Хвилинка спостережень. Гра «Художник»



- Художник дещо забув намалювати тваринам, тож давайте виправимо помилки (Робота у парах: домалювати хвости тваринам).

Фантастичні перевтілення

— Діти, зараз ви побуваєте в ролі тварин, відповідати­мете їхніми голосами.

Вранці, тільки сонце встало,

Півник будить всіх до справи...(Ку-ку-рі-ку.)

Всі прокинулися вмить.

Коник у хліву іржить... (І-го-го.)

І корова не мовчить...(Му-у.)

Цуцик весело до кішки промовляє...(Гав-гав-гав.)

Івона йому ласкаво так муркоче...(Няв-няв-няв.)

Гуска голосно ґелґоче...(Га-га-га.)

Квочка до курчаток квоче...(Куд-ку-да.)

Пустотливе ягнятко набридає...(Бе-е-е.)

І грайливе козенятко теж гукає...(Ме-е-е.)

А у лісі вовк-розбійник завиває...(У-у-у.)

І ворона-каркарона не змовкає...(Кар-кар.)

— Чиї голоси ви подавали?

VІ. Підсумок уроку.

Стадія системної рефлексії.

— Закінчіть речення: «Найцікавішим було для мене те...»

— Чи задоволені ви своєю діяльністю на уроці?

— Що показує барометр настрою?

VIIІ. Закріплення. Екологічне виховання.

— А наостанок засадимо наш ліс, запустимо в нього звірів, пта­хів, комах і зробимо все для того, щоб ці тварини ніколи не зни­кли, щоб вони завжди радували нас своїм співом, чарували сво­єю красою, дивували своєю мо­гутністю.

(У кожної дитини на парті малю­нок із зображенням тваринки, дере­ва. Діти виходять до дошки і оформ­ляють панно, прикріпляючи дерева, заселяючи ліс тваринами, птахами, комахами, коментуючи до якої групи вони належать і чому).


- А про те, як потрібно ставитись до природи, ми розкажемо словами віршів.

(Кожен учень стає біля дошки і розказує вірш про природу).

 

Он повзе мурашка, ось хлюпоче річка.

Не зривай ромашку, не топчи травичку!

В зелені діброва, в китицях калина.

Глянь, яка чудова наша Україна!

 

Журавлі над лугом линуть рівним клином.

Будь природі другом, будь природі сином,

Знай-бо, — це не мода, це життя потреба.

Нас віта природа чистим синім небом.

 

Йтиму садом, полем, а чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Побажаю дереву і пташці,

Щоб віки жили в мирі й щасті

Метелика ловити я не хочу:

Він квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

 

І квітку лісову не стану рвати,

її додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І  не попити ранками росу!

 

І не стеблинку, гілку чи травинку,

Я не ображу: це — страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе трімка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

 

Наш дивний світ – такий як казка...

Он в небі хмаронька пливе,

Тож бережи його, будь ласка,

Все в ньому ніжне і живе.

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 344; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ