Поняття і предмет сімейного права

Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — 1С: Вентурі., 1997. — 272 с

 966-570-005-7

У навчальному посібнику, підготовленому відповідно до про­грами курсу сімейного права, аналізується шлюбно-сімейне зако­нодавство. Розглядаються принципи сімейного права, поняття шлюбу, особисті та майнові права і обов'язки подружжя, право­відносини між батьками і дітьми та ін.

Для студентів юридичних вузів та факультетів.

,67.304я73

1203060000-6 1997

©О.ВДзера та ін.,1997

І8ВИ 966-570-005-7


Розділ 1. Поняття і принципи сімейного права § 1. Історичні форми сім'ї та шлюбу

Розглядаючи питання про історичні форми сім'ї та шлю­бу, потрібно звернутися до класичної роботи Ф.Енгельса «По­ходження сім'ї, приватної власності і держави», яка була на­писана в 1884 р. і має певне значення і наукову цінність на сьогоднішній день.

У роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держа­ви» Енгельс розкрив закони та основні етапи розвитку пер­віснообщинного ладу та причини його неминучої загибелі. Він показав виникнення і розвиток сім'ї, приватної влас­ності, класів і держави, тобто тих сил, які підірвали це пер­вісне суспільство зсередини і привели до утворення класо­вого суспільства.

У науці довгий час, аж до 60-х років минулого століття, сім'ю вважали за первісну, найдавнішу форму стародавньо­го суспільства, що з неї згодом виникли рід, плем'я, держа­ва:

сім'я,

РІД,

плем'я,

держава.

У названій роботі Енгельс довів, що така формула, не відби­ває дійсного стану речей.

Ф.Енгельс вивчив результати досліджень Моргана, скорис­тався працями ряду вчених з історії стародавнього суспіль­ства, після чого дав нове пояснення історичних форм сім'ї та шлюбу.

Своє пояснення сім'ї Енгельс починає з самої нижчої стадії, з періоду, коли людина тільки почала відокремлюватися від природи і ще нічого не виробляла, а лише брала собі готові продукти матеріального світу. Для цього періоду характер­ними були невпорядковані статеві зносини — кожна жінка належала кожному чоловікові, як і кожний чоловік — кожній жінці. Це племенний період. Шлюбні стосунки будуються без розбору рідні, без врахування ступеня спорідненості. Допускалися шлюби як по горизонталі, так і по вертикалі —


 


 


 


між батьками і дітьми, між братами і сестрами. Цілком зро­зуміло, що цьому періоду невідомі такі поняття як шлюб, сім'я; ні сім'ї, ні шлюбу тут не існувало, а було плем'я, як неділима ячейка.

З цього первісного стану виникли дві форми групового шлюбу:

1. Кровноспоріднена сім'я.

2. Сім'я пуналуа — екзогамна.
Кровноспоріднена сім'я — перший ступінь розвитку сім'ї.

Це така форма сім'ї, коли споріднена група (орда, селище) поділена на різні шари поколінь. Шлюбні зв'язки будують­ся в межах поколінь. Між членами різних поколінь шлюбні стосунки заборонені, але в одному поколінні вони дозво­лені, незважаючи на кровну спорідненість. Отже, всі брати і сестри, рідні й бокового споріднення — без обмеження жи­вуть разом. Шлюбні зв'язки тут будуються по горизонталі і забороняються по вертикалі, тобто між батьками і дітьми. Це було прогресом, кроком вперед в розвитку сім'ї. Батьки живуть в одному колі, а діти в другому.

Брати і сестри — рідні, двоюрідні тощо — всі вважаються між собою братами і сестрами і вже в силу цього чоловіками і жінками одне одного. Родинні відносини брата і сестри на цьому ступені сім'ї включають в себе взаємні статеві стосун­ки, як щось само собою зрозуміле.

Згодом, коли було заборонено шлюбні зв'язки між члена­ми одного родового шару спорідненої групи, виникла роди­на пуналуа.

Пуналуа — це вже другий ступінь розвитку сім'ї, коли не можуть бути в подружньому зв'язку не тільки батьки та діти, але й брати і сестри.

Пуналуа — на мові мешканців Гавайських островів озна­чає «подружній товариш» — так називають чоловіків, що мають спільних жінок, і жінок, що мають спільних чоловіків. Коло шлюбних (статевих) зв'язків ще більш обмежується. Тут обмеження не лише по вертикалі, але й по горизонталі. Чоловіки однієї групи вступають у шлюбні (статеві) зв'язки з жінками другої групи. Так виникає екзогамія, тобто поза-родове подружжя. Група сестер має спільну групу чоловіків, але з цієї групи чоловіків виключаються брати жінок, а із


групи жінок виключаються сестри чоловіків. При цій формі сім'ї все ще невідомо, хто є батьком дитини, але відомо, хто її мати. Якщо вона і називає всіх дітей спільної сім'ї своїми і у відношенні до них виконує материнські обов'язки, то вона все ж відрізняє своїх рідних дітей від інших. Звідси ясно, що раз існує груповий шлюб, то походження може бути встановлено лише з материнської сторони, а тому ви­знається тільки жіноча лінія.

Ніякої участі в господарстві жінки чоловіки не приймали, у зв'язку з тим, що вони працювали в другому роді і ніяких стосунків до майна жінки не мали. Вони — члени іншого роду (мужья-пришельцы). Якщо вмирала жінка, то майно залишалося її дітям, сестрам, батькам — всі вони складали те, що називається родом. Така сім'я називалася безбатьків-ською.

Чоловіки приходили в цей рід для шлюбного співжиття і не були родичами. Шлюби всередині роду заборонялися. Існувало «материнське право», звичайно в умовному, а не справжньому розумінні цього слова, бо тоді права, як такого не було.1 А був рід, як первісна ячейка родового устрою, як частина племені.

Існування такої форми шлюбу не випадкове явище, воно має під собою матеріальний грунт. Цим грунтом було тоді колективне домашнє господарство і жінка в ньому займала провідне місце. Навколо сім'ї створювалося міцне домашнє господарство, в якому чоловіки займалися полюванням, а весь тягар домашнього господарства несли на собі жінки, отже вони займали в сім'ї почесне і провідне становище. Епоха матріархату існувала десятки тисячоліть.

У міру розвитку племенного життя дедалі ширшали по­няття спорідненості. Отже, ширшало і коло осіб, між якими подружні стосунки були заборонені, і важче було знайти собі жінку, з якою можна було одружитися. Через це чоловікові доводилося жити з однією жінкою, хоча цим полігамія (ба­гатошлюбність) принципово не заперечувалась.

'Ф.Енгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1989, с.40.


Сім'я пуналуа не стояла на місці, вона розвивалась. У чому полягає цей розвиток? Шлюбне коло починає дедалі все більше звужуватися і це привело до того, що з нього почали вилучатися не лише рідні брати і сестри, але і двоюрідні, а потім і троюрідні. Ось чому в умовах родового устрою сім'я пуналуа змінюється парною сім'єю (3-я форма). Залишаєть­ся одна, поки ще неміцно з'єднана шлюбна пара — та моле­кула, з розпадом якої припиняється шлюб взагалі. Заслугу в утворенні такого шлюбу Енгельс приписує жінці, яка в силу свого біологічного розвитку — більшої прив'язаності до пев­ної особи (що менше буває у чоловіків) — намагалася жити з одним чоловіком.

Парна сім'я витиснула групові подружжя, що поволі зни­кали через заборону одружуватися з кровними родичами. Коли з'явилася парна сім'я, виникає умикання і купівля жінок. Це зовнішня ознака радикального перевороту, що стався в глибинах групового шлюбу. Здебільшого кілька пар­них сімей живуть в одному будинку, ведуть спільне кому­нальне господарство, причому керують у господарстві не чоловіки, а жінки, бо під час одруження чоловіки переселя­ються до жінок, а не навпаки.

Парна сім'я в умовах родового устрою була нестійка, шлюб можна було легко розірвати, бо він був заснований на осо­бистих почуттях. Діти залишались у матері. На цьому сту­пені розвитку ще панує «материнське право» — дитина дістає від матері ім'я свого родового союзу. Господарство належа­ло не парній сім'ї, а роду, і це була подружня ячейка, а не господарська. Цю парну сім'ю не можна змішувати з монога­мією (одношлюбність), бо для того, щоб парна сім'я розви­нулась в тривку моногамну сім'ю, потрібні були інші при­чини, крім тих, що діяли, а саме — необхідна була дія су­спільних рушійних сил.

Приручення домашніх тварин та розведення стад створили нечувані до того джерела багатства і породили нові суспільні відносини. Але кому належали ці багатства — лишок про­дуктів? Спочатку вони, безперечно, належали родові.

Збільшення виробництва в усіх галузях: у скотарстві, зем­леробстві, домашньому ремеслі *- призвели до того, що ЛЮ-* дина змогла виробляти більшу кількість продуктів, ніж це


було необхідно для її існування, а коли з'явився лишок, то його треба було привласнити, і його почала привласнювати парна сім'я. Внаслідок цього парна сім'я зазнає корінних змін. Весь лишок став належати в сім'ї чоловікові, бо він його створював. Парна сім'я перестає бути шлюбною ячей­кою, а стає господарською ячейкою. Вона займає незалежне положення і цим самим протиставляє себе родові.

У зв'язку з нагромадженням багатства, що дало чоловікові перевагу над жінкою, чоловік прагнув використати своє па­нівне становище й змінити порядок спадкування на користь своїх дітей, а не на користь нащадків жіночого коліна, як це було раніше. Але поки родовід йшов від матері, такої зміни не можна було запровадити. Отже, треба змінити старий порядок і, врешті, він був змінений на користь батьківської системи родоводу й спадкування.

Ця найбільша з революцій, що їх зазнало людство, не мог­ла статися на підставі якоїсь постанови в певний момент історичного періоду, про те, що всі майбутні діти перехо­дять у рід їхніх батьків. Це був довгий процес, в якому ро­довід материнського коліна змшювався на родовід від батьків в силу того, як батьківська влада під впливом нових еконо­мічних причин переважає в сім'ї. Матріархальна парна сім'я поступається місцем перед сім'єю патріархальною, що вирос­тає з її глибин.

Ф.Енгельс писав у своїй роботі: «Повалення материнсько­го права було всесвітньою історичною поразкою жіночої статі. Чоловік захопив і в домі кермо влади, а жінка втратила своє почесне становище, була перетворена на слугу, на раба його похоті, на просте знаряддя дітородіння».1

Патріархальна сім'я є проміжною ланкою між парним под­ружжям і моногамією. Це доведено працями М.М.Ковалев-ського, що досліджував патріархальну сім'ю, яка існувала у сербів та болгар.

Після господарського розпаду патріархальної сім'ї її засту­пила сім'я моногамна (одношлюбна). Вона грунтується на

'Ф.Енгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1989, с.55.


Ш


пануванні чоловіка з певно вираженою метою — народжен­ня дітей. Походження цих дітей від батька не підлягає сум­ніву. А це потрібно для того, щоб діти, як прямі спадкоємці, вступали у володіння майном батька. Моногамна сім'я вирізняється від парного шлюбу міцними подружніми зв'яз­ками, які вже не можна розірвати за бажанням сторін. Те­пер уже, як правило, тільки чоловік може розірвати шлюб і прогнати свою дружину. Тільки він має право подружньої зради. Існування рабства поряд з моногамією, присутність молодих красивих рабинь, що перебувають в повному роз­порядженні чоловіка, надало моногамії з самого початку специфічного характеру, зробивши її моногамією тільки для жінок, а не для чоловіків.

Енгельс писав: «Моногамія не є прикладом відносин між чоловіком і жінкою. Вона проявляється, як поневолення однієї статі іншою, як прояв ворожнечі статей».1

І зовсім не випадково Енгельс у своїй праці піддав аналізу виникнення сім'ї, виникнення приватної власності і держа­ви, оскільки приватна власність породила сім'ю, а держава стала на захист інтересів приватної власності. Всі ці форми обумовлюють одна одну і не існують одна без одної.

Енгельс зазначав, що моногамна сім'я зовсім не була пло­дом кохання, вона була формою сім'ї, в основі якої лежали економічні умови.

Отже, підводячи підсумки вище висловленому, слід зазна­чити, що в своїй роботі «Походження сім'ї, приватної влас­ності і держави» Енгельс достовірно довів історично пере­хідний характер різних форм шлюбу і сім'ї, показав, що зміни сім'ї та шлюбу завжди викликались змінами в матеріально­му житті суспільства, а становище чоловіка і жінки в суспільстві визначалося положенням їх в сім'ї.

Так, сім'я заснована на груповому шлюбі, на думку Ен­гельса, була результатом дуже низького рівня розвитку про­дуктивних сил, коли в силу цього люди були змушені жити первісною комуною. Відносини, які складались в такій сім'ї

'Ф.Енгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1989, с.64.


між чоловіками і жінками, з усіма привілеями жінок, з пану­ванням «материнського права», визначались тим положен­ням, яке займали чоловік і жінка в первісному суспільстві. Низький рівень розвитку продуктивних сил забезпечував за­доволення лише самих обмежених потреб людини, і вся діяльність первісних людей була спрямована на пошук за­собів до існування. При цьому в цій діяльності жінка мала ряд переваг над чоловіком, які забезпечували їй провідне ста­новище. Згідно природному поділу праці по статі чоловік воює, ходить полювати і ловити рибу, добуває їжу і виробляє потрібні для цього знаряддя. Жінка працює в домі і займається виго­товленням їжі та одягу: варить, пече, шиє, влаштовує житло. Вона була господаркою в домі, а оскільки домашнє господар­ство в первісному суспільстві було загальним, то жінка зай­мала провідне становище в суспільстві. Це панування жінки в суспільстві, а також те, що при існуючих в той час шлюбних відносинах вона — єдино достовірно відомий родитель моло­дого покоління, було причиною панування материнського права, тобто по матері визначалось походження дітей, по ма­теринській лінії здійснювалось спадкування.

Чим же пояснити, що в наступних суспільних формаціях, в основі яких була приватна власність на знаряддя та засоби виробництва,окінка не тільки втратила своє первісне стано­вище, але і стала залежною від чоловіка?

Дуже розповсюдженою в соціологічній науці є теорія на­сильства.

Так, дореволюційні вчені у своїх роботах зазначали, що в глибокій давнині фізична сила цінувалася дуже високо і людина, яка могла носити зброю, тобто яка могла відстояти своє існування, визнавалась повним господарем життя. При такому способі життя жінка повинна була там зайняти і, мабуть, зайняла місце речі, об'єкта права.

На підтвердження цієї теорії вчені беруть стародавні спо­соби укладання шлюбу: викрадення, купівля жінок і т.п.

Проте таке пояснення поневолення жінки не було науко­вим, оскільки не могло відбити дійсного становища речей і не могло вказати правильні шляхи визволення жінки.

Критикуючи теорію насильства в створенні класів, Енгельс показав, що ніяке насильство не може з'явитися раніше, ніж


8


виникне лишок продуктів виробництва, тому що для підтрим­ки насильства потрібен певний апарат, так само, як для здійснення самого акту насильства потрібні знаряддя цього. Отже, справа не у фізіологічних чи фізичних перевагах кож­ного окремого індивідуума над іншим, а в тому, хто при­власнює собі лишки виробництва, у кого вони зосереджу­ються, хто може утримувати апарат насильства.

Таким чином, зміна становища чоловіка і жінки в сім'ї не може бути пояснена фізіологічними відмінностями між ста­тями, бо вони існували з перших днів людського життя і не приводили досить довгий період доісторичної епохи до по­неволення жінок чоловіками.

Пояснення треба шукати лише в змінах матеріального життя суспільства, і Енгельс пояснює втрату жінкою її пер­вісного пануючого становища в сім'ї змінами економічного положення цієї сім'ї в суспільстві. Тільки на певному етапі розвитку людського суспільства могли відбуватися ті корінні зміни в становищі чоловіка і жінки, які привели до понево­лення останньої.

Перший великий поділ праці і виділення пастуших пле­мен, розвиток землеробства, досягнення в галузі промисло­вої діяльності, збільшення виробництва — зробили робочу силу здатною виробляти значно більше, ніж це потрібно для її підтримання. З першого великого суспільного поділу праці виник і перший великий поділ суспільства на два класи — панів і рабів, експлуататорів і експлуатованих, а з появою стад та інших нових багатств в сім'ї, сталася революція і в самій сім'ї. У зв'язку з тим, що промисел завжди був спра­вою чоловіка, увесь надлишок, який давав промисел, діста­вався чоловікові, і хоча жінка брала участь в споживанні його, але частку власності не мала; в той час, як праця чоло­віка стала продуктивнішою, праця жінки залишається не­продуктивною, вона лише задовольняла насущні потреби сім'ї, але не створювала ніякого багатства.

Поділ праці в сім'ї лишився тим же, проте він цілком пе­ревернув домашні відносини, які існували тільки тому, що поділ праці поза сім'єю став іншим.

Енгельс писак «...та сама причина, яка раніше забезпечу­вала жінці її панування в домі — обмеження її праці занят-


тям домашньою роботою, — ця сама причина тепер утверд­жувала панування чоловіка в домі; домашня робота_жінки втратила тепер своє значення в порівнянні з промисловою працею чоловіка; його праця була всім, її робота незначним придатком».

Як було сказано вище, Енгельс довів, що причиною пер­шого економічного закабаления жінки явилося те, що жінка разом з ростом виробничих сил була відсторонена від суспіль­ної продуктивної праці, а ведення домашнього господарства втратило свій суспільний характер і стало приватною спра­вою кожної окремої сім'ї. Власника майна, а таким став чо­ловік, не могла тепер задовольнити існуюча система спорід­неності по матері і випливаюча з цього система спадкування по материнській лінії. У нього з'явилось природне бажання залишити своє багатство в спадкування своїм, а не чужим дітям, а цього можна було досягти лише при одношлюбності.

Деякі вчені схилялись до того, що одношлюбність втілює вищі моральні основи в рівноправності подружжя.

Дореволюційні російські вчені вважали, що одношлюбність виникла із загальним розвитком культури людського роду, при якому перевага статевих інстинктів, принижене стано­вище жінки замінюється визнанням особистості жінки.

Однак Енгельс показав, що перехід від полігамії до моно­гамного шлюбу був викликаний економічними причинами. Досягти правового закріплення своєї влади над жінкою чо­ловік зміг лише тоді, коли він економічно піднявся над нею.

Проте і жінка не добровільно відмовилась від своїх при­вілеїв і переваг. Так Енгельс писав, що «одношлюбність з'яв­ляється в історії зовсім не як примирення між чоловіком і жінкою і ще менше, як найвища форма шлюбу. Навпаки, вона з'являється як поневолений однієї статі іншою, як про­голошення невідомого до того часу в усій попередній історії антагонізму статей».

Поняття і предмет сімейного права

Питання про предмет, тобто про характер тих суспільних відносин, які підлягають регулюванню, є основним при ви­діленні будь-якої галузі права в самостійну.


 


10


11


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 206; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ