Містобудування Франції XVII ст. Міста-фортеці і С. Вобан.



Містобудування Європи і Америки повоєнної доби.

1.)У XVII в. французькі королі ведуть безперервні війни, помалу розширяючи територію. Не припиняються релігійні чвари та військові зіткнення у країні між ворогуючими угрупованнями з верхівки дворянства ,теснящимися поблизу трону. І тому будівництво військових фортець, й зміцнення міст - тривалий час одне з найважливіших завдань французького містобудування. Найбільші роботи ведуться зі створення Версалю й парадних ансамблів Парижа. Величезний заміський двірський і парковий комплекс, побудований Версалі середині XVII в. у проектіЛенотра,Мансара та інших., став видимим символом пишноти і розкоші французького королівського двору. У Версальському палаці, як й у споруджених приблизно це водночас нових блискучих будинках Парижа, взяв гору новий для Європи архітектурний стиль - класицизм, величний стильабсолютистксих монархій, нове «відродження» античності.

Постійне ведення воєн потребувало зміцнення міст, планомірного будівництва фортець і формування постійного контингенту фахівців. Серед безлічі (200 – 300 фахівців) інженерів і математиків Франції того часу були видатні теоретики і практики кріпосного будівництва С. Вобан і Д. Маріні.
Визнаним автором фортець був інженер і військовий діяч маршал ^Себаст’ян Вобан (1633 - 1707). Під його керівництвом було укріплено понад 100 міст і побудовано понад 50 міст-фортець. Окрім цього Вобан брав участь в будівництві Лангедокського каналу, що з'єднав води Середземного моря з Атлантичним океаном. Фортеці нагадували ідеальні міста Ренесансу і римські міста-табори. Характерна риса міста-фортеці – просторова замкнутість з такою ж замкнутою центральною площею.

2.). Промислове розвиток міст призвів до переродження їх соціально-економічної та архітектурно-планувальної структури. Міста збагатилися сучасною технікою, що перетворила обладнання міст в складну систему міського господарства з високорозвиненою промисловістю, транспортом, складської і торгової мережею і санітарно-технічними пристроями. З ростом населення і безладним розміщенням районів праці ускладнилася проблема міського транспорту, особливо в центрах великих міст. Промисловість не тільки осідала на околицях міст, а й впроваджувалася в їх центральні частини, займаючи узбережжя річок і моря. У результаті житлові райони багатьох міст виявилися відрізаними від води. Центральні квартали характеризуються ущільненням забудови, підвищенням поверховості будинків, благоустроєм і складають контраст з невпорядкованими окраїнами. Все це стало передумовою для проведення у великих містах великих реконструктивних робіт, початок яких було покладено в Парижі в середині XIX ст. За прикладом Парижа реконструктивні роботи проведені у Відні, Берліні та інших європейських містах і набули найбільшого поширення на початку XX ст. в Америці, де особливу увагу було приділено озелененню міст і внесенню планувальних корективів у безособову шахову сітку вулиць. Технічні можливості нової архітектури, її естетично сильні сторони відбивали не тільки громадський характер виробництва в епоху імперіалізму, але створювали матеріальні передумови для розквіту зодчества надалі в умовах ліквідації приватної власності та експлуатації. Провісником нового етапу в розвитку архітектури стала Ейфелева вежа (висота 312 м), зведена із збірних сталевих частин до Всесвітньої паризькій виставці 1889 по проектом інженера Густава Ейфеля в знак вступу в нову еру машинного століття. Позбавлена ​​утилітарного значення, ажурна вежа легко і плавно злітає до неба, втілюючи міць техніки. Її динамічна вертикаль відіграє важливу роль у силуеті міста. Грандіозна арка основи вежі як би об'єднує видніються крізь неї далекі перспективи міського ландшафту. Ця споруда зробило стимулюючий вплив на подальший розвиток архітектури. Цікавим пам'ятником цього часу була споруджена до тієї ж Всесвітній виставці Галерея машин з металевих ферм зі скляним перекриттям. У 1890-1900 роках у різних країнах поширилося напрямок, отримав назву стилю модерн від французького слова «сучасний». Його творці, з одного боку, прагнули до раціональним конструкціям, застосовуючи залізобетон, скло, облицювальну кераміку і т.п. З іншого боку, в архітекторів модерну Австрії та Німеччини, Італії та Франції з'явилося прагнення подолати сухий раціоналізм будівельної техніки.

Швидким розвитком промисловості визначалося швидкий розвиток міст, в якому виділяються наступні напрямки: 1) розширення старих міст, на периферії яких будувалися великі заводи; 2) розвиток виробництва та будівництво нових міст; 3) створення залізничних міст, які будувалися компаніями головним чином з метою створення залізниць; 4) реконструкція\центрів\найбільших\міст. Більшість найбільших американських міст, на відміну від більш ранніх Бостона, Вашингтона, Філадельфії, отримали планувальний розвиток на основі прямокутної сітки. Такі сітки виникали, коли розбивалися ділянки поселень перших колоністів. Прямокутне планування давала можливість робити це найпростішим способом. Зручна орієнтація сітки дозволяла вдало розміщувати житлові будинки по відношенню до сонця. Найчастіше вони розбивалися по меридіанах і широт. У різних містах США ця сітка набувала різні особливості.

ЗАВДАННЯ № 24

Містобудування Франції XVII ст. будівництво палацово-паркового ансамблю у Версалі. Творчість А.Ленотра. Паризькі бульвари та Єлисейські поля. Містобудівні роботи Ж.А.Мансара. Вандомська площа і площа Перемоги.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 139; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ