Міжнародні підходи щодо соціального захисту і соціальної роботи.
Сьогодні проблема упровадження міжнародних стандартів набула для України практичного значення. Передусім це зумовлено підготовкою проекту нового Трудового кодексу України, який має відповідати загальновизнаним міжнародним співтовариством правам і принципам у сфері праці, зокрема конвенціям і рекомендаціям МОП. Окрім того, ратифікація Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод та визнання Україною на своїй території юрисдикції Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції*299, висунуло нагальну проблему забезпечення безпосереднього застосування Конвенції судами загальної юрисдикції, іншими суб’єктами в державі. Упровадження європейських міжнародних стандартів вимагає й нова міжнародна ситуація, пов’язана з розширенням Європейського Союзу. 1 травня 2004 р. 10 країн вступило до ЄС. На кордонах України утворилося велике європейське інтеграційне угруповання, протяжність якого становить 1400 км, з єдиними економічними і законодавчими нормами і процедурами. Незважаючи на певні труднощі щодо вступу України до ЄС і на віддалення у часі цієї події, курс на європейську інтеграцію залишається для України незмінним, отже, необхідна цілеспрямована праця щодо поступового упровадження в державі європейських стандартів, передусім в економічній і соціальній сферах.
Законодавчу, нормативно-правову основу соціальної роботи в Україні, як і в інших країнах світу, визначають правові документи, які умовно згруповані у п'ять груп відповідно до суб'єктів їх видання:
|
|
|
1) регламентуючі, дорадчі документи світового співтовариства (акти, декларації, пакти, конвенції, рекомендації, резолюції ООН, ВООЗ, МОП, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ін);
2) внутрішньодержавні юридичні акти (Конституція, закони, укази, розпорядження Президента України, постанови уряду України, накази, рішення колегій та інструкції Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров'я, Державного комітету у справах сім'ї та молоді та ін.);
3) документи суб'єктів України, які забезпечують реалізацію законів на своїй території, виконання регіональних законоположень, виконання республіканських (Автономна Республіка Крим) нормативних законоположень з правом законодавчої ініціативи;
4) документи муніципальних утворень (міські і сільські райони, мікрорайони (трудові колективи);
5) рішення, накази, розпорядження безпосередньо закладів та організацій.
Законодавчу базу соціальної роботи в Україні становлять такі міжнародні документи, як Загальна декларація прав людини (ООН, 10 грудня 1948 p.), Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (Нью-Йорк, 19 грудня 1966 p.).
|
|
|
У Загальній декларації прав людини (ст. 22) наголошується, що "кожен як член суспільства має право на соціальне забезпечення, а також на здійснення економічних, соціальних і культурних прав, необхідних для його гідності й вільного розвитку його особистості, за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до організації і
ресурсів кожної держави". У Загальній декларації прав людини зазначається, що кожен має право на працю, вільний вибір виду зайнятості, відпочинок і дозвілля, включаючи розумне обмеження робочої години; на життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров'я і добробуту свого народу і своєї сім'ї, та інші права і свободи.
У Міжнародному пакті про цивільні і політичні права зазначається, що "держави, які беруть участь у пакті, беруть до уваги, що відповідно до принципів, проголошених Статутом Організації Об'єднаних Націй, визнання гідності, властивої усім членам людської спільноти, і рівних і невід'ємних прав їх є основою волі, справедливості і загального світу".
|
|
|
Особлива увага у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права приділяється гарантії права на працю, соціальне забезпечення, охорону дітей і жінок, захист від бідності і голоду. У ст. 6 зазначається: "Заходи, що повинні бути вжиті державами, що беруть участь у цьому Пакті, з метою повного здійснення цього права (на працю), включають програми технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення неухильного економічного, соціального і культурного розвитку і повної виробничої зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні й економічні свободи людини".
Висновок
Отже, законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з Закону України „Про соціальні послуги”, інших нормативно-правових актів у сфері соціального захисту та міжнародних договорів України.
Дія Закону України „Про соціальні послуги” поширюється на всіх суб'єктів надання соціальних послуг особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Повний перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідним центральним органом виконавчої влади.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів, що надають соціальні послуги, незалежно від форми власності, визначається законодавством України.
Соціальні послуги, які надаються на безоплатній основі згідно державних гарантій, включаються до планів державного соціального замовлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Надання соціальних послуг за бюджетні кошти на замовлення органів влади відбувається на підставі договору між відповідним розпорядником бюджетних коштів та суб’єктом, який надає соціальні послуги. У договорі визначається обов’язковий зміст, обсяг, порядок та умови надання послуг, порядок контролю та обсяг фінансування соціальних послуг.
Механізм моніторингу та оцінки дотримання стандартів соціальних послуг суб’єктами, які надають соціальні послуги, розробляється і затверджується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
|
|
|
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про соціальні послуги» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст. 358.
2. Маркетинг: бакалаврський курс: Навчальний посібник / За загальною редакцією д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. — 976 с.
3. Окландер М. А. Проблеми формування маркетингової стратегії. країни. — К., Наук. думка, 2002. — 168 с.
4. Ткаченко Л. В. Маркетинг послуг: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 192 с.
5. Конституція України – прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
6. Закон України "Про межу малозабезпеченості // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №42.
7. Андрійчук А. П. Соціальний захист громадян та його законодавче забезпечення// Соціальний захист. - 2003. - № 3
8. Сташків Б. І. Загальність і доступність соціального забезпечення// Соціальний захист. - 1997. - №5
9. Щодо реформування системи соціального захисту населення // Огляд преси. Соціальний захист. – 1999р. - №2.
10. Юрлова Н. М., Смоленська В. П. Пенсійне забезпечення - важливий елемент соціальної політики (Досвід країн Європейського Союзу)// Соціальний захист. - 2002. - №5
11. Яценко В. Пенсійна реформа зачіпає кожного // Соціальний захист. – 2003 р. - №4.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 684; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!