. Вимоги до змісту рефератів і РГР ………..……………………..………. 5
1.2. Вимоги до оформлення рефератів і РГР ………..……………………..… 6
1.3. Захист і оформлення результатів виконання рефератів і РГР …………. 7
1.4. Вимоги до змісту курсових робіт (проектів) ………..………………….. 8
1.5. Тематика КР (КП) ………..……………………………………………….. 9
1.6. Захист і оформлення результатів виконання КР (КП) ………..……….. 10
2. ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ (РОБІТ) ….. 12
2.1. Види дипломних проектів (робіт) ………..………………………………. 12
2.2. Тематика ДП (ДР) ………..………………………………………………… 14
2.3 Етапи виконання ДП (ДР) ………..……………………..………..……….. 14
2.4. Вимоги до змісту та оформлення ДП (ДР) ………..…………………….. 15
2.5. Захист і оформлення результатів виконання ДП (ДР) ………..………… 19
2.6. Обов’язки керівників, консультантів, рецензентів ДП (ДР) і студентів-дипломників ……………………………………………………………………. 20
Додаток А ……………………………………………………………………….. 25
Додаток Б ……………………………………………………………………….. 30
Додаток В ……………………………………………………………………….. 49
Додаток Г ……………………………………………………………………….. 56

 


ВСТУП

 

Начально-методичний посібник до виконання рефератів, розрахунково-графічних, курсових і кваліфікаційних робіт (далі – НМП) розроблений на підставі: Закону України «Про вищу освіту»; Наказу МОНМС України № 384 від 29.03.12 р. «Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації»; Наказу МОН України № 161 від 02.06.93 р. «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»; Постанови Кабінету Міністрів України № 65 від 20.01.98 р. «Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні»; Наказу МОН України № 83-5/1259 від 29.12.93 р. «Рекомендацій про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної комісії у вищих навчальних закладах України»; Наказу МОН України № 48 від 23.01.04 р. «Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців»; Наказу МОН України № 774 від 30.12.05 р. «Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу»; Наказу МОН України № 943 від 16.10.09 р. «Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи організації навчального процесу»; Наказу МОНМС України № 969 від 21.10.10 р. «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України»; Національного класифікатору України: «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2005; Національного класифікатору України: «Класифікатор професій» ДК 003:2010; Положення про державну атестацію у ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка; Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка і т. ін.

На підставі зазначеного НМП визначається процедура оформлення та порядок захисту розрахунково-графічних, курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських кваліфікаційних робіт (проектів) відповідно до стандартів вищої освіти, навчальних планів і програм навчальних дисциплін із підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».

 


ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РЕФЕРАТІВ, РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНИХ РОБІТ, КУРСОВИХ РОБІТ (ПРОЕКТІВ)

 

1.1. Вимоги до змісту рефератів і РГР

 

Реферати, аналітичні огляди і т. ін. – індивідуальні завдання, які сприяють поглибленню та розширенню теоретичних знань студентів з окремих тем, змістових модулів (блоків змістових модулів) навчальних дисциплін, розвивають навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою.

Розрахунково-графічна робота (РГР) – індивідуальне завдання, яке передбачає вирішення конкретної практичної навчальної задачі з використанням набутих теоретичних знань. Метою виконання РГР є перевірка ступеня засвоєння визначених тем, змістових модулів (блоків змістових модулів) навчальних дисциплін. В загальному випадку, структура завдань РГР повинна передбачати формалізовані завдання рівнозначної складності, вирішення яких потребує уміння застосовувати інтегровані знання програмного матеріалу навчальної дисципліни. Значну частину РГР можуть складати програмні продукти, розрахунки, що супроводжуються графічним матеріалом (в тому числі з використанням комп’ютерної графіки), який відповідає вимогам чинних керівних документів. Виконання задач повинно супроводжуватися поясненнями та висновками.

Тематика рефератів і РГР визначається у робочих навчальних програмах, які входять до складу навчально-методичних комплексів навчальних дисциплін (НМКД). Дана тематика повинна постійно оновлюватись та відповідати сучасним тенденціям.

В загальному випадку, структура рефератів і РГР передбачає: титульний аркуш, зміст, перелік скорочень і умовних позначень, вступ, основну частину, висновки, список використаних джерел, додатки. Зазначені структурні елементи мають наступні зміст та порядок оформлення.

ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ. Приклад його оформлення наведений на рис. А.1 і А.2.

ЗМІСТ. В ньому подаються назви структурних елементів роботи та номери сторінок, на яких вони містяться. Всі сторінки роботи, від титульної до останньої, нумеруються арабськими цифрами без пропусків або літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.

ВСТУП. Даний елемент розкриває основні положення роботи: актуальність, короткий аналіз стану розробки (наукової) проблеми (задачі), мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, опис загальної структури роботи, ключові слова.

Основна частина складається з двох або трьох розділів теоретичного та практичного характеру. Розділи можуть включати підрозділи, пункти, підпункти. Зміст розділів повинен відповідати темі роботи та повністю розкривати її. Кожен розділ повинен завершуватись висновком. Структура та зміст основної частини визначаються специфікою навчальної дисципліни, з якої виконується реферат або РГР, та освітньо-кваліфікаційними вимогами до фахівця з відповідного напряму підготовки та спеціальності. Практичний розділ містить опис виконання дослідницького завдання та узагальнення його результатів, розробки навчально-фахових матеріалів, розрахунково-графічні матеріали і т. ін.

Під час розробки графічних матеріалів обов’язковим є виконання вимог нормативних документів щодо використання стандартизованих умовних позначень і правил оформлення блок-схем алгоритмів. Деякі положення існуючих стандартів наведені у Додатку Б.

ВИСНОВКИ. У висновках, згідно з поставленими завданнями, стисло і систематизовано висвітлюються основні результати дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ укладається відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Більш детальна інформація наведена у Додатку В або у Бюлетені ВАК України № 3 за 2008 рік видання. В загальному випадку, до складу РГР даний елемент не входить.

ДОДАТКИ. Зазвичай вони не входять до реферату або РГР. Вони містять матеріали, які допомагають конкретизувати, доповнити, проілюструвати основний зміст роботи, а також більш повно та докладно розкрити мету та шляхи реалізації реферату або РГР. Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки за винятком літер: Ґ, Є, І, Й, О, Ч, Ь. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами після першої великої букви симетрично щодо тексту сторінки, наприклад: «Додаток А».

 

1.2. Вимоги до оформлення рефератів і РГР

 

Заголовки структурних частин роботи друкують великими літерами симетрично до набору. Кожна структурна частина починається з нової сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Текст реферату і РГР повинен відповідати орфографічним і стилістичним нормам сучасної технічної та літературної мови. Вони виконуються українською мовою (за окремими винятками, обумовленими специфікою фахової підготовки студента) і оформлюється згідно до вимог з урахуванням вимог діючих стандартів щодо оформлення технічної та конструкторської документації (ДСТУ 3008-95). Обсяг реферату і РГР визначається специфікою навчальної дисципліни та, в загальному випадку, вказується викладачем. Реферат друкують за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) від 25-ти до 30-ти рядків на сторінці та не менше 40 знаків в рядку: шрифт – Times New Roman – 14; інтервал – 1,5; відступ абзацу – 1 см. Відступи (поля) на сторінці: зверху, знизу – 20 мм, зліва – 25 або 30 мм, справа – 10 мм.

Якщо, на таблиці, рисунки та формули повинні бути посилання в тексті, то їх нумерують арабськими цифрами в межах розділу, тобто записується номер розділу та порядковий номер таблиці (рисунку, формули). Таблиці та рисунки необхідно розміщувати на тих же сторінках, що й посилання в тексті на них. Допускається розміщувати їх на попередній або наступній сторінці. Повторне посилання в тексті починається зі слова «див.» в дужках, наприклад: «… (див. рис. 1.5) …». Якщо необхідно розмістити таблицю на кількох сторінках, то на кожній з них до назви таблиці додається слово в дужках «(продовж.)», а на останній відповідно «(закінчен.)».

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що зустрічаються в проекті вперше, варто приводити безпосередньо під формулою. В разі проведення двох або більше розрахунків за одним математичним виразом, повний чисельний розрахунок можна привести тільки в одному випадку після формули, а в інших – просто записати готовий результат. Після результату розрахунку повинна вказуватися одиниця виміру. Приклад оформлення формул, рисунків і таблиць наведений в Додатку А.

Посилання на список використаних джерел виконується у квадратних дужках відповідно до порядкового номера джерела в списку, наприклад: «... згідно [4], одержуємо...».

Креслення повинні мати стандартну рамку, штамп або його спрощену форму (за узгодженням з викладачем). Вони виконуються олівцем або тушшю на ватмані, кальці, міліметровому папері або комп’ютерним способом на аркуші формату, який вказується викладачем. Вимоги до оформлення окремих графічних частин можуть додатково конкретизуватись викладачем.

 

1.3. Захист і оформлення результатів виконання рефератів і РГР

 

Реферат або РГР виконується у встановлені викладачем терміни. Вони повинні бути здані у зшитому вигляді на перевірку не пізніше ніж за тиждень до дати захисту. Результатом перевірки може бути призначення реферату або РГР до захисту або повернення на доопрацювання.

РГР призначається до захисту, якщо вона відповідає варіанту завдання, достатньою мірою розкриває визначену тему, свідчить про свідомий та самостійний підхід студента до її виконання. Допускаються несуттєві помилки у висвітленні окремих питань або задач та його оформленні. В цьому випадку, в звіті відмічаються зауваження викладача. У процесі захисту студент обґрунтовує рішення, що приймаються, відповідає на поставлені запитання. Захист звіту передбачає стислу доповідь студента до 10 хв. За результатами захисту студент отримує диференційовану оцінку, яка виставляється за результатами захисту з урахуванням повноти та якості опрацювання завдання, здатності студента захищати виконану роботу, рівня якості оформлення текстової та графічної частин, а також реальності та адекватності отриманих результатів. Оцінка фіксується на титульному аркуші та завіряється підписом викладача.

Загальними критеріями оцінки якості виконання реферату або РГР є:

– рівень складності (виходячи з її структури, постановки мети і завдань, системності; повноти виконання мети і завдань роботи);

– наукова культура та грамотність написання тексту;

– оцінка якості та доцільності системи ілюстративних матеріалів;

– правильність оформлення таблиць, рисунків, списку використаних джерел, додатків;

– самостійність у плануванні роботи та виконанні її завдань;

– рівень володіння змістом, якість презентації під час захисту.

Конкретизація критеріїв оцінювання якості здійснюється з урахуванням специфіки галузі знань, напряму підготовки, спеціальності.

Реферат або РГР повертаються на доопрацювання, якщо вони не відповідають варіанту завдання (темі), мають суттєві помилки або встановлений факт плагіату. Студент виконує нову роботу за попередньо затвердженою темою, керуючись зауваженнями викладача, та здати звіт повторно на перевірку. Студент, що не подав РГР (реферат) або не захистив її у визначені терміни, вважається таким, що має академічну заборгованість.

Якщо при виконанні роботи у студента виникають ускладнення, він може звернутися до викладача за консультацією.

 

1.4. Вимоги до змісту курсових робіт (проектів)

 

Курсова робота (КР) – самостійне навчально-наукове дослідження визначеної проблеми (задачі), що виконується з однієї або кількох навчальних дисциплін одного спрямування під керівництвом викладача на основі набутих студентом знань та умінь.

Курсовий проект (КП) – творче індивідуальне завдання, кінцевим результатом виконання якого є розробка нового продукту (пристрою, обладнання, технологічного процесу, механізму, апаратних і програмних засобів тощо або їх окремих частин). КП виконується самостійно під керівництвом викладача згідно з технічним завданням на основі набутих студентом знань та умінь.

КР і КП є нормативними видами самостійної навчально-дослідницької роботи студентів та, згідно з наказом МОН України № 161 від 2.06.1993 р. «Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», виконуються з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування у комплексному вирішенні конкретного фахового завдання. Вони спрямовані на виявлення здатності студента до самостійного осмислення проблеми, творчого, критичного її дослідження; до аналізу та систематизації наукових джерел; до застосування отриманих знань для вирішення практичних завдань за фахом, що складає критеріальну основу оцінки рівня виконаних робіт.

КР (КП) виконуються, починаючі з ІІ-го курсу навчання, що передбачено стандартами вищої освіти та навчальними планами з окремих спеціальностей. КР (КП) на ІІ-му і ІІІ-му курсах, як правило, носять теоретичний характер і спрямовані на оволодіння первинними навичками дослідницької роботи переважно з інформаційними матеріалами, яка не повинно зводитися до реферування наукових джерел. Такі роботи повинні містити самостійний аргументований виклад матеріалу відповідно до зазначеної мети. При цьому студент має продемонструвати володіння способами відбору, групування та узагальнення інформації, навчитися знаходити невирішені проблеми і дискусійні питання у досліджуваному полі, визначати підходи до їх вирішення. КР (КП) на інших курсах, крім теоретичного дослідження проблеми, містить емпіричне дослідження, практичні матеріали, творчі та технічні об’єкти, які засвідчують здатність студента до використання фахових знань у вирішенні типових завдань з професійної діяльності.

Матеріали КР (КП) можуть бути використані для подальшої навчально-дослідницької роботи студента – розробки кваліфікаційних робіт.

В загальному випадку, структура КР (КП) передбачає: титульний аркуш, завдання (технічне завдання), реферат, зміст, перелік скорочень і умовних позначень, вступ, основну частину, висновки, список використаних джерел, додатки. Зазначені структурні елементи мають наступний зміст.

ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ і ДОДАТКИ, а також основна частина оформлюються відповідно до п. 1.1 даного НМП.

ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ оформлюється за формою Н-6.01 згідно Наказу МОНМС № 384 від 29.03.12 р. приклад оформлення наведений на рис. А.3. Формат бланка має параметри: А4 (210 297 мм), 2 сторінки.

ЗАВДАННЯ (ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ) на КР (КП) повинно містити: вихідні дані, які відповідають вказаному викладачем варіанту; перелік питань, що повинні бути розроблені; перелік графічного матеріалу, терміни виконання, підписи студента, викладача.

РЕФЕРАТ має обсяг 0,5-1 сторінки та повинен стисло відображати загальну характеристику та основний зміст проекту: відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість рисунків, таблиць, креслень, додатків і бібліографічних найменувань за списком використаних джерел; мету роботи (проекту), використані методи та отримані результати (характеристика об’єкту проектування, нові якісні та кількісні показники, економічний ефект тощо); рекомендації щодо використання або (та) результати впровадження розробок або досліджень (отримані патенти, прийняті заявки на патент, публікації, акти про впровадження тощо); перелік ключових слів (до 20).

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ, УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. Загальний обсяг його не повинен перевищувати 1-1,5 сторінки.

Обсяг КР (КП) становить 30-50 сторінок. Приклади оформлення деяких структурних елементів КР (КП) наведено в Додатку А.

 

1.5. Тематика КР (КП)

 

Тематика КР (КП) визначається у робочих навчальних програмах, які входять до складу НМКД. Вона повинна постійно оновлюватись та відповідати меті вивчення визначеної навчальної дисципліни. В окремих випадках допускається корегування теми, що не призводить до зміни об’єкта та предмета курсового дослідження. Скорегована тема КР (КП) фіксується протоколом засідання кафедри, витяг з якого подається до навчального відділу.

Студент має право обрати тему КР (КП) з числа визначених кафедрою або ж запропонувати на розгляд кафедри власну тему з обґрунтуванням актуальності її розробки. Кінцеве рішення щодо визначення теми залишається за викладачем (керівником). В даному випадку, кількість тем не менше ніж на 20÷50% повинна перевищувати кількість студентів. Також студент має право самостійно обрати наукового керівника КР (КП) з числа професорсько-викладацького складу кафедри, на базі якої заплановане виконання цього виду навчально-дослідницької роботи. Викладач (керівник) може відмовити студентові у здійсненні наукового керівництва у разі, якщо: 1) кількість студентів, роботами яких він керує, перевищує заплановане йому навантаження на цей вид навчальної роботи; 2) студент звернувся пізніше встановленого кафедрою терміну обрання теми курсового дослідження та наукового керівника. При цьому, тему курсового дослідження та його наукового керівника визначає завідувач кафедри.

Списки студентів із зазначенням тем КР (КП) та складу відповідних викладачів (керівників) подаються деканатами факультетів до навчального відділу університету за встановленою формою упродовж 5-го навчального тижня поточного семестру та затверджуються у визначеному чинними нормативними вимогами порядку. КР (КП), теми яких не відповідають затвердженим, до рецензування та захисту не допускається.

 

1.6. Захист і оформлення результатів виконання КР (КП)

 

КР (КП) у зшитому вигляді подається на кафедру не пізніше, ніж за 10 днів до визначеної деканатом дати захисту, реєструється працівником лабораторії кафедри у спеціальному журналі реєстрації курсових і контрольних робіт.

КР (КП) з позначкою про дату реєстрації передається на оцінювання викладачу (керівнику). У разі порушення студентом зазначених термінів, КР (КП) до захисту не допускається, а дата захисту таких КР (КП) визначається окремо, однак не пізніше останнього дня семестру, у якому заплановане її виконання.

Порядок і процедура захисту КР (КП) визначається кафедрою. В загальному випадку, захист передбачає стислу доповідь студента за виконаною роботою до 10 хв. (аналіз завдання на курсовий проект, результати розрахунку основних параметрів і т. ін.) та відповідей на запитання викладача (керівника). Оцінка виставляється за результатами захисту з урахуванням повноти та якості опрацювання завдання, спроможності студента захищати розроблений проект, рівня якості оформлення текстової та графічної частин, а також реальності та адекватності отриманих результатів. Загальними критеріями оцінки якості виконання КР (КП) є:

– рівень складності виконаної роботи (виходячи з її структури, постановки та виконання мети та завдань, системності);

– наявність всіх складових структурних елементів КР (КП);

– культура та грамотність написання тексту;

– відповідність висновків правилам їх оформлення;

– рівень і повнота використання бази джерел інформації;

– рівень засвоєння етичних норм використання джерел інформації із посиланням на них в основній частині роботи;

– оцінка якості та доцільності системи ілюстративних матеріалів;

– правильність оформлення таблиць, рисунків, додатків, списку використаних джерел;

– самостійність у плануванні роботи та виконанні її завдань;

– дотримання графіка виконання роботи, встановленого викладачем (керівником);

– лаконічність (дотримання вимог до обсягу; доцільність у пропорціях окремих частин роботи; чи багато в роботі необов’язкового, другорядного матеріалу);

– рівень володіння змістом, якість презентації курсового дослідження під час захисту.

Конкретизація критеріїв оцінювання якості виконання курсового дослідження здійснюється кафедрою з урахуванням галузі знань, напряму підготовки, спеціальності, у якій виконується це дослідження.

Оцінка, отримана студентом за результатами виконання та захисту КР (КП), заноситься у відомість обліку успішності студентів за встановленою формою та в індивідуальний навчальний план студента із дотриманням чинних вимог до ведення вказаних видів навчальної документації.

Заповнена відомість обліку успішності з оцінками курсових досліджень студентів навчальної групи передається у деканат факультету в день захисту.

Захищені КР (КП) з зазначеними на титульному аркуші датою захисту та оцінкою зберігаються відповідно до вимог керівних документів ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка.

КР (КП) повертається на доопрацювання, якщо вони не відповідають варіанту завдання, має суттєві помилки, самовільно змінена тема, або є факт плагіату. В цьому випадку, студент повинен переробити КР (КП), керуючись зауваженнями викладача, та здати проект повторно на перевірку.

Терміни захисту КР (КП) визначаються деканатом факультету.

 


2. ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ (РОБІТ)

 

2.1. Види дипломних проектів (робіт)

 

Кваліфікаційна (атестаційна) робота визначеного освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) – це розроблений студентом відповідно до вимог стандартів вищої освіти комплект документації, який включає текстову та графічну (ілюстративну) частини і на підставі публічного захисту якого рішенням державної екзаменаційної комісії йому надається диплом державного зразка про закінчення ВНЗ, отримання визначеного освітнього рівня вищої освіти та здобуття кваліфікації.

Кваліфікація– здатність особи виконувати професійні завдання та обов’язки. Вона вимагає певного рівня освіти та спеціальної підготовки, визначається через назву професії та зазначається в дипломі відповідного ОКР.

Дипломний проект(ДП) – це вид кваліфікаційної роботи випускника визначеного ОКР. ДП є завершеною інженерною розробкою об’єкта проектування (пристрою, системи, процесу тощо) і передбачає його синтез в найбільш оптимальному варіанті із докладною розробкою певної функціональної частини (елемента, вузла, підсистеми, технологічної операції тощо) з урахуванням сучасного рівня розвитку відповідної галузі, досягнень науки і техніки, економічних, екологічних, ергономічних вимог, а також вимог охорони праці та забезпечення життєдіяльності об’єкта проектування.

Дипломна робота(ДР) – вид кваліфікаційної роботи випускника визначеного ОКР, метою, головним змістом якої є розв’язання актуальної наукової, науково-технічної, виробничої, науково-методичної або навчально-методичної проблеми (задачі). Вона пов’язана з аналізом (синтезом), теоретичною розробкою актуальних питань, моделюванням (фізичним або математичним), дослідженням процесів, об’єктів, систем у певній галузі науки і техніки.

Для ОКР «спеціаліст» та «магістр» дипломна робота може бути закінченим дослідженням визначеного аспекту наукової (науково-технічної, виробничої, науково-методичної або навчально-методичної) проблеми (задачі), а для ОКР «бакалавр» – може мати фрагменти такого дослідження.

Єдина назва ДП або ДР для всіх ОКР використовується з двох причин: по-перше, підкреслити основне призначення подібних робіт, пов’язане з тим, що за результатами їх захисту видається диплом відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, а по-друге, забезпечити уніфікованість форм документів щодо дипломного проектування та державної атестації випускників (титулу пояснювальної записки, завдання на дипломне проектування, відгуку керівника, рецензії, протоколів і звітів Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) тощо). ДП (ДР) можуть бути класифіковані:

– за ОКР: ДП (ДР) бакалавра; ДП (ДР) спеціаліста; ДР магістра.

Зміст та обсяг ДП (ДР) повинен відповідати вимогам ОКХ відповідного ОКР, часу, виділеному навчальним планом спеціальності на розробку ДП (ДР), даного НМП та завданню на дипломне проектування. Для фахівців ОКР «магістр», одним із напрямків майбутньої діяльності яких є науково-дослідний, науково-педагогічний або управлінський у сферах науки, техніки, економіки, освіти, передбачається виконання лише ДР. Для ОКР «спеціаліст» та «бакалавр» можуть виконуватися як ДП, так і ДР, причому з інженерних спеціальностей або напрямів підготовки переважно ДП, а з гуманітарно-економічних – переважно ДР.

– за практичною спрямованістю: академічні (навчальні); реальні.

Академічний навчальний ДП (ДР) передбачає розв’язання студентом навчальних завдань, рішення яких потребує від нього певних знань та професійних умінь згідно з ОКХ фахівця даного ОКР. Реальний ДП (ДР) – це такий, що відповідає хоча б одній із наступних умов.

1. Тема ДП (ДР) пов’язана з конкретною науково-дослідною роботою кафедри або виконана на замовлення і в інтересах зовнішніх організацій (установ, підприємств, НДІ тощо), підтвердженням чого є наявність відповідно оформленого технічного завдання на дипломне проектування;.

2. Результати проектування доведені до стану, що дозволяє використовувати їх для впровадження в науку, техніку, технології, сучасне виробництво. Підтвердженням цього є наявність або акту про впровадження результатів, підписаного членами повноважної комісії та завіреного печаткою підприємства (організації, НДІ тощо), або запиту підприємства на передачу (на підставі акту про передачу) матеріалів дипломного проекту.

3. За матеріалами дипломного проектування автором отримані патенти (заяви на патент, прийняті до розгляду), опубліковані статті, отримані зразки матеріалів (виробів), виготовлені діючі макети обладнання тощо.

– за змістом та галузевою приналежністю: конструкторські (передбачають конструювання та розрахунок нових технічних пристроїв та систем або модернізацію існуючих з метою покращення їх характеристик); технологічні (передбачають розробку нових виробництв, технологічних процесів, реконструкцію або технічне переоснащення існуючих підприємств, впровадження сучасних технологій тощо); інженерно-економічні (передбачають розробку економічно ефективних виробництв, процесів, систем та заходів щодо управління якістю продукції, управління проектами тощо); соціально-економічні (передбачають аналіз соціально-економічних процесів, розробку науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на їх стабілізацію, гармонізацію та шляхи розвитку).

– за характером виконання: індивідуальні, комплексні.

Індивідуальний ДП (ДР) є найпоширенішим видом і передбачає самостійну роботу студента над темою дипломного проектування під керівництвом викладача. Комплексний ДП (ДР) виконується, коли тема дипломного проектування за обсягом та (або) змістом потребує залучення групи студентів однієї або кількох спеціальностей. Залежно від того, які саме студенти залучаються до такого проектування, вони можуть бути: кафедральними, міжкафедральними, міжфакультетськими та міжвузівськими. У всіх випадках вони повинні мати логічно завершені та не дубльовані за змістом частини, які виконуються за індивідуальним завданням кожним студентом, та загальну частину, що зв’язує окремі частини до єдиного проекту (роботи) і визначає його (її) комплексність.

2.2. Тематика ДП (ДР)

 

Тематика щорічно оновлюється та затверджується на засіданні випускової кафедри. Студент має право обрати тему ДП (ДР) з числа визначених кафедрою або ж запропонувати власну тему з обґрунтуванням актуальності її розробки. Студент має право самостійно обрати наукового керівника ДП (ДР) з числа науково-педагогічних працівників кафедр, на базі яких заплановане виконання цього виду кваліфікаційних робіт. Викладач може відмовити студентові у здійсненні наукового керівництва у разі, якщо воно перевищує заплановане навчальне навантаження з цього виду роботи. Якщо навчальним планом передбачено виконання протягом одного навчального року КР (КП) і ДП (ДР), виконання цих робіт може здійснюватися за наскрізною тематикою.

Необхідно, за можливості, уникати початку формулювання назви теми ДП зі слів «Розробка...», «Проект...», «Проектування...», а ДР – зі слова «Дослідження...» тому, що саме це передбачає їх визначення, надане у п. 2.1. У назві мають бути відсутні також будь-які кількісні дані.

До рецензування ДП (ДР) залучається рецензент, який працює за профілем поданої на рецензування ДП (ДР) (за винятком окремих спеціальностей, зокрема, мистецького напряму. Рецензент не може бути працівником кафедри, на якій виконувалася ДП (ДР). До рецензування ДР ОКР «магістр» залучається рецензент, який працює у відповідній галузі, має науковий ступінь та/або вчене звання за профілем поданої на рецензування роботи.

Тематика ДП (ДР), склад наукових керівників і рецензентів затверджуються:

– до 1 жовтня поточного навчального року – на засіданні кафедри;

– до 1 листопада поточного навчального року – вченою радою факультету (рішення за встановленою формою передається до навчального відділу університету);

– до 31 грудня поточного навчального року списки передаються навчальним відділом для затвердження до наказу за підписом ректора університету.

Після затвердження наказом ректора в окремих випадках допускається корегування теми ДП (ДР) без зміни об’єкта та предмета її дослідження. Інформація про відредаговану тему ДП (ДР) подається до навчального відділу університету як витяг із протоколу засідання відповідної кафедри не пізніше 1 березня поточного навчального року.

 

2.3 Етапи виконання ДП (ДР)

 

Організаційно процес дипломного проектування складається з етапів:

підготовчого, який починається з вибору студентом теми та отримання індивідуального завдання від керівника дипломного проекту щодо питань, які необхідно вирішити під час переддипломної практики за темою ДП (ДР) (ознайомлення зі станом проблеми, збирання фактичних матеріалів, проведення необхідних спостережень, експериментів, досліджень тощо), включає освоєння програми переддипломної практики та завершується складанням і захистом звіту про її проходження;

основного, який починається одразу після захисту звіту про практику й завершується орієнтовно за два тижні до захисту ДП (ДР) на засіданні ДЕК. На цьому етапі проект (робота) повинен бути повністю виконаний, перевірений керівником та консультантами;

заключного, який включає отримання відгуку керівника та рецензії на дипломний проект (роботу), візи завідувача випускової кафедри про допуск до захисту, проведення (за необхідності) попереднього захисту на кафедрі, подання проекту (роботи) до ДЕК (за два дні до його захисту на засіданні ДЕК).

Розробка ДП (ДР) здійснюється за графіком, укладеним і затвердженим деканатом факультету. Графік містить перелік конкретних етапів роботи ДП (ДР) з визначенням чітких календарних термінів їх завершення. Дотримання графіка виконання досліджень розглядається на засіданнях кафедр та фіксується у відгуку керівника ДП (ДР). Кафедри, на яких виконуються ДП (ДР), можуть також затвердити індивідуальний план роботи студента над ДП (ДР).

Контроль за дотриманням студентами графіка написання ДП (ДР) покладається на наукових керівників, деканати факультетів та навчальний відділ університету. Стан виконання ДП (ДР) заслуховуються на засіданнях кафедр, вчених рад факультетів, вченої ради університету.

Невиконання графіку розробки ДП (ДР) є підставою для застосування до студента дисциплінарних заходів, визначених нормативними документами МОНМС України та ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка.

Не пізніше, як за один місяць до встановленої дати засідання Державної екзаменаційної комісії, на випускових кафедрах проводиться попередній захист-обговорення ДП (ДР), який оформлюється протоколом. За його результатами формулюється висновок про рекомендацію ДП (ДР) до захисту, про що робиться відповідний запис на титульному аркуші ДП (ДР) (за підписом завідувача кафедри, зазначенням дати засідання та номера протоколу). Після цього ДП (ДР) подається для складання відгуку науковому керівнику та рецензенту.

Якщо ДП (ДР) не подана на попередній захист-обговорення або не рекомендована до захисту, то це є підставою для застосування до студента дисциплінарних заходів, визначених нормативними документами МОНМС України та ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка.

Негативний відгук наукового керівника, негативна рецензія не є підставами для відмови у допуску до захисту.

За тиждень до початку роботи ДЕК, студент зобов’язаний подати ДП (ДР) у зшитому вигляді та на електронному носієві із відповідними супроводжуючими документами на випускову кафедру, що оформлені згідно вимог даного НМП.

 

2.4. Вимоги до змісту та оформлення ДП (ДР)

 

ДП (ДР) складається з текстової частини та графічного матеріалу. Текстова частина оформлюється у вигляді пояснювальної записки, яка має структуру: титульний аркуш, завдання на ДП (ДР), відзив керівника, рецензія, реферат, перелік скорочень, умовних позначень, зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки.

ЗМІСТ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ і ДОДАТКИ, а також основна частина оформлюються відповідно до Додатку Г і п. 1.1 даного НМП. Деякі структурні елементи мають наступні особливості.

ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ (рис. Г.1) виконується за формою Н-9.02 (Наказ МОНМС № 384 від 29.03.12 р.).

ЗАВДАННЯ на ДП (ДР) (рис. Г.2) повинно містити: вихідні дані, які відповідають вказаному викладачем варіанту; перелік питань, що повинні бути розроблені; перелік графічного матеріалу, терміни виконання, підписи студента, викладача та завідувача кафедри. Завдання оформлюється за формою Н-9.01 (Наказ МОНМС № 384 від 29.03.12 р.). Дана форма (формат бланка А4, 2 сторінки) призначена для видачі завдання студенту на виконання дипломного проекту (роботи) і контролю за ходом роботи з боку кафедри та декана факультету. Вона розробляється керівником дипломного проекту (роботи), та видається кафедрою.

РЕФЕРАТ має обсяг 0,5-1 сторінку та повинен стисло відображати загальну характеристику та основний зміст проекту: відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість рисунків, таблиць, креслень, додатків і бібліографічних найменувань за списком використаних джерел; мету проекту, використані методи та отримані результати (характеристика об’єкту проектування, нові якісні та кількісні показники, економічний ефект тощо); рекомендації щодо використання або (та) результати впровадження розробок або досліджень (отримані патенти, прийняті заявки на патент, публікації, акти про впровадження тощо); перелік ключових слів (не більше 20).

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ, УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. Загальний обсяг його не повинен перевищувати 1-1,5 с.

ВСТУП досить відповідальна частина оформлення результатів дослідження, оскільки він містить всі необхідні кваліфікаційні характеристики ДП (ДР). Він розкриває основні засади роботи: актуальність, короткий аналіз стану розробки проблеми, мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу (у разі проведення експериментального дослідження), теоретико-методологічні засади дослідження, методи дослідження, його практичне значення, відомості про апробацію (за наявності), опис структури роботи. Рекомендовано дотримуватись наступної структури змісту.

Актуальність – обов’язкова вимога до ДП (ДР). Вміння обрати тему, правильно її зрозуміти та оцінити з точки зору своєчасності, соціальної значущості характеризує професійну зрілість студента. Для висвітлення актуальності достатньо 2-ох сторінок, де слід показати основне – сутність проблемної ситуації. Сформувати суть проблеми (задачі) буде неважко, якщо студенту вдається показати де знаходиться межа між сталим знанням і незнанням з предмета дослідження.

Проблему (задачу) часто ототожнюють з питанням (тобто з положенням, яке також треба вирішити). Доцільно розуміти, що специфічною рисою проблеми є те, що для її вирішення необхідно вийти за рамки старого, вже досягнутого знання.

Для з’ясування стану розкриття обраної теми складається короткий огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що ця тема недостатньо розкрита в обраному аспекті й тому вимагає подальшого опрацювання. Огляд демонструє ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглянути, виділити основне, оцінити творчий доробок вітчизняних і зарубіжних науковців, визначити її науково-практичну цінність. Матеріали огляду треба систематизувати у визначеному логічному зв’язку та послідовності. Тому перелік праць і їх критичний розгляд не обов’язково подавати в хронологічному порядку. При цьому слід пам’ятати, що огляд праць науковців і практиків виконують тільки з питань обраної теми, а не з проблеми в цілому. Називаються та оцінюються публікації, які мають пряме та безпосереднє відношення до теми.

Обов’язковим елементом вступу є визначення об’єкта та предмета дослідження.

Об’єкт (дослідження) – це процес, або явище, що породжує проблемну ситуацію і обраний для вивчення студентом.

Предмет (дослідження) – міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне та часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи, яка позначається на титульній сторінці як її назва.

Після цього логічно перейти до мети дослідження, а також зазначення конкретних завдань, які будуть вирішуватися відповідно до визначеної мети.

База дослідження наводиться у вигляді повної назви установи, в якій проводилась експериментальна частина студентської науково-дослідної роботи або ж узагальнено досвід її діяльності за певний, чітко визначений період.

Методи дослідження, як інструмент добування фактичного матеріалу, є також обов’язковими елементами вступу і необхідною умовою досягнення поставленої мети.

Наукова та практична значущість роботи засвідчується характеристикою того нового, що привніс студент, досліджуючи обрану тему. Необхідно представити основні результати, які можуть бути використані в практичній діяльності інформаційних установ.

Апробація роботи передбачає перелік конференцій чи науково-практичних семінарів, де студент виступав із повідомленням за результатами своєї наукової роботи.

Обґрунтування структури роботи пояснює логіку побудови наукового дослідження.

Основна частина складається з кількох розділів теоретичного та практичного характеру. Кожен розділ основної частини завершується висновком.

У змісті теоретичного розділу (розділів), відповідно до завдання, здійснюється аналіз і узагальнення опрацьованих наукових джерел, формулюються авторські висновки, визначаються перспективи подальших дослідницьких пошуків, формулюється та обґрунтовується гіпотеза дослідження (за потреби), розробка вимог до характеристик об’єкта проектування; вибір і обґрунтування оптимальності технічних рішень або теоретичних та експериментальних методів досліджень поставлених задач; вибір та обґрунтування можливих варіантів технічної реалізації та методів розрахунків параметрів елементів (електричних схем і т. ін.); експериментальні дослідження, розробка методики досліджень, опис експериментального обладнання, аналіз результатів експериментів.

Практичний розділ містить опис виконаного дослідницького завдання, розробки навчально-фахових матеріалів, розрахунково-графічні матеріали, творчі роботи тощо.

Обов’язковим є розробка техніко-економічного обґрунтування ДП (ДР) або розрахунок економічного ефекту.

Крім того, згідно наказу МОНМС України № 969 від 21.10.10 р. «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України», в ДП (ДР) повинні бути наведені пропозиції або заходи щодо забезпечення охорони праці, техніки безпеки або екології та охорони навколишнього середовища.

ВИСНОВКИ в кінці всієї роботи стисло та систематизовано висвітлюють основні результати ДП (ДР). Обов’язковою є нумерація окремих положень висновків, відповідність окремих пунктів висновків сформульованим дослідницьким завданням.

Заголовки структурних частин роботи друкують великими літерами симетрично до набору. Кожна структурна частина починається з нової сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком і текстом (за винятком заголовка пункту) повинна дорівнювати 3-4 інтервали.

Креслення повинні мати стандартну рамку, штамп або його спрощену форму (за узгодженням з викладачем). Вони виконуються олівцем або тушшю на ватмані, кальці, міліметровому папері або комп’ютерним способом на аркуші формату, який вказується викладачем.

Зміст, характер і форму представлення практичної частини ДП (ДР) визначає науковий керівник з урахуванням фахової специфіки. Орієнтовний обсяг складає:

– ДП (ДР) ОКР «бакалавр»:пояснювальна записка – 40-50 сторінок; за необхідністю графічний (ілюстративний) матеріал;

– ДП (ДР) ОКР «спеціаліст»: пояснювальна записка – 50-60 сторінок; за необхідністю графічний (ілюстративний) матеріал;

– ДР ОКР «магістр»: пояснювальна записка – 80-100 сторінок; за необхідністю графічний (ілюстративний) матеріал.

Текст пояснювальної записки ДП (ДР) виконується в комп’ютерному наборі (розмір шрифту – 14; інтервал – 1,5, шрифт – Times New Roman, відступи: зверху та знизу – 20 мм, зліва – 30 мм, справа – 10 мм). Додатки та список використаних джерел не враховуються при визначенні обсягу основного тексту ДП (ДР).

 

2.5. Захист і оформлення результатів виконання ДП (ДР)

 

Захист ДП (ДР), який проводиться на відкритому засіданні ДЕК, є нормативною формою Державної атестації, що спрямована на встановлення відповідності рівня професійної підготовки випускника до вимог визначеного ОКР.

До захисту ДП (ДР) студент подає оформлений згідно вимог даного НМП примірник роботи з ілюстративними матеріалами та супровідними документами – відгуком наукового керівника та рецензією.

При цьому оформлюється «ПОДАННЯ ГОЛОВІ ДЕРЖАВНОЇ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ ЩОДО ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ (РОБОТИ)» (рис. Г.3) за формою Н-9.03 (Наказ МОНМС № 384 від 29.03.12 р.). В ньому зазначаються дані щодо навчальних досягнень студента за період навчання у ВНЗ, висновок керівника дипломного проекту (роботи) та висновок кафедри про дипломний проект (роботу). Формат бланка А5 (148 х 210 мм), 2 сторінки.

В цілому, процедура захисту ДП (ДР) передбачає:

– представлення секретарем членам ДЕК студента та переліку документів які він подав до захисту;

– доповідь-презентацію студента про результати виконаної роботи до 15 хвилин з залученням мультимедійних засобів, ілюстративного матеріалу, технічного виробу і т. ін. (орієнтовна структура доповіді наведена в Додатку В);

– відповідь студента на питання членів ДЕК та присутніх на захисті;

– виступ рецензента (за його відсутності – оголошення змісту рецензії) та відповідь студента на зауваження рецензента;

– виступ керівника (за його відсутності – оголошення змісту відгуку);

– прийняття ДЕК рішення щодо оцінювання ДП (ДР) відповідно до «Положення про державну атестацію у ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка».

При цьому, під час оцінювання ДП (ДР) беруться до уваги наступні чинники:

– якість роботи загалом (її творчий характер, уміння автора аналізувати теоретичний матеріал, повноту й вичерпність цього аналізу, достовірність експериментальних даних, рівень узагальнення та обґрунтованість висновків та практичних рекомендацій; апробацію результатів);

– самостійність у дослідженні проблеми;

– якість оформлення роботи (відповідність граматичним і стилістичним нормам, загальним вимогам до оформлення, якість ілюстративного матеріалу);

– рівень презентації студентом роботи (чіткість у формулюванні концептуального апарату, володіння змістом дослідження, обґрунтованість та переконливість висновків, повноту, доказовість та правильність відповідей на поставлені питання, рівень володіння вмінням вести наукову дискусію, культуру мовлення тощо);

– характер відгуку наукового керівника;

– оцінку рівня поданої до захисту роботи рецензентом.

У разі встановлення плагіату повторний захист ДП (ДР) без зміни її теми заборонено.

Оформлення результатів виконання ДП (ДР) здійснюється згідно вимог Наказу МОНМС № 384 від 29.03.12 р. (форми Н-9.04–06), а також «Положення про державну атестацію у ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка».

Після завершення захисту ДП (ДР) роботи зберігаються встановленим в ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка.

 

2.6. Обов’язки керівників, консультантів, рецензентів ДП (ДР) і студентів-дипломників

 

Керівник ДП (ДР) виконує наступні функції.

1. Розробляє теми ДП (ДР), подає їх до затвердження на засідання кафедри, а після оприлюднення тематики дає студентам необхідні пояснення за запропонованими темами.

2. Готує та видає студенту завдання на дипломне проектування за формою та у строки, що вказані в даного НМП.

3. Видає рекомендації дипломнику щодо опрацювання необхідної літератури, нормативних і довідкових матеріалів, наукових видань тощо за темою ДП (ДР).

4. Допомагає дипломнику скласти, затверджує та контролює реалізацію графіка виконання ДП (ДР). У разі суттєвих порушень, які можуть призвести до зриву встановлених термінів надання ДП (ДР) до ДЕК, інформує керівництво кафедри для прийняття відповідних заходів, у тому числі й рішення про недопущення до захисту ДП (ДР).

5. Здійснює загальне керівництво ДП (ДР) і несе відповідальність за наявність у ДП (ДР) помилок системного характеру. В разі невиконання дипломником його рекомендацій щодо виправлення таких помилок, зазначає це у відгуку.

6. Час, що відведений на керівництво ДП (ДР), використовує для:

– систематичних (не менше одного разу на два тижні) співбесід, на яких дипломник інформує про стан виконання ДП (ДР), обговорюються можливі варіанти рішень, конкретизуються окремі пункти завдання тощо;

– консультацій дипломника з усіх питань, крім тих, що відносяться до компетенції консультантів з окремих розділів ДП (ДР);

– перевірки виконаної роботи (частинами або в цілому).

7. Готує відгук з характеристикою діяльності студента під час виконання ДП (ДР) і несе відповідальність за його об’єктивність. Відгук складається із зазначенням:

– головної мети дипломного проекту (роботи), в інтересах або на замовлення якої організації він виконаний (в рамках науково-дослідної роботи кафедри, підприємства, НДІ тощо);

– відповідності виконаного ДП (ДР) завданню;

– ступеня самостійності при виконанні ДП (ДР);

– рівня підготовленості дипломника до прийняття сучасних рішень;

– умінь аналізувати необхідні літературні джерела, приймати правильні (інженерні, наукові) рішення, застосовувати сучасні системні та інформаційні технології, проводити фізичне або математичне моделювання, обробляти та аналізувати результати експерименту;

– найбільш важливих теоретичних і практичних результатів, апробації їх (участь у конференціях, семінарах, оформлення патентів, публікація в наукових журналах тощо);

– загальної оцінки виконаного ДП (ДР), відповідності якості підготовки дипломника вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця (ОКХ) і можливості присвоєння йому відповідної кваліфікації;

– інші питання, які характеризують професійні якості дипломника.

8. Разом з дипломником надає завідувачу випускової кафедри підготовлений дипломником і перевірений ним та консультантами проект (роботу) для допуску його до захисту.

9. Готує дипломника до захисту ДП, організує (за необхідності) попередній захист;

10. Як правило, має бути присутнім на засіданні ДЕК при захисті ДП (ДР), керівником яких він є.

Консультант ДП (ДР) виконує наступні функції.

1. Складає графік консультацій із зазначенням часу і місця їх проведення, погоджує його з керівником дипломного проекту (роботи) та доводить до відома дипломника.

2. Ставить, у межах його компетенції, завдання перед дипломником, добиваючись чіткого розуміння шляхів їх вирішення.

3. Рекомендує методи вирішення питань, залишаючи за дипломником право приймати остаточне рішення.

4. Інформує керівника проекту (роботи) про стан виконання розділу, наполегливість та самостійність роботи дипломника над розділом, його ставлення до виконання рекомендацій та врахування зауважень консультанта.

5. Своєчасно перевіряє розділ і, за відсутності зауважень, підписує титульний лист пояснювальної записки та відповідний графічний (ілюстративний) матеріал.

Рецензент ДП (ДР) виконує наступні функції.

1. Отримує від дипломника ДП (ДР) для рецензування.

2. Докладно ознайомиться зі змістом пояснювальної записки та графічним матеріалом ДП (ДР), приділяє увагу науково-технічному рівню розробки, сучасності та раціональності прийнятих рішень, правильності розрахунків, використанню новітніх технологій, дотриманню вимог державних стандартів тощо. За необхідності запрошує дипломника на бесіду для отримання його пояснень з питань ДП (ДР).

3. Готує рецензію у письмовому або друкованому вигляді на стандартному бланку. Вона складається у довільній формі із зазначенням:

– відповідності ДП (ДР) затвердженій темі та завданню;

– актуальності теми;

– реальності ДП (ДР) (його виконання на замовлення підприємств, організацій, за науковою тематикою кафедри, НДІ тощо);

– глибини техніко-економічного обґрунтування прийняття рішень;

– ступеня використання сучасних досягнень науки, техніки, виробництва, інформаційних та інженерних технологій;

– оригінальності прийнятих рішень та отриманих результатів;

– правильності проведених розрахунків і конструкторсько-технологічних рішень;

– наявності і повноти експериментального (фізичного або математичного) підтвердження прийнятих рішень;

– якості виконання пояснювальної записки, відповідності креслень вимогам чинних стандартів;

– можливості впровадження результатів ДП (ДР);

– недоліків ДП (ДР);

– оцінки ДП (ДР) за 4-бальною системою і можливості присвоєння дипломнику відповідної кваліфікації (формулювання згідно з діючими нормативними документами).

Рецензія не повинна дублювати відгук керівника, тому що відгук керівника – це в основному характеристика професійних та громадянських якостей дипломника та його роботи в процесі дипломного проектування, а рецензія – це характеристика якості безпосередньо ДП (ДР).

Випадки їх повного збігу свідчать про формальний підхід до рецензування і повинні своєчасно виявляться завідувачем випускової кафедри, який має вжити заходів щодо недопущення цього. Одним із них є вилучення відгуку керівника з проекту, що направляється на рецензування.

Якщо рецензент є співробітником зовнішньої організації (іншого ВНЗ, НДІ, підприємства, установи тощо), то на бланку рецензії ставиться печатка цієї організації, яка засвідчує його підпис.

Студент-дипломник має право:

– вибирати тему ДП (ДР) з числа запропонованих випусковою кафедрою або запропонувати власну тему з необхідним обґрунтуванням доцільності її розробки і можливості виконання. У разі необхідності може ініціювати питання про зміну теми ДП (ДР), керівника та консультантів, але не пізніше одного тижня з початку дипломного проектування. У всіх випадках він звертається з відповідною заявою на ім’я завідувача випускової кафедри;

– отримати окреме робоче місце для роботи над ДП (ДР) у спеціальній аудиторії (кабінеті дипломного проектування), обладнаній комп’ютерною технікою, необхідним наочним приладдям, довідковою літературою та стандартами, зразками фрагментів пояснювальної записки та графічного матеріалу, НМП щодо виконання та оформлення складових дипломного проекту та ін.;

– користуватися лабораторною та інформаційною базою кафедри, приладами, вимірювальною технікою тощо для проведення натурного експерименту, математичного моделювання або наукових досліджень за темою дипломного проекту (роботи);

– отримувати консультації керівника та консультантів проекту;

– самостійно вибирати варіанти вирішення завдань дипломного проектування;

– попереднього (на кафедрі), первісного або повторного (у ДЕК) захисту ДП (ДР);

– звертатися (в усній або письмовій формі) до голови ДЕК, керівництва факультету, університету та МОНМС України зі скаргами або апеляціями щодо порушення його прав.

Оцінка, яка за результатами захисту ДП (ДР) виставлена ДЕК, оскарженню не підлягає.

Студент зобов’язаний:

– своєчасно вибрати тему дипломного проекту (роботи) та отримати конкретні завдання від керівника проекту на підбирання та опрацювання матеріалів, необхідних для дипломного проектування під час проведення переддипломної практики;

– на переддипломній практиці, крім виконання її програми, ознайомитися з практичною реалізацією питань організації та управління виробництвом (підприємством, фірмою тощо), охороною праці, вирішенням питань екології, безпеки життєдіяльності, техніко-економічних і спеціальних питань за темою дипломного проекту;

– після складання та захисту звіту про переддипломну практику отримати у керівника ДП(ДР) остаточне завдання на дипломне проектування за встановленою формою та затверджене завідувачем випускової кафедри, з’ясувати зміст, особливості та вимоги до виконання його окремих питань;

– скласти та узгодити з керівником проекту календарний план-графік виконання дипломного проектування з урахуванням трудомісткості розділів, необхідності перевірки матеріалів керівником та консультантами, отримання відгуку керівника і рецензії та своєчасного надання повністю підготовленого і перевіреного та допущеного до захисту проекту не менш ніж за два дні до його захисту в ДЕК;

– регулярно, не менше одного разу на два тижні, інформувати керівника про стан виконання проекту відповідно до плану-графіка, надавати на його вимогу необхідні матеріали для перевірки;

– самостійно виконувати індивідуальний проект або індивідуальну частину комплексного проекту;

– при розробці питань враховувати сучасні досягнення науки і техніки, використовувати передові методики наукових та експериментальних досліджень, приймати оптимальні рішення із застосуванням системного підходу;

– при проектуванні конкретних зразків техніки та розробці технологічних процесів виробництва, проведенні різного роду розрахунків та моделюванні використовувати сучасні комп’ютерні технології;

– відповідати за правильність прийнятих рішень, обґрунтувань, розрахунків, якість оформлення пояснювальної записки та графічного матеріалу, їх відповідність методичним рекомендаціям (вказівкам) з дипломного проектування випускової кафедри, існуючим нормативним документам та державним стандартам;

– дотримуватися календарного плану-графіка виконання дипломного проекту (роботи), встановлених правил поведінки в лабораторіях і кабінетах дипломного проектування, своєчасно та адекватно реагувати на зауваження та рекомендації керівника і консультантів ДП (ДР);

– у встановлений термін подати проект (роботу) для перевірки керівнику та консультантам і після усунення їх зауважень повернути керівнику для отримання його відгуку;

– отримати всі необхідні підписи на титульному листі пояснювальної записки та кресленнях, а також резолюцію завідувача випускової кафедри про допуск до захисту;

– особисто подати ДП (ДР), допущений до захисту, рецензенту; на його вимогу надати необхідні пояснення з питань, які розроблялися в ДП (ДР);

– ознайомитися зі змістом відгуку керівника і рецензії та підготувати (у разі необхідності) аргументовані відповіді на їх зауваження при захисті ДП (ДР) у ДЕК.

Вносити будь-які зміни або виправлення в ДП (ДР) після отримання відгуку керівника та рецензії забороняється.

– за рішенням факультету (інституту), випускової кафедри або з власної ініціативи та за згодою керівника проекту пройти попередній захист ДП (ДР) на кафедрі або в організації, де виконувався проект (робота);

– у строк, визначений секретарем ДЕК, надати ДП (ДР) до ДЕК;

– своєчасно прибути на захист ДП (ДР) або попередити завідувача випускової кафедри та голову ДЕК (через секретаря ДЕК) про неможливість присутності на захисті із зазначенням причин цього та наступним наданням документів, які засвідчують поважність причин.

У разі відсутності таких документів ДЕК може бути прийнято рішення про неатестацію його як такого, що не з’явився на захист ДП (ДР) без поважних причин, з подальшим відрахуванням з університету. Якщо студент не мав змоги заздалегідь попередити про неможливість своєї присутності на захисті, але в період роботи ДЕК надав необхідні виправдні документи, ДЕК може перенести дату захисту.

 


Додаток А

 

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

 

Кафедра комп’ютерної інженерії

 

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з

Волоконно-оптичні системи передачі

 

(назва дисципліни)

на тему:

Розрахунок елементів лінійного тракту

 

волоконно-оптичної системи передачі
     

 

 

Студента (ки)

 

курсу   групи

напряму підготовки

 

спеціальності

 

 

(прізвище та ініціали)

Керівник

 

 

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

             

 

Національна шкала

 

Кількість балів:

 

Оцінка: ECTS  
         

 

 

Полтава – 2012

 

Рис. А.1. Приклад оформлення титульного аркушу РГР


Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

 

Кафедра комп’ютерної інженерії

 

РЕФЕРАТ

з

Волоконно-оптичні системи передачі

 

(назва дисципліни)

на тему:

Солітонні системи передачі

 

 
     

 

 

Студента (ки)

 

курсу   групи

напряму підготовки

 

спеціальності

 

 

(прізвище та ініціали)

           

 

 

Полтава – 2012

 

Рис. А.2. Приклад оформлення титульного аркушу реферату


Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

 

Кафедра комп’ютерної інженерії

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТА)

з

Системи передачі в електрозв’язку

 

(назва дисципліни)

на тему:

Цифровий лінійний тракт

 

системи передачі SDH
     

 

Студента (ки)

 

курсу   групи

напряму підготовки

 

спеціальності

 

 

(прізвище та ініціали)

Керівник

 

 

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

             

 

Національна шкала

 

Кількість балів:

 

Оцінка: ECTS  
         

 

 

Полтава – 2012

 

а)

 

Члени комісії        
    (підпис)   (прізвище та ініціали)
         
    (підпис)   (прізвище та ініціали)
         
    (підпис)   (прізвище та ініціали)

б)

 

Рис. А.3. Приклад оформлення титульного аркушу курсової роботи (проекту) за формою Н-6.01: а) – 1 сторінка, б) – 2 сторінка


ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ, УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

 

ВОЛЗ Волоконно-оптична лінія зв’язку
ВОСП Волоконно-оптична система передачі
OTDR Оптичний рефлектометр

Рис. А.4. Приклад оформлення переліку скорочень, умовних позначень

 

 

… На рис. 1.1 наведений профіль показника переломлення оптичного волокна...

Рис. 1.1. Градієнтне багатомодове оптичне волокно

 

… Багатомодові оптичного волокна можуть бути східчастими або градієнтними (див. рис.1.1)…

 

Рис. А.5. Приклад оформлення рисунків та посилання в тексті на них

 

 

… На підставі проведеного аналізу початкових даних табл. 1.1 визначити тип ОВ, …

Таблиця 1.1

Вихідні дані

Параметр

Передостання цифра варіанту

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
λ [мкм] 0,85 1,31 1,55 0,85 1,31 1,55 0,85 1,31 1,55 1,31

 

Таблиця 1.1

Вихідні дані (продовж.)

Параметр

Остання цифра варіанту

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
n1 1,51 1,508 1,499 1,5091 1,51 1,508 1,51 1,51 1,515 1,508
n2 1,5 1,46 1,467 1,5014 1,501 1,46 1,4856 1,496 1,5 1,46

 

Таблиця 1.1

Вихідні дані (закінчен.)

Параметр

Остання цифра варіанту

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
n1 1,51 1,508 1,499 1,5091 1,51 1,508 1,51 1,51 1,515 1,508
n2 1,5 1,46 1,467 1,5014 1,501 1,46 1,4856 1,496 1,5 1,46

 

… Слід звернути увагу, що значення показника переломлення (див. табл. 1.1) для деяких типів оптичних волокон…

 

Рис. А.6. Приклади оформлення таблиць та посилання в тексті на них

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНОК ЕЛЕМЕНТІВ ЛІНІЙНОГО ТРАКТУ

 

2.1. Розміщення регенераційних пунктів на магістралі

 

2.1.1. Визначення максимальної довжини регенераційної ділянки.

 

 

Максимально допустиму довжину регенераційної ділянки можна визначити, використовуючи співвідношення [8]:

 ,                                                   (2.1)

де  – максимально перекриваюче загасання РД на розрахунковій частоті [дБ],  – коефіцієнт загасання кабелю на розрахунковій частоті при максимальній температурі ґрунту.

Величина  визначається за виразом (1.12)…

 

Рис. А.7. Приклад оформлення математичних виразів (формул, співвідношень), та посилання в тексті на них

 


Додаток Б

 

Правила оформлення конкретного конструкторського документа (графічного матеріалу) визначаються його специфікою та положеннями відповідних стандартів. Розглянемо спочатку загальні правила оформлення креслень, що діють відповідно до документації всіх галузей промисловості.

а) Формати і основні написи

Креслення та інші конструкторські документи виконуються на форматах, визначених ГОСТ 2.301-68. Використання таких форматів дозволяє економити папір, легко комплектувати та брошурувати креслення та інші конструкторські документи в альбоми, створює зручність їх зберігання, а також користування ними. Формати аркушів визначаються розмірами зовнішньої рамки, виконаної тонкою лінією відповідно до рис. Б.1. Формат аркуша розміром 1189 х 841 мм, площа якого приблизно дорівнює 1 м2, і інші формати, отримані шляхом послідовного ділення його на дві рівні частини, паралельно меншій стороні відповідного формату, беруться за основні (табл. Б.1).

Рис. Б.1. Оформлення форматів

Таблиця Б.1

Значення розмірів сторін основних форматів

Позначення формату Розміри сторін формату, мм
А0 841 х 1189
А1 594 х 841
А2 420 х 594
А3 297 х 420
А4 210 х 297

 

Допускається використання додаткових форматів, які утворюються збільшенням коротких сторін основних форматів на величину, кратну їх розмірам. Позначення похідного формату складається з позначення основного формату та його кратності, наприклад: А0 х 2, А4 х 8 і т. ін. На кожному форматі виконується внутрішня рамка, що обмежує робоче поле креслення. Лінії цієї рамки проводять суцільною товстою основною лінією від верхньої, правої і нижньої боків формату (у всередину від зовнішньої рамки) на 5 і 20 мм від лівої, утворюючи поле для підшивання аркуша.

Кожен конструкторський документ повинен мати основний напис, що містить загальні відомості про змальовувані об’єкти. Форми, розміри, зміст, порядок заповнення основних написів і додаткових граф до них в конструкторських документах встановлює ГОСТ 2.104–68. Основні написи на кресленнях і схемах повинні відповідати формі 1 (рис. Б.2), а в текстових документах формі 2 (рис. Б.3) і формі 2а (рис. Б.4).

Рис. Б.2. Основний напис на кресленнях і схемах

Рис. Б.3. Форма 2 Основний напис для текстових документів

Рис. Б.4. Форма 2а Основний напис для текстових документів (наступні аркуші)

 

Основні написи, додаткові графи до них і рамки виконують суцільними основними та суцільними тонкими лініями по ГОСТ 2.303-68. Основні написи розташовують в правому нижньому кутку конструкторських документів, впритул до рамки (див. рис. Б.1). На аркушах формату А4 по ГОСТ 2.301–68 основні написи розташовують лише уздовж короткої сторони аркуша. У графах основного напису вказують:

– у графі 1 – назву виробу, починаючи з іменника, і назву документа, якщо йому присвоєно шифр. Наприклад, для робочого креслення деталі – «Колесо зубчасте»; для схеми електричної принципової – «Модуль А4. Схема електрична принципова»;

– у графі 2 – позначення документа відповідно до ГОСТ 2.202-80;

– у графі 3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють лише на кресленнях деталей);

– у графі 4 – літеру, яка присвоєна цьому документу відповідно до ГОСТ 2.103-68;

– у графі 5 – масу виробу відповідно до ГОСТ 2.109-73; на навчальних кресленнях графу не заповнюють;

– у графі 6 – масштаб (проставляють згідно з ГОСТ 2.302-68);

– у графі 7 – порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);

– у графі 8 – загальну кількість аркушів документа (графу заповнюють лише на першому аркуші).

б) Масштаби

Креслення рекомендується виконувати по можливості у натуральну величину, що дає правильне уявлення про дійсні розміри виробу. Але це не завжди дозволяють розміри виробу та розміри форматів аркушів. У таких випадках креслення виконують у зменшеному або збільшеному вигляді, тобто в деякому масштабі.

Масштаб – це відношення лінійного розміру відрізку на кресленні до відповідного лінійного розміру того ж відрізку в натурі. ГОСТ 2.302–68 встановлює масштаби зображень і їх позначення на кресленнях всіх галузей промисловості. Масштаби зображень на кресленнях повинні вибиратися з наступного ряду (табл. Б.2).

Слід пам’ятати, що в якому б масштабі не виконувалося зображення, розмірні числа на розмірах креслення наносять дійсні, тобто ті, які повинна мати деталь в натурі.

Таблиця Б.2

Масштаби зображень на кресленнях

Масштаби зменшення 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000
Натуральна величина 1:1
Масштаби збільшення 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1

 

в) Основні лінії

При виконанні будь-якого креслення основними його елементами є лінії. Згідно ГОСТ 2.303–68 для зображення виробів на кресленнях застосовують лінії різних типів залежно від їх призначення, що сприяє чіткішому виявленню форми змальовуваного виробу. Найменування, зображення та товщина ліній по відношенню до товщини суцільної основної лінії повинні відповідати вказаним в табл. Б.3.

Таблиця Б.3

Типи ліній на кресленні

Найменування Зображення Товщина лінії по відношенню до товщини основній лінії
1. Суцільна товста основна S
2. Суцільна тонка Від S/2 до S/3
3. Суцільна хвиляста Від S/2 до S/3
4. Штрихова Від S/2 до S/3
5. Штрих-пунктирна тонка Від S/2 до S/3
6. Штрих-пунктирна потовщена Від S/2 до 2S/3
7. Розімкнена Від S до 3S/2
8. Суцільна тонка із зламами Від S/2 до S/3
9. Штрих-пунктирна з двома крапками тонка Від S/2 до S/3

 

Основне призначення ліній:

1. Суцільна товста основна лінія застосовується для зображення видимого контуру предмету, контуру винесеного перетину і розрізу.

2. Суцільна тонка лінія застосовується для зображення розмірних і виносних ліній, штрихування перетинів, лінії контуру накладеного перетину, полички ліній-виносок, ліній-виносок, ліній обмеження виносних елементів на видах, розрізах, перетинах.

3. Суцільна хвиляста лінія застосовується для зображення ліній обриву, ліній розмежування виду і розрізу.

4. Штрихова лінія застосовується для зображення ліній невидимого контуру.

5. Штрих-пунктирна тонка лінія застосовується для зображення осьових і центрових ліній, ліній перетину, що є осями симетрії для накладених або винесених перетинів.

6. Штрих-пунктирна потовщена лінія застосовується для зображення ліній, що позначають поверхні, що підлягають термообробці або покриттю.

7. Розімкнена лінія застосовується для позначення ліній перетину.

8. Суцільна тонка із зламами лінія застосовується для зображення довгих ліній обриву.

9. Штрих-пунктирна з двома крапками тонка лінія застосовується для зображення частин виробів в крайніх або проміжних положеннях, ліній згину на розгортках.

 

г) Шрифти

Креслення, схеми і інші конструкторські документи містять необхідні написи: назви виробів, розміри, дані про матеріал, обробку поверхонь деталі, технічні вимоги, характеристики і інші написи. Типи та розміри шрифту, український, латинський і грецький алфавіт, арабські і римські цифри, знаки, правила написання дробів, показників ступеня, індексів і граничних відхилень встановлені ГОСТ 2.304–81.

Одним з важливих понять, на яких базується застосування ЕОМ для розв’язування різноманітних задач, є поняття алгоритму. Термін «алгоритм» звичайно використовується для позначення деякої послідовності дій, що приводять до досягнення потрібного результату.

Розробка алгоритму більш чи менш складної задачі вимагає високої кваліфікації виконавця і розуміння змісту задачі. З реалізацією алгоритму безпосередньо пов’язане вміння застосувати цей алгоритм до конкретних вхідних даних розв’язуваної задачі. Таке застосування називається алгоритмічним процесом. Цей процес полягає у перетворенні вхідних даних за правилами, визначеними заданим алгоритмом.

Алгоритмічний процес загалом складається із самостійних етапів, кожен з яких призначений для переведення даних з одного стану в інший. Одним із завдань кожного етапу обчислень є також визначення свого наступника. У процесі розроблення алгоритму можуть використовуватись різні способи його опису, які відрізняються за простотою, наочністю, компактністю, мірою формалізації, орієнтації на машинну реалізацію тощо.

Форми запису алгоритму:

– словесна або вербальна (мовна, формульно-словесна);

– псевдокод (формальні алгоритмічні мови);

– схемна: а) – структурограми; б) – графічна (виконується за вимогами стандарту).

Основні структури алгоритмів – це обмежений набір блоків і стандартних способів їх з’єднання для виконання типових послідовностей дій. Використання кількох основних структур дає можливість будувати різноманітні алгоритми. До основних структур алгоритмів належать:

лінійна або послідовна без будь-яких розгалужень конфігурація алгоритму, що нагадує форму ланцюжка (рис. Б.5.а);

розгалужена конфігурація алгоритму, що містить в собі як послідовності, так і розпаралелення послідовностей. Використовується, коли залежно від умови потрібно виконати ту чи іншу дію (рис. Б.5.б), здійснити обхід, якщо одна гілка не містить жодних дій (рис. Б.5.в), здійснити множинний вибір, коли умова має більш як три можливі варіанти (рис. Б.5.г);

– циклічна, що використовується при необхідності виконувати деякі дії кілька разів. Можливе виконання циклу До, циклу Поки, циклу за параметром (рис. Б.5.д).

а) б) в)

г)

д)

Рис. Б.5. Основні структури алгоритмів

 

Особливістю всіх наведених структур є те, що вони мають один вхід і один вихід, тому їх можна поєднувати один з одним у будь-якій послідовності. Зокрема, кожна структура може містити будь-яку іншу структуру в якості одного із блоків.

Досвід практичної алгоритмізації привів до формування особливої методики структурної організації алгоритмів, використання якої зменшує ймовірність помилок у процесі розробки і запису алгоритмів, спрощує їх розуміння і модифікацію.

Цю методику алгоритмізації називають структурним підходом. При структурному підході до конструювання алгоритмів їх ніби «збирають» із трьох основних (базових) структур. Стандарт ГОСТ 19.701–90 поширюється на умовні позначення (символи) в схемах алгоритмів, програм, даних і систем і встановлює правила виконання схем, що використовуються для відображення різних видів завдань обробки даних і засобів їх рішення. Стандарт не поширюється на форму записів і позначень, символів, що поміщаються усередині, або поряд з ними і слугують для уточнення виконуваних ними функцій. Вимоги стандарту є обов’язковими.

Схеми алгоритмів, програм, даних і систем складаються із символів, які мають встановлене значення (табл. Б.4), короткого пояснювального тексту та з’єднувальних ліній.

Вимоги до побудови схем. Символи на схемі повинні бути рівномірно розташовані, мати розміри, вибрані в однакових пропорційних співвідношеннях щодо ширини та висоти, достатні для внесення тексту. Якщо обсяг тексту перевищує розмір символу, слід використовувати символ «коментар». Потоки даних або потоки управління на схемах відображаються лініями. Напрям потоку зліва направо та зверху вниз вважається стандартним і стрілкою не позначається. В іншому випадку на лінії слід обов’язково вказувати стрілку.

Таблиця Б.4

Стандартні символи

Зображення символу Назва символу Призначення
1 2 3
Термінатор Початок алгоритму
Термінатор Закінчення алгоритму
Введення / виведення Введення або виведення даних
Процес Виконання обчислень або присвоєння значень
Розв'язок   Перевірка умови. Якщо умова справедлива (набуває значення «ТАК») виконується перехід по лінії «Так», а якщо не справедлива (набуває значення «НІ»), то виконується перехід по лінії «Ні»
Визначений процес Виклик раніше створених алгоритмів (модулів)
Модифікація Найчастіше використовується при присвоєнні нових значень старим, тобто тим, що вже були описані раніше
Коментар Короткі пояснення до показаного блоку
З’єднувач Поєднання одного блоку з іншим

 

Якщо дві або більше ліній зливаються в одну, то місце з’єднання повинно бути зміщене (рис. Б.6.а). Лінії мають підходити до символу зліва, або зверху, а виходити справа, або знизу. Лінії повинні бути направлені до центра символу. При необхідності розриву лінії (для уникнення зайвих перетинів чи надто довгих ліній) використовують символ «з’єднувач», який у випадку продовження схеми на кількох аркушах подають разом із символом «коментар». Зовнішній (на аркуші 1) та внутрішній (на аркуші 2) з’єднувачі наведені на рис. Б.6.

У схемах можна використовувати детальне представлення, яке позначається символом процесу або даних з горизонтальною смужкою у верхній частині.

Між цією лінією та верхньою лінією символу вказується ідентифікатор, який повторюється потім у символі початку та кінця детального представлення у тому ж комплекті документації в іншому місці (рис. Б.6.г).

На схемах для зображення використання або формування кількох носіїв даних або файлів, множини копій друкованих документів тощо замість одного символу з відповідним текстом можуть бути використані кілька символів з перекриттям зображення, які містять відповідний текст, наприклад: рис. Б.6.д.

а) б) в)

г)

д)

Рис. Б.6. Оформлення окремих елементів блок-схем алгоритмів

 

Якщо кілька символів є впорядкованою множиною, то це впорядкування розташовується від першого до останнього.

Пріоритет або послідовний порядок кількох символів не змінюється через точку, в якій лінія входить чи з якої виходить.

Перелік, найменування, позначення і розміри обов’язкових символів і функції, що відображуються ними, в алгоритмі і програмі обробки даних повинні відповідати вказаним у ГОСТ 19.003-80.

Розмір а повинен вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Допускається збільшувати розмір а на число, кратне 5. Розмір b рівний 1,5a. (При ручному виконанні схем алгоритмів і програм для обов’язкових символів і символів, що рекомендуються, допускається встановлювати b рівним 2a.

 

д) Загальні правила виконання схем за ЄСКД

Схема – це графічний конструкторський документ, на якому показані у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу та зв’язки між ними. Схеми застосовують при вивченні принципу дії механізмів, машин, приладів, апаратів, при їх наладці і ремонті, монтажі трубопроводів і електричних мереж, для з’ясування зв’язку між окремими складовими частинами виробу без уточнення особливостей їх конструкції. ГОСТ 2.701-84 встановлює класифікацію, позначення схем і загальні вимоги до їх виконання для виробів всіх галузей промисловості, а також схем енергетичних споруд (електричних станцій, електрообладнання промислових підприємств і т. ін.). Стандартом встановлені також терміни, що використовуються в конструкторській документації, і їх визначення. Код схеми складається з букви, що визначає вид схеми, і цифри, що позначає типа схеми, наприклад, Э3 – схема електрична принципова, Э4 – схема електрична з’єднань.

Схема структурна (Э1). Структурна схема відображає принцип роботи виробу в найзагальнішому вигляді. На схемі змальовують всі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), а також основні взаємозв’язки між ними. Дійсне розташування складових частин виробу не враховують і спосіб зв’язку (дротяний, індуктивний, кількість дротів і тому подібне) не розкривають. Побудова схеми повинна давати наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. Напрям ходу процесів, що відбуваються у виробі, позначають стрілками на лініях взаємозв’язку.

Функціональні частини на схемі змальовують у вигляді прямокутників або умовних графічних позначень. При позначенні функціональних частин у вигляді прямокутників їх найменування, типи і позначення вписують всередину прямокутників. Допускається вказувати тип елементу (пристрою) або позначення документа (державний стандарт, технічні умови і т. ін.), на підставі якого цей елемент (пристрій) застосований.

При великій кількості функціональних частин замість найменувань, типів і позначень допускається проставляти порядкові номери, які наносять праворуч від зображення або над ним, як правило, зверху вниз в напрямі зліва направо. В цьому випадку найменування, типи і позначення вказують на полі схеми в таблиці довільної форми.

На схемах простих виробів функціональні частини розташовують у вигляді ланцюжка відповідно до ходу робочого процесу: у напрямі зліва направо.

Функціональна схема (Э2). Для складного виробу розробляють декілька функціональних схем, що пояснюють процеси, які відбуваються при різних передбачених режимах роботи. Кількість функціональних схем, що розробляються на виріб, міра їх деталізації і об’єм відомостей, що поміщаються, визначається розробником з врахуванням особливостей виробу.

На схемі змальовують функціональні частини виробу (елементи, пристрої і функціональні групи) і зв’язку між ними. Графічна побудова схеми повинна наочно відображати послідовність функціональних процесів, що ілюструються схемою. Дійсне розташування у виробі елементів і пристроїв може не враховуватися.

Функціональні частини та зв’язки між ними змальовують у вигляді умовних графічних позначень, встановлених в стандартах ЄСКД. Окремі функціональні частини на схемі допускається змальовувати у вигляді прямокутників. У цьому випадку частини схеми з поелементною деталізацією змальовують по правилах виконання принципових схем, а при укрупненому зображенні функціональних частин – по правилах структурних схем.

Принципова схема (ЭЗ). Принципова схема є якнайповнішою електричною схемою виробу, на якій змальовують усі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, всі зв’язки між ними, а також елементи підключення (роз’ємні з’єднання, затиски), якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги. На схемі можуть бути змальовані сполучні і монтажні елементи, що встановлюються у виробі по конструктивних міркуваннях.

Електричні елементи на схемі змальовують умовними графічними позначеннями, зображення і розміри яких встановлені в стандартах ЄСКД.

Елементи, які використовуються у виробі частково, допускається змальовувати не повністю, а лише використовувані частини.

Схеми виконують для виробів, що знаходяться у відключеному положенні. У технічно обґрунтованих випадках допускається окремі елементи схеми змальовувати у вибраному робочому положенні з вказівкою на полі режиму, для якого змальовані ці елементи.

Умовні графічні позначення елементів і пристроїв виконують поєднаним або рознесеним способом. При поєднаному способі складові частини елементів або пристроїв змальовують на схемі так, як вони розташовані у виробі, тобто в безпосередній близькості один до одного. При рознесеному способі умовні графічні позначення складових частин елементів розташовують в різних місцях схеми з врахуванням порядку проходження по ним струму (тобто послідовно) так, щоб окремі ланцюги були змальовані найнаочніше.

Схема з’єднань (Э4). Схема з’єднань визначає конструктивне виконання електричних з’єднань елементів у виробі. На схемі змальовують усі пристрої і елементи, що входять до складу виробу, їх вхідні і вихідні елементи (з’єднувачі, плати, затиски і т. п.) і з’єднання між ними. Пристрої змальовують у вигляді прямокутників або спрощених зовнішніх контурів, елементи – у вигляді умовних графічних позначень, встановлених в стандартах ЄСКД, прямокутників або спрощених зовнішніх контурів. Усередині прямокутників або спрощених зовнішніх контурів, що змальовують елементи, допускається поміщати їх умовні графічні позначення, а для пристроїв – їх структурні, функціональні або принципові схеми.

Схема підключення (Э5). Схема показує зовнішні підключення виробу. На схемі мають бути змальовані виріб, його вхідні і вихідні елементи (з’єднувачі, затиски і т.п.) і підведені до них кінці дротів і кабелів зовнішнього монтажу, біля яких поміщають дані про підключення виробу (характеристики зовнішніх ланцюгів, адреси). На схемі вироби і їх складові частини змальовують у вигляді прямокутників, а вхідні і вихідні елементи (з’єднувачі) – у вигляді умовних графічних позначень. Допускається змальовувати виріб, а також вхідні і вихідні елементи у вигляді спрощених зовнішніх контурів.

Вхідні і вихідні елементи усередині графічного позначення виробу розміщують відповідно до їх дійсного розташування у виробі і вказують їх позиційні позначення, привласнені їм на принциповій схемі виробу.

Загальна схема (Э6). На схемі змальовують пристрої і елементи, що входять в комплекс, а також дроти, що сполучають їх, джгути і кабелі. Пристрої і елементи змальовують у вигляді прямокутників. Допускається змальовувати елементи у вигляді умовних графічних позначень або спрощених зовнішніх контурів, а пристрої – у вигляді спрощених зовнішніх контурів. Розташування графічних позначень на схемі повинне приблизно відповідати дійсному розташуванню пристроїв і елементів у виробі. Якщо дійсне розміщення пристроїв і елементів невідомо, то графічні позначення пристрою елементів розташовують з врахуванням простоти і наочності зображення електричних з’єднань між ними. Біля зображення кожного пристрою та елементу вказують його найменування та тип або позначення документа, на підставі якого вони застосовані.

Схема розташування. Схема розташування визначає відносне розташування складових частин виробу, а при необхідності, також джгутів, дротів, кабелів. На схемі змальовують складові частини виробу і при необхідності зв’язку між ними, а також конструкцію, приміщення або місцевість, на яких ці частини розташовані. Складові частини виробу змальовують у вигляді спрощених зовнішніх контурів або умовних графічних позначень, які розташовують відповідно до дійсного розміщення частин виробу в конструкції або на місцевості.

Елементами електричних схем можуть бути резистори, конденсатори, котушки індуктивності, трансформатори, напівпровідникові вироби (діоди, транзистори, тиристори, мікросхеми), лампи, а також елементи комутаційних і контактних з’єднань (вимикачі, контакти, реле).

Елементи електричних схем зображуються на схемі у вигляді умовних графічних позначень, встановлених відповідними стандартами. Електричні з’єднання між елементами зображуються лініями електричного зв’язку, розташованими у вигляді горизонтальних та вертикальних відрізків з найменшою кількістю зламів і взаємних перетинів. Електричні елементи та пристрої на схемі відображають у вигляді умовних графічних позначень, встановлених стандартами ЄСКД або побудованих на їх основі. За необхідності застосовують нестандартизовані умовні графічні позначення. Стандартизовані або такі, що будуються на основі стандартизованих, графічні позначення на схемах не пояснюють; нестандартизовані позначення мають бути пояснені на вільному полі схеми.

Окрім умовних графічних позначень, на схемах відповідних типів можна застосовувати інші категорії графічних позначень: прямокутники довільних розмірів, що містять текст пояснення; зовнішні контури, що є спрощеними конструктивними зображеннями виробів.

Стандартні умовні графічні позначення елементів виконують за розмірами, вказаними у відповідних стандартах. Якщо розміри стандартом не встановлені, то графічні позначення на схемі повинні мати такі ж розміри, як їх зображення в стандартах. При виконанні ілюстративних схем на великих форматах можна всі умовні графічні позначення пропорційно збільшувати в порівнянні з приведеними в стандартах. Розміщення умовних графічних позначень на схемі повинне забезпечувати найбільш простий малюнок схеми з мінімальною кількістю зламів і перетинів ліній електричного зв’язку.

Рекомендується відображати умовні графічні позначення в положенні, вказаному стандартами, або поверненими на кут, кратний 900, за винятком випадків, обумовлених стандартами. Для спрощення зображення схем або більш наочного представлення окремих ланцюгів допускається повертати умовні графічні позначення на кути, кратні 450 в порівнянні з їх зображеннями в стандарті. При цьому кваліфікуючі символи випромінювання в позначеннях приладів (світловий потік, рентгенівське випромінювання і т. ін.) не повинні міняти своєї орієнтації відносно основного напису схеми. Якщо ж повороти і дзеркальні зображення умовних графічних позначень призводять до спотворення або втрати їх сенсу (наприклад, позначення контактів), то такі позначення виконують в положеннях, приведених в стандартах. Умовні графічні позначення, що містять цифрові або буквено-цифрові позначення допускається повертати проти годинникової стрілки лише на кут 90 або 450. Розміри умовних графічних позначень наведені у ГОСТ 2.747-68.

Елементи (пристрої, функціональні групи), що входять до складу виробу, на схемі повинні мати буквені, буквено-цифрові або цифрові позначення. Буквено-цифрові позначення призначені для запису в скороченій формі відомостей про елементи, пристрої та функціональні групи в документації на виріб або нанесення безпосередньо на виріб.

Умовні графічні позначення елементів і лінії їх електричного зв’язку виконуються на схемах однією й тією ж самою товщиною лінії 0,2...1 мм. Кожний елемент, який входить у склад виробу, повинен мати літерно-цифрове позиційне позначення. Воно складається з двох частин, які записуються без розділових знаків і пропусків.

Перша частина – літерний код елементів, який визначає його вид згідно з ГОСТ 2.710-81 (одна чи кілька літер латинського алфавіту), наприклад, К – резистор, – транзистор, VD – діод або стабілітрон і т. ін.

Друга частина – порядковий номер елементів (одна або кілька арабських цифр). Порядкові номери присвоюють елементам одного і того ж виду, яким присвоєний однаковий літерний код, наприклад, К1, К2, VТ1, VТ2. Порядковий номер присвоюється елементам, починаючи з одиниці, і далі згідно з послідовністю розташування елементів на схемі – зліва праворуч і зверху донизу.

Написи R1, VТ1 та інші слід писати зверху або праворуч від умовних графічних позначень елементів. Для них застосовують креслярський шрифт одного й того ж розміру (рис. Б.7).

Рис. Б.7. Нанесення літерно-цифрових позиційних позначень

 

Типи умовних буквено-цифрових позначень і правила їх побудови встановлює ГОСТ 2.710-81. Залежно від призначення та характеру інформації, що передається, встановлені наступні типи позначень:

– вищого рівня (пристрій, функціональна група) – додаткове позначення, що вказує крупнішу частину об’єкту, в яку входить дана частина об’єкту;

– конструктивного розташування (конструктивне позначення) – додаткове позначення, що вказує місце розташування частини об’єкту в конструкції. (призначено для зв’язку схеми з конструкцією об’єкту);

– елементу (позиційне позначення) – обов’язкове позначення, що привласнюється кожній частині об’єкту і що містить інформацію про вигляд частини об’єкту, її номер і вказівка про функцію даної частини в об’єкті;

– електричного контакту – додаткове позначення, що містить інформацію про контакт даної частини об’єкту;

– адресне – додаткове позначення, що містить інформацію про частину об’єкту, що сполучається з даною, або про розташування на схемі даної частини об’єкту або відомостей про неї.

Допускається застосовувати не встановлені стандартом позначення. Зміст і спосіб запису таких позначень пояснюють на полі схеми.

Інформацію про елементи схеми записують у перелік елементів – таблицю, яка виконується згідно зі стандартом (рис. Б.8). Як правило, перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми над основним написом, причому відстань між ними не повинна бути меншою за 12 мм. У разі необхідності продовження таблиці його можна розміщати ліворуч від неї. У таблиці переліку елементів вказують такі дані:

1) у графі «Поз. позн.» – позиційне позначення елемента;

2) у графі «Найменування» – назву елемента, його номінальні параметри і номер стандарту або ТУ;

3) у графі «Кільк.» – кількість елементів;

4) у графі «Примітка» – у разі необхідності вказують додаткові дані елемента.

Рис. Б.8. Таблиця переліку елементів

 

Елементи записуються у перелік групами в алфавітному порядку літерно-цифрових позначень. У межах кожної групи з однаковим літерним кодом елементи вказують за зростанням їх порядкових номерів. Якщо потрібно записати кілька елементів, які мають однакову першу частину позиційного позначення та назву, можна записати загальні відомості про елемент у вигляді спільного заголовка. Цей заголовок підкреслювати не потрібно. Згідно зі стандартом перелік елементів можна оформляти окремим документом. Тоді він оформляється на окремих аркушах формату А4 (ГОСТ 2.301-68) з основним написом за формою 2 і 2а (ГОСТ 2.104-88). В основному напису після назви виробу потрібно вказати назву документа – «Перелік елементів», а після позначення виробу – шифр документа – «ПЭЗ». Можна залишати один або кілька вільних рядків між окремими групами елементів. Якщо у виробі є кілька однакових елементів (за найменуванням, типом і номіналом), з’єднаних паралельно, можна замість зображення всіх розгалужень зобразити лише один елемент, вказавши їх кількість за допомогою позначення розгалуження (рис. Б.9).

У разі послідовного з’єднання однакових елементів можна зобразити перший і останній з них, показавши електричний зв’язок між ними штриховою лінією. Над штриховою лінією вказують кількість однакових елементів (рис. Б.10).

У табл. Б.5 наведені умовно графічні позначення деяких елементів радіоелектронної апаратури, а в табл. Б.6 – умовне графічне позначення логічних елементів

Рис. Б.9. Зображення кількох паралельно з’єднаних однакових елементів: а) – дійсне; б) – умовне Рис. Б.10. Зображення кількох послідовно з’єднаних однакових елементі  

Таблиця Б.5

Умовно графічні позначення деяких елементів радіоелектронної апаратури

1 2
Загальне позначення діода. Так позначають на схемах випрямні, високочастотні, імпульсні діоди.
Позначення стабілітронів
Позначення 2-стороннього стабілітрона. 2-сторонній стабілітрон частіше називають 2-анодним.
Схемне позначення варикапа
Позначення варикапної матриці
Графічне зображення тунельного діода
Графічне позначення оберненого тунельного діода
Графічне зображення діода з бар’єром Шотки (діод Шотки)

Таблиця Б.5

Умовно графічні позначення деяких елементів радіоелектронної апаратури (продовж.)

1 2
Графічне зображення світлодіода
Графічне зображення фотодіода
Умовне графічне позначення біполярного транзистора структури n-p-n На рисунку буква d означає діаметр в мм. 1/3d і 2/3d відповідно, третина і дві третини від діаметру.
Умовне графічне позначення біполярного транзистора структури p-n-p
Умовне графічне позначення польового транзистора з p-n-переходом і каналом n-типа
Умовне графічне позначення польового транзистора з p-n-переходом і каналом p-типа
Умовне графічне позначення польового транзистора з вбудованим p-каналом збідненого типа
Умовне графічне позначення польового транзистора зі вбудованим n-каналом збагаченого типа
Умовне графічне позначення польового транзистора з індукованим p-каналом збагаченого типа
Умовне графічне позначення польового транзистора з індукованим n-каналом збагаченого типа
Позначення транзистора з бар’єром Шотки (транзистор Шотки)

Таблиця Б.5

Умовно графічні позначення деяких елементів радіоелектронної апаратури (закінчен.)

1 2
Позначення багатоемітерного транзистора. Примітка: транзистор з бар’єром Шотки і багатоемітерний транзистор зустрічаються лише в мікроелектроніці.
Умовне графічне позначення фототранзистора

Таблиця Б.6

Умовно графічні позначення деяких логічних елементів

Логічна функція

Назва елементу

Умовне графічне позначення

ГОСТ 270043 Стандарт BS3939 Стандарт MIL/ANSI
1 2 3 4 5 6
1. НІ, заперечення, інверсія НІ, інвертор
2. І, логічне множення, кон’юнкція І, кон’юнктор
3. АБО, логічне додавання, диз’юнкція АБО, диз’юнктор
4. І-НІ, «штрих Шефера» І-НІ, елемент Шефера
5. АБО-НІ, «Стрілка Пірса» АБО-НІ, елемент Пірса
6. Функція нерівності, виключне АБО, додавання по модулю 2 Виключальне АБО, суматор по модулю 2, елемент нерівності
7. Функція рівності, еквівалентності Елемент рівності, еквівалентності

Умовне графічне позначення логічного елементу має форму прямокутника, який може містити окрім основного поля одне або два додаткових. Допускається додаткові поля розділяти на зони горизонтальною рисою. На основному полі поміщають позначення функції елементу, в додаткових полях – інформацію про функціональні призначення виводів (рис. Б.11).

Входи елементу зображуються зліва, виходи – справа. Допускається повертати умовне зображення на 900 за годинниковою стрілкою (входи зверху, виходи знизу). Позначення виводів елементів показані в табл. Б.7.

Розміри умовних графічних зображень по висоті і ширині мають бути кратними С/2, де С > 5мм. Відстань між виводами, а також між крайнім виводом і горизонтальною лінією прямокутника повинна бути не менше 5 мм.

При з’єднанні виводів на монтажну логіку «АБО» (загальне навантаження) допускається використання позначення функції (рис. Б.12). Позначення основних функцій наведені в табл. Б.8.

Для скорочення позначень елементів, що повторюються, з великим числом виводів одного функціонального призначення допускається один елемент креслити повністю, а останні повторювати скорочено з вказівкою міток першого і останнього елементів, як показано на рис. Б.13. При розробці схем телекомунікаційних та інформаційних мереж найчастіше використовуються позначення, що наведені в табл. Б.9.

Рис. Б.11. Умовне графічне позначення елементу

Таблиця Б.7

Позначення виводів

Найменування Позначення Найменування Позначення
Прямій статичний Відкритий емітерний вихід
Інверсний статичний Відкритий колекторний вихід
Прямій динамічний Вихід з високим імпедансом
Інверсний динамічний Виведення без логічної інформації

 

Рис. Б.12. Варіанти позначення монтажної логіки «АБО»

Таблиця Б.8

Позначення функцій елементів

Функція Позначення Функція Позначення
Процесор CPU Регістр RG
Введення/виведення I/O Лічильник двійковий СТ 2
Логічне І & Дешифратор DC
Логічне АБО 1 Шифратор CD
Що виключає АБО =1 Перетворювач коди X/Y
Генератор G Компаратор = =
Тригер Т, ТТ Мультиплексор MUX
Формувач F Демультиплексор DMX
Приймач (Bus Data) BD Пам’ять оперативна Пам’ять постійна RAM ROM

Рис. Б.13. Скорочення позначень елементів

Таблиця Б.9

Позначення мережних елементів

1 2 3 4
Маршрутизатор комутатор
Маршрутизатор АТМ комунікаційний сервер
Комутатор ISDN або FR Комутатор АТМ

 

Таблиця Б.9

Позначення мережних елементів (закінчен.)

1 2 3 4
Багаторівневій комутатор Концентратор CDDI/FDDI
Хаб 10BaseT Хаб 100BaseT
Міст Шлюз

 


Додаток В

 

Правила оформлення списку використаних джерел

 

Список використаних джерел (далі – список) необхідний елемент довідкового апарату будь-якої друкованої праці: монографії, дисертації, дипломної або курсової роботи, статті і т. ін.

1. Список включає цитовану, згадувану та вивчену автором літературу.

2. Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється відображенню літератури останніх 3-5 років, як показник інформованості автора про сучасний стан теми досліджень.

3. Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні карти, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).

4. При складанні списку можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел: алфавітна; хронологічна; систематична; нумераційна (в порядку появи посилань у тексті роботи). Найчастіше в технічній та наукових роботах застосовується розстановка літератури в порядку першого згадування в тексті роботи (нумераційна).

5. Вказані в списку публікації подають в наступному порядку:

– роботи вітчизняних та іноземних авторів, надрукованих російською та українською мовами в загальному алфавіті, зважаючи на транскрипцію написання;

– твори вітчизняних та іноземних авторів іноземними мовами, спочатку латинський алфавіт, потім східні мови, якщо є;

– інформація on-linе;

– статистичні матеріали.

Офіційні та керівні документи рекомендовано виносити на початок списку.

6. Роботи одного автора розташовуються за алфавітом назв, а автори-однофамільці – за алфавітом ініціалів.

Скільки б робіт одного автора не було, обов’язково треба вказувати прізвище та ініціали, не замінюючи їх прочерками.

7. В списку використовується нумерація наскрізь.

8. Формування списку наукової роботи визначається автором. Як правило, обсяг списку не повинен перевищувати 5% обсягу рукопису. Наприклад, оптимальний обсяг вивченої літератури при написання реферату повинен бути не менше 5 джерел, курсової роботи – 10-15, кваліфікаційної роботи – 40-50, а дисертаційної – близько 25 % обсягу наукової роботи.

9. Бібліографічний опис документа – це бібліографічні відомості про документ, які наведені за чіткими правилами, певним наповненням і порядком дотримування належних зон й елементів, призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006). Правила складання бібліографічного опису регламентуються державним стандартом «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT)». В залежності від об’єкту опису, розрізняють монографічний, зведений та аналітичний бібліографічний опис:

– монографічний – опис на окремо виданий документ (книга, брошура, географічна карта тощо);

– зведений – на групу документів (багатотомне видання, серійні видання, річний комплект журналів або газет тощо), тобто кілька томів, випусків, які складають єдине видання;

– аналітичний – на частину документа (розділ, глава, параграф із книги окремий том багатотомного видання, стаття із газети, журналу, збірника).

Для забезпечення точності бібліографічного опису, його складають безпосередньо за самим документом, маючи документ перед очима («de vizu»), але описи для списків використаних джерел допускається складати на основі інших вторинних документів.

Бібліографічний опис, як правило, складається мовою тексту видання, додержуючись правил сучасної орфографії. Скорочення слів та словосполучень допускаються відповідно з державними стандартами «ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», «ГОСТ 7.12-93 «Межгосударственный стандарт. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1213; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:




Мы поможем в написании ваших работ!