Структура експортної ціни. Ескалація ціни

В нинішніх умовах світової торгівлі існують кілька методів ціноутво­рення. Передусім це затратне ціно­утворення, коли ціни визначаються на грунті всіх видів витрат: основних, обігових і експортно-зумовлених. Інший метод — "двоїсте" ціноутворення, яке грунтується на цінах граничних витрат, і внаслідок цього експортні ціни нижчі внутрішніх. Цей метод полягає у врахуванні всіх прямих витрат на виробництво і реалізацію експортного продукту. Сумарно вони становлять межу, нижче якої ціна не опу­скається. У таку ціну не входять всі сукупні витрати. Слід зазначити, що в багатьох країнах, і особливо в країнах Західної Європи, експортні ціни нижчі за внутрішні, на­ціональні. Крім методики обчислення витрат, це поясню­ється ще й тим, що на внутрішні продукти податки вищі, ніж на ті, що йдуть на експорт. Податок на додану вартість звичайно повертається експортерам товарів.

Існує також ринково-диференційоване ціноутворення. Головне для цього методу встановлення цін — зібрати найповнішу інформацію про зовнішні ринки і діяти відповідно до неї. В разі, коли такої інформації обмаль, найчастіше обмежуються цінами, сформованимина основі граничних витрат.

Для з'ясування структури експортної ціни найкраще розглянути загальні (стандартні) світові ціни. Установлю­ючи ціну на свої товари, експортер прагне по можливості включати в неї витрати, пов'язані безпосередньо з експор­том. У сукупності ці прямі і приховані витрати підвищать ціну порівняно з ціною на цей же товар, який продасться на внутрішньому ринку.

До зростання витрат призведе вже те, що продаж на зовнішньому ринку вимагає модифікації і адаптації експор­тного продукту, товару, утримання відповідного апарату, дослідження зарубіжного ринку, страхування і транспорту­вання продукції. До цього треба додати витрати на зв'язок із зарубіжними споживачами, а також попередні витрати на просування товару на зовнішній ринок. Окремих витрат вимагає і сам факт входження на зарубіжний ринок: оплата тарифів та податків; ризик, пов'язаний з використанням іноземної валюти — валютний курс, валютні обмеження тощо; політичний і комерційно-кредитний ризик. Внаслідок цього до внутрішньої ціни товару додається величина вар­тості зазначених витрат, отже, ціна зростає. Цей процес називається ескалацією ціни.

Експортна ціна в термінах процедури продажу продукту

Важливою умовою успішного здійснення торгових операцій є чіт­кість і недвозначність термінів, які визначають ціну на різних стадіях її формування — від початкової ціни виробника до роздрібної ціни в країні ім­портера.

Необхідно зауважити, що один і той самий термін може мати різне значення всередині країни і на світовому ринку.

Експортери звичайно використовують ціну СЇФ, що включає вартість страхування і плату за фрахт. Перевага цієї ціни в тому, що вона надає інформацію імпортеру про його наступні витрати.

Нижче розкриваються терміни, які характеризують про­цес експортного ціноутворення — від країни походження товару до місця його призначення.

Початкова, відправна ціна — "ексверкс". Це — ціна, яка встановлюється в країні виробництва товару. Вона оз­начає, що продавець бере на себе зобов'язання передати покупцеві у конкретному місці і в певний строк або у визначений проміжок часу даний товар. Всі інші витрати, пов'язані з подальшим рухом експортного товару, бере на себе покупець.

Ціна ФАС передбачає необхідність інформації про порт, звідки буде здійснюватися експорт товару. Вона включає в себе витрати на доставку товару до пристані, де відбудеться навантаження судна, та оплату за використання пристані (терміналу) — вофіфжіс.

Ціна ФОБ включає в себе витрати навантаження товару на судно, яке перевозить його у пункт призначення. Ціна ФОБ має ряд варіантів. Один з них стосується лише виз­наченого пункту всередині країни (внутрішніх вод) й вклю­чає витрати навантаження товарів на судно у зазначеному пункті внутрішніх вод. Продавець відповідає за наванта­ження товару на судно, що перевозитиме товар, покупець — за всі інші витрати.

Ще один варіант ціни ФОБ включає в себе витрати на перевезення товару до узгодженого порту. 1 нарешті існує також варіант ціни ФОБ, який лише покриває витрати на доставку товарів на судно зарубіжного плавання і їх на­вантаження. Продавець тут не несе відповідальності за збе­реження вантажу під час перевезення його судном до узгодженого порту зарубіжного плавання і за доставку його на визначену дату.

Розглянуті вище елементи експортної ціни частково, включаються в ціну СІФ. Продавець включає в неї витрати на страхування на всі види перевезення і різноманітні до­плати до місця вивантаження із судна чи літака. В каль­куляцію можуть увійти портові, документаційні та інші види витрат. До перших належать витрати на розванта­ження, використання терміналу (пристані), складування, чергове перевезення товару, оплата за простої; до других — витрати на оформлення сертифікату про одержання фак­тури, сертифікату проходження, засвідчення ваги, консуль­ське оформлення; до інших — оплата за послуги експедитора при перевезенні вантажу, виплати за фрахтове страхування, кредитування.

Продовженням ціни СІФ є ціна "несплати мита . Вона передбачає, що продавець постачає товари, сплачуючи ім­портне мито і далі оплачуючи витрати на транспортування всередині країни-імпортера від пункту ввозу до приміщень покупця.

Обізнаність із термінологією експортних цін сприяє на­лагодженню чітких торгових відносин. Використання різних цін дає можливість урахувати потреби імпортерів і укласти найвигіднішу угоду з ними на конкретному ринку.

 

Фондова біржа

 

Проголошення Україною політичної й економічної незалежності, відмова від централізованого керування і планування призвели до рішучих змін у структурі національної економіки. Перехід до ринку неможливий без нагромадження капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, роздержавлення економіки шляхом приватизації. Ці процеси роблять надзвичайно необхідним створення ринку цінних паперів і головного його інституту - фондової біржі. У цьому напрямку вже зроблені рішучі кроки - із січня 1992 року почала діяти Українська фондова біржа, на основі якої організований Український фондовий союз.

Фондова біржа - організований ринок для торгівлі стандартними фінансовими інструментами, створюваний професійними учасниками ринку цінних паперів для взаємних оптових операцій. 

Фондова біржа - це кращий ринок, створюваний для кращих цінних паперів (найбільшими, що користуються довірою і фінансово стійкими) посередниками, що працюють на фондовому ринку.

З організаційно-правової точки зору фондова біржа являє собою фінансову посередницьку установу з регламентованим режимом роботи, де відбуваються торгові операції між продавцем і покупцем фондових цінностей за участю біржових посередників по офіційно закріплених правилах. Ці правила встановлюються як біржовим (Статут біржі), так і державним законодавством. Варто мати на увазі, що фондова біржа як така і її персонал не укладають угод із цінними паперами. Вона лише створює умови, необхідні для їхнього здійснення, обслуговує ці угоди, зв'язує продавця і покупця, надає приміщення і т.д. [2,43].

Ознаки класичної фондової біржі:

·  біржа - централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі (наявність торгової площадки);

·  існування процедури відбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітенту, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражене коливання цін, можливість гарантій поставки і т.д.);

·  існування процедури відбору кращих операторів ринку в якості членів біржі; наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

·  централізація реєстрації угод і розрахунків по ним;

·  встановлення офіційних (біржових) котирувань;

·  нагляд за членами біржі (із позицій їхньої фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Управляють біржею загальні збори її членів. У організаційному відношенні біржа включає звичайно такі структурні підрозділи:

·  адміністрація біржі;

·  реєстраційне бюро;

·  котирувальна комісія;

·  служба інформаційного забезпечення;

·  експертна група;

·  біржовий арбітраж;

·  рекламне бюро;

·  бюро економічного аналізу;

·  брокерська служба;

·  служба технічного забезпечення.

Роль фондової біржі в економіці країни визначається, насамперед, ступенем роздержавлення власності, а точніше часткою акціонерної власності у виробництві Валового Національного Продукту . Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів у цілому.

До основних функцій фондової біржі відносяться наступні:

·  мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і нагромаджень за допомогою продажу цінних паперів;

· кредитування і фінансування державних і інших господарських організацій за допомогою купівлі їхній цінних паперів;

·  забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери;

·  поширення інформації про товари і фінансові      інструменти, їхніх цінах і умовах обігу;

· підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;

·  вироблення правил;

·  індикація стана економіки, її товарних сегментів і фондового ринку;

·  котирування цін.

Фондова біржа дозволяє забезпечити концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, їхня збалансованість на основі біржового ціноутворення, що реально відбиває рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу [2,33].

Котирування цін займає особливе місце в діяльності біржі, і тому розглянемо це питання докладніше. Котируванням називається встановлення ціни на біржі на основі постійної реєстрації угод, що укладаються на протязі дня. Ціни виводяться спеціальною котирувальною комісією. Метою котирувальної комісії є визначення найбільш характерної ціни для даного ринку на даний день. Відомості про котирування регулярно публікуються в котирувальних бюлетенях.

Ціна, по якій укладаються угоди і цінні папери переходять із рук у руки, називається курсом. Біржовий курс використовується як орієнтир при укладанні угод, як у біржовому, так і в позабіржовому обігу.

Слід зазначити, що біржове законодавство, як правило, не фіксує порядок визначення біржового курсу цінних паперів. Проте в залежності від принципів, покладених в основу котирування розрізняють:

· метод єдиного курсу, заснований на встановленні єдиної (типової) ціни;

· реєстраційний метод, що базується на реєстрації фактичних цін угод, попиту і пропозиції, (цін продавців і покупців).

При встановленні курсу необхідно дотримуватись певних правил: 

· біржовий курс встановлюється на рівні, що забезпечує найбільшу кількість угод;

· заявки “продати по будь-якому курсу”, “купити по будь-якому курсу” здійснюються тільки з'явиться перша пропозиція ціни;

· створення заявок, що містять максимальні ціни при купівлі і мінімальні при продажі;

· заявки, у яких указуються ціни, що наближаються до максимальних при купівлі і до мінімальних при продажі, можуть реалізуватися частково;

· заявки, де зазначені ціни нижче шуканого курсу при купівлі або вище при продажі, не реалізуються[2,30].

Однієї з найважливіших функцій фондової біржі є лістинг.

Процес обігу фондових цінностей на всіх офіційно зареєстрованих фондових біржах може здійснюватися тільки з цінними паперами, що успішно пройшли спеціальну біржову процедуру, тобто лістинг - буквально “включення до списку”. Будь-якій компанії необхідно внести до списку відповідної біржі свої цінні папери, що є офіційною передумовою для пропуску до торгівлі.

До переваг лістингу і відповідно участі в біржових торгах відноситься підвищений рівень ліквідності цінних паперів, а також очевидні вигоди від явної стабільності їхньої ціни. Процес утворення фондових цінностей під постійним контролем безпосередньо регулюється самою біржею, що у такий спосіб оберігає угоди, що укладаються на торгах від появи на них елементів шахрайства і зловживання.

 

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1185; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!