Дослівний переклад Велесової Книги 7 страница. Коли були кільце5 бити посміли,тако греки постали за тими, яко не імущі силу ту і суть збабилися, і також меча мали тонкого і з щитом легким
Коли були кільце5 бити посміли,тако греки постали за тими, яко не імущі силу ту і суть збабилися, і також меча мали тонкого і з щитом легким, і борзосе онавилися [*знемогли] і землю кидали ту по слабості своїй. Бо не мали вони помочі од василевсів6, і должні самі стати на захист свій.
Той Суренж наш буде іним, і буде нашим, і ніколи не маємо слухати їхні речі. Вони бо уставили нам письмено своє, аби взяли його і втратили своє воспоминання. Тут був той ілар, який хотів учити дітей наших, должен ховатися в домах тих, аби його незнаючого навчити на наше письмо і нашим Богам правити требища.7
І то повіввам, що поперішите на греків, яко відаю бо се ясно про те: і видів, як Отці наші про те речили мені, що і нищимо їх, і знищемо Хорсинь і Омастриду [*Амастриду] мерзенну. І будемо великою державою з князями нашими, градами великими і незчисленно заліза [*залізної зброї]. І буде незчисленно потомків наших. А греків зменшиться, і будуть на мунуле своє дивуватися, і похитувати головами.Дійте так, бо буде на нас многі грози і громи гримітимуть, і єдва одна се перестане, друга починає. І так ми звитяжимо до кінця, утвердимося до віків множеських. Дяка Богам! І ніщо нас не знищить.
Станьте, як леви, один за одного і держіться князів своїх. І Перун буде коло вас і побіди дасть вам! Слава Богам нашим до кінець кінця віків землі тієї, і до благ всяких Русі, отцівської Землі нашої! І так буде, бо ті словеса маємо од Богів.
|
|
|
_____
1 Взятий варіант Яценка,Лозко перекладає"на ручаях".
2 У Яценка – "зрушимо", у Лозко – "жертвуючи".
3 Взятий варіант Яценка – "додолу". У Лозко "долѣ" розуміється як Богині Долі.
4 У Лозко – "дом".
5Варіант Гнатюків у розумінні "кільце стін", у Яценка і Лозко "кельти".
6 Лозко пояснює за Яценком як "імператорів", але, можливо, маються на увазі грецькі боги.
7 За А.Асовим тут мова йде про відомого ілара (македонця) Кирила (ІХ ст.). Лозко відкидає цю версію, вкладаючи інший зміст про волхва-ілара, що за грецького панування вчив Рідній Вірі.
Дошка 9а
О тоі час бя Богумір,муж Слви, а імя тріє дщєрѣ а двіє сині. Тиє бо вєідяша скуфє до стєнпи а тамо жівяі о травѣх по отцє вѣщася, і бояні бозєслушьни, а разуми вхіцнєі тако. А ту матє ієх, іжє рѣщна Славуні, про ова тврящі потрєбіу,і рѣшь ін до Богумірстє сємь дєнми:"А імам дщѣрѣ сва овдатє а внуча зрянтєі", – тако врѣщє. А повози упрєжє а ѣдє камосва. І пріѣдє до дуба стащя в полі, а оставісє нощє о вогніщє свє. І відѣ вєчєрє мужі тріє на комонях до нє стрємистєша. А рѣкста тиє:"Здравѣ буді!А що іщєшє?" Оповѣндє іма Богумір туги сва. А оні жє отвѣщаху, яко сутє самє о походь да імуть жєни. Обратісє Богумір на стєнпи сва а вєдє тріємужі дщѣрѣм.
|
|
|
Ото сва трі роди ісшєдша, о Славни бящі. О ту бо похождяшуть дрєвляни, крвчє а полянє, яко пѣрьва дщєрє Богуміру імѣно імаі Дрєва, а друга – Скрѣва, а трєтіа – Полѣва. Синовє жє Богуміру імяшє сва імѣни: Сѣва і младцєі Рус. О тєно похождяшуть сєвєряни а русіє. Тріє бо мужі бяста тріє вѣсєнцє о утріє, о полуднѣ а в(є)чєрнѣ.
Утворісє роді тиє о Сєдмѣрѣцѣх, ідѣжє обітвашєхом заморья о краі зєлєнь а камо скоті водяй дрєвни ісходу до Карпєнстѣа Горє. То бяша она ляти прєд тісєнч тріє сти за Ієрманрѣху. О тѣ часє бя пря вліка о брєзѣх морє Годьстѣ. А тамо Праоцє накідьша кургала о сє камєніа бялао, под коя погрєбшя болярі а вуцє сва, яковє о сѣчѣ падьшя.
***
У той час був Богумир, муж Слави, і мав трьох дочок і двох синів. Ті бо водили скот до степів і там жили в травах з отцем віщалися [*радилися], і бояни1 богопослушні, і розуми охочі також. І тут мати їхня, іже речена Славуна, про їхні творячи [*дбаючи] потреби, і рече вонадо Богумира цими днями2: "І маємо дочок своїх віддати і внучат зріти [*очикувати або доглядати]", – так рече. І повози упряже і їде, кудись. І приїде до дуба стоячого в полі, і остався вночі біля вогнища свого. І виде [*баче] ввечері мужі троє на комонях до нього стрімилися. І рекли ті: "Здраві будь! А що іщеш?" Оповів їм Богумир туги свої. А вони же отвічають, яко суть самі в поході да ймуть жінок.Обратився Богумир на степи свої і веде троє мужі дочерям.
|
|
|
Од них три роди ізійшли,від Славни3були. Од тих бо походять древляни, кривичі і поляни, яко перва дочер Богумира імено мала Древа, а друга – Скрева, а третя – Полева. Сини ж Богумира мали свої імена: Сіва і молодший Рус. Від тих походять сіверяни і руси. Троє бо мужі були три вісники: про утро, про полудень і вечір.
Утворилися роди тіїуСемиріччі, де обітували за морем в краю зеленому і куди скот водили древніше ісходу до Карпенської Гори. То було це літ перед тисяча триста за Єрманаріха. У ті часи була пря велика на берегах моря Годського. І там Праотці накидали курган із каміння білого, під якими погребли боляр і отців своїх, які в січі пали.
_____
1 У Яценка – "підкорялись і боялись".
2 У Яценка – "се ми зробімо", у Лозко – "треба так зробити".
3У Яценка – "і славні були", у Лозко – "що були слов'янами". Як варіант, можна розуміти, що це ім'я матері Славуни.
|
|
|
Дошка 9б
Прідошя із Крає Зєлєня о морѣ Годьско, а тамо пототщєшя годъ, яква намо путє прєткавяшя. А тако сє біяшєхом о зємє тєа, о жітнѣ нашя. Дотє сва бяша оцє нашя о брѣзѣх морє по Ра-рієць а со вліка труднощє по нѣ правєщє сва людія а скотія на онь брѣг ідьшя Дону. А тамо годє відя, шєдь до полуднє. А Годьско морє відяі, а годє ізмєчєну протіву сєнбє статіся зряі. І тако нуждѣна сєн біятє а про жітню, а жівитва сва,якождє ієгунштє бяша по стопѣх оцєвє а налєзє на нє, людіа біаху а скотіа бєрущя. А тако род славєнь тѣкшя до зємє, індѣжє Сунє вноцє спяшєть, а камо траві многа о луцє тучна, а рѣнцє рєнби пълнѣна, а камо нікіі нє умрє. Годь бо бяша єщя на Зєлєнь Крає а малоу прєді оцє ідущя. Рай-рьєка єсь вліка і одѣляшить ни одє іна люди, а тєчє до морє Фасістє.
Ту бо муж роду Бєляру ідє по ту страніу Рая-рьєки а упрєзі тамо сіньстє, ідущя до фрянжєц, яко ієгуншті сутє на островє своя пожєдяшут гостє– да обєруть іє. Бя то за полусти ляти Алдорѣху, а ієсчє дрєвє она бя род Бєляров сильнімь єгуншті. Гостє одєніша сє за мужє Бєліяру а рѣкоша, яко да єму стрєбро за то а два комонє злата. Ідяху індѣ а ізстєчє грозє ієгунстє.А тако мімо ідяху годѣм, яквє сутє такождє зурівє на прядьво.А на Ніпєри а комонѣзє ієх нѣстє почєстєн а двачє данє бєряі. То бо гостє тє кунєщанисє поврташя до зємє сіньстє а нє прідє уж ніколібва.
***
Прийшли із Краю Зеленого до моря Годського, а тамо потовклися [з] годью, яка нам путь перетнула. І тако билися за землю ту, за життя наше. До того були отці наші на берегах моря по Ра-ріці і з великими труднощами по ній переправили своїх людей і скотину на інший берег, ідучи [до] Дону. А там годь виділи, йшовши до полудня. І Годське море виділи, і годь ізмечену противу нас виставлену зріли. І так нужденно се билися і за житню, і життя своє,якож гуни були по стопах отців і налізли на нас, людей били і скотину брали. І так род славян тече до землі, інде Суне вночі спить, і де трави многа в луках тучних, і ріки рибою наповнені, і де ніхто не умрє. Годь бо була ще на Зеленому Краї і помалу перед отцями ішли. Рай-ріка єсь велика і одділяє нас од інших людей, і тече до моря Фасіст [*Каспійського].
Тут бо муж роду Бєляра іде по ту сторону Рая-ріки і упередив тамо сіньсте [*китайців], ідущих до фрягів, яко гуни суть на острові своєму піджидають гостей – да обберуть їх. Було те за півсотні літ до Алдоріха, а ще древніше цього був род Бєляров сильнішим гунів. Гості одяглись се за мужів Бєліяра і рекли, що дають йому срібло за то і два комоня1 злата. Ідучи інде [*іншим шляхом] і ізтекли [*уникли] грози гунської. І тако мимо пройшли годів, які суть також сурові на прядьво2 [*битву],а на Ніпрі [*Дніпрі] і князі їхні не єсть почесні і двічі дань брали. То бо гості ті кунещаниповернулися до землі сіньсте і не прийдуть уж ніколи.3
_____
1 У Яценка і Лозко "коней золотих". Тут, певно, мається на увазі якась міра, або, як вважають Гнатюки, монети із зображенням коня.
2 У Гнатюків – "тканина".
3На цій дошці вплетений мітологічний сюжет. Рід Бєляра (Білояра), повторює рух Сонця: ідуть із сходу, із-за річки Ра, яку ототожнюють із Волгою. Там же розташовується Рай слов’янський – Край Зелений. І рухаються вони до Дону, тобто на захід, де "Сонце вночі спить". Аналогічний сюжет на д.4г, де Отець Орій (уособлення Ярила) говорить: "Ідемо од землі тої, де ж хуни наших братів забивають". Хуни можуть бути тотожними"ієгунштє" – гунам. Білояр ще згадується на д.11б серед переліку Богів.
Дошка 10
Богуміру бо Бозє даяшуть благи зємная, а тємо смє нє імяхомсє, яко намо бя інь. А старцє о роді обєрєшєхом яко комонѣзє,іжь од часи старі сутє нашє вуцє наімяхом раз всє. То бо бяші ко(мо)нѣзє долги час, а тіє о грьці нєзвєдшя, а стає до конць, яко обєнствє мужє. Томуждє од родьньє імяхом даватє до потомицѣ ієх, або тіє правіщітє ни.
А по Богуміру бяша Оріє со сини сва.
А колібва ієгунштє вєліка прю тѣяша оутворєніа вєлка зємє сва а тако ідьша вон отуду до Русє.Нині бя інь час, а імємо сє братє за ужьдя а тєнгнутє до прєду. А нє бодє жєчєно, яко сьмо оствяхом зємѣ нашєа а яхом іні.Ано да жєчуть, яко сьмє хом прящєхом вліцѣ о сєбє.
То боурусіцє нє оставішє стє грьці на зємє вашіу а пєристє сє обо ніу. О тє часи Ра-рьєцє битє кромѣ тєни о іни зємє. А днєсє возжядішясє врзє нашя на ни, а імємо сєн прящєтє о внучє нашія.Да удржѣхом ступє нашя а нєдахом зємє інам. Тако бо імяхом інако творяшєтє:а нє палтє дуби о поля сва, ніж(є) сѣнѣтє по тѣх а жятє жніу о попєлі, яко бо імяхом ступє травьні а скоті водяшєтє брєгоущя. Брєгоущя она ото вразєх.
***
Богумиру бо Боги давали блага земні, і того ми не маємо, яко нам було інше. А старців у роді обирали як князів, іже од часів старих суть наших отців найменувалиразом всі. То бо були князі довгий час, а ті греків незводили, і стояли до кінця, яко обов’язку мужі. Тому од родини мали давати до потомків їх, аби ті правили нами.
А по Богумиру був Орій з синами своїми.1
А коли гуни велику прю затіяли [для] утворення великої землі своєї і тако пішли вон звідти до Русі. Нині настали інші часи, і маємо братися за узду і тягнути до переду. І не буде речено, яко ми оставили землю нашу і захопили інші. Ано да речуть, яко ми прялися [*билися] велично за себе.
То борусичі не оставили греків на землі вашій і билися за неї. В ті часи Ра-ріка була кромь [*кордон] наш від інших земель. І днесь зажадали вороги наші [йти] на нас, і ймемо се прящити за внуків наших. Да удержимо степи наші і не дамо землю іншим. Так бо маємо інако творити:і не палити дубів для полів своїх, ніж сіяти по тих і жати жнива у попелі, якщо бо маємо степи травні і скотину водити бережучи. Бережучи її від ворогів.2
_____
1 За своїм ім’ям і діями Богумир має уособлювати Миробога – Сонце, що заходить. А Ор, що є після нього – Сонце, що сходить. Аналогічну картину ми бачимо в біблійній легенді про Ісуса Христоса і його предтечу Іоана Христителя. Причому така послідовність могла скластися, коли Новий рік святкували у другій половині року, наприклад, 1 липня, 1 вересня або 1 жовтня.
2 Під час війни пропонується позбавитися полів і займатися скотарством, аби легше пересуватися минаючи небезпеку.
Дошка 11а
Сє бояшєтє пєрвієТріглву поклоняшєтєсє імахом а тому влікоу слву пояшєхом. Хваліхом Ісварга Діда Бжіа,якождє тєно єсє родоу Божьску нчєльніко а всєнску рдоу студіц вєчєн, яков бо тєчѣ влєтѣ од кринє сва, а во зімє ніколє жє нє взмрзє. А тоіа Водє-Жівєнцє пющє жівіхомсіа, доконє нє прєідєхом якождє свє к нєму, убєндєхом до Луцєєгоієх Раяістієх.
А і Бгу Пєр(у)нєві-грмоврзєцу, а Бгу прє а борєніа орцѣхом жівєнта явлєниа нєпрєставатє коліє врщатє в Явє,а кіі ни вєндє Стєзєоу Правоу до браніє а до Трізнєнє вліка о вся павшіа, яквє жє ідоут вє Жівєнтє Вѣчніє до Пълку П(є)руноіу.
А Бгу Свєнтовідіу слву рцѣхом: сє бо ста Бг Правіє а Явіє, а тому поієма пєсинієма, яко свт єсє, а чрєзь онє відяхом свієт зрящєтє а Явє битє.А і тоі нас о Навіє убрєжєшєт, а тму хвалу пъіємо. Пъєхом плясашєтє му а взивахом Бгу нашієму, якождє тоі Зємє, Слонцє-Сунє нашіу, а Звієздіа дрєзац, а Свт крієпцѣ.Творяцєтє слав Свієнтовідієвє влку! Слва Бгу нашієму!
То бо скрибєцєтє сєрдіє нашіє. А сє смє хом одркохом сєн одо злиа дѣяня нашія, а добру тєцєхом стє. Сє бо отрцє пущєніємо, обиймєсє а рѣєчєтє, сє утворяйшє: "Сє бо нь вієдьтє о умє ръзтргнєщєші, а почийстє сє, бо тє уміємо".
Сє бо таіна вліка єсє якождєІсврг. Пєруно єсє а Свєнтовєнд – тиє два єсьва одържєни о Сврзі. А обаполиЯ Бієлобг а Црнъбг сєн пєроутєсє.І тиєІсврг држєшєтє, абиє она Свнту нє обить пъврзєщєну. По тиє обасва Хърс, Вльс, Стриб дєржєтє. Сє поза нь Вишєнь, Лєлє, Лієтіц,
***
Се бутиперво Триглаву поклонятися маємо і тому велику славу поємо. Хвалимо Ісварга Діда Божого, який тому се роду Божеську начальник і всякому роду студиць [*джерело] вічний, який бо тече влітку од крини [*криниці] своєї, а взимку ніколи же не взмерзне. А тої Води-Живиці п’ючи, живемо, доконе не прийдемо як свої до нього, убудемо до Лук Його Райських.
А й Богу Перунові-громовержцю, і Богу прі і боріння речемо живих явищ не переставати кола вращати в Яві, і який нас веде Стезею Правою до брані і до Тризни великої о всіх павших, які же ідуть в Життя Вічне до Полку Перунового.
І Богу Свентовиду славу речемо: се бо є Бог Праві і Яві, і тому поємо пісні, яко свят єсь, і через нього видимо Світ зріти і Яви буття. А й той нас од Нави убереже, і тому хвалу поємо. Поючи пляшемо йому і взиваємо Богу нашому, яко той Землю, Слонце-Суне наше і Звізди держе, і Світ кріпить.Творіть славу Свентовидієву велику! Слава Богу нашому!
То бо скребеще серце наше. А се ми одречемося од злого діяння нашого, і добру текти. Се бо отроків пустимо, обіймемося і речемо, се утворивши: "Се бо нас ведіть до ума розторгнутого, і почнемо се, бо то уміємо".
Се бо таїна велика єсь, якожІсварг. Перун єсь і Свентовенд – ті два єсь удержані у Сварзі. А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тихІсварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому. По тих обох Хорс, Велес, Стриб(ог) держать. Се поза ними Вишень, Леле, Літич,
Дошка 11б
Радогщ, Колєндо а Кришєнь. І сє отва удрзєц Сивий Яръ а Дажбо. Сє бо іни сутє: Бієлоярє, Ладє, Коупало, сѣніц, жітнєц, вѣніц, зрніц, овсѣніц, просіц, студєць, лєдіц а лютєць, і по та – птічєц, звєрєнц, міліц, доздєц, плдєц, ягондєц, пчєліц, тръстіц, клєнчіць, єзєрєнц, вієтріц, сломіць, грібіць, ловіщ, бєсієдіць, снієзіць, страніць, свєнтіць, радіць, свієтіць, крвіць, красіць, травіць, стєблііць.А за сє соутє – родіць, маслієіць, жівіць, вієдіць, ліствіць, квієтіць, бодіць, звєздіць, грмічь, сѣміць, ліпєць, рибіць, брєзічь, зєлінць, горіць, страдіць, спасіць, лістєвєврзіць, мисліць, гостіць, ратіць, страніць, чурць, ръдіць.
А ту бо осва Огнєбг Сємьорєгєль і овчя яро, брзо, роздєно о чість. А то соутє Трєглви обціа, а сє сва о ніє ідє. А туждє отрочє одєвѣрзєшєші врата оніа а вєйдєші в онь. То бо єсє красієн Рай Славьсєк.Я тамо Ра-рієка тєнцє, якова одѣляшєшєть Сврьгу одо Явє.Я Чєнслобг уцтє днє нашія а рєчєть Бъгові чєнсла сва, а битє Днє Сврзєніу, ніжє ботє Ночє.А оусноутєти, бо сєєсє, я всяк ясий єстє во днє Бжьстієм, а вносчє нікіі єсь інождє Бг-Дід, Дуб, Сноп нашь.
Слва Бгу Пєруну огнкудру, іжє стрѣліє на врзі вьрзє а вєрна прєд вєдє во Стьзѣ, понє вждєєсє тоіє въіньм чєсть а соуд а,яко злтроун, млств – вспрвдьн єст.
***
Радогощ, Колендо і Кришень. І се отих удержують Сивий Яр і Дажбо. Се бо іні суть: Білояр, Ладо, Купало, сіниць, житниць, віниць, зерниць, овсіниць, просиць, студець, ледиць і лютець, і по тих – птичиць, звіриниць, милиць, дождець, плодець, ягодець, пчелиць, тростиць, кленчиць, озерець, вітриць,соломиць, грибиць, ловиць, бесідиць, сніжиць,страниць, святиць, радиць, світиць, кровиць, красиць,травиць, стеблиць.А за цими суть – родиць, маслиць, живиць, відиць, листвиць, квітиць, бодиць, звіздиць, громиць, сімиц,липець, рибець, брезич, зелинець, гориць, страдиць,спасиць, листевеверзиць, мислиць, гостиць, ратиць,чуриць, родиць.1
А тут бо свійОгнебог Семорегель, і овча [*вівця] яро,борзо рожденав чистоті. І то суть Триглавичужі, асе свої од нього ідуть.2І тут же, отроче, одверзеш [*відкриєш] врата ці і ввійдеш в них. То бо єсь красен Рай Славянський.І там Ра-ріка тече, яка відділяє Сваргу од Яви.3І Числобог учте [*порахує]дні наші і речитьБогові числа свої,чи бути Дню Сварожому, чи бути Ночі. І уснуть ті, бо се єсь, і всякий ясий [*живий]4єсть во дні Божім, а вночі нікийєсть іноді – Бог-Дід, Дуб, Сніп наш.
Слава Богу Перунуогнекудру, іже стріли на ворогів верже і вірно вперед веде во Стезі,тому що завжди єсьтой воїнам честь і суд і, яко златорун, милостив – всеправеден єсть.
_____
1 Деякі дослідники (Гнатюки, Піддубний, Гай Арсенія) намагаються пояснити цей перелік Богів і упорядкувати у вигляді календаря. Ми не бачимо в тому системності, а лише довільний перерахування, особливо це стосується другорядних божест, які уособлюють різні прояви природи.
2 Складне речення для перекладу. Ориг. "роздєно о чість (часть)" Яценко перекладає як "роздане частинами";ориг."обціа", порівнюючи з "обчий, обций", перекладаємо як "чужуй", у Яценка – "вівці", У Лозко – "усе це – Сварга".
3 Ра-ріка ототожнюється із східною річкою Волгою. На краю Земля сходиться із Сваргою. І Сонце, народившись і пройшовши через річку, пішло до Сварги, а людина Явним (земним) життям. Див. Словник.
4 У Яценка – "живий", у Лозко – "ясний".
Дошка 12
Ащє сурі сяшєті, поємо хвлу Бгом а огніщу Пєруніу, іжєєсь рѣком "потіатіщ на врзі".А рцємо вліка Слву оцѣм ншім дѣдом, якові соутєвє Сврзє. Прчємо тако трічє а ідємо стд ншіх, вєдмо я на трвіє. Колі бо вєсті я на інь ступє, ідємо (в)ѣсті по дроузє.
Хвлу Бзєм вознсіашє, слву пъяхом, а тако до плднє. А рчємо Слву вліку Хрсу, злътрни коло вртящу. А суріану піємо а таждє до вчєрє.А по вчєрє, колі бо ождє огнщі слъжєна, заждіємо а Слву вьчєрніу пъіємо Дажбу наши, іжє, рєком,єс праді нашєіє, цим усі а очі стє биті. А, мовлєна творяшє, ідємо до сни. А тамо – вліка нєобясьни...
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 483; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!