Нагляд за додержанням законів при виконанні громадських робіт
Nbsp; „Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань у виді громадських і виправних робіт”
П Л А Н
Загальні положення
1.1. Завдання прокурорського нагляду
1.2. Організація нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі
Нагляд за додержанням встановленого законом порядку звернення до виконання вироків (постанов) щодо осіб, засуджених до громадських та виправних робіт
2.1. Нагляд за додержанням кримінально-виконавчими інспекціями встановленого порядку прийняття вироків (постанов) до виконання
2.2. Нагляд за додержанням вимог закону щодо розшуку осіб, засуджених до покарань (притягнутих до адміністративної відповідальності) у виді громадських та виправних робіт
3. Нагляд за додержанням законів при виконанні громадських робіт
4. Нагляд за додержанням законів при виправних робіт
Загальні положення
Завдання прокурорського нагляду
Завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, у тому числі при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, і повноваження прокурорів при його здійсненні визначені п.4 статті 121 Конституції України, статтями 20,44, 45 Закону України “Про прокуратуру”, статтею 22 Кримінально-виконавчого кодексу України та галузевим наказом Генерального прокурора України № 7 гн від 2 квітня 2012 (із змінами внесеними наказами Генерального прокурора України від 12.07.12 № 1 гн-2, від 25.09.12 № 7 гн-1, від 20.12.12 № 7 гн-2) “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”.
|
|
|
Статтею 51 Кримінального кодексу України визначено вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину. До покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, відносяться:
- штраф;
- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- конфіскація майна
- службові обмеження для військовослужбовців.
Відповідно до ст. 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані основні види покарань, не пов’язані з позбавленням волі: штраф, громадські та виправні роботи, а також додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
|
|
|
Контроль за покарання у виді штрафу здійснюють суди.
Конфіскацію майна виконують органи державної виконавча служби у складі Міністерства юстиції України.
Контроль за виконанням покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу покладається на суд, який постановив вирок.
Покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців виконує командування військових частин Міністерства оборони України.
Виконання інших видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, покладено на кримінально-виконавчі інспекції Державної кримінально-виконавчої служби України..
У наглядовій діяльності прокурор зобов’язаний вживати заходів до запобігання, виявлення та своєчасного усунення будь-яких порушень закону, відновлення порушених прав і притягнення винних до встановленої законом відповідальності.
Органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів у діяльності 701 кримінально-виконавчої інспекції центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, на обліку яких станом на 1 січня 2011 року перебувало понад 140 тис. засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Серед них 1,6 тис. засуджених до громадських робіт і 4,7 тис. - до виправних робіт.
|
|
|
Пунктом 6 галузевого наказу Генерального прокурора України нагляд за додержанням законів у кримінально-виконавчих інспекціях покладено на районних, міських, міжрайонних прокурорів відповідно до розмежування їх повноважень, розташування та підпорядкування цих органів. Пунктом 9 наказу встановлено, що перевірки в КВІ повинні проводитись щоквартально, з урахуванням стану законності в їх діяльності.
При здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, і зокрема громадських і виправних робіт, прокурор у межах своєї компетенції зобов’язаний перевірити:
- законність судових рішень, на підставі яких особа відбуває призначене судом покарання;
- додержання законів щодо порядку і умов відбування покарання, заходів, спрямованих на виправлення та ресоціалізацію засуджених;
- забезпечення встановлених законом прав засуджених і виконання ними своїх обов’язків, а також інтересів держави.
Оскільки головна мета призначеного судом покарання (ст. 1 КВК, ст.50 КК України) – виправлення і ресоціалізація засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними, так і іншими особами, зростає роль кримінально-виконавчих інспекцій як профілактичної служби. Від ефективності їх роботи певною мірою залежить і стан рецидивної злочинності.
|
|
|
Нагляд за додержанням законів при виконанні громадських робіт
Громадські роботи, як альтернатива ув’язненню були введені в Англії та Уельсі у 1975 року, пізніше – ще в багатьох інших країнах Європи після того, як були вивчені переваги цього покарання над іншими видами покарань.
У вітчизняному кримінальному законодавстві громадські роботи встановлено в 2001 році. Своє закріплення він отримав у ст. 56 КК України і є одним із видів покарання, при якому особа примусово залучається до роботи.
Покарання у виді громадських робіт полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Цей вид покарання має строковий характер і застосовується у межах від 60 до 240 годин та відбувається не більш як чотири години на день, а щодо неповнолітніх – у межах від 30-ти до 120-ти годин з тривалістю виконання ними таких робіт не більше двох годин на день. При заміні інших видів покарання громадськими роботами і складанні покарань за сукупністю злочинів або вироків строк громадських робіт також не може перевищувати 240 годин. У той же час при призначенні більш м`якого покарання, ніж те, що передбачено законом, або при заміні покарання на більш м`яке відповідно до положень статті 69 КК України суд не має права призначити таке покарання на менший строк, ніж 60 годин /для неповнолітнього – на менший, ніж 30 годин/.
Статтею 100 КК України передбачено, що неповнолітньому у віці від 16 до 18 років громадські роботи можуть бути призначені на строк від 30 до 120 годин з відбуванням не більше 2 годин на день.
При заміні інших видів покарання громадськими роботами і складанні покарань за сукупністю злочинів або вироків строк громадських робіт також не може перевищувати 240 годин.
В особливій частині КК України передбачено застосування покарання у виді громадських робіт, як основного покарання у 14 статтях із 447 або 3,13%. Крім цього вони можуть призначатись і у випадках, коли не передбачені у санкції статті КК України, зокрема, і в разі:
· заміни штрафу при неможливості його сплати /частина 5 статті 53 КК України/;
· призначення більш м’якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідно до статті КК /частина 1 статті 69 КК України/;
· заміни невідбутої частини у виді обмеження або позбавлення волі більш м’яким покаранням /стаття 82 КК України/;
· заміни більш м’яким покаранням обмеження або позбавлення волі звільненим від відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті /частина 4 статті 83 КК України/;
· заміни покарання або відбутої його частини більш м’яким покаранням на підставі закону України про амністію або акта про помилування /стаття 85 КК України/.
Законом України № 586-VI (586-17) від 24.09.2008 Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 30-1. Громадські роботи, які призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від 20 до 60 годин і полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, безоплатних суспільно корисних робіт у вільний від роботи чи навчання час не більш як 4 години на день. Вид робіт визначають органи місцевого самоврядування, виконують КВІ.
Громадські роботи не повинні призначатись особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. Стосовно особи, яка після винесення вироку визнана інвалідом І чи ІІ групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція надсилає до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання на підставі ч. 3 ст. 56 КК України та ст. 37 КВК України.
Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт, обчислення строку покарання, обов’язки власника підприємства (установи, організації) або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженим цього виду покарання та відповідальність засуджених врегульовані статтями 36 – 40 КВК України.
При перевірці додержання вимог закону при виконанні цього виду покарання прокурору необхідно з’ясувати в інспекції чи визначено заздалегідь з органами місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені відбуватимуть громадські роботи. Слід пам’ятати, що ці роботи не повинні бути пов’язані із шкідливим виробництвом, ризиком для життя чи здоров’я, а у випадку ушкодження здоров’я, відшкодування шкоди здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку.
Обчислення строку покарання у виді громадських робіт врегульоване статтею 38 КВК України і прокурору слід пам’ятати, що:
- строк громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи;
- власником підприємства за місцем відбування покарання складається графік відбування громадських робіт та заповнюється табель виходу на роботу;
- до строку відбування покарання зараховується лише час, фактично відпрацьований засудженим за місцем відбування покарання;
- власник підприємства зобов’язаний контролювати виконання засудженими визначених для них робіт та дотримання правил техніки безпеки, вести облік відпрацьованого часу та щомісячно інформувати кримінально-виконавчу інспекцію про кількість відпрацьованих засудженим годин і його ставлення до праці; своєчасно повідомляти інспекцію про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його до іншого місця роботи, появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп’яніння, порушення громадського порядку.
Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу.
У разі систематичного невиконання власником підприємства визначених статтею 39 КВК України обов’язків, інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних посадових осіб до відповідальності згідно з законом.
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання, інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України.
Ухиленням від відбування громадських робіт слід вважати:
- невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, які були вчинені після письмового попередження;
- невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп’яніння. Цей перелік визначений ч. 3 статті 40 КВК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого покладається на органи внутрішніх справ.
Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв’язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органами внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин інспекція надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбування покарання засудженим, і він знімається з обліку. Прокурор шляхом вивчення матеріалів особової справи засудженого, опитування посадових осіб за місцем відбування покарання тощо зобов’язаний перевірити правильність обчислення строку відбутого покарання, своєчасність зняття засудженого з обліку та направлення повідомлення на підприємство про припинення громадських робіт.
Частиною 6 ст. 154 КВК України в редакції ЗУ від 21 січня 2011 року встановлено положення – якщо особа, засуджена до громадських робіт, визнається інвалідом І чи ІІ групи, КВІ вносить подання до суду про її дострокове звільнення разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії. Слід також пам’ятати, що ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до цієї категорії засуджених не застосовується.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 453; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!