Елементи зовнішньоекономічного контракту

Назва документа («договір», «контракт», «угода» тощо). Зазна­чається також вид договору (контракту, угоди), а саме: купівля-продаж, міна, поставка складних технічних виробів і т.і.

Місце укладення контракту. Його треба визначати чітко, оскільки від цього залежить, правом якої країни регламентуються правові відносини між контрагентами під час укладення та виконан­ня умов міжнародного контракту. Сторони можуть домовитися та­кож про те, що вони використовують право третьої країни.

Дата укладення та набуття контрактом чинності.

Преамбула. Зазначають повні найменування фірм (підприємств) контрагентів та їхні скорочені назви, які використо­вуватимуть у тексті договору (контракту), а також основні докумен­ти, на підставі яких діють сторони під час укладення договору (кон­тракт): статут, статутний договір тощо.

Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний по­ставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. Уразі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне най­менування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною дого­вору (контракту). Про це робиться відповідна відмітка в тексті дого­вору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (кон­тракту) згаданий додаток (специфікація) балансується іще за загаль­ною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки. Тех­нологічна схема переробки давальницької сировини повинна відоб­ражати: усі основні етапи переробки сировини та процес перетворен­ня сировини на готову продукцію; кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат си­ровини; втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

Кількість. Обумовлюють одиницю виміру товару (у тоннах,кількості місць, штуках тощо). У технічних нормативах зовнішньо­економічної діяльності передбачені одиниці вимірювання всіх то­варів, їх і застосовують. Як правило, існує посилання на документи,що засвідчують кількість товару, — коносамент, транспортну наклад­ну, сертифікат кількості та інше.

Якість. Визначають її згідно з певними вимогами, стандарта­ми. Як правило, якість товару повинна відповідати  сертифікату якості виробника. Може бути зазначений момент проведення перевірки якості — перед навантаженням, після доставки тощо.

Гарантії та претензії. Постачальник повинен надати гарантію на свою продукцію на певний строк, протягом якого він безумовно приймає претензії щодо якості, кількості, комплектності тощо. Тому мають бути визначені строки, умови і спосіб надання гарантій та от­ римання (подання) претензій.

Строки дії контракту. Як правило, контракт набирає чинності здати його підписання (якщо сторони не домовляються про інше). Варто зауважити, що в деяких випадках без відповідної реєстрації Договору (контракту) в певному державному органі він не може на­брати чинності. Для виконання певних умов окремих контрактів

 

необхідно одержати відповідні дозволи, ліцензії тощо. Зазначені об­ставини впливають на строки виконання договору (контракту). У багатьох контрактах чітко не обумовлений кінцевий строк ре­алізації. Інакше кажучи, контракт діє до повного виконання сторо­нами своїх зобов'язань.

У цьому розділі також визначають, за яких умов дію договору (контракту) може бути продовжено.

Інформування та звітність. Сторони можуть встановлювати порядок взаємного інформування про виконання або про готовність виконання певних дій, спрямованих на виконання договору (контракту). Ними можуть бути: готовність товару до відвантаження, наявність коштів для проведення розрахунків, митне оформлення
вантажу, оформлення акта приймання-передачі та інше

Ціна. Може бути зазначено різні види цін: за одиницю товару, перевезення, навантаження, перевантаження, розвантаження, партії товару, договору, загальна вартість товару з урахуванням по­
датку на додану вартість, інших податків та зборів.

Необхідно враховувати, що ціни можуть формуватись із кількох показників, а ці показники можуть виражатись у різних грошових одиницях.

Винагорода. її передбачають за надання різних послуг: до­ строкова поставка товару, швидке оформлення дозвільних доку­ментів, надання додаткових послуг — фрахт судна, страхування (перестрахування) вантажу тощо.

Розрахунки та платежі. Чітко зазначають найменування ва­ люти, форму та строк розрахунків, штрафні санкції тощо.

Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неївідповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умо­ви складування і транспортування та інше), а за необхідності також
умови її повернення. Що ж стосується маркування, наводять стандартні міжнародні вимоги до його нанесення. Існують також стандарти стосовно пере­ліку інформації маркування: покупець, продавець, вантажовід­правник, вантажоотримувач (їх адреси), номер договору, номер місця, вага нетто, вага брутто, розміри упаковки або тари. До спе­цифічних маркувань належать: «Обережно! Скло», «Верх» тощо.

Умови транспортування. Передбачають порядок відванта­ження, навантаження, транспортування, перевантаження, розван­таження. Якщо транспортування відбувається у різні способи (ав­томобільним, авіаційним, залізничним, морським, річковим транспортом), визначають місця перевантаження (перевалки) та збе­рігання між процесами транспортування. Слід також зазначити умови супроводження вантажу, спосіб та строк підтвердження їх виконання або невиконання. Велике значення приділяють належному оформленню супро­воджувальних транспортних, митних та вантажних документів.

Представництво. З метою оперативного прийняття рішень при виконанні договору (контракту) сторони можуть призначати своїх представників (фізичних чи юридичних осіб). Такі представники повинні мати відповідні письмові повнова­ження для виконання конкретних дій (контролю за якістю продукції, своєчасністю виконання робіт та їх якістю, контролю за якістю ма­теріалів, що використовуються для створення кінцевого продукту, і т.і.). Вони також мають право підписувати відповідні документи. Базисні умови поставки. У цьому розділі зазначають базисні
умови поставки відповідно до ІНКОТЕРМС, які визначають обов'язки сторін щодо поставки товару і встановлюють момент перехо­ду ризиків від однієї сторони до іншої. Завдяки конкретизованим у цьому розділі умовам можна легко визначити, які саме витрати та до якого моменту будуть нести контрагенти. Це також стає основою для вартісного визначення і відображення вартості товару. Для розмежування витрат за міжнародним економічним кон­трактом використовують базисні умови поставки. В угодах купівлі-продажу значне місце посідає обговорення транспортних питань, страхування, експедиторської діяльності, сплати мита, зборів тощо. Сьогодні міжнародна торговельна практика виробила різноманітні типи базисних умов поставки товарів на основі цих факторів. Вра­хувавши конкретні умови ІНКОТЕРМС, можна передбачити не лише загальну митну вартість товарів, а й витрати, що включають­ся до ціни товару або виключаються з неї, незалежно від того, хто їх зазнає. Для цього треба визначити, яких саме витрат зазнає ок­ремо покупець та окремо продавець. А вже відповідно до цього попередньо обчислюють суми нарахування та сплати мита, митно­го збору, акцизу і ПДВ.

Інспектування та випробування. У разі, коли об'єктом міжна­родної економічної операції є виробниче обладнання, переробний комплекс тощо (те, що потребує випробування перед введенням у Дію), застосовують цей розділ контракту.

Приймання-передача. Визначають порядок проведення при­ймання-передачі, час та осіб, які матимуть право підписувативідповідні документи. У цьому розділі також обумовлюють кри­терії, за якими комісія здійснюватиме приймання — за якістю, за кількістю та інші. Можливе посилання на строки та результати по­переднього інспектування обладнання, що передбачалося попереднім розділом.

Супровідна технічна та інша документація. Будь-який товар, який підлягає митному оформленню у разі перетину митного кор­дону, повинен мати відповідні супровідні документи, що засвідчу­ють його походження, якість, кількість, відповідність стандартам, інші якості, підтверджені сертифікатами відповідності, фітосанітар-ним, ветеринарним контролем тощо.

Наприклад, складний технічний виріб повинен мати техніч­ну документацію щодо монтажу, налагодження, запуску, експлу­атації, технічного обслуговування, модернізації, реконструкції. Перелік такої документації наводять у цьому розділі договору (контракту).

Технічне обслуговування. Цей розділ, як і попередній, при­ значено в основному для складних технічних виробів та об'єктів бу­дівництва. У ньому регламентують строки та порядок проведення профілактичного обслуговування, поточного ремонту, передбачають витрати на проведення цих робіт та порядок їх відшкодування сто­
ронами. 

\Страхування.

Переуступка (цесія). Як правило, сторони зобов'язуються не
передавати свої права та обов'язки за договором іншим особам. Од­
нак у разі потреби вони можуть передбачити можливий варіант пере­
дачі прав іншій фізичній чи юридичній особі.

Звільнення від зобов'язань. У міжнародній економічній діяль-
ності можуть статися непередбачувані події, що абсолютно не зале­
жать від контрагентів (запровадження або збільшення ставок мита,
зростання внутрішньої ціни на товар тощо). Тому сторони договору
(контракту) домовляються про те, що вони звільняються від компен­
сації збитків один одному в зв'язку з невиконанням або неналежним
виконанням зобов'язань за контрактом, якщо сторона доведе, що це
сталося не з її вини.

Форс-мажор. Передбачають можливі випадки появи обста­
вин непереборної сили, які перешкоджають належному виконанню
умов контракту: повінь, пожежа, землетрус, епідемії, військові кон­
флікти, терористичні акти, страйки, громадянська непокора тощо.
У разі таких подій сторона, що потрапила під їхній вплив, повинна
інформувати іншу сторону про факти, що перешкоджають виконан­
ню контракту. Тоді строк виконання контракту може бути перенесе­
ний на інший час без застосування санкцій до такої сторони догово­
ру (контракту).

Зміни та доповнення до контракту. Зазначають про можливість
(або неможливість) внесення змін та доповнень до контракту.

Якщо сторони домовилися про те, що до договору (контракту) може бути внесено зміни, вони визначають, в який спосіб та за яких умов це здійснюватиметься.

Наприклад, у контракті на будівництво зміни пов'язані з обся­гом будівництва або технічною характеристикою конструкції. Тоді може бути обумовлено, в якому обсязі (у відсотковому відношенні або грошовому вираженні) можна вносити зміни без взаємного по­годження сторонами.

Розірвання та припинення контракту. У разі, коли одна зі
сторін не виконує взяті на себе зобов'язання або неналежно виконує
їх, інша сторона має право звернутися до неї з пропозицією про при­
пинення або розірвання контракту.

У договорі (контракті) передбачають випадки, коли він може бути припинений або розірваний, строки і способи документального підтвердження та оформлення цього.

Обмеження прав за контрактом. У цьому розділі чітко та од­
нозначно визначають, на що ніколи не може претендувати кожна зі
сторін угоди (наприклад, на передачу своїх прав третій особі).

Порядок виконання контракту. Встановлюють порядок ви­
конання контракту, тобто послідовність та строки.

Відповідальність сторін. У контракті передбачають відпові­
дальність, яку несуть сторони у разі невиконання або неналежного
виконання своїх зобов'язань.

Конфіденційність. У багатьох випадках сторони не зацікав­
лені у розголошенні своєї діяльності. Тому вони домовляються про
конфіденційність інформації.

 

Вирішення спорів та застосування права. Іноді сторони не мо­
жуть дійти згоди щодо вирішення деяких питань. Тоді визначають,
хто вирішуватиме їх. Як правило, це — арбітражний (третейський) суд.
У цьому розділі контракту також встановлюють, за законодавством
(правом) якої країни вирішуватимуться неврегульовані питання.

Прикінцева частина контракту. Встановлюють, у якій кіль­
кості оригінальних примірників укладено контракт; скільки при­
мірників отримає кожна зі сторін і для чого (для отримання ліцензії
на експорт у державному виконавчому органі тощо).

Слід також зазначити, якою мовою або мовами написано текст контракту і яка з них має пріоритет.

Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін. На-
водять повні юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити (но­
мери рахунків, назву банку) сторін договору.

 

Додатки. Додатки є невід'ємною частиною контракту. Вони можуть містити будь-яку інформацію, що деталізує порядок вико­нання контракту, уточнює або змінює спосіб виконання зобов'язань та інше.

15. Сертифікат походження в зовнішньоекономічній діяльності

При перетині кордону, визначенні режиму митного оформлен­ня керуються сертифікатом походження товарів, оскільки якщо ван­тажну митну декларацію подають без повного комплекту документів, необхідних для митного оформлення товарів, митний орган має пра­во не прийняти її для оформлення.

1) Сертифікат про походженнятовару — це документ, який одно­значно свідчить про країну походження товару і виданий органом держави-експортера, уповноваженим відповідно до національного законодавства. Він є підставою для надання суб'єкту зовнішньо­економічної діяльності преференцій та пільг щодо сплати митних зборів у межах режиму найбільшого сприяння або іншого правового режиму. Подають його митним органам під час митного оформлен­ня товару.

Країною походження товарів вважається країна, де товари було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці. Повністю виробленими в цій країні вважаються такі товари:

· корисні копалини, видобуті в межах її території або економіч­ної зони;

· рослинна продукція, вирощена на її грунті;

· живі тварини, вирощені в ній;

· продукція, одержана в ній від живих тварин;

· вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і морсь­кого промислу;

· продукція морського промислу, видобута або вироблена у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орендова­ними (зафрахтованими) нею;

· вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

· товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначе­ної в попередніх пунктах.

 

Товари вважатимуться підданими достатній переробці або об­робці в цій країні, якщо:

—декларовані товари класифікуються в іншій тарифній позиції,
ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були викорис­тані для їх виготовлення;

—у вартості декларованих товарів частка доданої вартості стано­вить не менше 50%.

Достатньою переробкою не визнають технологічні операції:

—щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспорту­вання;

—підготовка товарів для продажу і транспортування (подрібнен­ня партії, формування відправлень, сортування та переупакуван­ня);

—прості складальні операції;

 

— змішування товарів (компонентів) без надання одержаній про­дукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових. Розглянемо конкретніше кожен вид сертифікату походження товарів із наведеного вище переліку.

 

Сертифікат про походження товару видає Торгово-промислова палата України або регіональна торгово-промислова палата. У ньо­му зазначають категорію товару та його код відповідно до Гармо­нізованої тарифної системи СІІІА, назву експортера і одержувача, кількість продукції.

16. Умови «ІНКОТЕРМС»

Одним із основних документів, що регулюють зовнішньоеконо­мічну діяльність підприємств в Україні, є Закон України «Про зовні­шньоекономічну діяльність». Низку питань, що виникають у разі ук­ладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), вирішують й інші законодавчі акти (Указ №567 і Положення №75). Саме ці до­кументи надають підприємствам право самостійно визначати фор­ми, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Цими законодавчими актами встановлено, що у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, що підготовлені Міжнародною торговою па­латою. Згідно з пп.1.5 Положення №75 до умов, що мають бути пе­редбачені в договорі (контракті), належать базисні умови поставки.

Базисними умовами зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу вони називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, включаються витрати на транспортування (та інші пов'я­зані з цим процесом витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови спро­щують складання й узгодження контрактів, допомагають контраген­там знайти способи розподілу відповідальності та вирішення неузгодженостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990 та 2000 рр. збірники «Міжнародні пра­вила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС».

Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсаль­ний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКО­ТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо права дійсності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі пору­шення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилан­ня на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підста­вою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС. (Наприклад: «При тлумаченні даного контракту використовуються умови ІНКОТЕРМС у редакції 2000 р.»). По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко», як зазначалося раніше, походить від слова «вільно» Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх витрат на дос­тавку товару до пункту, позначеного словом «франко». У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морський та річковий порти, залізничні станції, аеропорти, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пунк­ти, заводи — виробники продукції, будівельні площадки об'єктів.

 

17. Група Е «ІНКОТЕРМС»

Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зо­бов'язання покупця вважаються виконаними після того, як він на­дав товар покупцеві на своєму підприємстві. Продавець не відпові­дає за вантаження товару на поданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт¹, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з перевезен­ням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умо­ва передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

18. Група F «ІНКОТЕРМС»

ГрупаF містить умови:

—франко-перевізник;

—франко — вздовж борту судна;

—франко - борт судна.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що вико­нав свої зобов'язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передба­чають, що в обов'язки покупця входять вибір перевізника, укладан­ня з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає до­говір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на Р-умові, ця процедура повинна бути визначена якомога точніше для обох контрагентів.

Умова франко-перевізник застосовується для перевезень будь-яким видом транспорту. При цьому під терміном «перевізник» розу­міють не тільки фірму, яка справді виконує перевезення вантажів, але й ту, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зобов'я­зання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експеди­торськими.

19. Група C «ІНКОТЕРМС»

Група С включає такі умови:

—вартість і фрахт;

—вартість, страхування і фрахт;

—доставка оплачена до ...;

—доставка та страхування оплачені до....

За цими умовами продавець самостійно укладає договір переве­зення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправ­лення та очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прий­няття товару. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля згідно з умовами договору перевезення.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відпові­дальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця. Про­давець зобов'язаний оплатити перевізнику всю вартість транспорту­вання товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим до повантаження товару, чи оплата допускається після його достав­ки до місця призначення (окрім додаткових витрат, пов'язаних з пев­ними обставинами, які виникли після навантаження та відправлен­ня товару не з вини перевізника).

Якщо доставка товару потребує перевантажень у проміжних пун­ктах, продавець може укладати кілька договорів перевезення. Він має оплатити всю вартість доставки до місця призначення, включаючи вартість перевантаження товару. Однак якщо перевантаження спри­чинене необхідністю уникнути наслідків непередбачених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна чи воєнні дії), додат­кові витрати повинен нести покупець.

Укладаючи контракт, сторони мусять домовитися про те, хто оп­лачуватиме навантаження товару у місці призначення. При переве­зенні товару на регулярних судноплавних лініях у вартість фрахту звичайно вже входить вартість навантаження. Тому, якщо характер ван­тажу передбачає перевезення саме лінійним судном, ці витрати ав­томатично несе продавець. При перевезеннях чартерними суднами продавець може взяти на себе витрати на розвантаження.

 

 

20. Група D «ІНКОТЕРМС»

 

Група D передбачає умови:

поставлено на кордон —;

поставлено з борту судна;

поставлено з пристані;

поставлено без сплати мита;

поставлено зі сплатою мита.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До пер­шої належать контракти, укладені на умовах: поставлено на кордон

—    поставлено з борту судна -;

 поставлено без сплати мита

-      Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для
імпорту¹.

До другої категорії входять: поставлено з пристані — РЕО.; по­ставлено зі сплатою мита - РРР. За цими умовами продавець пови­нен отримувати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори й податки.

Загалом умови групи Р є найпривабливішими для покупця, ос­кільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беру­чи на себе всі витрати та ризик щодо доставки товару. Тому контракт на умовах Р належить до групи «контрактів доставки», тоді як кон­тракти на умовах С називаються «вивантажувальними контрактами».

Поняття товарної біржі

Сучасні товарні, фондові та валютні біржі відіграють вирішальну роль при формуванні основних ринкових цін та курсів.

Біржа має справу з попитом на ті чи інші товари, який безпосе­редньо не пов'язаний з необхідністю їх використання, на біржі завж­ди має місце пропонування товарів, яке безпосередньо не пов'язане з виробництвом. Купівля заради продажу, а продаж заради купівлі вирівнює попит і пропозицію. На біржовому ринку завжди є попит і пропозиція, питання постає лише щодо того, за якою ціною пропо­нується і вимагається товар. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що при існуючих на даний момент цінах не буде ні дефіциту, ні затоварювання.

Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізич­них осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції товарів, вивчення, упорядкування і полег­шення товарообігу та пов'язаних з ним торговельних операцій.

Сучасна товарна біржа — це ринок контрактів на поставку това­ру. Біржовий попит і пропозиція створюють механізм стримування цінових коливань, стримують різкі перепади цін на сировину і това­ри, що стабілізує економіку в цілому, дозволяє їй обходитись бездер­жавного регулювання цін. Важливим фактором стабілізації цін є гласність укладання угод, публічне встановлення цін на початку і в кінці біржового дня, обмеження денного коливання цін у межах, вста­новлених біржовими правилами (наприклад, не більше 2 % в день відносно ціни закриття біржі наступного дня). Істотну роль також відіграють збір і обробка інформації, яку біржа надає в розпорядження своїх клієнтів. Ця інформація стосується виробництва товарів, ди­наміки попиту на них, наявності товару на біржових складах, цін на біржових і небіржових ринках інших країн.

Товарна біржа — це акціонерне товариство з обмеженою відпові­дальністю (частіше — товариство на рівних паях). Вона надає своїм членам торговий зал, розподілений на секції — «ями» за видами то­варів, засоби зв'язку, які забезпечують отримання інформації про хід торгівлі (екран, комп'ютери), контролює виконання біржових пра­вил. Витрати покриваються за рахунок продажу «місць» на біржі, членських внесків (вступнихта щорічних), комісійних зборів за уго­дами.

Члени біржі, вносячи пай, купують «місце» на біржі, що дає їм право мати свого постійного представника для ведення торгів чи відкрити брокерську фірму. Розмір внеску (паю) визначається ста­тутом біржі. «Місце» на біржі є власністю її члена і дає йому відповідні права та обов'язки. Член біржі сплачує щорічні членські внески, які є власністю біржі і не повертаються члену у разі його виходу зі складу біржі.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської са­мостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, само­стійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із зображенням свого найменування. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одер­жання прибутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до Закону Ук­раїни «Про товарну біржу» [25] та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за такими принципами:

· рівноправності учасників біржових торгів;

· застосування вільних ринкових цін;

· публічного проведення біржових торгів.

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об'єднан­ня зацікавлених юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи Державного влади та управління, а також дер­жавні установи (організації), що перебувають на державному бюд­жеті. Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладання зас­новниками угоди, що визначає порядок та принципи створення біржі, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайо­вих, вступних та періодичних внесків. Кожен із засновників сплачує пайовий внесок.

Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості «біржо­вого місця», що визначається відповідно до попиту і пропозиції на «біржове місце». Особа, яка сплачує пайовий або вступний внесок, набуває лрава управління власника щодо біржового місця і може та­кож продавати свої членські права.

 

 

Права товарної біржі

 

Товарна біржа має право:

—    встановлювати відповідно до Закону України «Про товарну біржу» та чинного законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів;

—створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них; розробляти з урахуванням державних стандартів власні стан­дарти і типові контракти;

—зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж за визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;

—встановлювати вступні та періодичні внески для учасників біржі, плату за послуги, що надаються біржею;

—встановлювати інші грошові збори;

—встановлювати і стягувати відповідно до стандарту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

—застосовувати арбітражні комісії для вирішення спорів у тор­говельних угодах;

—укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх пред­ставників на них, у тому числі на біржах,  розташованих за кордоном
України.

Вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. У поточній діяльності біржі управління нею здійснює біржо­вий комітет (рада біржі).

Діяльність фондової біржі.

Вимоги до біржового товару

На ринку сировини, капіталу та валюти є декілька видів цін. Усі вони публікуються в періодичних економічних виданнях щоденно. Це ціни ф'ючерсних та аукціонних угод, спотові та форвардні ціни на реальні активи.

Для учасника підприємницької діяльності важливо знати, як здійснюється визначення цін у біржових контрактах, оскільки сис­тема ціноутворення в останніх значно відрізняється від тих, що ви­користовуються при інших формах організації торгівлі.

Для того щоб стати біржовим, товар повинен відповідати наступ­ним умовам:

· щодо кількості: кількість товару визначають в угоді в натураль­
них одиницях виміру, фактичну величину продажу товару назива­
ють лотами;

· щодо якості: якість товару в угоді визначають за стандартними
і технічними умовами, умовами договору, за попереднім оглядом товару, а також за зразками. Визначним фактором при стандартизо­ваній якості біржового товару є введення базового сорту як єдиної міри. Вона є тим критерієм, за яким дають якісну характеристику аналогічним товарам. За ціну базового сорту беруть найбільш поши­рений вид продукції цього характеру;

· щодо ліквідності: товар повинен бути абсолютно ліквідним,
тобто його можна купити і продати в будь-який момент;

· щодо масовості: товар, що бере участь в біржових торгах, по­
винен бути немонопольним, тобто масовим.

Прийом товарів та їх розміщення обумовлюються правилами біржової торгівлі. Члени біржі пропонують свій товар після його без­посереднього огляду брокерами на підприємствах або на підставі представлених зразків чи опису. Товар заноситься до книги обліку та картки брокера «ями» тільки в разі гарантованої кількості товару на складах біржі, про що робиться відповідна помітка, або на складах продавця. В правилах біржової торгівлі також затверджується перелік товарів, які котируються на біржі.

На купівлю-продаж товару на біржі складається біржова угода.

 

Біржова угода

Біржова угода — це письмово оформлений документ на реальний товар зі встановленими строками поставки. Угода вважається біржо­вою, якщо вона укладена між членами біржі на товар, допущений до обігу на даній біржі, відповідно до строку і порядку, визначених Ста­тутом і Правилами біржової торгівлі (приклад біржового контракту за ф'ючерсною угодою наведений у додатку Н).

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному зас­відченню, але затверджуються загальними зборами біржі. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформа­цію може бути надано лише на вимогу органів слідства та суду. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові опе­рації мають право здійснювати тільки члени біржі або брокери.

Біржовий торг ведеться публічно, голосом і жестом.

На кожен вид біржового товару ціни визначаються залежно від співвідношення попиту і пропозиції на даний момент біржових торгів. На біржі використовують такі поняття ціни: ціна продавця (пропо­зиції), ціна покупця (попиту), ціна біржової угоди, котирувальна ціна.

Ціна продавця на біржовий товар — ціна, вказана учасником біржо­вих торгів у заявці на продаж (див. додаток М), а також названа ним під час торгів з метою стимулювання продажу.

Під ціною покупця розуміють ціни, вказані покупцем у заявках стосовно купівлі, а також ті, що він називає безпо­середньо під час торгів, при обговоренні пропозиції продавця.

Ціною біржової угоди є остаточна з тих, які було названо покуп­цем (продавцем) і зафіксовано біржовим маклером.

Як зазначалося раніше, ціна біржових угод(біржового товару) -це ціна, за якою здійснюються операції купівлі-продажу великих партій матеріально-сировинних ресурсів, продукції виробничо-тех­нічного призначення, сільськогосподарської" продукції, товарів на­родного споживання на товарних біржах. Така ціна формується на базі біржової котировки (попиту й пропозиції) та надбавок або зни­жок із неї залежно від якості товару, віддалі товару від місця постав­ки, які вказуються у біржовому контракті. Угоду заданою ціною ук­ладає той, хто першим прийняв пропозицію. Для завершення опе­рації повинні бути зафіксовані три параметри: ціна, сума і строк поставки.

Ціна біржових угод є одним із видів вільних цін, який дає змогу повніше виявити попит і пропозицію на товари у масштабі регіону, країни та світового ринку як на час проведення торгів, так і у май­бутній період. У країнах із ринковою економікою ціни біржових ко­тирувань регулярно публікуються в періодичній пресі та електронній інформаційній мережі.

 

 

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 570; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!