Что делать с холодным полом над подвалом?



Nbsp; Реферат на тему : Утепленя підлоги Теплоізолятори Бобік Віктор Б-302 2014 Підлогове покриття – це важливий елемент не лише для декорування приміщення, але й для безпеки. Крім цього, підлога має бути красивою. Саме підлоги відносяться до основних елементів, що визначають тепловий комфорт, гігієнічність та естетичність в приміщеннях. Бетонна плита, яка служить роздільником між поверхнями і є підлогою. Нижня частина бетонної плити стає стелею, верхня – підлогою верхнього поверху. Зазвичай підлогу заливають тонким шаром бетону. Під час заливки бетон розподіляють таким чином, щоб поверхня була рівною. Після висихання підлога готова до проведення подальших робіт. Основне призначення стяжки – вирівнювати поверхню, на яку настилається підлога. За сформованою десятиліттями технологією виготовлення, плити, що служать підставами для підлог у серійних панельних будинках, робляться гладкими тільки з одного боку – того, котрий стане стелею нижньої квартири. Сторона, якій належить стати підлогою завжди нерівна, з горбами і западинами, найчастіше з неї стирчать кінці прутів металевої арматури. Крім того, перепади рівня підлоги в квартирі часто досягають 10 см. Навіть нефахівцеві зрозуміло, що на таку поверхню неможна якісно настелити покриття. Перед укладанням стяжки поверхня бетонної плити очищається від пилу і бруду. Ідеально очистити бетон неможливо, тому поверхня ґрунтується в’язкими речовинами. Опрацьована грунтівкою поверхня гарантує надійну схоплюваність зі стяжкою. При укладанні керамічної плитки така процедура є особливо важливою. У разі якщо стяжка під плиткою погано схопилась з поверхнею плити, то при ходьбі буде чутно характерний стукіт, згодом підлога стане нерівною і плитка почне відокремлюватись від основи. Заливка стяжки в кожному приміщенні повинна відбуватись лише один раз. Неможна заливати половину кімнати сьогодні, а іншу половину – завтра. Суміш готується безпосередньо на місці виконання робіт, що дуже важливо для точного дозування інгредієнтів. Такий розчин не розтікається, а суворо розрахована кількість хімічно не пов’язаної води зменшує час висихання. Оскільки стяжка виконує безліч важливих функцій, необхідно звернути увагу на те, з яких матеріалів і за якою технологією вона виготовляється. Використання жорсткої суміші спрощує укладання, внаслідок чого процес монтажу стяжки прискорюється. Нещодавно на ринку з’явився новий матеріал розроблений німецькими фахівцями, який може скласти серйозну конкуренцію традиційним технологіям укладання підлоги – це суха стяжка. Стяжка виготовляється із сухих бетонних сумішей. Плити укладаються одна на одну, для перекриття всіх стиків і забезпечення необхідної жорсткості. До складу входять плити з гіпсовмісткою речовиною з гідроізоляційним покриттям, що укладаються на сухе засипання або полістирол. Сухе засипання при такій стяжці виконує функцію вирівнювання поверхні. У такого виду стяжки є свої переваги. Суха стяжка не вимагає просушування, а розпочинати укладати покриття можна вже на наступний день. Окрім того, така стяжка значно легша ніж звичайні бетонні суміші (при товщині бетонної стяжки від 3 до 7 см. на 1 кв.м, необхідно укладати від 60 до 140 кг суміші; для квартири загальною площею 100 кв.м, буде потрібно не менше 7 тонн суміші). Оскільки суміш бетону з піском у будь-якій пропорції – не надто міцний матеріал, то в неї додають клейкі речовини. Перед нанесенням підлогового коритця стяжка повинна висохнути. Після цього на стяжку наноситься гідроізоляційне покриття, а зверху – аркуші вологостійкої фанери, товщиною 12мм. Фанера не буде зайвою для будь-якого покриття, однак незамінною вона є для паркету, а саме для уникнення підвищеної вологості, яка може знищити найякісніший і найдорожчий паркет. Значним недоліком сухої стяжки є вразливість до протікання і вологи. Одним із беззаперечних бонусів такої стяжки є те, що вона значно легша за традиційні бетонні суміші. Європейська технологія виготовлення стяжки включає в себе використання спеціальних сумішей, які само вирівнюються – це так звані наливні підлоги. Таке покриття висихає швидше, ніж звичайна стяжка (приблизно 10-15 днів). На наливну підлогу можна укладати плитку, ламінат та килимові покриття. Укладання штучного паркету на таку поверхню потребує шару фанери. Шар наливної підлоги має невелику товщину (від 25 мм.), що є надзвичайно зручним у квартирах з невисокими стелями. Завдяки усім вище переліченим якостям наливна підлога є дуже популярною. Окрім неперевершених експлуатаційних якостей, наливні підлоги відзначаються хорошими декоративними властивостями. Кольорова гама полімерних покриттів може включати в себе від десяти до декількох тисяч кольорів і відтінків. Також виробники випускають полімерні склади з різними ступенями блиску: матові, напівматові, напівглянсові та глянцеві наливні підлоги. Незаперечними перевагами наливної підлоги є: безшовне покриття; наливні підлоги застосовуються в приміщеннях із високими вимогами чистоти. Такі підлоги утворюю покриття на яке не осідає пил, що значно полегшує їх прибирання; різноманіття кольорової гами і фактури; завдяки властивості самовирівнюватись, наливна підлога формує максимально гладке покриття без швів та тріщин; полімерні підлоги легко ремонтуються та оновлюються, окрім того вони стійкі до хімічних впливів. Інколи наливними підлогами називають також наливні цементні та бетонні підлоги, які мають здатність самовирівнюватись. Таке покриття не є кінцевим шаром і використовується для вирівнювання підлоги перед укладанням інших покриттів, зазвичай ковроліну, ламінату і лінолеуму. Головним елементом конструкції будь-якої підлоги є бетонна основа, що розподіляє навантаження на грунт. Якість і надійність бетонного моноліту має головне значення для всієї споруди в цілому. Сучасні вимоги до готових бетонних підлог дуже суворі. Підлога повинна бути рівною, міцною, витримувати вібраційні та температурні навантаження, мати якісну гідроізоляцію. Тому при будь-якому новому будівництві, реконструкції будівлі або влаштування підлог необхідно приділити особливу увагу укладанню бетонної основи і стяжки. Бетонна підлога – це основа будь-якого приміщення. Підлога без зупину експлуатується і піддається постійним навантаженням. Саме тому, до підлог висуваються неабиякі вимоги. Бетонні підлоги мають володіти переліченими якостями: - Довговічність - Міцність та ударостійкість - Герметичність - Простота в експлуатації - Хімічна стійкість - Твердість - Зносостійкість - Декоративність Які б завдання не ставили перед бетонною підлогою, в першу чергу необхідно підготувати якісну поверхню. Якісно підготовлена основа дозволяє розрахувати на тривалий безремонтний термін служби бетонної підлоги. Дерев’яні підлоги Дерево – це екологічний матеріал, який володіє неповторною естетикою природної фактури, міцністю та довговічністю. Найпопулярнішим способом обробки підлоги є саме деревина. Вирівняну поверхню підлоги обробляють дошками, згодом дошки фарбують або покривають оздоблювальними лаковими матеріалами. Недоліком такого методу є швидка амортизація, яка супроводжується характерним скрипом. Кожен виробник віддає перевагу своїм методом кріплення масивної дошки. Наприклад, методу накладення металевих скоб. Дошки скріплюються між собою скобами, які вставляють в поздовжні пази дошки. Такий метод укладання є досить ефективним, оскільки за умов зміни вологості або деформації, масивна дошка буде невразливою до цих коливань. Для отримання гладкості покриття рекомендують проводити шліфування дошки. На таке покриття можна нанести тонуючий лак, за умов якщо в заводським умовах це не було зроблено. З приходом моди на все натуральне і старовинне почали застосовувати масло або віск. Бездоганно укладена дошка не є гарантією того, що з часом не з’являться щілини. Така неприємність є наслідком природного руху деревини. Фахівці вважають, що саме в цьому і полягає естетика масивної дошки, однак споживачі все одно ставляться до такого явища доволі насторожено. Причина появи таких щілин є доволі банальною. Наш клімат створює майже критичні умови для деревини, особливо взимку. Зазвичай рівень вологості повітря у наших помешканнях не опускається нижче 30-20%, тоді як оптимальним показником вологості має становити 40-50%. Цим ми завдячуємо герметичним пластиковим вікнам та опаленню. За для порятунку покриття з масивної дошки і уникнення розсихання, необхідно встановити в приміщенні зволожувач повітря. Не варто забувати, що придбавши масивну дошку, яка по праву вважається найякіснішим покриттям ви надасьте вашому житлу вишуканості та елегантності. Настилання дерев’яних підлог можна пристосувати до більшості чорнових підлог. Існує кілька методів. Рівнобічне укладання дошки – найпростіший малюнок, його може виконати навіть дилетант. Діагональне укладання – малюнок вимагає ретельного планування і акуратної роботи, особливо у випадку, якщо підлога настилається на лаги. Концентричне укладання – квадратний або прямокутний малюнок, що вимагає приміщення відповідної форми з міцною дерев’яною або підвісною чорновою підлогою, лаги не забезпечують необхідної площі опори. Більшість дерев’яних підлог перед початком експлуатації потребують нанесення захисного покриття. Спектр таких покриттів доволі широкий, від масляних та поліуретанових лаків, які надають підлозі довговічне покриття, до мастик, що вимагають постійного відновлення. Лакування дерев’яної підлоги може відбувається в кілька етапів. Перший шар лаку необхідно розбавити, тоді він замінить ґрунтовку, добре всмоктавшись і закриваючи пори деревини. Варто застосувати емульсійні лаки, оскільки в той самий день можна нанести максимальну кількість шарів. Покрийте додатковим шаром лаку підходи до дверей і природні доріжки в кімнаті. Під час проведення таких робіт варто застосовувати прозорий безбарвний лак. Паркет безсумнівно є дорогим і найякісніших способом обробки підлоги. Паркетні підлоги володіють рядом переваг у порівнянні з іншими видами підлогового покриття. Екологічність, міцність, здатність зберігати якісний вигляд протягом десятиліть. Дерево – це матеріал здатний видозмінюватись, тому, насамперед необхідно створити для нього оптимальний клімат: температура 18-23 С, відносну вологість повітря 45%-60%, абсолютну вологість стін і підлоги не більш 6%, а вологість самого паркету до 13%. Перед тим, як почати безпосередньо паркетні роботи, необхідно дати паркетові полежати в приміщенні, що облаштовується, 5-6 днів для того, щоб він прийняв параметри вологості навколишнього мікросередовища. Для паркету, як і для інших покрить, обов'язково існує ДСТ, паркет, невідповідний знакові якості не може використовуватися. В основному укладання паркету починається зі стяжки, що повинна щільно прилягати до основи і бути без тріщин, порожнеч і напливів. Лазерним рівнем перевіряють неплощинність стяжки, норма: не більш 2 мм на базі 2м. Для надійного зєднання з клеєм стяжка ґрунтується. Паркетні роботи містять у собі етап підбору і настилу фанери. Для цього вибирають фанеру високої якості, товщиною не менш 10 мм. Фанеру настилають аркушами, розмір кожного 0,5мх0,5м. На цьому етапі, після настилу фанери, паркетні роботи перериваються на триденну технологічну перерву. Тільки після цього проводиться укладання паркету на фанеру, що вимагає її попереднього шліфування. Паркетні роботи є декількох типів, кожен з яких вимагає професійних навичок і знань. Одним із методів укладання паркету є так заний «палубний тип», який здійснюється завдяки кріпленню на цвяхи; укладання паркету на лаги дає змогу прокладати під підлогу будь-які види комунікацій, заповнити простір між лагами утеплювачем, покращити звук – і теплоізоляцію; найпростішим способом є укладання паркету на чорнову підлогу. Також існує укладання паркету по дощатій підлозі, укладання паркету методом, що плаває, і укладання паркету на мастиках по стяжці. Коли укладання паркету можна вважати закінченим, необхідно залишити покриття в спокої на шість днів. Коли цей термін мине можна приступати до шліфування машиною барабанного типу, плоскошліфувальною і кутовою. Після завершення усіх установлювальних робіт можна розпочинати лакування. Необхідно визначити очікуване навантаження і вибрати відповідний лак. Паркетні роботи з водними лаками повинні проводитися в приміщенні з вологістю 50% - 70%, температурою 15 С - 24 С, при вологості самого паркету 12%. Наносять лак на ґрунтовку тієї ж марки, що і сам лак, валиком або шпателем, попередньо очистивши приміщення від пилу. Під час нанесення проводять міжслойне шліфування лаку, із загальною кількістю шарів не менш семи. Пересуватись по паркеті можна через тиждень, коли він остаточно затвердне. Ламінат - багатошарове покриття для підлоги з основою з ДВП високої щільності. Поверх основи - паперовий шар з малюнком і прозорий захисний шар. За ступенем зносостійкості ламінат підрозділяють на 6 класів (21, 22, 23-й - "домашні" класи, 31, 32, 33-й - "комерційні"). Термін служби ламінату від 5 - 7 років. Ламінат, здавалося б, ідеальне покриття: міцний, стійкий до стирання і навантаженням. Особливо ламінат 31-33-го класів. Ламінат володіє замковою системою зчеплення «клік-замок», такий же як у багатьох моделей паркетної дошки. І в той час зіпсовані, наприклад, водою плитки легко замінити. Частина ламінату має зображення натуральної деревини, рідше - кременю, керамічної плитки. Ламінат має форму дошки: довжиною 1200-1300 мм, шириною 190-200 мм і товщиною 7-8 мм. Одна з тенденцій розвитку ламінатів - розширення спектру форматів (квадрати, прямокутники та ін), що дозволяє комбінувати зображення. Основою сучасного ламінату служить панель з пресованої деревини, яка перетерта до ступеню утворення кристалізації. На відміну від паркету, такий вид підлогового покриття абсолютно не вразливий до вологи. Ламінат має шар вологостійкого паперу і шумопоглинаючу підкладку, що також додає жорсткість конструкції. Зносостійкість ламінату залежить від якості захисної смоли (акрилатної або меламінової), що покриває зверху декоративний малюнок, нанесений на спеціальний папір. Саме декоративний малюнок надає ламінату вишуканість і практичність. Ламінована підлога зарекомендувала себе є лідером серед підлогових покриттів. Такі підлоги можна встановити поверх існуючої на будь-яке підготовлене покриття: фанера, бетонні плити, листове вінілове покриття, підлоги з твердої деревини Майже будь-яка плоска тверда поверхня підходить для установки ламінованої підлоги «плаваючим» способом. Саме це і є головною причиною, чому так легко встановити ламіновані підлоги самостійно. Останнім часом величезну тенденцію набуло виробництво ламінату, укладання якого проводиться бесклеєвим способом, але використання невеликої кількості клею при такому вигляді укладання, значно збільшить термін служби підлогового покриття. Ламінована підлога складається з чотирьох головних компонентів, зв’язаних разом: верхній шар ламінованого паркету являє собою суцільне прозоре покриття з окису алюмінію, що забезпечує захист: від зносу та стирання, стійкість до різних видів побутової хімії, температурним навантаженням і інших видів пошкоджень: стійке до зношування декоративне покриття основний шар водостійкої деревинно-волокнистої плити: стабілізуюча підкладка. Використання таких технологій і додавання значно більшої кількості синтетичних смол в шар який схильний до зношення зробило ламінат ідеальним покриттям для підлоги. Покриття з ламінату відрізняються високою твердістю і зносостійкістю. Будь-які забруднення (фарба, жир) видаляються з ламінату водою, миючими засобами або розчинниками, ніяк не впливаючи на його декоративні якості. Усім вище переліченим видам підлогового покриття нічим не поступається в популярності керамічна плитка. За своїми властивостями керамічна плитка схожа на кам’яні плити з твердих гірських порід. Протягом тривалого часу, керамічна плитка є найпрактичнішим матеріалом для покриття підлоги. Вона створює красиві, зносостійкі та водо відштовхуючі поверхні, що є легкими в догляді. Сучасний ринок пропонує широкий асортимент керамічної плитки, а також, необмежений вибір кольорів, розмірів та міцності плитки і це лише вершина айсбергу. Можна обрати плитку на будь-який смак. Глазурована плитка для підлоги може бути матовою або імітувати фактуру кременю. Окрім того, вона володіє безліччю декоративних елементів (бордюри, вставки). Спеціальна плитка для поверхні з рельєфною поверхнею, по якій безпечно пересуватись навіть у мокрому взутті. Плитка з корундовим напиленням, її можна укладати навіть на похилу поверхню. Завдяки своїм теплофізичним властивостям керамічна плитка утворює «холодну підлогу» і є традиційним матеріалом для покриття підлоги. Роботи по укладанню плитки починаються з симетричного настилання підлоги від центру приміщення. При такому настиланні доводиться прирізати плитку уздовж усіх чотирьох стін. При несиметричному настиланні підлоги плитку укладають починаючи з кута, вздовж двох стін, тому вирівнювати плитку доводиться лише з двох сторін. Пряме та діагональне настилання плиток на розчині найкраще розпочинати відразу після облаштування стяжки й установки маяків. За розміткою укладають фризові і проміжні маякові ряди плиток. У фризових маякових рядах розташовують по три плитки в кожному кутку приміщення, ще по кілька плиток через кожні 2-2,5 м на лінії фризів; проміжні ряди укладають тільки у великих приміщеннях, площа яких перевищує 10м2. Керамічна плитка за ступенем ударостійкості поділяється на чотири класи. Найслабкіша, що відноситься до першого класу, зазвичай використовується у ванній кімнаті, ударостійку плитку укладають в коридорі. Техніка облицювання підлоги схожа з облицюванням стін - тут також потрібно знайти точку відліку, яка повинна збігатися з одним з вертикальних рядів. Перед початком експлуатації плиткової підлоги її промивають 3% водним розчином соляної кислоти, згодом чистою водою і витирають насухо. Позитивні якості підлоги з керамічної плитки - простота догляду (миття, дезінфекція), висока декоративність, зносостійкість і довголіття. Висока тепло засвоюваність плитки компенсується в сучасному будівництві пристроєм підлог з підігрівом. Досить значна інтенсивність експлуатації підлог з плитки може призвести до їх руйнування зношування та знебарвлення. Певні недоліки при укладанні плитки можуть спричинити проблеми в процесі експлуатації. Наприклад, порожнечі між плиткою. На підлозі плитка в цих місцях розколюється, якщо на таке місце наступити, наприклад, каблуком. Порожнечі між плиткою сприяють потраплянню туди вологи, що в свою чергу спричиняє появу цвілі і навіть комах. Поширеними помилками при укладанні керамічної плитки також є: нестикування швів, зневага сортування, погане припасування і підрізування плитки під сантехприладами, відхилення по горизонталі.     Теплый пол – это уют и комфорт. Здоровье и самочувствие хозяев зависит от температуры в помещениях. Как и чем можно утеплить пол в частном доме? Вид утепления пола зависит от многих факторов: дом стоит непосредственно на грунте или имеются подвал и цоколь, в доме один этаж или несколько, дом деревянный, кирпичный или каркасный.

Как утеплить дом с подвалом

Схема утепления пола

Если в доме имеется подвал, то процесс утепления пола лучше начинать оттуда. Самые большие теплопотери происходят из-за промерзания грунта на значительную глубину. Поэтому, в первую очередь, утепляют снаружи стены цоколя: наружная теплоизоляция предотвратит контакт стен с холодной почвой и влагой.

Утеплить цоколь снаружи можно экструдированным пенополистиролом. Этот теплоизоляционный материал имеет низкую теплопроводность и практически водонепроницаем. Лучше всего утеплить фундамент по всей высоте, вплоть до основания. Расчет толщины утеплителя проводится с учетом характеристики участка, вида грунта, глубины его промерзания. Подземную часть фундамента, покрытую экструдированным пенополистиролом, вновь засыпают землей. А на цокольной части подвала утеплитель можно спрятать под любым декоративным слоем.

Что делать с холодным полом над подвалом?

Перед началом работы нужно позаботиться о сухости подпольного пространства. Для естественного притока и оттока воздуха в подвале делаются вентиляционные отверстия. Грунт тщательно утрамбовывается и засыпается песком толщиной пятнадцать-двадцать сантиметров.

Порядок работы:

· К лагам прибиваем черепные бруски по всей длине. Монтируем на них накат из досок, которые нужно класть без щелей и зазоров. Вместо досок можно использовать влагостойкие плиты OSB.

· На подготовленный накат кладем водонепроницаемую пленку или вощеную бумагу, которая будет выполнять функции гидроизоляции.

· На гидроизоляционный слой укладываем утеплитель (лучше использовать на основе штапельного стекловолокна, базальта, которые позволяют конструкции пола «дышать»).

· Делаем черновой пол поверх утеплителя: прибиваем к балкам перекрытия деревянные бруски, плиты OSB или ДСП, необрезные доски и др. Между полом и стеной оставляем сантиметровый вентиляционный зазор, который впоследствии закроется плинтусом.

Если не планируется разбор пола, уложенного в доме, возможен вариант утепления цокольного перекрытия со стороны подвала:

1. С помощью тонких деревянных реек прикрепляем к имеющейся подшивке потолка подвала пароизоляционную пленку, делая перехлест полотна в сто миллиметров.

2. Набиваем деревянные бруски на расстоянии, соответствующем размеру теплоизоляционных плит.

3. Устанавливаем между брусками враспор плиты минеральной ваты, стекловаты или пенопласт. Закрепляем проволочной сеткой или деревянными рейками.

4. Поверх теплоизоляционного материала со стороны подвала набиваем доски.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 309; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ