Містобудування Риму доби бароко.



Містобудування Європи другої половині ХХ ст.

1.)Оновлення Рима почалося з перетворення задумів тат Юлія II і Льва X. В 1595 році папа Сікст V замовив Доменіко Фонтано проект перепланування Рима. Були прокладені і, по можливості, сполучені один з одним вулиці, провідні від міських око- лиць до центру. Кожна вулиця закінчувалася будівлею або групою будівель і великою пло- щею.

Іншим важливим аспектом барочного міського планування стала введена в практику Д. Фонтана організація відкритих просторів навкруги обелісків. Серед важливих проектів центральне місце відводилося собору Св. Петра.Центром розвитку нового мистецтва-бароко-на рубежі XVI- XVII сторіч був Рим. Архітектура цього міста у XVII ст. видається типовою для епохи бароко. Архітектори бароко включають у цілісний архітектурний ансамбль не тільки окремі споруди і площі, а й вулиці. Початок і кінець вулиць неодмінно відзначені якимись архітектурними (площі) або скульптурними (пам'ятники) акцентами. Доменіко Фонтана застосовує вперше в історії містобудування трипроменеву систему вулиць, які розходяться від площі дель Пополо, чим досягається зв'язок головного в'їзду в місто з основними ансамблями Риму. Обеліски і фонтани, поставлені у точках сходу променевих проспектів і в їхніх кінцях, створюють майже театральний ефект йде вдалину перспективи. Принцип Фонтану мав величезне значення для всього подальшого європейського містобудування.На зміну статуї як організовує площа початку приходить обеліск з його динамічною спрямованістю вгору, а ще частіше - фонтан, рясно прикрашений скульптурою.Блискучим прикладом барокових фонтанів були фонтани Берніні: фонтан Тритона на площі Барберіні і фонтан Чотирьох річок і Мавра на площі Навона.В епоху раннього бароко не стільки були створені нові типи палаців, вілл, церков, скільки посилений декоративний елемент: інтер'єр багатьох ренесансних палаццо перетворився на анфіладу пишних покоїв, ускладнився декор порталів, багато уваги барокові майстри стали приділяти внутрішньому двору, палацовому саду. У період зрілого бароко, з другої третини XVII ст., більш пишним стає архітектурний декор. Прикрашається не тільки головний фасад, але і стіни з боку саду; з парадного холу можна потрапити відразу в сад, що представляє собою чудовий парковий ансамбль; з боку головного фасаду бічні крила будинку висуваються й утворюють курдонер

2.)У 20 ст. в багатьох країнах світу інтенсивно розвивається інженерно-будівельна наука, створюються нові конструкції — великоблочні, великопанельні, куполи-оболонки, а також розширюється індустріалізація будівництва (монтаж будинків з виготовлених на заводах елементів). Технічний прогрес і прагнення до практичної віддачі зумовили виникнення конструктивізму («Нова архітектура», функціоналізм) і так званої «органічної архітектури» (творчість Ле-Корбюзьє у Франції, Г. Маєра в Німеччині, Ф. Райта в США та ін.).

Усі ці напрями архітектури дали ряд позитивних розв'язань технічних, функціональних і естетичних питань, але часто вони скочувалися до формалізму і космополітизму

Після Другої світової війни проблеми містобудівної практики при всій її масштабності (і саме в силу цього) не зменшилися, а зросли. У здійсненні великих і цікавих містобудівних проектів певною перешкодою є приватна власність на землю. Не випадково дослідниками було справедливо підмічено, що подібні проекти були втілені на території міст, майже зовсім зруйнованих війною, як, наприклад, в англійському місті Ковентрі.

Розвиток техніки в середині і особливо у другій половині XX ст. надало архітекторам надзвичайна різноманітність практичних можливостей і художніх прийомів. Просторові залізобетонні конструкції використовуються як криві (параболи, еліпси, "висяча сідловидна форма" та ін), що створюють новий естетичний образ. Якості "попередньо напруженого" бетону дозволяють збільшувати прольоти перекриттів, що з особливим успіхом застосовується при будівництві мостів, художній образ яких в останні десятиліття найбільш яскраво відображає естетику інженерних споруд. Поєднання логічного і художнього мислення, раціоналізму й образності, можливо, ніде так не проявляється, як у транспортних спорудах (розв'язки великих міст, естакади, багатоярусні гаражі тощо), хоча саме транспортна проблема у сучасних містах є і найбільш складною і нерозв'язаною.

Створення нових гігантських міст (правда, не в Європі, а в основному в Латинській Америці, наприклад, Сан-Паулу або Бразиліа в Бразилії) - свідчення високої професійної культури, художньої майстерності у вирішенні об'ємно-просторової забудови. Воно викликало до життя такі проблеми, як співвідношення вертикалей (висотних) і горизонталей (протяжних будинків); співвідношення будівель з зеленими масивами; проблеми використання матеріалів різних фактур і якості: від полегшених, начебто алюмінію і різних пластичних мас, синтетичних плівкових матеріалів, до випробуваного віками дерева; нарешті, проблеми поліхромії, особливо важливі при стандартизації сучасного будівництва.

У сучасній архітектурі немає якого-небудь одного провідного напряму. Як і у живописців, скульпторів, графіків сучасності, у творчості архітекторів співіснують і борються новаторські тенденції та консервативні. Найбільш поширеним типом будівель громадського призначення у Західній Європі є ті (що йдуть від техніцизму Міс Ван дер Рое), художній образ яких можна було б визначити як "скляний паралелепіпед": прямокутний металевий каркас з навісними скляними стінами-огорожами, які не є несучими опорами (контора фірми Тіссен у Дюссельдорфі, архітектори Р. Хентрік і Р. Петшнигг, 1957-1960).

Сучасні архітектори працюють як над вирішенням образу окремого будинку, так і міста в цілому. Розчарування в можливості поліпшити сформований образ міста породили багато цікавих ідей нових міст: паралельних (поряд з Парижем - новий Париж, новий Рим, новий Лондон тощо; французький проект), надводних (японський проект), мостових (на мостах над водою, американський проект), "динамічного міста" ("диаполис" грецького архітектора К. Доксиадиса). Особливий тип будівель представляють міські особняки і вілли, в будівництві яких беруть участь, як правило, найбільші сучасні зодчі. Завдяки необмеженим матеріальним можливостям тут втілюються ідеї вписаність будівлі в пейзаж, на самому високому технічному рівні вирішуються проблеми комфорту (автоматика, акустика, світлотехніка, радіоелектроніка тощо).

 

 

ЗАВДАННЯ № 21

Містобудування доби Відродження в Римі. Площа Капітолія. Планувальна реконструкція Риму. Д.Фонтана.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 118; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ