Методика визначення податкового зобов'язання



ПЛАН:   Вступ   1. Російська Федерація 2. Республвка Білорусь 3. Країни ЄС   Висновок   Список використаних джерел     ВСТУП   Однією з головних умов розвитку економіки країни є ефективна податкова політика, за допомогою якої здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту, що втілює загальну додану вартість всіх галузей економіки в країні. Реформування податкової системи України, яке спрямоване на забезпечення економічного зростання, породжує низку проблемних питань, серед яких головним для вирішення є управління податковими платежами. Важливу роль у процесі управління відіграє система бухгалтерського обліку та контролю розрахунків за ПДВ на мікрорівні, яка створює необхідне інформаційне підґрунтя для прийняття економічних рішень. Діюче методичне забезпечення бухгалтерського обліку та контролю розрахунків за ПДВ не пристосоване до нових умов, що виникли у зв’язку з реформуванням вітчизняної податкової системи та переходом від фіскального спрямування податкової політики до виконання нею стимулюючої функції, тому необхідним є його удосконалення. Питання управління ПДВ та ефективності податкової політики країни в частині ПДВ досліджувалися багатьма вченими, зокрема О.Д. Василиком, Ю.Б. Івановим, А.І. Крисоватим, М.П. Кучерявенко, А.М. Соколовською та іншими. Разом з тим, проблеми бухгалтерського обліку розрахунків за ПДВ відповідно до вимог Податкового кодексу України недостатньо досліджені науковцями. Вагомий внесок у розвиток організації та методики бухгалтерського обліку розрахунків за ПДВ здійснили вітчизняні вчені й науковці О.В. Адамик, О.В. Артюх, В.В. Бабіч, Ф.Ф. Бутинець, А.В. Дмитренко, А.М. Герасимович, І.Ю. Кравченко, Ю.Ю. Мороз, Т.Ф. Плахтій, П.Я. Хомин та ін. Окремі питання контролю розрахунків за ПДВ розкрито вітчизняними вченими Т.А. Бутинець, Н.Г. Виговською, Д.І. Демою, М.Д. Коріньком, В.Ф. Максімовою, Л.В. Нападовською, В.П. Пантелеєвим, С.М. Петренко, В.В. Сопко та ін., а також російськими науковцями О.О. Борисовою, М.О. Гостевою, Д.М. Ісаєвим, І.О. Кіслою, М.В. Поповим та ін. Вивчення праць вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії та методики бухгалтерського обліку та контролю розрахунків за ПДВ дозволило виявити низку проблемних питань, які не вирішені науковцями, зокрема, удосконалення потребує методика облікового відображення розрахунків за ПДВ та здійснення внутрішнього контролю відповідно до умов Податкового кодексу України на основі вивчення зарубіжного досвіду та вимог державної податкової політики. Зазначене обумовлює актуальність теми дослідження, його мету та завдання. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського державного технологічного університету № 332 “Бухгалтерський облік і контроль у системі забезпечення адміністрування податків” (номер державної реєстрації 0110U006149). У межах наукової програми автором виконано дослідження, пов’язані з удосконаленням теорії та практики бухгалтерського обліку і контролю розрахунків за ПДВ. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних положень, а також розробка практичних рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ. Для досягнення мети в роботі поставлено для вирішення такі завдання: – визначити необхідність ідентифікації доданої вартості як об’єкта бухгалтерського обліку для цілей оподаткування ПДВ; – розрити зміст поняття “розрахунки за ПДВ” для удосконалення понятійно-термінологічного апарату бухгалтерського обліку; – оцінити зарубіжний досвід розрахунків за ПДВ з метою виділення напрямів розвитку бухгалтерського обліку таких розрахунків; – розкрити елементи облікової політики в частині розрахунків за ПДВ для удосконалення організації бухгалтерського обліку; – критично оцінити діючий методичний підхід до бухгалтерського обліку розрахунків за ПДВ; – розвинути складові забезпечення внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ з метою підвищення рівня його організації; – уточнити методику здійснення внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ, що ґрунтується на ризик-орієнтованій концепції. Об’єктом дослідження є система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю в частині розрахунків за ПДВ. Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних засад організації та методики бухгалтерського обліку, а також здійснення внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ в умовах трансформації податкового законодавства та державної податкової політики. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Для з’ясування економічної сутності доданої вартості та ПДВ застосовано абстракно-логічний та історичний методи. Спостереження, анкетування, синтез, групування та статистичний методи використано при вивченні впливу ПДВ на економіку країни, положень облікових політик підприємств, судових рішень, ідентифікації основних проблем у практиці бухгалтерського обліку розрахунків за ПДВ, а також для побудови карти податкового ризику. При дослідженні досвіду бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах застосовано методи порівняння, узагальнення, аналізу, синтезу та моделювання. Завдяки застосуванню методу причинно-наслідкового зв’язку визначено вплив діючої моделі та механізму справляння ПДВ на бухгалтерський облік розрахунків за ПДВ, а також основних факторів податкового ризику на методику внутрішнього контролю розрахунків за ПДВ. Податок на додану вартість у міжнародній практиці є досить поширеним. В окремих країнах він має форму податку з обороту. Схема його елементів доволі універсальна. Проте, законодавство окремих країн має свої особливості. Розглянемо обліковий механізм цього податку в Російській Федерації, Республіці Білорусь, країнах ЄС, у тому числі в Естонії.     1. РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ   Відповідно до статі 146 Податкового кодексу Російської Федерації (далі - ПК РФ) об'єктом оподаткування визнаються такі операції: o реалізація товарів (робіт, послуг) та майнових прав на території РФ; o використання товарів (робіт, послуг) для власних потреб, витрати на які приймаються до вирахування (у тому числі через амортизаційні вирахування) при обчисленні податку на прибуток організації; o виконання будівельно-монтажних робіт для власного споживання; o ввезення товарів на територію РФ й інші території, що знаходяться під її юрисдикцією. За нормою статті 166 ПК РФ сума податку при визначенні податкової бази обчислюється як відповідна податковій ставці відсотка частка податкової бази, а при роздільному обліку - як сума податку, отримана в результаті складання сум податків, що обчислюються окремо як відповідні податковим ставкам відсоткові частки відповідних податкових баз. Загальна сума податку при реалізації товарів (робіт, послуг) визначається в результаті складання сум податку за різними ставками. Ставки податку - 0 %, 10%, 18 % в залежності від видів діяльності. Механізм зменшення податку Нарахування податкового зобов'язання в РФ за схемою є аналогом порядку, що діє в Україні. В методичному аспекті найбільший інтерес представляє механізм зменшення податку. В ПК РФ операції зменшення мають назву "вычеты сумы налога" (вирахування суми податку). В українському законодавстві застосовується аналогічний показник, що має назву "податковий кредит". За нормами ПК РФ вирахуванню підлягають суми податку, що пред'явлені платнику податків при придбанні товарів (робіт, послуг), майнових прав, на території Російської Федерації або сплачені платником податки при ввезенні товарів по імпорту у тому числі ті, що придбавалися для перепродажу. Сума платежу до бюджету визначається як різниця між сумами податкових зобов'язань та податкових вирахувань (податкового кредиту. Отже, загальну схему ПДВ за ПК РФ можна визначити такою формулою: де: ∑ПДВ- сума податкового зобов'язання; -ПВ - сума податкового вирахування; -∑ЧПЗ- сума чистого податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету; - СВ- сума відшкодування ПДВ.   Документальне оформлення. В податковому законодавстві Росії значну увагу приділяють документальному оформленню цього податку. В податковому кодексі прописані основні процедури документального оформлення. Так, відповідно до його статті 169 основним первинним документом встановлено рахунок-фактура. Цей документ є підґрунтям для підтвердження продавцем обов'язку нарахувати зобов'язання, а для покупця - права на проведення податкового вирахування (отримання кредиту). Припускається, що рахунок-фактура може бути виставлена як в паперовому, такі в електронному форматі за згодою сторін. Крім того, може бути складений коригувальний примірник рахунку-фактури. Такий документ складається продавцем товарів (робіт, послуг), майнових прав при зміні їх вартості продавцем у бік зменшення їхньої ціни чи кількості (об'єму). У покупця такий документ є підставою для прийняття сум податку до вирахування у встановленому порядку [152]. На відміну від цього в Україні коригуючи податкові накладні виписуються не лише на зменшення, а й на збільшення податкового зобов'язання (кредита). Доволі лояльно в ПК РФ прописані наслідки помилок у документах. Зокрема, помилки в рахунках-фактурах і коригувальних рахунках-фактурах, що не перешкоджають податковим органам ідентифікувати продавця і покупця товарів, послуг, майнових прав, найменування товарів (робіт, послуг) майнових прав, майнових, їх вартість, а також податкову ставку і суму податку, пред'явлену покупцеві, не є основою для відмови у прийнятті до вирахування сум податку. На відміну від цього вимоги української податкової служби є значно прискіпливішими - за відсутність одного з обов'язкових реквізитів у податковій накладній або заповненого з помилкою, така накладна може бути визнана недійсною. Хоча в п. 6.3 Порядку заповнення податкової накладної зазначено в загалі про порушення порядку заповнення податкової накладної, в практиці така загальна норма трактується фіскально. Тож доречно перейняти практику сусідньої держави стосовно цього питання. Форма рахунку-фактури Кодексом не встановлена, її затверджує Уряд РФ. Проте в ПК РФ прописані обов'язкові реквізити цього документа, які є аналогічними українським. Крім рахунку-фактури платник податків зобов'язаний вести регістри накопичувального характеру - фактури, журнали обліку отриманих і виставлених рахунків-фактур, книги покупок і продаж. На відміну від України в РФ форми зазначених книг встановлюються Урядом РФ, що свідчить про високий рівень централізації регламентних аспектів з боку державних органів Росії. Схематично рух інформації з ПДВ у податковому обліку у продавця виглядає так: Отже, на рівні аналітичного обліку в російських організаціях заповнюється два регістра, тоді як в Україні - один (реєстр виданих та отриманих податкових накладних). У порівнянні українська та російська схеми обліку є аналогічними, за виключенням різних назв документів та регістрів та відмінностей в окремих показниках ПДВ. Форма і зміст декларації Форма діючої декларації з ПДВ російської організації затверджена наказом Міністерства фінансів РФ № 104н від 15.10.2009 р. і складається з розділів (табл. 1.1). Таблиця 1.1. СТРУКТУРА ДЕКЛАРАЦІЇ З ПДВ В РФ Номер розділу Назва розділу Титульний аркуш - 1 Сума податку, що належить сплаті до бюджету (відшкодуванню з бюджету) за даними платника податку 2 Сума податку, що належить сплаті до бюджету за даними податкового агента 3 Розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету по операціях, які оподатковуються за податковими ставками що передбачені п. 2-4 статті 164 ПК РФ 3, додаток № 1 Сума ПДВ, що належить поновленню та сплаті до бюджету за звітний період і попередні звітні періоди (по об'єктах нерухомості) 3, додаток № 2 Розрахунок суми податку, що обчислений за операціями іноземної організації на території РФ 4 Розрахунок суми податку за операціями за ставкою 0 %, які підтверджено документально 5 Розрахунок суми податкових вирахувань за операціями за ставкою 0 % 6 Розрахунок суми податку за операціями за ставкою 0 %, які не підтверджено документально 7 Операції, що є об'єктом оподаткування та не визнані об'єктом оподаткування (вартість реалізації, вартість придбання, сума ПДВ по придбанню, яка не підлягає вирахуванню) Складено автором на підставі наказу Міністерства фінансів РФ № 104н від 15.10.2009 р. Декларація налічує 7 розділів і 2 додатки загальною кількістю сторінок від 10 до 15 (залежно від специфіки діяльності організації). Побудова декларації відрізняється від українського формату. Якщо у вітчизняній формі результуючі показники - сума податкового зобов'язання або сума відшкодування наводяться наприкінці декларації (розділ 3), то в російському варіанті - на її початку. Відрізняються також назви розділів декларації та їх послідовність. Центральним є розділ 3, в якому наводиться розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету по операціях, які оподатковуються за податковими ставками, передбаченими п. 2-4 статті 164 ПК РФ. Схема розрахунку чистого зобов'язання по бюджету аналогічна української моделі: загальну суму ПДВ, яка нарахована з урахуванням відновлених сум, зменшують на суму податкових вирахувань (податкового кредиту). На відміну від українського законодавства в російській декларації відсутні такі терміни як "податкове зобов'язання" та "податковий кредит". Аналогом першого виступає показник рядка 120 декларації "Загальна сума ПДВ, яка нарахована з урахуванням відновлених сум". Аналогом другого є показник рядка 220 декларації "Загальна сума ПДВ, що підлягає вирахуванню". Різний підхід застосований і для статей підрозділу "Податкові вирахування". Наприклад, відсутні посилання на критерій віднесення сум до вирахування як використання придбаних товарів, робіт, послуг в межах господарської діяльності платника податку. Крім того, в декларації за статтями вирахування відсутній показник податкової бази. Результуючі показники наводяться в рядках 230 "Всього сума ПДВ, розрахована до сплати у бюджет" і у рядку 240 "Всього сума ПДВ, розрахована до зменшення".     2. РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬ

Об'єкт оподаткування

Аналогічно до українського і російського законодавства в Республіці Білорусь використовується термін "податкова база". На відміну від вітчизняного показника у відповідності до Податкового кодексу Республіки Білорусь (далі - ПК

РБ, або Кодекс) податкова база податку на додану вартість визначається виходячи з усіх надходжень платника, отриманих ним у грошовій, натуральній та інших формах від реалізації товарів (робіт, послуг), майнових прав (п. 4 ст. 97 ПК РБ).

Цей податок стягується митними органами також при ввезенні товарів на територію Республіки Беларусь, у тому числі, і з території держав - членів Митного союзу. Порівняння основних об'єктів оподаткування з ПДВ в Україні та країнах Митного союзу.

Механізм розрахунку податку

Аналогічно до інших країн, що застосовують ПДВ, в Білорусі сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податку на додану вартість, обчисленою за підсумками звітного періоду, та сумами податкових вирахувань. Отже, термінологія і схеми розрахунку податку практично співпадають із російським варіантом ПДВ

Методика визначення податкового зобов'язання

Важливою є стаття 100 ПК РБ, за якою визначають момент фактичної реалізації товарів (робіт, послуг), майнових прав. Зокрема, дата зобов'язання з ПДВ прив'язана до дати реалізації активів, робіт, послуг за методикою бухгалтерського обліку. Така норма відрізняється від українського аналога. При цьому такий момент залежить від прийнятого положення облікової політики підприємства стосовно визначення виручки - метод нарахувань або касовий метод. Отже, у білоруських платників ПДВ є право вибору одного з двох зазначених методів. Аналогічна ситуація і з податком на прибуток.

Для платників, у яких відповідно до облікової політики виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), майнових прав у бухгалтерському обліку визначається (визнається) за методом нарахувань, момент фактичної реалізації товарів (робіт, послуг), майнових прав припадає на день відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), передачі майнових прав.

Для платників, у яких відповідно до облікової політики виручка від реалізації визнається за касовим методом, момент фактичної реалізації товарів (робіт, послуг), майнових прав припадає на день зарахування коштів від покупця (замовника) на рахунок (у касу) платника. У разі продажу за готівку таке зарахування має відбутися не пізніше шістдесяти днів з дня відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), передачі майнових прав. Тобто білоруський платник ПДВ при продажу товарів за готівку обмеження у відтермінуванні дати реалізації. Така заборона певною мірою виключає можливі маніпуляції з ПДВ, у тому числі й оптимізацію податку шляхом перенесення термінів виникнення зобов'язання.

Ускладненим виявляється механізм визначення ПДВ у роздрібній торгівлі. Так, відповідно до п. 5 ст. 102 ПК РБ за підвищеною ставкою проводиться обчислення податку у разі відсутності окремого обліку оборотів з реалізації товарів, оподатковуваних за різними податковими ставками. Вочевидь, така норма зумовлює необхідність детального аналітичного обліку руху товарів у торгівлі за різними ставками податку, що спричиняє додаткові витрати на його ведення.

Кодексом передбачена підвищена відповідальність за суми ПДВ, що зайво пред'явлені у первинних облікових документах продавцем покупцям товарів (робіт, послуг), майнових прав (п. 8 ст. 105). Така сума підлягає сплаті в бюджет таким продавцем, за винятком виправлення зайво пред'явлених сум податку на додану вартість на підставі актів звірки розрахунків, підписаних продавцем і покупцем. З іншого боку, у разі зазначення в первинних облікових документах ПДВ в сумі меншій, ніж встановлено законом, обчислення та сплата податку проводяться продавцем за базовою ставкою (18%).

Деякі норми законодавства є застарілими порівняно з українськими та російськими нормами. Це стосується не лише термінів закону, які прив'язані до термінології бухгалтерського обліку радянської доби, а й порядку проведення розрахунку ПДВ. Наприклад, платники, що здійснюють роздрібну торгівлю та діяльність з надання послуг громадського харчування, можуть проводити обчислення податку на додану вартість по товарах виходячи з податкової бази та частки суми ПДВ по товарах, що залишилися на кінець звітного періоду у вартості цих товарів. Форми розрахунку ПДВ виходячи з податкової бази та частки суми податку при реалізації товарів за роздрібними цінами та порядок його заповнення затверджує Міністерство з податків і зборів Республіки Білорусь. Зазначимо, що аналогічний порядок застосовувався в Україні ще до 1997 р.

 

 

3. КРАЇНИ ЄС

 

З самого початку утворення ЄС питанням гармонізації непрямого оподаткування, насамперед ПДВ, приділялася пильна увага, оскільки саме розбіжність у регулюванні непрямого оподаткування, на думку основоположників європейської інтеграції, являла собою істотну перешкоду на шляху вільного пересування товарів, робіт і послуг.

Гармонізація непрямого оподаткування була позначена в якості окремого завдання європейської інтеграції в Договорі про Європейське співтовариство (ст. 90-93). Цьому сприяють акти вторинного права ЄС у цій галузі, зокрема, Директиви Ради ЕС Серед профільних директив слід відмітити такі:

o Тринадцята директива Ради 86/560/ЕЕС від 17.11.1986 р. "Про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно податків з обороту;

o Положення про відшкодування податку на додану вартість оподатковуваним особам, не заснованим на території Співтовариства (даний акт дозволяє платнику податків третьої країни отримувати відшкодування ПДВ у державі-члені ЄС). З 1 січня 2009 р. діє нова Директива.

o Директива Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 р. "Про спільну систему податку на додану вартість".

Остання Директива може вважатися тріумфом європейської податкової інтеграції. Чинний з 1 січня 2007 року даний акт був прийнятий для заміни діючого інтеграційного законодавства в сфері регулювання ПДВ (зокрема знаменитої Шостої директиви) без внесення до нього істотних змін. Зміни торкнулися в основному логічної структури документа. Акт регулює наступні питання: територія застосування (глава 2), оподатковувані особи (глава 3), оподатковувані операції (глава 4); місце здійснення оподатковуваних операцій ( глава 5), чинність податкового зобов'язання та стягнення ПДВ (глава 6), оподатковувана сума (глава 7), ставки (глава 8), звільнення / податкові пільги (глава 9), відрахування (глава 10), обов'язки оподатковуваних осіб та окремих категорій не неоподатковуваних осіб (глава 11), спеціальні схеми оподаткування (глава 12), відступ від загальних правил (глава 13), інші положення (глава 14), прикінцеві положення (глава 15).

Отже, в країнах ЕС з 2007 р. діє єдина система стягнення ПДВ Більш докладно особливості такого порядку прослідкуємо на прикладі Естонії.

Естонія

В цій країні застосують податок на додану вартість у формі податку з обороту. Оборот виникає при відчуженні товарів і наданні послуг у ході підприємництва; при доставці товарів без відчуження в іншу державу - член Європейського союзу для потреб здійснюваного там свого підприємництва; при використанні товарів або послуг для власних потреб. В країні не існує податкового кодексу, а незначна кількість податків справляється на підставі окремих законів, у тому числі і з податку з обороту [157; 185].

Оборот з ПДВ ділиться на оподатковуваний і неоподатковуваний оборот. Ставки оподаткованого обороту - 0 %, 9 % і 20 % залежно від видів діяльності.

Об'єкт податку з обороту.

Податком з обороту обкладається: оборот (за винятком неоподатковуваного обороту), місцем виникнення якого є Естонія; неоподатковуваний оборот, який відповідно до приведеної в законі можливості є оподатковуваним; імпорт товарів в Естонію (за винятком неоподатковуваного імпорту); надання послуг, місцем виникнення обороту яких не є Естонія (за винятком неоподатковуваного обороту); придбання товарів всередині Європейського співтовариства (далі - Співтовариство), за винятком неоподатковуваного придбання товарів всередині Співтовариства. Крім того, об'єктом оподаткування є використання товарів чи послуг для власних потреб самим податкозобов'язаним наприклад, його працівниками або членом керівного або контрольного органу, або в інших цілях, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Суб'єктами податку з обороту є:

o зобов'язаний по податку з обороту - це особа, яка має номер зобов'язаного з податку з обороту;

o зобов'язаний по податку з обороту з обмеженим обов'язком щодо його сплати;

o боржник за змістом Митного кодексу Співтовариства;

o особа, яка не зареєстрована як податкозобов'язаний з угод, за якими вона надала рахунки із зазначенням суми податку з обороту;

o особа, яка придбаває в іншій державі - члені Співтовариства нові транспорті засоби;

o особа, яка придбаває підакцизні товари в іншій державі - члені Співтовариства (за винятком фізичної особи, яка набуває підакцизні товари для особистих потреб).

Період оподаткування.

Періодом оподаткування є календарний місяць. Декларація про обіг (форма НУГО) подається до 20 числа місяця, наступного за періодом оподаткування.

При визначенні часу виникнення обороту виходять з принципу більш раннього моменту, тобто оборот вважається зафіксованим у той день, коли першою була здійснена одна з наступних операцій: або відправлення товарів покупцю, або надання послуг, або надходження часткової або повної оплати за товари чи послуги. Отже, в Естонії, як і в ЕС в цілому застосовується правило першої події. Винятком є оборот товарів (послуг) у середині ЕС, де часом виникнення обороту вважається дата видачі рахунку за товари або 15 число місяця, наступного за відправкою товарів.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 180; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ