Дослівний переклад Велесової Книги 4 страница. 1 У Лозко помилково "і тягли дочок їхніх за чресла".



 

_____

1 У Лозко помилково "і тягли дочок їхніх за чресла".

2 Як варіант: "врщє" – верещали (пор. вирещаті (д.1)).

3 У Яценко і Лозко "да" – "віддав", але надалі в тексті "да" йде в значенні "хай".

4 В автентичному тексті Миролюбова є "до зємє", у Яценка – немає, Лозко у перекладі це слово також не ставить.

5 У Яценка в авт. тексті "прібде"– пребуде, у Миролюбова (у кн. Лозко) "приведе".

6 У Яценко і Лозко "на луки". Лозко пояснює "яровень" як дощ. Можливо, йде мова про чоловічу силу, насіння (дощ), а лунка – символ жіночого лона, куди має іти яровень; луки тотожні лунці.

 

 

Дошка 6д

 

То бо жрєчіє о Вѣдѣ сєн гобзяншєті рѣкоста, а тую украдє одо нь, а нє імахом нині, колбо нє імахом бранди наша а бояні.Так бѣхом стє нєвѣгласіє до концє і окуду смє.

А то боляр Гординя, кіє біяі годє в лята дєсєнтє ста тшєтіяго одо Карпєнскє ісходу. А тєн, яко Трієдорєі, ідє бєз страху на нє. І болярє Сєгєня іжє убів сина Ієрмєнрєха а отрцє Гуларєка одє Воронєнцє. Тамо бя остала РусєБороуска а Русколанє.

Так іщє імами стєндєнтєсє од вразєх нашєх слов. Околи тая імами вѣстєтє, а нє можахом єсьма вієріітє дє сєць оглубнѣ всако слво, рѣчєно до ни.

А то Зоріа свѣтє до нь,а утро ідє до нь. А тако імємо Вѣстнєка, скакава вє Сврзє, а рчєхом хвалу а слву Бзєм. Та бо Сурєнж огрєчєна іє, а нє будє до свє рауська, а тамо бзі грєцькі істутє. А тамо смє нєяхом скорбєнь нашу а одєрзєма іна. Да влачє ни син Свѣтєн6 Інтрув одє тьмє, а імахом винєго допомєнцє нашєго.

А старє часє – сутє нашє благо. Достанєхом од она тврдостє і крпстє, аби вразєм смє отвѣдалі, яко істєть.

 

***

То бо жерці про Віду [*Знання] турбуватися речуть, а тую украли од нас, і не маємо нині, коли не мали бранди [*охорони]1 нашої і боянів2.Так залишимося невігласами до кінця і звідки самі [не знатимемо].

А то боляр Гординя3, який бив годів в літо десять сотень [*тисяча] третього од Карпенського ісходу. А той, якоТрієдорій4, іде без страху на нього. І боляр Сегеня, іже убив сина Єрманаріха, і відбив Гуларека од Вороненця. Тамобо осталася Русь Боруська і Русколань.

Так ще маємо стидатися од ворогів наших слів. Около тих маємо вістити [*сповіщати], і не можемо самі вірити до цього5 глумного всякого слова, [що] речено до нас.

І то Зоря світе до нас, і утро іде до нас. І так маємо Вістника, [що] скаче во Сварзі, і речемо хвалу і славу Богам. Та бо Суренж огречена є, і не буде до свого руська, і там боги грецькі стоять. А тамо ми не маємо скорбень нашу і одержимі іним. Да волоче [*виведе] нас син Світень Інтрів од тьми, і маємо вічного7 допоможця нашого.

А старі часи –суть наше благо. Дістанемо од них твердості і кріпості, аби ворогам ми отвідали [*відповідали], як належить.

_____

1 У Лозко – "заборола" (забрала), у Яценка – "борода", у Піддубного – "мудреці". Пропонуємо, за змістом, "бранди" перекласти як "охорона" чи "оборона", "броня". Порівняймо нім. drand – пожежа, горіння, а разом з тим все, що пов'язано з пожежною охороною; Семаргл-вогонь – охоронець, борода – символ охорони рода.

2 У словнику Лозко "бояні" – це "бояни, воїни", але перекладає, як в Яценка,"боїмося".

3 Тут "Гординя" може бути у значенні не імені, а "героя", яким названо боярина Сегеню.

4 У Яценка, Лозко, Гнатюків – Дарій Третій (перський цар, див. д.8). Але в тексті йде мова про готів, тому краще припустити, що це один із готських воєвод, можливо, син Германаріха, якого убив Сегеня.

5 У Яценка – "до січі", у Лозко – "перед боєм", у Гнатюків – "десята".

6 Можна зрозуміти як ім'я сина Інтрова – Світень, або, як за Яценком, "син світлий", чи за Гнатюками – "син світла". Лозко вважає, що мається на увазі Перун.

7 Від "вину (въину)" – завжди, вовіки, у інших перекладачів – "вишнього".

 

 

Дошка 6е

 

Ті часє соутє вєлма прчєста, бо тє дєн жє смє такоу ясна а сушна бя, на ни зуріва. Тако жітва сє нє урондє, а прєто ж ідяхом на зємє іну, а тамо смє удєржєхом.

Потлцєна бя русє одє гьрцє а рємє, а ти ідша по брєзах морєнстєх до Сурєнжє а тамо утворі Сурєнж. Крає бо тєн єсє сурєн, датє бо Києву. Сє та утвора нє добісє, а зєлє бо пртяша бяхо.

Та ту бо пєрвє ворєнзє прідша до Русє.А Асклд сілоу пограмлі кнєзє нашєму а потлцє того... Асклд, а поздє Дір, усєднєшєся на нє, яко нєпрошєн кнз. А ті то княжітє поча. Над она до іста бєндшєтє вутцє, а сємє го костирє хранящ го Огнбга дому тому. А одєвратє лік свєн од она, яко бяста она кнзє од грьцєх крщєна. Асклд єсє тємєн воєн, а тако днєсє од грьцєх освѣчєн, жє нікієх руси нєстє, а сєнтє врви. А тому можахом сє смаятє, яко бяста кіморіє такождє оцє нахшє, а ті то роми трясяі а грьцє розмєтшє, яко прасєтє устрашєни.

 

***

Ті часи суть вельми прячисті [*бойові], бо ті дні же саме такі ясні і сушні були, на нас сурові. Тако жита се не уродили, а тому ж ідемо на землю іну, і тамо ми удержалися.

Потовчена була русь од греків і роми, а та [русь] пішла по берегах морських до Суренжа і там утворила Суренж. Край бо той є сурен [*сонячний], підлягав бо Києву. З тої утвори не добилися, і дуже бо прялися були.

Та тут бо вперше варяги прийшли до Русі. І Аскольд силою погремів князю нашому і потовк того… Аскольд, а пізніше Дір, усівся на нас, яко непрошений князь. І ті то княжити почали. Над тими до цього часу були отці, і саме їх костри1 хранивОгнебога дому тому. І одвратили лик свій од того, яко був той князь од греків крещений. Аскольд єсь темний воїн, і так днесь од греків освічений, що ніяких русів немає, а сете ворове. А тому можемо ся сміяти, яко були кіморії2 також отці наші, а ті то роми трясли і греків розметали, як поросят устрашених.

_____

1 Лозко "костирє" перекладає як ім’я Костиря. Насправді мова йде про Аскольда, над яким до цього часу були отці (правителі) і він був охоронцем кострів їхнього дому.

2 Кімерійці. Див. Словник ВК.

 

 

Дошка 6є

 

Ти вутцє прєдѣляшєт кажду на потрбє, а ту бяшєт інь сутє а інда тврга. А тоі Асклд пожєрє богом чіужєм, нєботє нашієм. Такоє бєндє оцовє нашє, а нєсьми битє інє. А грьцє хтяє насо крщашєтє, аби смє забіхом ста Бозє нашє а тако сєн обратіхомся до нь, яко стє одєрєнь битє. Постржєхом сє тоіго, яко прастирє, ажє прастрєшєша скуфія сва, а нє дашє влцѣм хснічітє об агнцѣх, коі бо сутє дятія од Сурє. Тому трва злєна єсє знак Божьск. А імємь ту бєрятє до глєкув, усуряті ю на сонма нашє, даби піятє о Бзѣх во Сврзѣ модєрѣа Оця наша Дажба жрятву творяішє, а та бо на Нєбі таку жє свєсчєна єсє отоікратє.

 

***

Ті отці приділяли кожному на потребу, а тут була іна суть і іна зовнішність. А той Аскольд пожере богам чужим, не бить нашим. Такими були отці наші, і несміємо бути іними. А греки хотіли нас крестити, аби ми забули Богів наших і так се обратилися до них, якостатиодерень бути. Постережемося того, яко пастирі, що пристрашили скот1 свій, і не дають вовкам хищничати на агнців [*ягнят], які бо суть діти од Суре. Тому трава зелена єсь знак Божеський. І маємо ту брати до глеків, усуряти ту на сонма [*зібрання]2 наші, даби пити за Богів во Сварзі мудрій [*синій] і Отця нашого Дажба жратву творячи, а та бо на Небі також свячена єсь многократно.

_____

1В оригіналі "скуфія".Можливо, що літери "ф" в тексті ВК не було, а була літера на зразок "фіти" (th), яка могла читатися "ф" або "т". Також в тексті спостерігаємо взаємозамінність літер "о" і "у", що могло позначатися в оригінальному тексті літерою "оу". Миролюбов заміняв літери на власний розсуд. Звідси маємо два варіанти прочитання: "скуф" і "скот", під цими словамирозуміємо або назву племені скотарів (пор. Скотландія-Шотландія), або просто скот (худобу).Син Геракла, від якого за легендою пішли скіфи – Скітес (грец. Skythes).

2 У Яценка і Гнатюків – "на Сонці".

 

 

Дошка 7а

 

Слва Бзєм нашєм!Імємо істу віру, якова нє потрєбує чловєнєнска жєртва. А тая сє дѣє о ворязі, кіі убо вѣжди жрялі ю, імєновашє Пєруна Паркуна, а тому жряша. Ми жє смєхом польна жрєтва даятє а одо труди нашє – просо, млєка а туц. То бо покрпішєм о Коляді ягнчєм а о Русалієх, в дєнь Яров, такождє о Красна Гура. Ту бо то дяєхомо во спомінь Гурє Карпєнстє. А тон час сє імєнова род нашє карпєнє.Яко жє стахом смє бяшє во лѣсѣх, то імѣмо назов дрєвічє, а на полі смє бяшєхом – імєно імахом полєни.

Тако вшяко єжєєсє грьцє ущєкашєті на нє, іжє смє чловєнкожравцовє. А то лужєва рѣнчь єсь, яко нѣстє бо тако во іста, а імєяхом іна повикє. Но тотъ, кі жє хочашєть увранжідєтє іна, рєчє злая. А тому – глоупєн нє сє борє, а тако єсь, а іна рѣкоста такождє.

Долзє сє правіхом родьми.А староцовє вєнска рода ідша соудяті родіцє о Пєрунь-дрєви. А такождє імяі тон дєн ігріштія прєнд очєси старчє, а сілу юну указєншє. Юнащє ходяі борзє, спѣваяі і плясаваі о ти. Тон дєн огніщани ідяшєтє о міслєву а прнашєша дічєну строцєм, кіі дієляшє тую о прєнчє люди. І волсві жрятву дѣяі Бозєм, хвалєніцє а слву. Рѣкста о часє жє годє а о явєнє воріягу. Ізбряшєтє сєн кнєзє вутцовє, а тиі юнашє вєдєнша до сѣчє зурє. То бо роміє ни поглєндашє а замистляшєтє злая на нь. І пршєдша со возє свє а жєлзвѣна бронє а утцє на ни. А тому браніхомсє долзє о нєх а отрчахом смє тая од зємє нашє.

 

***

Слава Богам нашим!Ймемо істину віру, яка не потребує чоловічеської жертви. А тая се діє у варягів, які бо завжди жряли її, іменувавши Перуна Паркуна, і тому жряли. Ми же саміпольову1 жертву даємо і од трудів наших – просо, молоко і тук. То бо2 покропимо3 о Коляді ягничем4 і на Русаліях, в день Ярів5, також на Красну Гору6. Ту бо то діємо7 во спомінь Гори Карпенської. А той час се іменувався рід наш карпени. Яко же стали ми бути в лісах, то ймемо назву древичі, а на полі ми бутимемо – ім’я маємо поляни.

Тако всяко же єсь греки наговорюють на нас, іже ми чоловікожерці. А то лжива річь [*мова] єсь, яко не єсть бо так воістині, а маємо інуповику [*звичай]. Но той, який же хоче вражити іного, рече зле. А тому – глупий не бореться [з цим], а так єсть, і іний рече також [*теж саме].

Довго се правили родами. А старотцове венського [*венедського] роду ішли судити родичів біля Перунь-древа. А також мали [в] той день ігрища перед очима староців, і силу юну показували. Юнаки ходили борзо [*бігали], співали і плясали для тих. [В] той день огнищани ішли на мисливство і приносили дичину старотцям, які ділили тую прочим людям. І волхви жратву діяли Богам, хваленицю і славу. Рекли про часи ж годів і явлення варягів. Ізбирали се князів отцове, і ті юнаків вели до січі сурової. То бо ромеї нас поглядали і замислили зле на нас. І пришли з возами своїми і желізною бронею і пішли на нас. І тому боронимося довго від них і відкинемоми тих од землі нашої.

_____

1У Лозко – "з мішком повну".

2"Бо" Лозко переклала як "Боги" і в інших місцях, але це, вважаємо, є помилка.

3 У Лозко – "підкріпимо".

4 Напевне, мова йде про кроплення кров’ю ягняти аналогічно біблійним обрядам.

5 У Яценка – "весняний".

6 Непослідовний перелік свят, адже Коляди святкують з 25 грудня до 6 січня, Русалії – з 1 травня до 13 травня (Проводи Русалок), день Ярила – або 25 березня – рівнодення, або 23 квітня – День Ярила (Юрія), Красна Гора (Радуниця, Проводи) – 1 квітня. Можливо в давнину під цими святами могли розуміти щось інше.

7 У Лозко – "Богам даємо".

 

 

Дошка 7б

 

А роміє, вєндє, яко дрзі смє о жівотє нашєм а понєхъша ни на то. Тако грьціє хотяй одєрєнєтє ни о Хорсунє, а прящєхомсє зурє протіборства нашієго. А бя борія а пря вєлка трдєсєнтє ляти, а та понєхъшія сєн о ни.

Тєм бо грьціє ідша о тржіща нашє а рєкоста намо омѣнєтє кравє нашє на масть а србло, то бо потрєбущє на жєни а дєтє.А тако смє мѣнєхомсє скоро до днєс. Нєди послєдєщє грьціє іскашєтє, да ослабі ни, а то іскашашє одєрєнь взєнтє. А тому нє ослабіхомсєа нє дахом смє зємлє нашє, яко З(є)мє Трояню смє нє дахом сєн ромієма.

А да нє встанє Обідєносчє Дажбовєм внуцєм, кіє жє во ярузєх вразі дбаша, а тако днєсь нє по хулєсємо такождє оцє нашє. Сє бо у Сінє морє стятша до бєрзє годь тую а одєржаша на нь побѣдєну піснє хвали.

А Матиря спѣвашє, тоя Красна Птиція, яква нєсє Пращурєм нашєм огнь до доми я. А такождє ягніцє прєздрємо до тодь, а було стє на ни, одєржєша силу.А імахом врязі ростятєшєтє а гоньбу псіну іма нєхатє.

То глєндь, народє моє, яков єсє обєзпєчєн а нардєв, а тото нє ошібєшєсє од рани твоая, а нє вржєшєсє до рядь, абостє смє вразєма погонєлє, а біду сєн позбавяцє.А жітнє інако іматє,бо смє бяшєхом ста грда а нєодєлєгла од є. А тягчає поразє бєндє по ни, а смє по тєм.

Тисєнщ пєнтєсєт ляти, яко смє сє хом многая борія а пря імяхом, а такождє смє жівє дієкє жрєтвє юнащєя а вєвонцє.

 

***

А ромеї, відаючи, як держимося ми о животі нашем і понехаяли нас на то. Так греки хотіли поневолити нас біля Хорсуна, і прящемося сурово протиборства [*тут – проти рабства] нашого. І була борня і пря велика тридцять літ, і ті понехаяли се нами.

Тоді бо греки ішли на торжища наші і рекли нам обміняти корови наші на масть [*мазь] і срібло, то бо потрібно на жони і діти. І так ми міняємося скоро до днесь. Хоч послідуще греки іскали,да ослабили нас, і то іскали в одерень взяти. А тому не ослабимося і не дамо ми землі нашої, яко і Землі Трояні ми не дали се ромеям.

А да не встане Обідоносиця Дажбовим внукам, які же в яругах ворогів дбали, і так днесь не по хулі саме також отці наші. Се бо у Синє море стяли до берега годь тую і одержали над ними побідену пісню хвали.

І Матиря співала, тая Красна Птиця, яка несе Пращурам нашим огонь до домів їх. І також ягницю1 призримо [*придивимося, доглянемо] до того, і було те на нас, одержали силу. І мали ворогів розтяти і ганьбу псину їхнюнехтували.

То глянь, народе мій, який єсе обезпечений [*захищений] і народив [*родючий], і тото не збочив од рани твоєї, і не вержешся до ряду, аби ми ворогами погонили, і біди цієї позбавилися.А життя інакше мати,бо ми залишилися горді і неодолимі од них. І тяжка поразка буде по них, а ми є по тому.

Тисяча п’ятсот літ, як ми се многая борні і прі маємо, а таки ж ми живі дякуючи жертві юнацькій і воєвод2.

_______

1"Ягніце" – Лозко пояснює як жертовницю і пов’язує з вогнем. Слова ягня і огонь мають спільне походження. Ягня – жертовна тварина: "покропимо на Коляди ягничем" [д. 7а].

2 У Лозко – "дівочій".

 

 

Дошка 7в

 

Тогдяшє нє бя інакостє, а днєсє прєбєндє достяйни. А мєжахом смє сє одразітє сєн од вразєх, а дєньмо тако сє– одразєньмє! І яхом свє сєва а ова, пєрвѣ зовєнхом на стєнгє вутцє нашє, яквє нє суть щє збабнєна а грдє. Пріхождахом сє во істѣ на стогна свє а рєчємо жє інѣ нє будє то, а смє імамє іті та грьцє, якова ста бєншє мълвіхом. Бо Ясна а Інтра ідє за нє, яко шєд за отцє наша на роміє до Троянє Зємє. А суть нємо бєндє, колібва варєнзє вєдлє нашє воє на то, яко самє смє можахом вдєнтє. Тєнсєцє лятє смєхом білі од ромє і годє, а Сурянта, якова бєндє со ни. Ніжє нє опомєнємо, яко годь соєднєсєшє со єгунштє на ни. А Галарєкє сє вєрзє од полнщє, а єгунштє– ополднє. А ту плакала русколанє, боруся,єліцє жєєгунштє оброяшєша годь. Ту русь сє вєнздвєгла сва сила а єгунштіє оразіша.Утворяі КраєОнтов а Скуфь Києву.

А днєсє засєчє срєдьцє нашє сє крві. Од ітра до вчєржє ходястєхомо а ізроняшєхомо слзи осудовє нашєя. Жівотатісє нѣми в час тонє, а тако вѣхом ста: іжє час прідє, яко позасєнчє смє ходяшєтє імахом на врзі – а чі бо ту грьці, чі бо єнгуштяни – тєбто імахом хомитатє а стрнъжєтє, абонь нє ста намо врза я, яко мрзєнсть прєнд очєси нашія. Галарєк бо за(п)латі за ть, а імамє пронудєннє Хорсунє заплатєнтє за слзи дцєрє нашіа уточєна а сини одрєня взято. Плать бо та нє србрна, ані злата, понєнжє одсєнть главє я, на щєпоту стрчємо.

 

***

Тоді не було інакше, і днесь пребудемо достойні. І могли ми се одразитися од ворогів, і діємо так се – одразимо! І брали своїх тут і там, перво звали на стяги отців наших, які не суть ще збабнені і горді. Приходимо се во істину на площі свої і речемо же інакше не буде то, і ми маємо іти на греків, [про] яких уже були молвили. Бо Ясна й Інтра ідуть за нами, яко йшли за отцями нашими на ромеїв до Трояні Землі. А суть не могло бути, коли б варяги вели наших воїв на то, яко самі ми можемо вдіяти. Тисячу літ ми відбивалися од ромів і годі, і Сурянта, яка була з нами. Невже не опом’янемо [*не згадаємо], яко годь з’єдналася з гунами на нас. А Галарек се верже з полуночі, а гуни – з полудня. І тут плакала русколань, борючись, допоки же гуни оброїли [*оточили] годь. Тоді русь се воздвигла свої сили і гунів уразила. Утворили Край Онтів і Скуфь Києву.

А днесь засіче сердце наше се кров’ю. Од утра до вечора ходимо і ізроняємо сльози осуду нашого. Животілися німими в час той, і так відати стали: іже час прийде, яко поза січі1 ми ходити маємо на ворогів – і чи бо то греки, чи бо єнгуштяни [*гуни] – тих то маємо хомутати і стриножити,аби не стало нам ворога того, яко мерзості перед очима нашими. Галаріх бо заплатив за те, і маємо принудити Хорсун заплатити за сльози дочок наших уточених [*уведених] і синів одерень взятих. Плата бо та не срібна, ані злата, бо одсічемо голови їхні, на щепоту [*палю] стирчемо [*настромимо]2.

_____

1 Яценко і Лозко позбавляються слова "поза" і залишають "в січі(у)". Попереднє"засече средьце наше се крві", можна розглядати як серце залите горем, журбою і долаючи цей тягар маємо йти на ворогів. Другий варіант, можна припустити, що й на той час укріплене місце могло мати назву січ, тоді: вийти поза січ на ворогів – зробити вилазку з городища.

2 Взято варіант Лозко, у Яценка – "у друзки строщимо". Пор. "ощеп" – спис, рогатина.

 

 

Дошка 7г

 

А тако бєндємо рди ота, бо брєшє псіцья грьєцкя, а ліс хітрощєма одврнє насо од трви нашєя. А то імяхом ясєтє, яко щє Сунє врдятє, то бє нашє мєта – оуцєшєшєтє сія а нє збртє сєма.

Ту бо за тєнсєнц тріє сти ляти од ісхъду Карпєньстє Асклд зли прєндє на ни. Ту зєгнєнсє, народє моіє, од Лада а, твряшє люби, ідь дє стнгє наша.А захцєнь тота од вразєх на Русє могутьєн Сврг наш, ані Бзі інє. А простє Сврга нє імахом ніщє, кроміє смртє. А та то нє стршнєва єсь, колі жє Щєхом сєн рьєчєні. Сє бо Сврга зовє ни, а ідєхом до нь. То бо то ідєхом, яко Матиря-Сва спѣва пісєнь ратьну, а імяхом ста послєхнутє до нь, аби сва нє ястє трави а скуфє нашє грьціом даяшєтє.А тиє намо – камєніє во єжє, грєнзєтіє я, а то бо то зєнби імущє твєрда а остра. Ті то нам рѣкшє, жє сьми звржєнци а рикахом в ноцє стрх на люді, іжє сути гьрці.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 446; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!