Формулювання висновків дипломної роботи.

Структура дипломної роботи

Та рекомендований обсяг її елементів

Дипломна робота має стандартизовану структуру: складається з титульного аркуша, змісту, переліку умовних позначень (у разі потреби), вступу, основної частини, що поділяється на кілька розділів (два-три розділи), поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, а також додатків, якщо вони зумовлені науковою потребою.

Структурні елементи дипломної роботи мають такі рекомендовані обсяги:

1. Титульний аркуш – 1 сторінка.

2. Зміст – 1–2 сторінки.

3. Перелік умовних скорочень (за потреби).

4. Вступ 7–8 сторінок.

5. Основна частина – 90–100 сторінок.

6. Висновки – 3–4 сторінки (10 % від обсягу основної чпстини).

7. Список використаних джерел (список літератури має нараховувати не менш як 70 позицій).

8. Додатки (за потреби. Їх кількість зумовлена логікою дослідження).

 

 

Вимоги до написання тексту дипломної роботи

 

У вступі слід обґрунтувати актуальність досліджуваної проблеми, визначити мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, охарактеризувати методи дослідження, сформулювати новизну дослідження і практичне значення роботи, вказати апробацію і кількісать публікацій, подати загальну характеристику роботи (структуру роботи).

Необхідність і своєчасність вивчення й розв’язання виділених дослідником суперечностей визначає актуальність проблеми дослідження. Тому структура вступу починається з актуальності, у якій стисло з’ясовують ситуацію наукового розуміння та інтерпретації окресленого в дипломній роботі явища, переконливо обґрунтовують доцільність його вивчення в межах конкретної галузі знань та в контексті вітчизняних і зарубіжних фахових наукових розвідок, а отже, можна вдатися до їх лаконічного реферування та оцінки, зіставлення, виявлення глибини проникнення в суть справи тощо.

Обґрунтування актуальності передбачає відповідь на запитання: чому цю проблему потрібно розв’язувати саме в цей час?

Іншими словами, пишучи актуальність, студент повинен дотримуватися формули хто – про що – де – коли писав, пам’ятаючи при цьому про хронологічно-предметний принцип опису. В актуальності обґрунтовуємо доцільність обраної теми, що, зрештою, й визначає стратегію наукового дослідження. Наприклад, у вступі дипломноїроботи «Електронний документ у системі дистанційної освіти»:

Актуальність теми зумовлена тим, що в наш час в організації дистанційного навчання загалом використовують електронні версії джерел для викладу матеріалу на відстані. Популярність електронних варіантів друкованих матеріалів постійно зростає, оскільки вони набагато зручніші у використанні, у них можна швидше знайти потрібну інформацію.

Формулювання мети і завдань дослідження. Наступним елементом вступу є мета і завдання дослідження.

Мета дослідження – це узагальнення того, що очікується досягнути під час роботи. Отже, мета передбачає відповідь на запитання: що бажає одержати дослідник і яким повинен бути цей результат? При цьому із формулювання мети повинно бути зрозумілим:

- що досліджується;

- для чого досліджується (суспільне значення);

- яким шляхом досягається результат.

Завдання дослідження випливають з аналізу рівня розробленості (вивчення) об’єкта під кутом зору поставленої мети і є тим мінімумом запитань, відповіді на які необхідні для досягнення мети.

У своїй сукупності завдання повинні дати уявлення, що слід зробити для розв’язування поставленої проблеми. Вони мають бути виразно сформульованими, відображати послідовність наукового осягнення проблеми від ознайомлення з нею та вивчення її до розкриття й узагальненого осмислення. Отже, завдання дослідження виступають як часткові, порівняно самостійні цілі стосовно до загальної мети в конкретних умовах перевірки висловленого припущення (гіпотези).

Кількість завдань дослідження має бути мінімальною за ознакою їх необхідності й достатності в межах конкретної пошукової роботи (здебільшого це 4–5 завдань).

Мета і завдання дипломної роботи випливають з теми, у них відображаються, деталізуються об’єкт і предмет дослідження.

Мета має бути чітко сформульована, фіксувати в собі істотні ознаки дипломної роботи, але при цьому слід уникати фраз на кшталт «дослідження питання», «вивчення», «дослідження деяких шляхів» тощо, які стосуються засобів її досягнення, а не сутності. Починати формулювання і мети, і завдання потрібно з дієслова у формі інфінітива. Наприклад, з теми «Часткові закони документології» мету і завдання дипломної роботи варто сформулювати так:

Мета роботи – проаналізувати часткові закони документології.

Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:

- подати поняття закону документології в теоретичному аспекті;

- виявити принципи формування часткових законів документології;

- узагальнити знання про принципи виділення й основні ознаки часткових законів документології;

- виділити види часткових законів документології;

- визначити механізми дії часткових законів документології.

 а теми «Електронний документ у системі дистанційної освіти» – так:

Мета роботи – узагальнити відомості про систему дистанційної освіти в Україні та з'ясувати роль електронних документів у цій системі.

Досягнення поставленої мети вимагає розв’язання конкретних завдань:

1) охарактеризувати стан дистанційної освіти в Україні;

2) уточнити технологічні проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні;

3) узагальнити спостереження над функціонування електронних документів у системі дистанційної освіти.

Визначення об’єкта, предмета і методів дослідження. Об’єктом наукового дослідження виступає те, що досліджується, предметом – те, що у цьому об’єкті набуває наукового пояснення.

Визначити об’єкт, означає дати відповідь на запитання: що розглядається у дослідженні?

Предмет дослідження – це той бік, аспект чи погляд, з якого дослідник пізнає цілісний об’єкт, виділяючи при цьому головні, найбільш істотні (на думку дослідника) його ознаки. В одному об’єкті, залежно від поставленої мети, можна виділити кілька предметів дослідження. Отже, щоб визначити предмет дипломної роботи, потрібно дати відповідь на питання що саме досліджуємо, вивчаємо про об’єкт?, які аспекти об’єкта нас цікавлять? Предмет конкретизується в меті та завданнях дослідження, які виступають безпосередніми характеристиками наукової діяльності пошукувача. Наприклад, у темі «Часткові закони документології» мету, об’єкт і предмет роботи визначаємо так:

Об’єктом дослідження є часткові закони документології.

Предметом – основні принципи виділення і формування цих законів, їх функціонування та застосування.

а з теми „Електронний документ у системі дистанційної освіти” – так:

Об’єктом дослідження є електронний документ у системі дистанційної освіти.

Предметом дослідження є види, типи електронних документів, особливості їх функціонування в системі дистанційної освіти.

Особливого значення надають методамдослідження як ефективному інструментарію. Вони сприяють досягненню мети кдипломної роботи. Методи документознавчих досліджень поділяють на загальнонаукові (аналіз/синтез; індукція/дедукція; порівняльний аналіз; описання та вимірювання; історичний і логічний та їхні підвиди) й спеціальні, які притаманні лише наукам докуметно-комунікаційного циклу, наприклад:

- метод визначення інформативності документа;

- метод контент-аналізу;

- метод дослідження документних потоків;

- метод датування документної атрибуції;

- методи математичних або кількісних досліджень об’єктів;

- статистичний метод;

- методи історичного дослідження (історично-порівняльний; історично-класифікаційний; герменевтичний; діахронний аналіз; історико-генетичний; шрифтологічний; виявлення почерків);

- джерелознавчі методи (виявлення і добір джерел; спонукання мотивів створення джерел; класифікація джерел).

Студент обирає ті методи дослідження, які є оптимальними для вирішення сформульованих завдань, а отже, й для досягнення поставленої мети.

У такій структурній частині, як Методи дослідження, студент повинен описати, які саме аспекти дослідження і якими методами вивчалися, де який метод використано.

Після структурного елемента «Методи дослідженння» подаємо такі елементи, як «Наукова новизна», «Практичне значення», «Апробація результатів дослідження», «Публікації».

Завершуємо ВСТУП таким структурним елементом, як Структура роботи. Цей елемент має типізовану, стандартизовану форму:

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох/трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Список використаних джерел становить/нараховує __ найменувань/позицій. Обсяг основного тексту – __ сторінок, повний обсяг роботи – ___ сторінок.

Якщо дипломна робота містить перелік умовних позначень, скорочень, то цей елемент розміщуємо перед вступом.

Вимоги до написання основної частини дипломної роботи. В основній частині, поділеній на окремі розділи, викладають зміст теми дослідження. Основна частина роботи складається з розділів, параграфів (підрозділів), пунктів, підпунктів. Розділи (але це не стосується підрозділів!) починають писати тільки з нової сторінки.

У кожному розділі повинна бути завершеність змісту, основна, провідна ідея, а також тези, підтверджені фактами, думками різних авторів, результатами анкетування, експерименту, аналітичних даних практичного досвіду тощо. Думки мають бути пов’язані між собою логічно. Кожний висновок повинен логічно підкріпляти попередній, один доказ випливати з іншого, інакше текст втратить свою єдність.

Покликання в тексті подають у квадратних дужках [ ]. Покликання на джерело та сторінку (крім випадків, коли покликаються на все джерело).

Наприклад:

1.На думку І. Баренбаума, процес писемного фіксування інформації відбувався одночасно у двох напрямах: з одного боку, людство намагалося досягти чіткої структури писемної організації, а з другого шукало носіїв для письма, матеріально-конструктивні якості яких давали б змогу наносити, зберігати і передавати писемну інформацію у просторі та часі [4, с. 36–37] (у цитаті немає лапок, оскільки автор дипломної роботи перефразував, переказав висловлювання І. Баренбаума).

2. І. Гельб зазначає, що „письмо виникло в епоху, коли в людей з’явилася потреба передати інформацію віддаленим членам роду чи іншим племенам або щось увіковічнити, тобто в період уже складніших суспільних відносин” [8, c. 28] (лапки використано, оскільки цитата тут дослівна).

 3. Серед провідних дослідників проблеми зародження і розвитку письма потрібно назвати І. Баренбаума, А. Ваймана, І. Гельба, В. Істріна, С. Крамера , С. Кулешова, Ч. Лоукотка, П. Попова, М. Різника, О. Сидорова та інших [3; 4; 8; 13; 14; 15;18; 20; 22; 23].

4. Дистанційному навчанню та застосуванню в ньому електронних документів присвячено роботи таких науковців, як І. Б. Глазиріна [2], М. П. Карпенко [9], Г. О. Козлакова [10], В. І. Овсяннікова [14], М. Б. Проценко [20], М. М. Соболєва [21] та багатьох інших.

Ініціали і прізвища згадуваних у тексті роботи осіб дозволяється розміщувати в довільній позиції, але однотипно у всій роботі: Глазиріна І. Б. або І. Б. Глазиріна, Глазиріна І. чи І. Глазиріна.

Цитуючи, слід пам’ятати, що увесь текст цитати береться в лапки і наводиться в тій самій граматичній формі, у якій його подано у джерелі, навіть зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяють лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку.

Цитату потрібно наводити в повному обсязі, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручування думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв пропущений знак, то він зберігається. Наприклад:

Документаційний процес або „документація” (у першому значенні за стандартом) розуміється тут як „тривале і систематичне збирання і обробка записаної інформації з метою її накопичення, пошуку, використання або передавання” [2, с. 10].

Очевидно, щоб підкреслити цей факт, у новій редакції цього стандарту ISO 5127:2001 „Інформація та документація. Словник” дається майже те саме визначення документа, тільки з уточненнями: „записана інформація чи матеріальний об’єкт...” [2, с. 12].

„Інформаційно-документаційна система” характеризується Є. О. Плешкевичем як „штучно створена складна система соціальної інформації, ...і де основним комунікаційним каналом є документний канал” [29, с. 245].

Г. М. Швецова-Водка ставить таке питання: „Який обсяг поняття „документ” мав на увазі автор цього визначення?” [116, с. 71].

У кінці цитати потрібно спочатку поставити («закрити») лапки, зробити проміжок (пропуск), а потім у квадратних дужках зазначити покликання на джерело, і вже в останню чергу поставити (без проміжків, пропусків) за дужками крапку чи інший розділовий знак.

Кожна цитата обов’язково повинна супроводжуватися покликанням на джерело.

У непрямому цитуванні (переказуванні, перефразуванні) потрібно бути уважним, коректним, точним, передаючи думки автора джерела.

Виявити своє ставлення до окремих думок або слів з цитованого тексту можна, якщо після цитування поставити знак оклику або знак запитання в круглих дужках. Наприклад:

У 2000 р. С. Г. Кулешов уже змінив свою позицію щодо поняття «запис інформації» (!) у визначенні документа [28, с. 19].

Якщо студент, наводячи цитату, маркує в ній деякі слова, то потрібно зробити спеціальне застереження, яке пояснює це маркування. Варіанти таких застережень: (курсив наш. – С.Л.), (підкреслення моє. – С. Л.), де С. Л. – перші літери імені та прізвища автора дипломної роботи.

Перша цифра в квадратних дужках [ ] відповідає порядковому номерові джерела в списку використаних джерел, а друга – порядковому номеру сторінки, з якої взято цитату:

Електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа [18; с. 275].

Відповідний опис у списку літератури:

18. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України, 31 січня 2004 р. // Відомості Верх. Ради України. – 2004. – № 36. – С. 275–278.

Покликання на ілюстрації, таблиці рекомендовано подавати в такій формі – рис. 3. 2, див. табл. 1.2.

Наприкінці кожного з розділів стисло формулюють узагальнені підсумки наукових та практичних спостережень. Для оформлення висновків до розділу слід від основного тексту відступити на два рядки і розпочати узагальнювальну думку вставним словом отже. Обсяг цих висновків до розділу становить п’ять – десять речень.

Наприклад, висновки до розділу «Інформаційні технології в системі інноваційної діяльності бібліотеки»:

Отже, на сучасному етапі саме інформаційні технології стають пріоритетом інноваційного розвитку бібліотеки як соціальної організації. Основною технологією інформаційного обслуговування користувачів електронного каталогу та електронних фондів є онлайновий доступ до бібліотечних ресурсів НБУВ. Основними особливостями інноваційної стратегічної діяльності бібліотеки визначено спрямованість такого виду діяльності на оновлення та вдосконалення технології і матеріально-технічного забезпечення; створення та освоєння нових видів інформаційних продуктів; удосконалення форм і методів організації всіх напрямів бібліотечно-інформаційної діяльності; підвищення рівня науково-дослідної та науково-методичної діяльності; зростання ефективності використання трудових ресурсів, цілеспрямовану підготовку та перепідготовку кадрів. Досвід НБУВ з формування інформаційних ресурсів наукової електронної бібліотеки України засвідчив, що вирішення форматних, лінгвістичних, технологічних, програмно-технічних і телекомунікаційних питань не викликає особливих труднощів і потребує, в основному, відповідного фінансування.

Формулювання висновків дипломної роботи.

Висновки вміщують безпосередньо після викладу тексту основної частини. Оскільки це окремий структурний елемент дипломної роботи, то його написання починають з нової сторінки.

У висновку підсумовують важливі результати проведеного дослідження, зясовують їх відповідність порушеній меті й завданням. У них подано синтез «наскрізних» висновків за розділами, оцінку повноти вирішення поставлених завдань.

Наприклад:

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети і поставлених завдань у роботі було з’ясовано та проаналізовано: 1) історію становлення дистанційної освіти; 2) проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні; 3) переваги, можливості та перспективи дистанційної освіти; 4) поняття електронного документа; 5) роль електронних посібників і бібліотек у дистанційному навчанні; 6) класифікацію основного виду електронного документа ― електронного посібника.

Визначено роль бібліотеки в епоху електронних видань, її розвиток та вдосконалення відповідно до запитів електронних книг. Доведено, що із появою електронних документів виникла проблема захисту інформації, яка міститься в них, саме тому для захисту авторських прав був розроблений електронний цифровий підпис.

Значення електронного документа у розвитку дистанційної освіти постійно зростає у всьому світі.

Визначено дефініцію «електронний документ» та його використання в Державних стандартах України, в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 1 січня 2004 року. Розвиток інформаційних технологій та подальше розширення сфер використання електронних документів є об’єктивним процесом, який вимагає нормативного оформлення. Окрім того, вітчизняні та зарубіжні дослідники давали власне трактування «документа». Вважаємо, що найбільш вдале формулювання цього поняття дає Н. М. Кушнаренко, «електронний документ» – це машиноорієнтований, машиночитаний документ на машиночитаному носії, документ-машинограма, документ на екрані дисплея.

Зазначено напрями здійснення дистанційної освіти та висвітлено переваги і недоліки такого виду освіти. Зокрема з’ясовано, що дистанційна освіта зручна тим, що дозволяє: навчатися відповідно до свого темпу, особистісних особливостей та освітніх потреб; не обмежувати себе у виборі навчального закладу та освітніх можливостей, попри своє місцеперебування; використовувати під час процесу навчання сучасні технології, тобто, паралельно засвоювати навички, які згодом знадобляться під час роботи; самостійно планувати час та розклад занять, а також перелік предметів, що вивчаються; навчатися в комфортній обстановці, створюючи для себе сприятливу атмосферу.

До недоліків віднесено: відсутність особистісного спілкування між викладачем та студентом (відбувається менш ефективна, безособистісна передача знань); необхідність наявності в студента сильної особистісної мотивації, вміння навчатися самостійно, без постійної підтримки та стимулювання з боку викладача; відсутністьможливості негайного практичного застосування отриманих знань з наступним обговоренням виниклих питань з викладачем і роз'ясненням ситуації на конкретних прикладах; студенти не завжди можуть забезпечити себе достатнім технічним обладнанням – мати  комп'ютер та постійний вихід у Інтернет.

Незважаючи на недоліки, у дистанційному навчанні використовують все більше видів електронних документів, завдяки чому відбувається стрімкий розвиток такої освіти.

На жаль, на сьогодні роль електронного документа недооцінена. Сподіваємося, що освітяни змінять свою думку з цього приводу в позитивний бік, що у свою чергу підніме на новий рівень роботу освітніх закладів із дистанційною формою навчання.

Пишучи висноки, студенти припускаються типових помилок, наприклад: наводять цитати, вміщують речення з основної частини, вживають низку «пустих» (ті, які не інформативні в цьому тексті) слів тощо. Тож слід пам’ятати, що у висновках не може бути посилань. Висновки студент пише до тексту своєї дипломної роботи. У висновках слід показати, чи досягнуто поставленої мети, чи вирішено сформульовані завдання. Для цього потрібно уважно (вкотре) прочитати мету, завдання. Висновки ніби відповідь на завдання. Висновки не можуть містити слова отже, таким чином, фрази на основі викладеного вище можна зробити такі висновки, на нашу думку (або подібні фрази).

У дипломній роботі на підставі одержаних висновків можуть наводитись рекомендації. Рекомендації розміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. Текст рекомендації може поділятись на пункти.

У тексті дипломній роботи не слід вживати займенники першої особи однини і множини я, ми (я думаю/вважаю…, ми вважаємо), або вставні словосполучення на зразок на нашу думку. Краще: вважаємо, припускаємо тощо. У висновках доцільно вживати форми на -но, -то (визначено, досліджено, встановлено, узагальнено тощо), які не вказуючи на особу, акцентують на результативності.

 

Оформлення дипломної роботи

 

Дипломну роботу друкують за допомогою комп’ютера на аркушах білого паперу (з одного боку аркуша) формату А 4 (210 х 297). На сторінці розміщують від 28 до 30 рядків тексту з використанням чітких шрифтів текстового редактора Word – Times New Roman, кегль 14.

Усі сторінки дослідження потрібно наскрізно нумерувати. Першою сторінкою дипломної роботи є титульна, яку зараховують до загальної нумерації сторінок, але номер на ній не ставлять. На наступній сторінці, де надруковано зміст роботи, нумерацію починають з цифри „2”. Сторінки, крім титульної, нумеруються (без знака „№”) арабськими цифрами у правому верхньому куті. Кожна з них розрахована на такі розміри: лівий берег – 30 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм та нижній – 20 мм. Від верхнього колонтитула до основного поля тексту відстань 10 мм. Абзацний відступ – 1,25 (5 знаків).

Назви структурних елементів текстової частини, а також назви розділів зазвичай розташовують посередині рядка (вирівнювання по середині) та друкують великими літерами (товсто) без крапки в кінці, не підкреслюючи. Наприклад:

РОЗДІЛ 2

 ОСОБЛИВОСТІ ДОКУМЕНТІВ НА ПОЛІМЕРНІЙ ОСНОВІ

Назви підрозділів, пунктів і підпунктів тексту зазвичай друкують малими літерами (товсто), крім першої великої, без крапки в кінці, не підкреслюючи. Вирівнювання по ширині, абзацний відступ 5 знаків (1,25). Наприклад:

Голограма як вид документа

Перенесення слів у заголовках не допускається. Абревіатури в заголовках потрібно розшифрувати.

Відстань між назвою підрозділу (параграфа), пункту, підпункту і подальшим чи попереднім текстом повинна становити не менше, ніж два рядки. Відстань між назвою розділу та підрозділу має бути не меншою, ніж один рядок. Відстані між основами рядків назви мають бути такими ж, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву підрозділу (параграфа), пункту, підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розміщується тільки один рядок тексту.

Оформлення змісту і переліку умовних позначень/скорочень.Зміст зазвичай відкриває наукове дослідження. Текст змісту подають на новій сторінці з найменуваннями та номерами початкових сторінок переліку умовних позначень, вступу, усіх розділів і підрозділів, якщо такі є, висновків, списку використаних джерел, додатків. Слово ЗМІСТ пишуть зверху по центру сторінки і не маркують товсто. Арабськими цифрами позначають лише початкові сторінки великих структурних частин і підрозділів, назви яких також маркують товсто. Справа зазначають номери сторінок, з яких починається матеріал.

Для однотипного розміщення назв структурних частин дипломної роботи й номерів сторінок рекомендуємо оформити зміст табличкою, а потім, скориставшись форматом «Границы и заливки», надати лініям таблиці білого кольору й у такій спосіб сховати лінії. Зміст матиме презентабельний вигляд. Наприклад:

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………......................................................	3
ВСТУП…………………………………………………………………………………...	4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ……	6
1.1. Історія становлення дистанційної освіти…………………………………….	6
1.2. Проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні……………...……	9
1.3. Переваги, можливості та перспективи дистанційної освіти………...……...	12
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕлектроннОГО документА в системі дистанційної освіти………………………...	16
2.1. Специфікація поняття «електронний документ»………...............................	16
2.2. Роль електронних посібників і бібліотек у дистанційному навчанні…..….	18
2.3. Сучасні інформаційно-комп’ютерні технології дистанційної освіти….…..	22
Висновки……………………………………………………………………………..	25
Список літератури………………………………………………………………	28
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………….	30

Якщо робота містить додатки, то їх у змісті позначають лише одним словом ДОДАТКИ, не уточнюючи назви.

Усі прийняті в дипломній роботі позначення, скорочення, терміни пояснюють на наступній після змісту новій сторінці:

ДН	– дистанційне навчання;
ДО	– дистанційна освіта;
ЕБ	– електронна бібліотека;
ЕП	– електронний посібник;
ІЗДН	– Інститут заочного і дистанційного навчання;
ІКТ	– інформаційно-комп’ютерні технології;
КІЦПФ	– Київський інститут цивільного повітряного флоту;
НАУ	– Національний авіаційний університет;
ЦА	– цивільна авіація;
ЦЗДН	– центр заочного і дистанційного навчання;
ЦПФ	– Центральний повітряний флот.

Особливості оформлення додатків. Додатки – окрема частина дипломної роботи, яка містить допоміжний матеріал. Їх подають після висновків і списку використаних джерел.

Додатки можуть містити додаткові ілюстрації або таблиці; матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, ілюстративні документи, таблиці, схеми тощо), оскільки можуть змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження

Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами. Посередині рядка, відповідно великою і малою літерами, над заголовком пишеться: Додаток А, Додаток Б (крім літер Й, О, Ч, Ь) тощо.

Додатки можна подавати шрифтом текстового редактора Word – Times New Roman, кегль 8 – 12, одинарним міжрядковим інтервалом.

Палітурка.Дипломна робота повинні мати палітурку.

 

 

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 10122; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!