Стаття 6. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері ціноутворення
1. Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики у межах повноважень, визначених законом.
Стаття 7. Державне управління у сфері ціноутворення
1. Реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику.
2. Формування кошторисної нормативної бази у сфері будівництва, визначення порядку її застосування під час будівництва із залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.
Стаття 8. Державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій
1. Державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій реалізується відповідно до законодавства про природні монополії.
Стаття 9. Соціальні гарантії населенню в разі зростання цін
1. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади послідовно вживають заходів щодо забезпечення соціальних гарантій населенню, насамперед малозабезпеченим сім'ям, шляхом запровадження системи компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін та індексації грошових доходів соціально-економічних груп населення відповідно до законодавства.
|
|
|
2. Громадяни України мають право оскаржити в суді неправомірні дії державних органів та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання і вимагати відшкодування завданих їм збитків у разі реалізації товарів з порушенням вимог законодавства про ціни і ціноутворення.
Розділ III
ЦІНОУТВОРЕННЯ
Стаття 10. Види цін
1. Суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:
вільні ціни;
державні регульовані ціни.
2. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Стаття 11. Вільні ціни
1. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Стаття 12. Державні регульовані ціни
1. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
|
|
|
Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
3. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
4. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов'язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.
Розділ IV
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН
|
|
|
Стаття 13. Способи державного регулювання цін
1. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:
1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання:
фіксованих цін;
граничних цін;
граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
граничних нормативів рентабельності;
розміру постачальницької винагороди;
розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 311; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!