Хвилинка спостережень. Гра «Художник»
- Художник дещо забув намалювати тваринам, тож давайте виправимо помилки (Робота у парах: домалювати хвости тваринам).
Фантастичні перевтілення
— Діти, зараз ви побуваєте в ролі тварин, відповідатимете їхніми голосами.
Вранці, тільки сонце встало,
Півник будить всіх до справи...(Ку-ку-рі-ку.)
Всі прокинулися вмить.
Коник у хліву іржить... (І-го-го.)
І корова не мовчить...(Му-у.)
Цуцик весело до кішки промовляє...(Гав-гав-гав.)
Івона йому ласкаво так муркоче...(Няв-няв-няв.)
Гуска голосно ґелґоче...(Га-га-га.)
Квочка до курчаток квоче...(Куд-ку-да.)
Пустотливе ягнятко набридає...(Бе-е-е.)
І грайливе козенятко теж гукає...(Ме-е-е.)
А у лісі вовк-розбійник завиває...(У-у-у.)
І ворона-каркарона не змовкає...(Кар-кар.)
— Чиї голоси ви подавали?
VІ. Підсумок уроку.
Стадія системної рефлексії.
— Закінчіть речення: «Найцікавішим було для мене те...»
— Чи задоволені ви своєю діяльністю на уроці?
— Що показує барометр настрою?
VIIІ. Закріплення. Екологічне виховання.
— А наостанок засадимо наш ліс, запустимо в нього звірів, птахів, комах і зробимо все для того, щоб ці тварини ніколи не зникли, щоб вони завжди радували нас своїм співом, чарували своєю красою, дивували своєю могутністю.
(У кожної дитини на парті малюнок із зображенням тваринки, дерева. Діти виходять до дошки і оформляють панно, прикріпляючи дерева, заселяючи ліс тваринами, птахами, комахами, коментуючи до якої групи вони належать і чому).
|
|
|
- А про те, як потрібно ставитись до природи, ми розкажемо словами віршів.
(Кожен учень стає біля дошки і розказує вірш про природу).
Он повзе мурашка, ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку, не топчи травичку!
В зелені діброва, в китицях калина.
Глянь, яка чудова наша Україна!
Журавлі над лугом линуть рівним клином.
Будь природі другом, будь природі сином,
Знай-бо, — це не мода, це життя потреба.
Нас віта природа чистим синім небом.
Йтиму садом, полем, а чи лугом,
Буду я природі вірним другом.
Побажаю дереву і пташці,
Щоб віки жили в мирі й щасті
Метелика ловити я не хочу:
Він квітка неба, хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу!
І не стеблинку, гілку чи травинку,
Я не ображу: це — страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе трімка живинка,
Що світиться довірою до всіх.
Наш дивний світ – такий як казка...
Он в небі хмаронька пливе,
Тож бережи його, будь ласка,
Все в ньому ніжне і живе.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 916; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!