Моделі та методи прийняття рішень

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра Менеджменту

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Менеджмент професійної діяльності»

 

 

на тему: «Економічний аналіз»

 

Студентки 5  курсу ДІТ-А+К-13маг групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

Хітрих М.В.

(прізвище та ініціали)

 

Керівник доцент каф. Менеджменту,

 канд.екон.наук, доцент Дуднєва Ю.Е.

 

Національна шкала ___________________   

 

Кількість балів: _____Оцінка: ECTS ____

 

                                        Члени комісії      ____________________                                   

                                                                                                                                                                     (підпис)  (прізвище та ініціали)

                                                                                                     

___________________________

                                                                                                                                         (підпис)  (прізвище та ініціали)

                                                                                                                             

___________________________

                                                                                                                                               (підпис)   (прізвище та ініціали)

 

 

                                                                       

 

м. Харків – 2013 рік


Зміст

1 Вступ……………………………………………………………..

2 Управлінська ситуація №1……………………………………...

3 Управлінська ситуація №2………………………………………

4 Управлінська ситуація №3……………………………………….

5 Управлінська ситуація №4………………………………………

6 Управлінська ситуація №5……………………………………....

7 Управлінська ситуація №6………………………………………

8 Управлінська ситуація №7………………………………………

9 Управлінська ситуація №8……………………………………….

10 Управлінська ситуація №9……………………………………..

11 Висновок…………………………………………………………

Список літератури

Вступ.

 

Сутність і значення економічного аналізу

Поняття про економічний аналіз

Термін аналіз походить від грецького analyzis – "розділення", "розчленування". Поняття аналізу багатогранне. Залежно від мети, методів і прийомів проведення, галузі застосування, використаного інструментарію його розглядають з декількох боків:

1) розчленування об'єкта (подумки або насправді) на складові елементи;

2) всебічне розбирання, розглядання, наприклад творів мистецтва, процесів, рішень;

3) уточнення логічної форми (структури) міркування у формальній логіці;

4) як синонім наукового дослідження взагалі або метод вивчення об'єкта шляхом розгляду його окремих сторін, властивостей, складових;

5) визначення складу речовини.

Аналіз дає змогу пізнати окремі боки суспільного, господарського явища чи процесу, абстрактно мислити, однак він не дає можливості характеризувати явище в цілому, в єдності усіх його взаємопов'язаних складових. Підведення підсумків, формулювання висновків дослідження соціальних явищ, процесів, показників потребують проведення певних узагальнень. Виходячи з цього, вважається, що аналіз не віддільний від синтезу. Слід зазначити, що слово "синтез" дослівно з грецької synhesiz у перекладі означає "з'єднання". Тому під терміном синтез розуміють з'єднання (уявне чи реальне) розділених елементів об'єкта в єдине ціле (систему).

Наприклад, при проведенні аналізу основних засобів підприємства вивчають їх наявність, вартість, якісний стан, рух, рівень використання окремо за виробничими підрозділами (відділеннями, цехами, бригадами) та за групами цих засобів, які відображають їх активну і пасивну частини: будівлі, споруди, силові машини і механізми, обладнання, транспортні засоби, багаторічні насадження тощо). Водночас необхідно також узагальнити отримані результати аналізу за всіма основними засобами, за підприємством в цілому, використовуючи при цьому спосіб синтезу. Це дає змогу встановити співвідношення між окремими частинами, групами, видами основних засобів у загальному їх складі, зокрема між активною і пасивною частинами, виробничими і невиробничими, придатними і не придатними до експлуатації, виявити диспропорції, незбалансованість.

Перехід від конкретного аналізу до теоретичного синтезу здійснюється за допомогою індукції і дедукції. Індукція (лат. inductio – наведення) – це спосіб умовиводу від часткових фактів, положень до загальних висновків. Так, аналіз виробництва зерна у сільськогосподарському підприємстві можна здійснювати "знизу" і "до верху" способом індукції. Для цього необхідно дотримуватися логічної схеми наведеної на рис. 2.1.

Дедукція (лат. deductio – виведення), на відміну від індукції, – це спосіб міркувань від загальних положень до часткових висновків. Наприклад, вищеназваний аналіз виробництва зерна можна проводити і способом дедукції за зворотною схемою (рис. 2.2).

Отже, аналіз – це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, який ґрунтується на розчленовуванні цілого на складові і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Рис. 2.1. Аналіз за допомогою способу індукції

Рис. 2.2. Аналіз за допомогою способу дедукції

Є багато видів аналізу, залежно від того, в якій науці чи сфері діяльності його використовують: математичний, хімічний, технічний, фізичний, біологічний, екологічний, статистичний, економічний та ін. Так, математичний аналіз є частиною математики, яка займається дослідженням функцій, методами диференційних та інтегральних обчислень. За допомогою хімічного аналізу визначаються склад та структура речовин, їх пропорції, взаємозв'язок і взаємодія.

В економіці вивчення певного складного явища чи предмета за допомогою аналізу відбувається шляхом розподілу його на складові елементи для виявлення глибинних процесів зміни цих складових під впливом різних чинників, окреслення проблем, упущених можливостей та відпрацювання заходів щодо подальшого вирішення, покращання наявного стану. Так, щоб зрозуміти сутність прибутку необхідно знати, з яких джерел він формується, від чого залежить його розмір, які фактори впливають на це тощо.

Економічний аналіз як наука – це система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану господарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невикористаних резервів підвищення їх ефективності.

Економічний аналіз – самостійна багатогранна наука, яка має свою теорію, методологію, і розподіляється на низку напрямів: теорія економічного аналізу, аналіз господарської діяльності за об'єктами, видами економічної діяльності (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Основні напрями економічного аналізу

Отже, економічний аналіз, як і будь-яка наука, складається із двох взаємопов'язаних частин – теорії і практики. Теорія (грец. theoria – спостереження, дослідження) означає логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке включає систему керівних ідей у будь-якій галузі знань. Виходячи з цього, теорія економічного аналізу – це неодмінна складова економічного аналізу як науки, що становить сукупність узагальнених наукових положень (системи принципів, ідей), що узагальнюють практичний досвід і відображають закономірності економічних явищ і процесів в аналітичному аспекті.

Аналіз господарської діяльності – це економічний аналіз результатів діяльності підприємства, при якому комплексно оцінюється її відповідність поставленим меті і завданням. Такий аналіз є необхідним елементом управління. Він спрямований на виявлення величини і зміни у часі економічних показників, які характеризують виробництво, обіг, споживання продукції, товарів, послуг, ефективність використання ресурсів, якість вироблюваного продукту. В ході аналізу виявляються причини і можливі наслідки дії факторів, які спостерігаються і вивчаються.

Моделі та методи прийняття рішень

Прийняття рішень, як і обмін інформацією, є складовою будь-якої управлінської діяльності. Тому в необхідності прийняття рішень — складних і простих, важливих і другорядних — полягає суть процесу управління.

Що таке управлінське рішення? На це запитання у теорії та практиці менеджменту тепер немає однозначної відповіді. У науковій та навчальній літературі даються визначення різного ступеня повноти: від найкоротшого (рішення — це вибір альтернативи) до більш розгорнутого (управлінське рішення виступає як вольовий акт вибору мети, дій і способів щодо її досягнення, а також результат колективної думки).

Обидва ці визначення правильні. Однак для глибшого розуміння сутності процесу прийняття рішень доцільно використовувати точніше визначення.

Прийняття управлінського рішення — це спрямований на досягнення поставленої мети вольовий вплив суб'єкта управління на його об'єкт.

Управлінські рішення можна класифікувати за різними ознаками: за змістом, мірою складності, формою і т. ін. Приміром, з точки зору впливу на майбутнє фірми рішення поділяють на стратегічні і тактичні. Перші визначають основні шляхи розвитку фірми, другі — конкретні засоби просування по них.

Відповідно до часового періоду і залежно від конкретних термінів реалізації рішення бувають довгостроковими (більше п'яти років), середньостроковими (від одного до п'яти років) та короткостроковими (до одного року). Довгострокові рішення звичайно мають прогнозний характер, оскільки базуються на баченні майбутнього з урахуванням умов і потреб сьогодення, які не залишаються незмінними.

Середньострокові рішення відображаються у детальних планах і програмах, обов'язкових до виконання, згідно з якими здійснюються конкретні заходи їх реалізації.

Короткострокові рішення відображаються не тільки і не стільки у планах, скільки в усних та письмових наказах і розпорядженнях. Отже, чим більший строк, на який приймається рішення, тим імовірніша його реалізація, і навпаки.

Тео́рія і́гор — теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Оскільки сторони, що беруть участь в більшості конфліктів, зацікавлені в тому, щоб приховати від супротивника власні наміри, прийняття рішень в умовах конфлікту, зазвичай, відбувається в умовах невизначеності. Навпаки, фактор невизначеності можна інтерпретувати як противника суб'єкта, який приймає рішення (тим самим прийняття рішень в умовах невизначеності можна розуміти як прийняття рішень в умовах конфлікту). Зокрема, багато тверджень математичної статистикиприроднім чином формулюються як теоретико-ігрові

Модель управління запасами

Основне призначення функції управління запасами - забезпечення збалансованості між обслуговуванням споживачів та інвестиціями в товарно-матеріальні запаси. Там, де система управління запасами перебуває на низькому рівні, підприємство починає зазнавати збитків від поганого обслуговування через незадовільне накопичення важливих запасів і підвищені інвестиції, що зумовлене затриманням строку виконання замовлень. Відповідний рівень обслуговування може бути забезпечений за допомогою буферних запасів.

Лінíйне програмувáння (LP, англ. Linear Programming) — один з важливих розділів дослідження операцій, що зводиться до оптимізації лінійної цільової функції на множині, яка описується лінійними рівняннями і нерівностями. Лінійне програмування є окремими випадками математичногопрограмування. Одночасно воно — основа декількох методів вирішення задач цілочисельного інелінійного програмування. Багато властивостей задач лінійного програмування можна інтерпретувати також як властивості многогранників і таким чином геометрично формулювати і доводити їх. Термін «програмування» треба тут розуміти в значенні «планування». Він був запропонований в середині 1940-хроків Джорджем Данціґом, одним із засновників лінійного програмування, ще до того, як комп'ютерибули використані для вирішення лінійних задач оптимізації.

Імітаційне моделювання — це метод дослідження, заснований на тому, що система, яка вивчається, замінюється імітатором і з ним проводяться експерименти з метою отримання інформації про цю систему. Експериментування з імітатором називають імітацією (імітація — це збагнення суті явища, не вдаючись до експериментів на реальному об'єкті).


Управлінська ситуація 1.

 

Мета: формування варіанту вихідних даних для прийняття управлінських рішень.

У додатку 2 наведено перелік варіантів сітьового графіка виконання комплексу заходів, що далі будемо називати замовленням. Кожне з ребер сітьового графіка є відображенням одної з робіт (заходів, деталей, комплектів), а вузли сітки – моменти початку і закінчення відповідної роботи. Виконання робіт можливо починати, коли вже виконані всі роботи, що є вхідними до моменту її початку. По кожній роботі приведені біля відповідного ребра сітки час виконання, обсяг використаного ресурсу робочої сили. Час виконання задається в добах, обсяг ресурсу в людино-годинах.

Необхідно прийняти рішення про ступінь вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень на базі розрахунку величини сумарного пріоритету за формулою:

 

,

де  – величини часткових пріоритетів;

, i =

Часткові пріоритети розраховуються за наступними формулами:

; ;

; ;

; ; ,

де – час виконання замовлення в добах, що розраховується як сума часів виконання робіт, що відповідають критичної путі;

– число робіт, що входять до замовлення;

– загальний обсяг ресурсу в людино-годинах, що потрібен для виконання всього замовлення, і є сумою обсягів ресурсів всіх складових для замовлення робіт;

 – час в добах, що залишився до передачі замовлення замовнику (директивний час виконання замовлення).

Розрахунки необхідно провести для 4-х замовлень, які вказані у таблиці вихідних даних (стовпець 2 додатку 2) з урахуванням 5-ти пріоритетних правил (стовпець 3 додатку 2) і вагових коефіцієнтів (стовпець 4 додатку 2).

У стовпці 6 додатку 2 вказані варіанти моментів часу (в номерах діб даного місяця) виконання підготовчих робіт підрозділами підприємства, необхідних для виконання замовлення:

Т1 – час виконання робіт підрозділами технічної підготовки;

Т2 – час виконання робіт підрозділом матеріально-технічного забезпечення;

Т3 – час виконання робіт кадровим підрозділом;

Т4 – час виконання робіт фінансовим підрозділом.

Варіанти часів виконання робіт підрозділами підприємства про підготовці виконання замовлення

1. T1=5,               T2=13,  T3=15,  T4=5

2. T1=10,    T2=15,  T3=3,     T4=6

3. T1=2,               T2=7,     T3=15,  T4=7

4. T1=15,    T2=8,     T3=7,     T4=6

5. T1=7,               T2=15,  T3=6,     T4=5

На базі індивідуально завданого замовлення (стовпець 5 додатку 2) і переліку часів (стовпець 6 додатку 2) треба прийняти рішення о можливості виконання замовленняв директивний час (як і вище DIR =30, тобто замовлення повинне бути виконано до останньої доби місяця). Рішення має бути прийнятим на базі співвідношення раннього часу початку виконання замовлення TР, і пізнього часу виконання замовлення ТR, що обчислюються за формулами:

ТР=DIR-dz;

TR=max Ti,

i=

dz – час виконання замовлення, обчислюваний, як і в ситуації 1.

Якщо виконується співвідношення TR>TP, то сформулюйте рекомендації відповідним підрозділам підприємства, з вини котрих може бути зірвано директивний час завершення замовлення, з координації часів виконання робіт, з метою своєчасного виконання замовлення.

 


Рішення.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 709; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:




Мы поможем в написании ваших работ!