Дослівний переклад Велесової Книги 3 страница. 7 Тотожний вислів був на початку дощечки 3б: "Ін бо кървєнь є сьватая а крявь нашє".
7 Тотожний вислів був на початку дощечки 3б: "Ін бо кървєнь є сьватая а крявь нашє".
8 Яценко перекладає як "щавлю", а Лозко – "шавлію" (лікарськарослина).
Дошка 5а
С пондрєбєнцє сє зачаті намо тиа околи. Рчємо такиждє: ляти до Діроу за тєнсєнцє пєнтє ста ідоша Пради наши до Гурє Карпанєскє а тамо сє осѣднєша, а жівя кладно. То бо роді сєн правішася од оці-родці. А старєнцє родоу бя Щ(є)к, од оірян тоі боущє. Паркун бо ни сєн благоволяшлєн, бо то утщєхомси. А тако сєц бяш жівут пєнтє ста ляти, а тамо (у)тчєхомсєн до восхдяцу Сунє а ідєхом до Ньпрє. Та бо рієка єсє до морнжє тєцяі. А то полуноцє сядшє на нє. А сєн імєнова Нєпрє Прєпєнтє, яко бо вутцє сєн імєнова Нєпрє Прєпєнтє. А тамо осєндєшіа пєнто сєнт ляти. В(ѣ)чє сєн правіша сєн, а тако Бозєма хранівєн одо многіа, рьчєсиязєнцє.
Ілєрув бяща мностє, тамо осєдіци огніщани. А тако бо скотіа сєн вєндєнцє во ступиа. І тамо тако Бозєма сєн храніті можяшєт. Ако рцєві, одєхнє а пєнжіяшєті многа злато а богацє жівхоста.
***
З підкорення1 се зачаті нами ті околиці. Речемо також: літ до Діра за тисячу п’ятсот стали іти Прадіди наші до Гори Карпенської і тамосе осілися, і живякладно. То бо роди се правилися од отці-родці. А старцем роду був Щек, од оріян2 той був. Паркун бо нам се благоволив, бо то устаралися. І так се був живіт п'ятсот літ, а там подалися до восходячого Суне і ідемо до Непра [*Дніпра]. Та бо ріка єсь до моря тече. І то полуночі сіли на ній. І се іменовали Непро Прип’яттю, яко бо отці се іменовали Непро Прип’яттю. І там осідалися п'ятсот літ. Віче се правило сім, і так Богами хранимі од многих, [що] речуться язичниками3.
Ілерів було множество, тамо осілися огнищанами. І так бо скотина се водилася в степах. І там тільки Богами се хранитися могла. Як речено, оддохнули [*відпочили] і нажили4 много золота і багато жили.
_____
1Варіант Яценка, у Гнатюків – "подробиці".
2 Від отця Орія.
3 Нарікаються язичниками. У Яценка "які звалися язиги". Лозко перебудувала речення на "називаючи себе язичниками".
4 Гнатюки розбивають це слово на "Пєнжі" та "ящєті" і пов'язують з Пенджабом, що є недоречним (див. з цього приводу д. 7є і пояснення слова "Пендеб" в словнику ВК).
Дошка 5б
Сіцє сє ієзєнцє одовратішасє до полудєнє а само нєхая іни. А тако ідша, навєднє скотіа – говада своє і бєща. Ту птіци сріяща мноства, тєчіящєті до нє. А ті то галча і врані од яді лєтіяі, а бястє ядє вєліка в ступіях. То б ти плємєни о костобцє налязяі, а сіцѣ отвєрєжіті рани многая, а крвє ліяша ту. Внєзапи главє сякша врзіям свєма, а тия сутє врани ядла.
А тако Стріби свіщащутє во стпіях, а Боряє гундяшєтє до полунщє нєбєспєнцєтєса ни. Бія ту сѣча вєліка: єнзіцє а кустобцє сє разіті со злиє утєчєцє а вори говіяд нашєх. А тако бяшєт уборіца тая о дваста ляти. А нашє родічє тєчяшєті до ляші, прєбєндєни сутє а тамо сядша.
За сти ляті бяші тамо годє Ієрмєнрєхє а сє злобящи на ни.А ту бяша уборцє вліка, а годє бя потсняна а отрщєна до Дончє а Донє. А Ієрмєнрєх піяі віна – люби братр єстє позє воявєндє наши. А тако сє утворжєшєтіся. Бя жівутє новє.
***
Тож ці язичники одворотилися до полудня і самі не хаять інших. І тако ішли, ведучи скотину – говяду свою і биків. Тут птиці зріли множество, [що] текла [*летіла] до нас. А ті то галки і ворони од їди летіли, і була їда велика у степах. То бо ті племена від костобців налізли, і ті отвержили [*відкрили] рани многі, і кров ллючи ту. Внезапно глави сікли ворогам своїм, а ті суть ворони їли.
І тако Стриби1 свистять во степах, а Борей2 гундів до полуночі, небезпечуючи [*тривожачи] нас. Була тут січа велика: язичники3 і костобці се разили со злими втікачами і ворами говяд наших. І так була уборицятая о двісті літ. І наші родичі текли [*відійшли] до лісів4, прибули суть і там сіли.
За сто літ були там годи Германаріха і се злобились на нас. І тут була убориця велика, і годь була потіснена і отрощена до Дінця і Дону. А Германаріх пив вино – любим братом єсть поза воєводами нашими. І так се утвердилося. Було життя нове.
_____
1 Вітри підвладні Стрибогу.
2 Можливо, тут мається на увазі просто буря, бо за грецькою мітологією Борей – Бог північного вітру, а в даному випадку він дує навпаки.
3 Яценко вважав, що під цим словом треба розуміти плем'я язигів (див. ще подібні на д. 5а, 6г, 18а).
4 Гнатюки подають "до ляхів".
Дошка 6а
Од Оріє то сєо бящі наши отцє со боруси одо Ра-рієцє до Нєпрєни а Карпанєскє држава. По родіє ти сє праві ті одо родічє а Вѣча. А всак род на імєна свє родічє, кіє соутє правіщє і окуд ідє до Гурє тако. А тамо єсє коняжє а воєвєндцє-вутцє, люди да бранітісє одо сва врзі во славу Пєруніу!
А сіц Дажбова помуга навртісє на (н)и. Тако бя Доржава та Руска одо руси. А борусіцє ту бо борі, а вєлка нєпрстана бяшєтє вшак час, а многа сѣча суби, а бо то врзєма начатвєна а нчє нєскушєна до концєа, тако роміє а (г)одє.
Ту бо Єрмєнрєх ідє до нь а налзє на нь. І тако потлацєни смє бяхомє одо ромє і настчєнєа одо годє– мєзє два огніща тлятє а сє паліті. А ту бя вєлка біда: а жнєва наши опалєна, і нічє сє лішяно она, нєні жє димє і попєлєщє.
То бо прєлєнтє до ни Птіцє Бжєска а рчє: "Одоітє до полунощє а натятєсє на нє, коліждє ти ідяхутє до сєли наши". А по тє бєштє а тако.Утворяшє удшє до полунєщє, а натчємо сєн на нє, а роспріяя тая. Овитєзєтє на нє, а тако ідяшєтє до нє, а ставітєсє стаунама по Данаю. А ромі до ни сє врзєтєшашє а біяі сє много. Ту борзо утцєнє: бяша простєглавіті ни, а тако смє простіглавіхом єіє. А то тєма бя воі упростєглавєнєх. Вєльцє снєзє, хлади, глад моучіша наши людіє. Бо ставаяі трцє а лішашєся бєзо вшє, она тоікратє вєлцє устрадашєся, бо нєзалєглєсті імаі а ту твряі.
***
Од Ора то сього були наші отці з борусами од Ра-ріки до Непрени [*Дніпра] і Карпатської держави. По родах тих се правили ті од родичів і Віча. І всяк рід на ім’я своїх родичів, які суть правили і звідки ішли до Гори1 також. А тамо єсь князі і воєводи-отці, люди да браніться од своїх ворогів2 во славу Перуну!
І так Дажбова поміч наверталася на нас. Так бя Держава та Руська од русі. А борусичі тут бо боролися, і валка неперестанна була всяк час, і многа січа була, і бо то ворогами начата і нині нескушена3 до кінця,тако ромеї і годи.
Тут бо Германаріх іде до нас і наліз на нас. І так потовчені ми були од ромів і настигнуті од годів – міжи двух огнищ тліти і се палати. А тут настала велика біда: і жнива наші опалені, і нічого не лишилосянам, нині же дим і попелище.
То бо прилетіла до нас Птиця Божеська і рече: "Одійдіть до полуночі і нападете на них, коли ж ті підуть на села наші". А по те було і так. Утворили відхід до полуночі, і натечемо це на них, і розпріяли [*розбили] тих. Озвитяжились на них, і так ішли до них, і стивали станами по Данаю. І роми до нас се вверглися і били се много. Ті борзо спішили: хотіли простеглавити [*обезглавити] нас, а так ми простеглавили їх. І то тема [*багато] була воїнів упростеглавлених. Великі сніги, холоди, голод мучили наших людей. Бо ставали [до] бою4 і лишалися безо всього, вони багатократно вельми устрадалися, бо незалежність мали і ту творили.
_____
1Мова йде про гори Карпати.
2 У Лозко помилково "до Сварги".
3 Дослівно – "нез’їдена" (кушати – їсти), також близьке до "нескошена" (принцип той же). Може бути в значені "несплачена" (куш – винагорода, сплата).
4 Яценко перекладає "втікачами", Лозко – "повертаючись". Порівняємо: "Тадє комоньства іронште утърчє [*вступила в бій] а росбіяі годь." [д.4а] або "отрцє [*відбив] Гуларека одє Воронєнцє" [д.6д]. Тобто мається на увазі слово "торцем", "торч", яке тут замінено висловом "до бою".
Дошка 6б
Сєбто по сти двадєнсєнтє ляти бранє годє, напіраєма задѣєгуншті а брєндє, шєдша до полуноцє мєзє Ра-рієка а Дівуна а тамо то прєпаднє. Ієрманрєх а Гуларєх вєд ю на новѣ зємлє. Сє бо єгунштє со брєндєма а говіяди сва єстє ста на тоі краіє. Тамо бя многа комонєва а говіяда, трава злачна, а Вода Жіва.
Ту бо Гуларєк прівєд нова сила свє, а одразівшєєгунштє жє за главє многа, а тєцє на ни. Ту бо родіцєвє соубрасє на комоніях а врзєшєса на нь. Зура сѣчє бяшєті тамо трієдєсєнтє дєн. А руси поустша годє дє зємє сва, яко та обєтова биті з ни.
Тєжцє врємєни наста. Налєзє на ни ромовє од Данає, грьці – ополєндє, а годє – ополонцє а полдєнє. Та бо то вєлка зла нє дѣляшє. А ромовє бяшєті во грдлѣх данаістєх, на ни взіраша а тако ждєх. Та то боря бяшєті намо вєліцє трвава а ніцє жє угодна Бзєм а людієм. Сє бо то нє імяхом іна прібєзєнцє, яко она.
А обірахом кнєзє од вутцє, ти бо бяшєтє од Овсєнє до Овсєнє, коєма жє платхом данє о полюдіа, а страшащєся водяхком стади сва, а робіхом зємє жітва нашія. Тако бяхом стапєндєсєнта ляти а творіша прю вєлку всєякодєн о єгунштє а о годє, а ніщо о бєрєндє. Тє бо ста імяі кнєза Саху а тоі, прємудрѣ, міра глядах од руси а бя нашє друг. Брєнда ходяі потіху.Сє бо єгуншти соутє воровє, а боря с німа бя тєншка. Та бо твєргасє ста ляти а єгуншті остасєшася на гдьстѣі зємє.
***
Себто по ста двадцяти літах брані годи, напираємі ззаду гунами і берендеями, відійшли до полуночі межі Ра-рікою і Дівуною [*Двіною], і тамо то припадли [*осіли]. Германаріх і Гуларех привели їх на нові землі. Се бо гуни з берендеями і говяди їхні стали на тому краї. Там були многа комоней і говяд, трава злачна,аВода Жива.
Тут бо Гуларек привів нову силу свою, і одразивши гунів же за голови многі, і тече на нас. Тут бо родичі зібралися на комонях і вержуться на них. Сурова січа була там тридцять днів. І руси пустили годів до землі своєї, яко ті обіцяли бути з нами.
Тяжкі временанастали. Налізли на нас ромове од Даная, греки – [з] ополудня, а годи – [з] ополуночі і полудня. Та бо то валка зла не ділила. А ромове були во градах данайських, на нас взирали і так ждали. Та то боротьба була нам вельми тривала і ниць же [не] угодна Богам і людям. Се бо то не мали іншого прибіжища, як її.
І обирали князів од отців, ті бо були од Овсеня до Овсеня1, котрим же платили данину з полюддя, і страхалися водити стада свої, і обробляти землю [для] житва нашого. Так були сто п’ятдесят літ і творивши прю велику всякодень з гунами і з годами, а ніяк з берендеями. Ті бо стали мати князя Саху, а той, премудрий, миру глядів од русів і був наш друг. Берендеї ходили потиху. Се бо гуни суть вори, і боротьба з ними була тяжка. Та бо тривала сто років і гуни осталися на годській землі.
_____
1 У Лозко "Овсяної", але суть та ж сама – означення осіннього періоду.
Дошка 6в
То сє заяві за мєржєцє а ста гради градяшєтє Хоросун а іна воздєня. Русколанє, раздєрєна смутамі, ста творяшєті на полудєн, а борусє– на полнощє. Бя многая утєрпѣніа. Тобто породіцє нє хтяі, абиборуськє родіа соєдна о Русколанє. Про то жє два вієтва тая імєновашасє Вєлка і Мала Борусєнє. Сурєнжє сєн а зва Сурєнжка Руса.
А борусє праборя, тако бя тамо нє праборє, а долга вржда мєзє родіа раздірашєті борусєнє на частє. Тако борусєнжє нє могша статі грьціом, а скуфі наступєнє. Та то бяшєті жлута, а руси бяшєті руси а мєдроочітіє. Сілна а нєунавнє пря ошєд нєпрстанє, а колі жє на Сурєнжєнє нє бястє кнєжєнцє силна, або грьцє даваяі вразѣм віщтчє яко і нам.
От оцє Орєа а до Діру бяста тисєнцпатсєнто ляти. Сєцє парцє нашє вієста мєдвєна мєчє, так убо Твастєрє іма рєчє удієляті жєлзвєна а братє комонє, яковжє тєчяша од Бозє до ни. Тако бя Русколанє силна а тврда, то бо то от Пєруніа одєржашє ни. Колікратє ізволокша мєчє а одєрза на врзі, одтрчє я сва тєрєбо. Вутцє за Орєа рода славєна а сілна, якови жє Осуру біяі, а Ігѣпєт, а Астарє. На ті жє часє нє імамєхом єднаота а бяхом ста, яко воща бєзо Влєса. Тоі бо рєкл о ни, яко імѣмо ходяті пшімо, нєгда жє кріва, а того нє слоухашєхомся.
То бо то парцє убіряі вєлку частє руси, Набсуру потчєна. Нє стрєжєшєнцєсє бо тая одо вразєх, а тако налзє на ова – Адомору звѣтася. Ідша клоніті главє сва подо вразкє бічє. Та то силна вршті натєцєна обо тріє. А ті то ходяшє со говіядє до заходу Сурє а тамо сє страті. Нашє жє людіє ідяшє до подє Набсурсара, за тєм то ідяшє на Сурє Агіпѣтєстє.
***
То се заявилися із-за моря і стали гради городити Хоросун і інші возвели. Русколань, роздерена смутами, стала творитися на полудні, а боруси – на полуночі. Були многі утерпіння. Тобто породичі не хотіли, аби боруські роди з’єдналися в Русколані. Про те ж дві вітки ті іменовалися Велика і Мала Борусень. Суренж цей і звався Суренжська Русь.
І боруси приборолися, тако було там не приборство1, а довга вражда межі родами роздирала борусенів на часті. Тако борусенці не могли стати [проти] греків, і скуфи2 наступали. Та то були жовті, а руси були русими і мудроочими [*синьоокими]. Сильна і неунавна3 пря ішла непристанно, і коли ж на Суренжені не було княжества сильного, або греки давали ворогам віщтче4 як і нам.
Од отця Орія і до Діра було тисяча п’ятсот літ. Сіце парци [*перси] наші знали5 мідні мечі, так було Твастирі6 їм рекли удіяти залізні і брати комоней, які ж течуть [*сходять] од Богів до нас. Так була Русколань сильна і тверда, то бо то од Перуна одержали ми. Кількократно ізволікали мечі і одержимо на ворогів, відкидали їх [од] своїх требищ. Отці од Орія рода славні і сильні, які же Осуру (Сирію) били, і Єгипет, і Астару. На ті же часи не мали єдності і залишилися, як віск без Велеса. Той бо рік о нас, як маємо ходити прямо, ніколи же криво, і того не слухаємося.
То бо то парци забрали велику частину русів, Набсуру підчинили. Не стережуться бо ті од ворогів, і тако налізе на них – Адомору звітася7. Ішли клонити голови свої під ворожі бичі, та то сильна вертілася оточена між трьох. А ті то ходили з говядами до заходу Суре і там се стратили. Наші же люди ішли до подолу8 Набсурсара, за тим то ішли на СуреЄгипту9.
_____
1 У Яценко і Лозко – війна. Можливо, мається на увазі, що боруси хотіли один одного приборкати (підкорити, усмирити), а насправді ворогували.
2 Тут народи Азії, скотарі.
3 Неунавна, безупинна. Для розуміння слово розділимо на частини "не у навна", Нава – місце спокою і кінця життя.
4 Слово неясне, Яценко подає "відкупне". Можливо, мається на увазі, що греки, хитруючи, платили русам для війни з ворогами, але й тим ворогам платили, щоб билися з русами.
5В оригіналі "вієста" – вістили.
6У Яценка і Лозко – майстри (ведичний Тваштар – "майстер", "творець"). Лозко пояснює ще як епітет Сварога-Творця, отця Богумира. Пор. англ. twist – повертати, вигинати, звивати. Сварог як Творець породжує Сонце (життя) і повертає по колу назад через вісту-зорю, тобто Сварог – обертаючий.
7 В оригіналі "Адомору звѣтася", у Яценко і Лозко – "Адомор звався той" (існує ім'я Адомар, але цього історичного періоду нами не знайдено), Гнатюки вважають, що то образ (демон) смерті – "вели до погибелі". Тобто розуміємо слово як "віддали життя" ("віта" пов'язане із життям, світом, цвітом). Ще, як варіант: мова йде про Тадмор (Пальміру), тобто маємо: "Адомору підкорилися (звітувалися)".
8 У Яценка і Лозко "на долини". Тут мається на увазі, що люди пішли під Набсурсара, тобто у його підпорядкування, наприклад: Київський Поділ є не тільки місце робітників у долині (низу), а й підлягає Києву.
9 У Яценка, Лозко – "на Сирію і Єгипет", у Гнатюків – "на сонце Єгипетське". Старогрецькою – Айгюптос. Маємо два можливих варіанти. Див. Словник ВК.
Дошка 6г
Длугва бяшєтє ляти одєрєнє трватєсє. А тако пршєдє дєня, руси утєцєша одо Набсурсару. Парцє бо нє тєкоша за нє, а тако ідяі до краіє нашєх а тамо бо слєнша пѣснєша наша до Інтру.А вола насє, абихом сталє вѣровашє, бяхом ста со Бзєх нашєх, а до свє Бзє нє нутє.
Нашє отсєєдінє смє хомита носяшєтє імяхом, а ніколє смє називатє інакождє, яко єзєцє, колі бо одєрєнь баблуську тєрпяі. А князєм іх бя ту Набсурсар, кій бо іхва подчіняшєт. А тѣ сва юна даяі до воє а тягєндло до чурси а чрєсл на лані та утєрпѣніє імяі. А ти бія кіємі, то тєрпя нє могостєхом тако а нє можахом, а рцємо іма: жє ста нє імами до срєдьця наша.
Яко в тєі дєнь, колі бяшєт вєлка трясєва а зємєврєтєнь, а о врзєсѣх бисва до Сврзє. Тамо комоньвє а воли мєтяшєся а врщє. Забєрєхом свє стади і вєржєхомся до полунощє а упасєхом души наша. А тако Бзѣма хранєнстє будєва, а ніжє споцєно трацємо сині сва а сва дщєрє, а тако жєни. А будєхом одє простє сва – ужєі сва стєхом. А нє бяхом смє тєнти,єжє ідша на чєлє ратє, а обєрєньсє до тьвє свє, а ходяхом бо ніжє псіє. Потоміцє смє Славунє, в грді смє биті можашєм а нє брєжєхом єства.
То бо Магура спѣва пѣснє сва до сѣчє. А тая Птиця од Інітра ідє, бо Нітро бя а прєбєндє до вѣк. Інтра само, кіє да Парунє сва бранє, абистє тиє да вржєшєт ю до зємє. А да прібдє яровєн а шєд о лунчє. А лѣпє імємо сєн согмізєтє, ніколі бо сва биті одєрєнцє а жряті бозєм іхва.
***
Довго бути літамодереня триватися. І так прийшов день, руси утекли од Набсурсара. Парци [*перси] бо не текли [*гналися] за ними, а так ішли до країв наших і там бо слухали пісні наші до Інтри. І воля наша, аби стали вірувати, залишилися з Богами нашими, і до своїх Богів не нудили.
Наші отці одні се хомита носити мали, і ніколи ми [не] називалися інакше, яко язичники, коли бо одерень вавилонську терпіли. А князем їх був той Набсурсар, який бо їх підчиняв. А ті свою юнь давали до війська і тягла до чурси [*каналів] і до чресел [*плугів]1 на лани та утерпіння мали. І тих били киями, то терпіти не могли таки і не втерпіли, і рекли їм: це стало не приємно до серця нашого.
Яко в той день, коли була велика трясева [*землетрус] і землеверетень, і вержеться був до Сварги. Там комоні і воли металися і вертілися2. Забрали свої стада і вержемося [*кинулися] до полуночі і спасли душі наші. І так Богами хранимі будемо, а ніж почислено втрачаємо синів своїх і своїх дочок, і також жінок. І будемо од простоти своєї – вже своїми ставши. І не будемо ми тими, іже ішли на чолі раті, і обернемося до того свого, і ходимо бо ніже псів. Потомки ми Славуни, в гордості ми бути можемо і не бережемо єства.
То бо Магура співає пісню свою до січі.А тая Птиця од Інітра іде, бо Нітро [*Індра] був і пребуде до віку. Інтра само, який дав3 Паруну свою бронь [*зброю], аби той да верг її до землі4. І да пребуде5яровень і йшов до лунки6. І ліпо маємо се згинути, ніколи бо нам [не] бути одеренц [*в рабстві] і [не] жертвувати богам їхнім.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 451; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!