Оформлення тексту лекції за існуючою формою. Затвердження тексту.
Якщо на попередньому етапі лектор утворює продуману, композиційно виважену, відредаговану “модель” майбутньої лекції, то на останньому він оформлює її за встановленими зразками.
Дуже корисно, особливо початківцю, дати своє творіння на рецензію. Критичні зауваження і поради досвідченого лектора – рецензента допоможуть автору усунути непомічені помилки, пробіли, неточності, покращити зміст і форму лекції.
9. Підготовка до лекції як до акту публічного виступу. Даний етап має на меті безпосередню підготовку викладача до реалізації підготовленої лекції в процесі виступу перед студентами.
Лише провівши ретельну підготовку, лектор вправі вважати, що він готовий до зустрічі з студентами. Однак робота над лекцією на цьому етапі не закінчується. Удосконалення лекторської майстерності, підвищення якості лекції залежить не лише від підготовчої, але й від подальшої роботи лектора над прочитаною лекцією.
Методика проведення лекції
Ораторське і педагогічне мистецтво — це засіб впливу на людей і одночасно засіб керування ними. Успіх приходить, якщо ми враховуємо інтереси людей, їх психологічні особливості, потреби, сприйняття і розуміння ситуації. Ораторське мистецтво — це мистецтво підготовки промови з конкретним впливом на розум, почуття і волю слухачів. Головне правило лектора — знати кому, що, де і як сказати. Відомий римський оратор Марк Тулій Цицерон у своїй праці «Три трактати оратора» зазначав, що для досягнення мети під час своєї промови оратор повинен робити три речі:
|
|
|
1) переконливо доводити свої ідеї;
2) впливати на волю і почуття слухачів;
3) доставляти задоволення аудиторії.
Тому успіх публічного виступу, як і тисячі років тому, залежить від знання прийомів ораторського мистецтва, культури мовлення і невпинної праці. Нагадаймо заповідь ораторського мистецтва: «Поетами народжуються, а ораторами стають».
Гарну мову дуже часто порівнюють з деревом, що росте, де корінь — спонукальний мотив, стовбур — головне питання, гілки — допоміжні питання, листки — порівняння, квіти — риторичні прийоми. Результативність лекції залежить від багатьох факторів, зокрема, від ситуації, у якій вона читається; типу аудиторії, з якою викладач працює; індивідуальних якостей самого лектора та ін. Студенти жартують над викладачами, виділяючи такі типи лекторів: «півні» — скльовують текст із конспектів; «солові» — ті, що «співають», не дивлячись не тільки в конспект, а й на аудиторію; «маятники» — постійно бігають по аудиторії, тримаючи в руках картки з опорним текстом. Ознакою ефективного, успішного лектора, що вміє працювати з аудиторією, є здатність використовувати у своїй роботі сукупність стилів і жанрів виступів, усіх прийомів впливу на аудиторію, уміння швидко адаптуватися в новій ситуації.
|
|
|
Лекцію слід розглядати не тільки як засіб передачі інформації з голови викладача в голову студента. Насамперед лекція — це: засіб обміну думками; засіб полеміки (дискусії); форма управління навчально-творчою діяльністю студентів. У цьому контексті постає дуже важливе питання; чим визначається ораторська майстерність педагога? Насамперед рівнем харизматичності, яскравою особистістю оратора, вмінням впливати на аудиторію, зацікавити студентів практичною цінністю предмета, культурою мовлення. При цьому постійна праця і вдосконалення лекторської майстерності — умова гарного результату.
Чим більше ми врахуємо інтереси студентів, особливості їх сприйняті інформації, рівень підготовленості, потреби— тим більше в лектора шансів на успіх. Основою цього є вміння володіти словом, мистецтво викладача переконувати людей. Успішному оволодінню лекторською майстерністю сприяє вивчення досвіду кращих ораторів, критичне оцінювання власного досвіду і прагнення до самовдосконалення.
|
|
|
Спеціалісти в галузі лінгвістики радять лекторам уважно стежити за правильністю словосполучень, уникати багатослівності, повторення сказаного близькими за змістом словами. Лектор повинен прагнути урізноманітнити свій лексичний запас, уникати штампів, ширше використовувати синоніми. При побудові пропозицій слід підбирати слова з властивою їм семантикою і стилістичними особливостями. Лектору важливо знати не тільки що сказати, але і як сказати. Наприклад, психологи відмічають, що зміною тону голосу лектор може подати на 40 % більше інформації.
Фахівці доводять, що приблизно третина слів оратора зайві. Тому лектор повинен уникнути зайвого багатослів'я і надмірної поспішності у викладенні матеріалу. Слід контролювати темп і ритм мови. Оптимальним вважається темп зі швидкістю 120 слів за 1 хв.
Істотно на зміст виступу впливають паузи. За багатьма дослідженнями паузи становлять 10—15 % часу промови лектора. Паузи в ході виступу бувають різні: люфтпауза (для вдиху повітря), граматична (використовується для уважного читання текстової інформації), педагогічна (для осмислення і засвоєння інформації слухачами); «дірява» (лектор втратив хід мислення, забув інформацію або не знає, що сказати далі).
|
|
|
Що робити лекторові, якщо він втратив послідовність виступу? Досвідчені лектори в такому випадку радять скористатися однією із порад:
• спокійно оголосіть невеличку перерву;
• зробіть короткі висновки з раніше викладеного матеріалу (наприклад: «Підводячи підсумки, дозвольте мені ще раз обрисувати дану ситуацію...»);
• повторіть ще раз останнє речення (наприклад: «Хочу ще раз підкреслити, що...»);
• поставте питання слухачам або запропонуйте їм задати питання Вам (наприклад: «Чи немає у вас запитань щодо викладеного матеріалу?»);
• перейдіть до наступного питання або змініть тему (наприклад: «Перейдемо до наступного питання...»);
• у вас повинен бути напоготові який-небудь жарт або цікава історія (наприклад: «Мені на думку спав один цікавий епізод...»);
• терпіться до своїх тез— шпаргалки (для цього необхідно використовувати цупкий папір, писати на ньому тільки на одній сторінці, крупним шрифтом, виділяти важливі думки кольоровим фломастером).
У ході виступу необхідно контролювати свою поведінку і стан слухачів, оскільки вони взаємозалежні. Слухачі дивляться на лектора, стежать за його зовнішністю, жестами і мімікою. Необхідно прагнути говорити природнім, невимушеним голосом. Особливу увагу слід приділити жестикуляції. Хоча жести є результатом наших душевних рухів, їх необхідно контролювати. При цьому жести можуть бути логічними (визначені тим, що говориться) і емоційними. Позу під час виступу слід вибиратистійку, але не одноманітну, щоб не стомлюватися.
Особливої уваги слід звертати на міміку, за допомогою якої можна переконливо показати і гордість, і збурення, і сарказм тощо. Якщо, наприклад, удається сказати смішне при серйозному обличчі, то сказане виглядає ще більш смішним.
Приступаючи до проведення лекції, викладач повинен пам’ятати, що психологи виділяють 4 фази, які характеризують динаміку лекції.
1. Початок сприйняття - 4-5 хвилин. На цьому етапі слід зосередитися на трансформації мимовільної уваги у довільну.
2. Оптимальна активність сприйняття - 20-30 хвилин. Саме на цей час приходиться пік працездатності, тому слід спланувати свою діяльність таким чином, щоб саме на цей період прийшовся найбільш складний для розуміння матеріал.
3. Фаза зусиль - 10-15 хвилин. Це передвісник стомлення, але слухач ще в змозі керувати своєю діяльністю.
4. Фаза стомлення. Саме у цей період слід дати можливість трохи перепочити, розповісти цікавий випадок, якщо дозволяє ситуація, то і пожартувати. Навіть невеличкий відпочинок дозволяє повернути аудиторію до активного сприйняття матеріалу.
Найбільш типовими діями лектора є:
- повідомлення теми лекції;
- повідомлення плану лекції (основні вузлові питання);
- ознайомлення зі списком літератури;
- нагадування змісту попередньої лекції, пов’язання його з новим матеріалом;
- реалізація тез лекції (змістовна частина лекції) з підведенням підсумків кожного питання;
- підведення підсумків лекції, відповіді на питання;
- рекомендації щодо підготовки до семінарських і практичних занять;
- повідомлення теми наступного заняття.
Під час проведення лекції викладач повинен враховувати наступне:
-Однією з найголовніших запорук успіху є контакт з аудиторією. Він втрачається, коли викладач дослівно розуміє вислів "читати лекцію". Можна дозволити собі звернення до конспекту в разі необхідності надати точні визначення, певну статистику, окремі цитати. Решту часу слід віддати безпосередньому спілкуванню з аудиторією. Викладач, який дозволяє собі відтворювати текст дослівно, залишає враження професійно некомпетентної особи і не має морального права потребувати від слухачів (курсантів, студентів) вільного володіння матеріалом.
- Авторитет лектора значно знижується, якщо він займається переказом одного якогось підручника чи посібника. Слід пам’ятати, що з розвитком друкарства, комп’ютерних технологій викладач перестав бути єдиним джерелом знань, тож і лекція повинна бути оригінальною і викликати інтерес до предмету.
- Досвідченість лектора проявляється в його вмінні трансформувати заздалегідь підготовлений текст в залежності від рівня підготовленості, настрою аудиторії, її готовності сприймати матеріал. Втомленість на останніх парах чи після занять вогневою та фізичною підготовкою або, навпаки, неналаштованість на заняття після вихідних або свят стають особливим випробуванням педагогічної майстерності викладача, який попри все повинен зацікавити аудиторію матеріалом лекції.
- Рівень навичок конспектування у різних студентів не однаковий. Тому під час лекції слід знайти правильний темп, а іноді й зосередити увагу на матеріалі, який слід обов’язково записати.
- Лекція і доповідь на науковій конференції є різними жанрами наукової діяльності. Викладач має справу з майбутніми, а не теперішніми колегами, тож іноді слід більш детально зупинитися на складних питаннях, грунтовніше проаналізувати поняття, розтлумачити терміни.
- Для того, щоб викликати інтерес і підтримувати його протягом всієї лекції слід створити чітку мотивацію навчання, продемонструвати, наскільки важливим у професійній діяльності або у формуванні світогляду особистості є тема, що розглядається.
Можна виділити три етапи по формуванню нової установки на співпрацю. На першому етапі, при знайомстві зі студентами, лектор може повідомити їм, як будуть проходити лекції. Успіх першого етапу полягає у тому, що у студента виникає бажання спілкуватися з лектором як з людиною і професіоналом. В основі другого етапу лежить відношення співробітництва, що передбачає, що всі проблеми вирішуються разом викладачами і студентами. Співпрацюючи, сторони разом думають над проблемою і шукають вихід. На третьому етапі дії студентів ще не досить впевнені, вони нерідко допускають помилки. Важливо не оцінювати дії студентів, а показувати їх можливості, використовувати цікаве в подальшій роботі. До висловлювань студента рекомендується відноситись як до думки співробітника.
Розмова повинна починатися одразу ж з суті справи і бути проникнута свідомістю серйозності всього того, про що говориться.
Успішне прочитання лекції залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів, від таких, наприклад, як вміння себе правильно і з гідністю тримати, переборюючи скутість і не впадаючи в розкутість.
Але більш всього допомагає успіху мова, коли вона проста, зрозуміла і виразна, не перевантажена цитатами і цифрами, зарозумілими термінами. Якісна лекція передбачає індивідуалізований (свій) стиль мовлення, вільний від шаблонів і граматичної сухості, гарно інтонований.
Лектор повинен проводити лекційний процес таким чином, щоб не лише для себе, але і для студентів перетворити його в своєрідну інтелектуальну діяльність.
Дякуючи лекторському красномовству в доказах, почуттю і знанням, розуму і дотепності у студентів прокидається і весь час підтримується увага. В результаті всього досягається повний контакт, злиття аудиторії з лектором, тиша в залі, атмосфера загальної зацікавленості. Цієї кульмінації може досягти і досягає лише сам лектор, але велика роль і студентів, увага яких надихає його. Тому, не випускаючи з виду всю аудиторію, корисно знайти двох-трьох найбільш старанних і доброзичливих студентів і час від часу звертатися безпосередньо до них. Це також надає лекції неповторні фарби і ту гарячу задушевність тону, котра робить її по-справжньому переконливою і яскравою.
В кінці лекції необхідно пов’язати закінчення з початком, щоб підкреслити вичерпність змісту даної теми.
Специфіка педагогічної діяльності полягає в тому, що прочитана лекція ще не є кінцевим етапом. Важливо не тільки провести заняття, але й детально його проаналізувати. Це робиться, в першу чергу, з метою самоудосконалення. Постійний творчий пошук, професійне зростання потребує критичного і уважного ставлення до самого себе.
Аналіз лекції може проводитися за кількома напрямками, а саме:
1. Якість підготовчого етапу:
- чи дозволив обраний план достатньо повно висвітлити питання теми і досягти дидактичних цілей?
- наскільки правильно був обраний варіант початку лекції, чи дозволив він одразу встановити контакт з аудиторією?
- наскільки співпав хронометраж на підготовчому етапі з реалізацією?
- який матеріал викликав найбільший інтерес?
- чи достатньо зрозумілими були поняття і терміни, що розглядалися під час лекції?
- що в тексті лекції потребує переробки?
2. Ефективність педагогічної комунікації під час лекції:
- чи співпала прогностична модель аудиторії з реальною?
- наскільки швидко вдалося встановити контакт і у який спосіб?
- як підтримувалася увага протягом лекції?
- чи виникли під час заняття якісь нестандартні ситуації?
- наскільки ефективним був зворотний зв’язок?
- які методи і прийоми були найбільш вдалими?
- чи правильно був обраний стиль спілкування?
- що можна віднести до педагогічних невдач?
- наскільки ці невдачі вплинули на враження від лекції?
3. Управління пізнавальною діяльністю студентів:
- наскільки аудиторія була готова до сприйняття лекції?
- чи вдалося встановити баланс між рівнем підготовленості аудиторії і підготовленим текстом?
- чи відчувався інтерес до теми лекції і тих проблем, що розглядалися під час неї?
- наскільки продуктивною з точки зору розвиваючого і проблемного навчання була лекція?
- чи стане ця лекція поштовхом для самостійної роботи слухачів (курсантів, студентів), чи викликала вона бажання дізнатися більше?
- що потребує свого логічного продовження на семінарських і практичних заняттях?
- які прогнози на семінарське заняття?
4. Іміджеві характеристики лектора:
- наскільки вдалим був візуальний імідж (одяг, зачіска, вираз обличчя і т.ін.)?
- як я оцінюю свій комунікативний імідж (сила голосу, тембр, дикція, інтонація, темпоритміка мовлення, рівень володіння мовою, міміка і жести тощо)?
- чи проявилися під час лекції певні вади або шкідливі звички (наприклад, заповнення пауз звуками "а-а", "е-е", зловживання окремими словами тощо)
- на що слід звернути увагу в подальшому, щоб подобатися аудиторії?
5. Загальні результати:
- чи досягла лекція поставлених дидактичних цілей?
- що слід взяти на озброєння, а від чого відмовитися на етапі підготовки і проведення лекції?
Таким чином, діяльність викладача на всіх етапах підготовки й проведення лекцій має орієнтуватися на логіку сучасних дидактичних технологій, а саме: від прогностичності цілей навчання (чому навчати і для чого навчати?), з урахуванням рівня кваліфікації викладача (хто навчає?), особливостей аудиторії (кого навчає?), до відбору і проектування змісту освіти (який саме матеріал давати?), форм організації навчального процесу (як?), методів і засобів навчання (за допомогою чого?) і діагностики досягнутих результатів (що вийшло?). Саме такі підходи дозволяють найбільш виважено і раціонально використовувати таку форму навчання, як лекції, що за своїм рівнем відповідають вимогам підготовки висококваліфікованих фахівців.
Література
Основна література
1. Україна. Закон. Про вищу освіту.// Урядовий кур’єр. – 2002. - №86.
2. Україна. КМУ. Постанова. Про державну національну програму «Освіта».
3. Україна. МОН. Наказ №48 від 23.01.2004. Про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців: Тимчасове положення.
4. Концепція розвитку економічної освіти в Україні. Наказ Міністра освіти і науки від 13. 04. 2004 р.
5. Аксьонова О. В. Методика викладання економіки: Навч.посіб. / О. В. Аксьонова. – К.: КНЕУ, 1998. – 280 с.
6. Аксьонова О. В. Методика викладання економічних дисциплін: Навч. посіб./ О. В. Аксьонова. – К.: КНЕУ, 2006. – 708 с.
7. Балягіна І. А. Методика викладання економіки: Навч.-метод. посіб./ І. А. Балягіна, М. А. Богорад, Г. О. Ковальчук. – К.: КНЕУ, 2006. – 341с.
8. Гушулей Й. М. Загальна методика викладання основ економіки: Проб. навч. посіб. / Й. М. Гушулей, І. М. Вітенко. – Тернопіль: СМП «Астон», 2002.
9. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті./ Г. О. Ковальчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 143 с.
10. Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі: Навч. посіб. / В. М. Нагаєв. – К.: ЦНЛ, 2007. – 232 с.
11. Пономарьова Ю. В. Методика викладання спеціальних дисциплін: Конспект лекцій./ Ю. В. Пономарьова. – Харків: ХДУХТ, 2007. – 82 с.
Додаткова література
12.Долгов О. Система безперервної освіти/ Долгов О. // Вища освіта України. – 2006. - №1. – С. 69-75.
13. Економічна освіта в Україні ХХІ сторіччя: стан та перспективи розвитку.: Зб. досл. консорціуму із розв. менеджмент-освіти в Україні/ Упоряд.: В. А. Шуткевич. – К., 2005. – 113 с.
14. Зайчук В. О. Розвиток мислення у процесі засвоєння економічних знань./ В. О. Зайчик. – К.: Навч. книга, 2003. – 87 с.
15. Інтерактивні технології навчання / О. І. Пометун та ін. – К.: Науковий світ, 2004.
16. Колот А. М. Реалізація засад Болонської декларації при підготовці фахівців економчного профілю. / А. М. Колот. // Маркетинг в Україні. – 2004. - №3.
17. Корнійчук О. Є. Еволюція формування економічного мислення./ О. Є. Корнійчук. // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 1. - С. 22-29.
18. Лукінов І. Економічна наука і освіта в національних інтересах держави./ І. Лукінов. //Економіка України. – 1999. - № 11.
19. Міценко Н. Г. Концепція розвитку економічної освіти в Україні в контексті Болонського процесу //Болонський процес: проблеми реалізації у ЛКА: Матер.наук.-метод.конф./ Н. Г. Міценко, М. М. Павлишенко. - Львів: ЛКА, 2005. - С. 59-61.
20. Ніколаєнко С. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку./ С. Ніколаєнко. // Освіта України. – 2005. - №24. – С. 4-8.
21. Романовський О. О. Теорія і практика зарубіжного досвіду в підприємницькій освіті в Україні: Моногр. / О. О. Романовський. – К., 2002.
22. Сікорський П. І. Кредитно-модульна технологія навчання: Навч. посіб./ П. І. Сік орський. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 127с.
23. Сучасні системи вищої освіти. – К.: КНЕУ, 2001. – 86 с.
24. Сучасні тренінгові технології навчання ведення бізнесу./ А. Ф. Павленко та ін. – К.: КНЕУ, 2001.
25. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ М. М. Фібула. – К.: Академвидав, 2006. – 352 с.
Питання та завдання для самоперевірки
1. У чому полягає особливість лекції як форми організації начального заняття?
2. Розкрийте організаційну суть лекції в навчальному процесі.
3. Які специфічні функції виконує лекція?
4. Назвіть основні завдання лекції.
5. Які види лекцій входять до групи традиційних?
6. Назвіть, в чому полягає різниця між лекцією-інтеграцією та лекцією-конкретизацією.
7. В чому проявляється особливість оглядової лекції?
8. Охарактеризуйте суть проблемної лекції, її видів.
9. Назвіть основні етапи підготовки лектора до виступу.
10. Які фактори впливають на ефективність засвоєння навчального матеріалу студентами?
11. Чому при підготовці до лекції слід дотримуватися певних вимог, чітких правил?
12. Поясніть, чому потрібно складати конспект лекції.
13. Поясніть, яку роль відіграють ораторські здібності при проведенні лекції.
14. Яких основних правил повинен дотримуватися лектор, щоб привернути увагу слухачів?
15. Поясніть, з якою ціллю проводиться аналіз та самоаналіз проведення лекції.
Тематика рефератів
1. Лекційне заняття як форма організації навчального процесу.
2. Сучасні підходи до проведення лекції.
3. Методика стимуляції творчої активності та продуктивності студентів.
4. Інсценізація, як сучасний метод активізації навчання.
5. Дискусія. Сутність, види, методологія проведення
Тематика фіксованих доповідей
1. Головні методи проведення дискусії.
2. Міні-лекція як форма лекційного заняття.
3. Методика та особливості «мозкової атаки».
4. Що таке заняття-презентація?
5. Що таке дидактична гра? Які є її види?
Тести
1. Лекція –це:
А) це «відрізок» навчального процесу, який є закінченим за смислом, у часі і організаційно;
Б) основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу;
В) конкретне завдання на самостійну роботу;
Г) форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти, досліди.
2. Особливість лекції проявляється у:
А) розкритті наукових засад курсу;
Б) зв’язку теорії з практикою;
В) рекомендації до поглибленого самостійного вивчення тем, необхідних для практичної роботи;
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 535; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!