Тести для самоперевірки знань



1.  Поняття «принцип» являє собою:

1) система різноманітних методів, засобів, прийомів наукового пізнання;

2) комплекс закономірних зв’язків і відносин між складовими частинами та елементами категорії;

3) загальна внутрішня організація, яка відображає розвиток економічних явищ і процесів;

4) вихідне положення і основа будь-якої наукової системи, які конкретизуються у певній сукупності економічних законів і категорій.

 

2. Формою конкретизації принципу матеріалізму в економічному дослідженні є:

1) факторний аналіз;

2) системно-структурний аналіз;

3) якісний аналіз;

4) метод експертної оцінки.

 

3. Поняття «система» характеризується у таких аспектах:

1) гносеологічному та онтологічному;

2) онтологічному та методологічному;

3) логічному та історичному;

4) методологічному та гносеологічному.

 

4. Система – це:

1) комплекс підсистем, елементів та компонентів й притаманних їм властивостей, взаємодія між якими та середовищем породжує якісно або сутнісно нову інтегративну цілісність;

2) сутнісні зв’язки економічних явищ і процесів;

3) внутрішня, стійка і суттєва формаи зв’язку між основними протилежними сторонами, властивостями розвитку явищ і процесів об’єктивного світу;

4) комплекс внутрішніх і стійких зв’язків між підсистемами і елементами цілісної системи, які (зв’язки) як закони визначають її розвиток.

 

5. Економічна система – це:

1) комплекс метапідсистем, підсистем та елементів і їхніх властивоститей, взаємодія між якими породжує нову інтегративну цілісність;

2) взаємозв’язок між суттєвими властивостями або ступенями розвитку явищ об’єктивного світу;

3) процес взаємодії (взаємозумовленості, взаємопроникнення, взаємозаперечення) протилежних властивостей, сторін, тенденцій економічних явищ і процесів;

4) сукупність стійких звязків обєкта, які забезпечують його цілісність і тотожність самому собі.

 

6. Під економічною структурою розуміють:

1) напрям розвитку економічної системи, її складових частин та елементів (окремих явищ і процесів), починаючи з умов виникнення та становлення, їх наступного розвитку, функціонування й переходу у досконаліші, більш розвинені системи;

2) комплекс внутрішньо необхідних і стійких зв’язків між різними структурними елементами економічної системи, які визначають розвиток цілісної системи, управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ і послуг;

3) комплекс метапідсистем, підсистем, елементів та компонентів і їхніх властивостей;

4) взаємозв’язок між суттєвими властивостями або ступенями розвитку явищ об’єктивного світу.

 

7. Найскладнішою формою економічної структури є:

1) внутрішні і сталі зв’язки між компонентами окремих елементів;

2) внутрішні і сталі зв’язки між окремими підсистемами;

3) внутрішні і сталі зв’язки між окремими метасистемами та метасистемами і економічною системою загалом;

4) внутрішні і сталі зв’язки між окремими елементами підсистеми.

 

8. Розвинена економічна система – це:

1) сукупність частин та елементів цілісної економічної системи, зв’язків та відносин між ними (а отже, суперечностей, тенденцій розвитку тощо), тобто все, що міститься в системі;

2) взаємозв’язок між суттєвими властивостями або ступенями розвитку явищ об’єктивного світу, який має загальний і необхідний характер та виявляється у відносній стійкості та повторюваності цього зв’язку;

3) комплекс метапідсистем, підсистем, елементів та компонентів і їхніх властивостей, взаємодія між якими та зовнішнімсередовищем породжує якісно або сутнісно нову інтегративну цілісність, сутність якої розкривається у відповідній структурі, а отже, сукупності економічних законів, що визначають розвиток усієї системи, а основною формою вияву виступає стратегічна мета суспільства;

4) сукупність частин та елементів цілісної економічної системи, зв’язків та відносин між ними (а отже, суперечностей, тенденцій розвитку тощо), тобто все, що міститься в системі.

 

9. Синергетичний підхід передбачає:

1) взаємозумовлену зміну систем або складових частин і елементів всередині цілого;

2) комплексне врахування зв’язків різних рівнів і форм між елементами системи, розвиток яких посилює цілісність та ефективність системи, можливість її багатоваріантного розвитку з урахуванням статистичних та динамічних законів і закономірностей;

3) тісний взаємозв’язок з самоорганізацією;

4) співвідношення мівж принципово різними системами, що розвиваються.

 

10.  Принцип коеволюції пояснює:

1) співвідношення між принципово різними системами, що розвиваються з урахуванням їх взаємозв'язку, взаємопристосування (тобто наявності кореляційних еволюційних змін);

2) взаємодію між елементами окремої структури, стан розвитку певної системи;

3) принцип діалектики, основними вимогами якого є вивчен­ня сучасного стану розвитку економічної системи (окре­мих її підсистем, елементів та компонентів);

4) принцип діалектики, основними вимогами якого є виявлення тенден­цій наступного розвитку, а також історії обґрунтування економічних законів і категорій та їх ієрархії.

 

11.  Роль принципу історизму зумовлена тим, що він:

1) розкриває рушійні сили еволюції будь-якої економічної системи (в тому числі її окремих підсистем та елементів);

2) об'єднує в єдину комплексну цілісність основні закони діа­лектики;

3) виявляє тенденції наступного розвитку економічної системи;

4) пояснює появу нових законів та закономірностей на якісно нових етапах еволюції певної економічної системи тощо.

 

12. Основним вимогами принципу розвитку є:

1) вивчен­ня сучасного стану розвитку економічної системи (окре­мих її підсистем, елементів та компонентів),

2) рокриває появу нових сутнісних та якісних сторін у системі та в її складових;

3) вивчення генезису економічної системи (в тому числі різних етапів та стадій);

4) обґрунтування історії економічних законів і категорій та їх ієрархії.

 

План семінарського заняття по темі

Закони діалектики в процесі пізнання економічної  системи

План

1) Сутність та роль категорії «закон» у пізнанні економічних законів

2) Класифікація економічних законів.

3) Системний характер економічних законів.

4) Закон кількісно-якісних змін як один з основних законів діалектики.

5) Механізм дії економічних законів та його особливість.

6) Роль закону єдності та боротьби суперечностей у економічному дослідженні.

7) Закон заперечення заперечення та його гносеологічні функції.

8) Метафізичний метод в економічному дослідженні. Характеристика основних ознак методу.

Теми рефератів

1. Концептуальна розробка категорії «закон» як методологічна основа пізнання сутності будь-якого економічного закону.

2. Розвиток економічних законів та їх значення у економічному дослідженні.

3. Механізм дії та використання економічних законів та його значення у економічному дослідженні.

4. Роль закону єдності та боротьби суперечностей у економічному дослідженні.

5. Метафізичний метод в економічному дослідженні.

Питання для самоперевірки знань

1. Як трактувався зміст категорії «закон» у філософській літературі до 90-х років.

2. Обґрунтуйте коротке та розгорнуте визначення економічного закону як категорії.

3. Що розуміють під критеріями класифікації економічних законів.

4. Назвіть групи економічних законів та охарактеризуйте їх.

5. В чому полягає зміст закону переходу кількості в якість в економічному дослідженні?

6. Від чого передусім залежить механізм дії економічних законів?

7. Назвіть способи дії економічних законів та обґрунтуйте їх.

8. Обгрунтуйте механізм дії економічних законів та його особливість.

9. Обгрунтуйте механізм використання економічних законів.

10. Як Ви розумієте діалектичну суперечність?

11. Обгрунтуйте системний характер економічних законів

12. В чому полягає сутність закону кількісно-якісних змін?

13. Які Ви знаєте специфічні форми закону суперечності. Обґрунтуйте їх.

14. Хто вперше обґрунтував закон заперечення заперечення?

15. Назвіть специфічні форми закону заперечення заперечення та обґрунтуйте їх.

16. Яку роль відіграє закон єдності та боротьби суперечностей у економічному дослідженні?

17. Назвіть основні ознаки метафізичного методу в економічному дослідженні.

 

Тести для самоперевірки знань

1. Закон – це:

1) взаємозв’язок між суттєвими властивостями або ступенями розвитку явищ об’єктивного світу, який має загальний і необхідний характер та виявляється у відносній стійкості та повторюваності цього зв’язку;

2) комплекс підсистем, елементів та компонентів й притаманних їм властивостей, взаємодія між якими та середовищем породжує якісно або сутнісно нову інтегративну цілісність;

3) вихідне положення і основа будь-якої наукової системи, які конкретизуються у певній сукупності категорій;

4) напрям розвитку економічної системи, її складових частин та елементів.

 

2. Економічний закон - це:

1) необхідні, стійкі, повторюванні причинно зумовлені зв’язки і взаємозалежності економічних явищ у процесі виробництва, розподілу матеріальних благ і послуги на різних ступенях розвитку людського суспільства;

2) система різноманітних методів, засобів, прийомів наукового пізнання;

3) адекватне відображення об’єктивної дійсності різними суб’єктами пізнання незалежно від їхньої свідомості;

4) основне, визначальне в змісті економічної системи.

 

3. Які типи економічних законів невідносять до групи економічних законів, що діють впродовж різних історичних періодів:

1) стадійні і ступеневі закони;

2) всезагальні та загальні економічні закони;

3) закони, які діють у межах лише однієї суспільно-економічної формації;

4) закони переходу кількості в якість.

 

4. До економічних законів,що властиві всім суспільно-економічним формаціям відносять:

1) закони розвитку продуктивних сил;

2) закони безпоседнього виробництва, обміну, розподілу і споживання;

3) закони становлення, розвитку, функціонування та занепаду економічної системи;

4) закони розвитку перехідних економічних систем.

 

5. До законів розвитку та функціонування окремих економічних підсистем невідносять:

1) закон розвитку продуктивних сил;

2) закон економії часу;

3) закон концентрації виробництва;

4) закон усуспільнення виробництва і праці.

 

6. Перехід кількісних змін на певному етапі в якісні, внаслідок якого створюється нова якість, що визначає характер, напрям, можливості й темпи протікання кількісних змін та формує кількісно нову силу розвитку визначає сутність закону:

а) єдності та боротьби суперечностей;

б) заперечення заперечення;

в) кількісно-якісних змін;

г) різних сфер суспільного відтворення.

 

7. Яка категорія діалектики є однією з важливих сторін якості, завдяки якій відбувається істотна взаємодія з аспектами інших якостей і виникає певне взаємовідношення:

а) кількість;

б) міра;

в) властивість;

г) немає правильної відповіді.

 

8. Хто вперше в історії діалектики визначив роль суперечності:

а) Гегель;

б) Платон;

в) Геракліт;

г) Маркс.

 

10. Діалектична суперечність – це:

а) процес взаємодії (взаємозумовленості, взаємопроникнення, взаємозаперечення) протилежних властивостей, сторін, тенденцій економічних явищ і процесів, економічної системи загалом, внаслідок чого вони є джерелом саморуху й розвитку;

б) найважливіший інструмент пізнання глибинної сутності економічних явищ і процесів, економічних систем, соціальної та економічної природи людини;

в) напрям розвитку економічної системи, її складових частин та елементів (окремих явищ і процесів), починаючи з умов виникнення та становлення, їх наступного розвитку, функціонування й переходу у досконаліші, більш розвинені системи;

г) немає правильної відповіді.

 

11. Специфічною формою закону суперечності виступає:

а) заперечення;

б) єдність і боротьба;

в) кількісно-якісно зміни;

г) абстрактне і конкретне.

 

12. Один з основних законів діалектики, який характеризує напрям розвитку економічної системи, її складових частин та елементів (окремих явищ і процесів), починаючи з умов виникнення та становлення, їх наступного розвитку, функціонування й переходу у досконаліші, більш розвинені системи – є:

а) закон єдності та боротьби суперечностей;

б) закон заперечення заперечення;

в) закон кількісно-якісних змін;

г) законів різних сфер суспільного відтворення.

 

13. Вперше закон заперечення заперечення як закон діалектики комплексно обґрунтував:

а) Гегель;

б) Платон;

в) Геракліт;

г) Маркс.

 

14. До специфічних форм закону заперечення заперечення в економічному дослідженні невідносять:

1) заперечення більш розвиненою суспільною формою менш розвиненої;

2) заперечення новими, прогресивнішими організаційними формами менш розвинених;

3) заперечення матеріально-речовим змістом суспільних форм;

4) заперечення досконалішими речовими формами розвитку продуктивних сил менш досконалих.

 

15. Метафізичний метод в економічному дослідженні – це:

1) абсолютизація окремої сторони, елемента, економічної системи загалом, певних явищ і процесів у відриві від зв’язку з цілим, зокрема, відсутність їх комплексної оцінки, характеристика збоку лише однієї зі сторін суперечностей, підхід до економічних понять і категорій як незмінюваних, на противагу діалектичному методу дослідження, який усуває ці недоліки;

2) напрям розвитку економічної системи, її складових частин та елементів (окремих явищ і процесів), починаючи з умов виникнення та становлення, їх наступного розвитку, функціонування й переходу у досконаліші, більш розвинені системи;

3) найважливіший інструмент пізнання глибинної сутності економічних явищ і процесів, економічних систем, соціальної та економічної природи людини;

4) немає правильної відповіді.

 

16. До основних форм метафізичного мислення невідносять:

а) еклектику;

б) софістику;

в) логіку;

в) догматизм;

г) всі відповіді правильні.

 

17. Еклектика в метафізичному мисленні - це:

а) суб’єктивістське довільне виокремлення окремих сторін економічних явищ і процесів та їх механічне поєднання;

б) свідоме і навмисне перекручення дійсності;

в) гіперболізація ;

г) роздвоєнням цілого на суперечності.

 

18. Софістика в метафізичному мисленні– це:

а) суб’єктивістське довільне виокремлення окремих сторін економічних явищ і процесів та їх механічне поєднання;

б) свідоме і навмисне перекручення дійсності;

в) гіперболізація ;

г) взаємозумовленість, взаємопроникнення, взаємодоповнення і взаємозаперечення.

 

19. При аналізі економічних категорій ознакою метафізичного підходу є:

1) гнучкість;

2) незмінність;

3) заперечення;

4) всі відповіді вірні.

 

20. Кому належать слова: «суперечність є коренем будь-якого руху і життєвості, а сутність розвитку – роздвоєнням цілого на суперечності»:

а) Гегелю;

б) Платону;

в) Геракліту;

г) Марксу.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 184; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ