Цілі, види, інструменти та механізм проведення грошово-кредитної політики



Державне регулювання ринку грошей здійснює центральний банк за допомогою грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика впливає на обсяг і структуру виробництва, загальний рівень цін, інвестицій та зайнятості, на етап зовнішньоекономічної рівноваги, змінюючи пропозицію грошей в економіці. Проведення грошово-кредитної політики передбачає певний зв'язок між інструментами цієї політики та її цілями.

Цілі грошово-кредитної політики можна розділити на кінцеві (еко­номічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін, життєздатний платіжний баланс) та проміжні (процентна ставка, грошова маса, валютний курс).

Використання проміжних цілей дозволяє узгодити кінцеві цілі з інструментами грошово-кредитної політики. Конкретний вибір проміжного цільового орієнтиру визначається тим, наскільки стало він пов'язаний з кінцевими цілями грошово-кредитної політики у конкретній економічній ситуації.

Складність проведення грошово-кредитної політики зумовлена тим, що центральний банк не в змозі одночасно стабілізувати грошову масу та процентну ставку, якщо попит на гроші змінюється. Розглянемо модель грошового ринку в короткостроковому періоді. Згідно цієї моделі, нахил кривої пропозиції грошей залежить від варіантів грошово-кредитної політики.

Гнучка грошово - кредитна політика — політика центрального банку, за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні. Пропозиція грошей у моделі грошового ринку в цьому випадку характеризується горизонтальною кривою. За гнучкої грошово-кредитної політики підвищення попиту на гроші супроводжується зростанням пропозиції грошей. І навпаки, скорочення попиту на гроші веде до зменшення пропозиції грошей, оскільки центральний банк регулює пропозицію грошей таким чином, щоб підтримати номінальну процентну ставку на фіксованому рівні.

Жорстка грошово-кредитна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці. У моделі грошового ринку їй відповідає вертикальна крива пропозиції грошей. За жорсткої грошово-кредитної політики зростання попиту на гроші призводить до зростання процентної ставки, а зниження попиту на гроші спричиняє падіння процентної ставки, оскільки центральний банк підтримує пропозицію грошей на певному рівні.

Проміжному типові грошово-кредитної політики відповідає нахилена крива пропозиції грошей: при зміні попиту на гроші пропозиція грошей змінюється, але в обсязі, недостатньому для підтримки процентних ставок на фіксованому рівні. Тобто зростання попиту на гроші супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і ставки процента.


Центральний банк може змінювати (варіювати) нахил кривої пропозиції грошей за допомогою використання інструментів грошово-кредитної політики. Вибір варіантів грошово-кредитної політики залежить від причин зміни попиту на гроші. Якщо зростання попиту на гроші пов'язане насамперед з інфляційним зростанням цін, то найкращою буде жорстка грошово-кредитна політика, яка стримує зростання грошової маси. Якщо зміна попиту на гроші спричинена нестабільною швидкістю обігу грошей, то для стабілізації грошового ринку пропозиція грошей повинна змінюватися обернено до змін швидкості обігу грошей. У цьому випадку найкращий тип політики — гнучка грошово-кредитна політика.

Політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримувальної політики, або політики дорогих грошей. Стимулююча, або політика дешевих грошей — це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.

У довгостроковому періоді ефективність грошово-кредитної політики визначається її спроможністю забезпечити досягнення кінцевих цілей, і насамперед підтримувати стале економічне зростання при стабільних цінах і повній зайнятості в економіці. Але грошово-кредитна політика має значний зовнішній лаг — час від прийняття рішення до отримання результату від його здійснення, оскільки вплив її на розмір ВВП пов'язаний зі змінами процентної ставки та інвестиційної активності в економіці. Якщо під час проведення певної політики економічна ситуація зміниться на протилежну, то грошово-кредитні заходи можуть негативно вплинути на розвиток економічної системи. Щоб зробити грошово-кредитну політику послідовною та елімінувати її можливу невідповідність конкретному стану економіки, економісти пропонують дотримуватися певних правил грошово-кредитної політики. Ці правила ґрунтуються на визначених номінальних показниках: пропозиції грошей, номінальному ВВП, рівневі цін.

Прихильники монетаризму вважають, що грошово-кредитна політика мусить бути підпорядкована так званому монетарному правилу. Згідно з монетарним правилом, в економіці має підтримуватися постійність темпів зростання пропозиції грошей відповідно темпам зростання реального ВВП, оскільки коливання грошової маси — джерело найзначніших економічних потрясінь. Але монетарне правило не враховує, що грошово-кредитна політика, спрямована на підтримку сталого зростання грошової маси, малоефективна, коли швидкість обігу грошей мінлива або попит на гроші високочутливий до зміни процентної ставки.

Обмежити вплив змін швидкості обігу грошей на сукупний попит дозволяє грошово-кредитна політика, спрямована на постійний темп зростання номінального ВВП. Згідно з відповідним правилом, відхилення фактичних темпів зростання номінального ВВП від запланованого рівня коригується за допомогою зміни пропозиції грошей. Якщо фактичний темп зростання перевищує запланований, то здійснюється стримувальна грошово-кредитна політика, у зворотному випадку — проводиться стимулююча


політика. Основна проблема, що виникає при проведенні політики стабілізації темпів зростання номінального ВВП, — нестійкість темпів зростання природного рівня випуску.

Альтернативним правилом грошово-кредитної політики є підтримка стабільного рівня цін. Згідно з цим правилом, для стабілізації рівня цін використовується регулювання кількості грошей в обігу. Пропозиція грошей повинна зростати, коли рівень цін знижується, і навпаки, пропозиція грошей має зменшуватись, коли ціни починають підвищуватися. Але така політика супроводжується значним падінням реального випуску в економіці, якщо ціни зростають внаслідок шоків пропозиції.

Отже, хоча запропоновані правила дають змогу проводити послідовну грошово-економічну політику, жодне з них не є досконалим і пов'язане з певними видатками для розвитку економічної системи.

Пропозиція грошей регулюється центральним банком за допомогою інструментів прямого та непрямого впливу. До прямих інструментів грошово-кредитної політики належать: ліміти кредитування для окремих банків; пряме регулювання процентної ставки; ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям. До непрямих інструментів регулювання пропозиції грошей належать: операції на відкритому ринку цінних паперів; зміна облікової процентної ставки; зміни вимог до рівня обов'язкових резервів депозитних інститутів. Прямі інструменти грошово - кредитної політики традиційно використовуються в країнах, що розвиваються, інструменти непрямого регулювання застосовуються насамперед в індустріально розвинутих країнах.

Існує суттєва відмінність між інструментами прямого та непрямого регулювання. Інструменти прямого впливу є ефективними в короткостроковому плані, як засіб запобігання надмірній кредитній емісії. Використання їх пов'язане з видатками у сфері розподілу ресурсів: зменшенням конкуренції між банками, викривленням структури їхніх кредитних портфелів, зменшенням посередницької ролі банків в економічній системі тощо.

Ефективність застосування непрямих інструментів регулювання пов'язана з розвитком грошового ринку, їхнє використання дає можливість банкам вільно розподіляти кредити відповідно до ринкової ситуації. Існує також безпосередній взаємозв'язок між політикою управління державним боргом (зокрема характером фінансування дефіциту державного бюджету) і використанням інструментів непрямого грошово-кредитного регулювання. Проведення центральним банком операцій на відкритому ринку цінних паперів можливе лише за умови, що державний борг фінансується за рахунок емісії державних цінних паперів.

Проводячи грошово-кредитну політику, центральний банк не може здійснювати повного безпосереднього контролю над грошовою масою, оскільки вона містить депозити, які не є частиною балансу центрального банку. Непрямі інструменти грошово-кредитної політики коригують розмір


грошової маси, впливаючи або на грошову базу, або на грошовий мультиплікатор.

Операції на відкритому ринку — це купівля центральним банком державних цінних паперів на фінансових ринках та продаж їх комерційним банкам, фірмам та населенню, спрямовані на зміну розміру або структури резервів комерційних банків і, таким чином, на регулювання пропозиції гро­шей. Операції центрального банку на відкритому ринку прямо впливають на обсяг грошової бази, оскільки змінюють обсяг банківських резервів. Купівля цінних паперів збільшує пропозицію грошей за рахунок збільшення резервів комерційних банків. Додатково створені банківські резерви становлять основу подальшої кредитної мультиплікації грошей, а отже, визначають розширення грошової маси. Продаж цінних паперів вилучає ліквідні кошти з економіки. Якщо операції з купівлі або продажу цінних паперів здійснюються з небанківським сектором, то зміни в пропозиції грошей відбуваються безпосередньо, за рахунок зміни кількості депозитних грошей.

Центральний банк може проводити операції з цінними паперами як на первинному, так і на вторинному ринку. Операції на вторинному ринку проводяться у двох формах: угоди репо та угоди аутрайт. Операції у формі угоди репо - угоди про зворотний викуп цінних паперів — використовуються для поточного коригування змін у структурі банківських резервів і пропозиції грошей. Такі операції чинять лише тимчасовий вплив на розмір банківських резервів. Після завершення операції з цінними паперами обсяг банківських резервів встановлюється на попередньому рівні. Операції у формі угоди аутрайт — остаточної купівлі цінних паперів з негайною оплатою -спрямовані на остаточну зміну обсягу грошової маси в економіці. Пропозиція грошей змінюється на величину, що дорівнює добуткові грошового мультиплікатора і обсягу купівлі\продажу цінних паперів.

Операції на відкритому ринку бувають динамічними і захисними. Ди­намічні операції спрямовані на зміну банківських резервів з метою впливу на розвиток економічної системи. Захисні операції направлені на компенсацію небажаних змін у структурі банківських резервів, динаміці грошового мультиплікатора тощо.

Використання операцій на відкритому ринку цінних паперів має такі переваги порівняно з іншими інструментами грошово-кредитної політики:

• ініціатива з проведення операцій належить центральному
банкові;

• операції з цінними паперами забезпечують центральному,банкові
гнучкість щодо обсягів і часу його втручання у грошовий ринок;

• комерційні банки здійснюють угоди з цінними паперами
добровільно, їхній доход визначається ринковою кон'юнктурою.

Тому операції на відкритому ринку є основним інструментом грошово-кредитної політики.

Облікова процентна ставка — це ставка процента, під яку центральний банк кредитує комерційні банки. Ринок, на якому центральний банк надає позики комерційним банкам під оголошену облікову ставку, має


позицію грошей за рахунок зменшення грошового мультиплікатора і скоро­чення надлишкових резервів.

Завдяки багатосторонній дії, норма обов'язкових резервів є потужним засобом впливу на пропозицію грошей. Зміна резервних вимог безпосередньо впливає на структуру резервів комерційних банків. Але часта зміна норми обов'язкового резервування вимагає від комерційних банків підтримувати значний рівень надлишкових резервів, щоб мати змогу в будь-який момент виконати підвищені резервні вимоги. Існування значних надлишкових резервів не дає можливості центральному банкові ефективно застосовувати інструменти грошово-кредитного регулювання. Тому резервні вимоги не використовуються для поточного контролю за розміром грошової маси в економіці. Вони є інструментом довгострокової дії та застосовуються найрідше.

Канали, через які зміни в пропозиції грошей впливають на реальний сектор економіки, мають назву передатного механізму грошово-кредитної політики, або механізму грошової трансмісії.

В кеішсіаиськіи моделі механізм грошової трансмісії діє через прийняття підприємницьких рішень щодо інвестиційних витрат, а основною ланкою

Зростання пропозиції грошей (М) зменшує процентні ставки (г), знижуючи тим самим вартість капіталу і впливаючи таким чином на підвищення рівня інвестиційних видатків (І). Оскільки економіка не перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів, зростає реальний обсяг виробництва (У) при незмінних цінах. Схематично традиційний кейнсіанський передатний механізм виглядає таким чином:

Моиетаристський передатний механізм містить інші засоби впливу грошово-кредитної політики на зміну рівня економічно: активності. Згідно з цим підходом, зростанню пропозиції грошей (М) безпосередньо підвищує сукупний попит (AD) і таким чином впливає на зростання номінального обсягу виробництва (РУ). Оскільки економіка перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів (Y=Y*), зростання номінального обсягу виробництва відбувається за рахунок підвищення рівня цін (Р). Схематично монетаристський передатний механізм може бути відтворений таким чином:

Сучасне розуміння механізму грошової трансмісії містить широкий діапазон каналів впливу грошово-кредитної політики на економічну систему. Найважливіші з них: ефект процентних ставок, ефект валютного курсу, ефект багатства.

Ефект процентних ставок. Зміна процентних ставок впливає на всі планові компоненти витрат, як інвестиційні (планові інвестиції фірм, інвестиції в житлове будівництво), так і неінвестиційні (купівля в кредит споживчих товарів довготривалого користування, капітальні вкладення держави — державні закупки). Збільшення цих витрат призводить до


назву "дисконтне вікно". Специфіка кредитів, які надаються через "дисконтне вікно", полягає в тому, що вони, як правило, надаються комерційним банкам для рефінансування їхньої діяльності. Позики центрального банку відіграють захисну роль у короткостроковому плані — вони надаються передусім для підтримки обов'язкових резервів комерційних банків на необхідному рівні (так звані адаптаційні позики) та підтримки ліквідності комерційних банків в умовах банківської кризи (центральний банк є кредитором в останній інстанції).

При отриманні комерційними банками позикових резервів у
центральному банку зростають як зобов'язання комерційних банків, так. і
грошова база. Центральний банк контролює обсяг запозиченого капіталу,
отже, і грошову базу, через облікову процентну ставку. Зниження облікової
ставки стимулює комерційні банки частіше позичати у центрального банку,
збільшуючи банківські резерви і кредитний потенціал банківської системи.
Оскільки резервні вимоги на ці позики не поширюються, то всі нові резерви є
надлишковими. Підвищення облікової ставки стримує "дисконтні позики"
комерційних банків і, отже, сприяє скороченню пропозиції грошей в
економіці.                                                         ...--...

Обсяг позичок комерційних банків у центральному банку визначається не лише обліковою ставкою, але й динамікою ринкової процентної ставки та вартістю отримання коштів з альтернативних джерел, зокрема . на міжбанківському ринку. Якщо ставка процента на міжбанківському ринку нижча за облікову, то обсяг позик комерційних банків у центральному банку зменшується. Чим вища ринкова процентна ставка, яка визначає доход банку від кредитних та інвестиційних операцій, порівняно з обліковою ставкою процента, тим більшим буде обсяг "дисконтних позик" комерційних банків.

Наслідки зміни облікових ставок досить невизначені для фінансово-економічної системи, оскільки центральний банк не може точно передбачити обсяг кредитів, які візьмуть комерційні банки через "дисконтне вікно". Загалом зміна облікової ставки процента створює інформаційний ефект щодо напрямку грошово - кредитної політики.

Резервні вимоги впливають на здатність комерційних банків змінювати пропозицію грошей двома шляхами:

1) змінюючи обсяг надлишкових резервів комерційних банків;

2) змінюючи розмір (величину) грошового мультиплікатора.
Зменшення резервних вимог переводить обов'язкові резерви в

надлишкові й тим самим збільшує можливість банків створювати нові, гроші. Водночас при зменшенні резервних вимог відбувається зростання грошового мультиплікатора. Обов'язкові резерви не дають прибутку комерційним банкам, тому їх часто розглядають як податок на грошові активи приватного сектора. Скорочення неприбуткових резервів дає змогу комерційним банкам підвищити процентну ставку по депозитах, а також залучати додаткові депозити у банківську систему. Це все призводить до збільшення пропозиції грошей в економіці. І навпаки, збільшення резервних вимог скорочує про-


підвищення інвестиційного та споживчого попиту і, отже, до зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції в економіці.

Ефект валютного курсу. Зміна пропозиції грошей (М) і короткострокових процентних ставок (г) впливають на динаміку обмінного курсу національної валюти (Е). Зростання пропозиції грошей і відповідне падіння процентних ставок зменшують попит на національні гроші з боку нерезидентів. В результаті цього відбувається падіння валютного курсу національних грошей. Зниження валютного курсу сприяє зростанню експорту і зменшенню імпорту, що збільшує попит з боку чистого експорту (NX) і стимулює зростання реального обсягу виробництва (У). Схематично ефект валютного курсу виглядає так:

Ефект багатства. Цей ефект пов'язаний з впливом процентної ставки на ціну таких фінансових активів, як акції та облігації. Зменшення .ставки процента (г) збільшує курсову вартість цінних паперів (Ps). Наслідком цього є:

а) зростання багатства (W) власників цінних паперів, що підвищує
автономне споживання (С);

б) зростання курсової вартості акцій (Ps) полегшує фірмам
фінансування інвестиційних проектів, оскільки збільшується співвідношення
вартості фірми на фондовому ринку порівняно з вартістю купівлі її капіталу
на ринку продукції (q), а це підвищує інвестиційні витрати (І). В кінцевому
підсумку зростання споживчого та інвестиційного попиту призводить до
зростання реального обсягу виробництва. Схематичний вигляд ефекту
багатства.

У загальному вигляді передатний механізм грошово-кредитної політики можна показати у вигляді такої схеми:


Man. 5. Передатний механізм грошово-кредитної політики


Висновки

Отже, гроші - одне з найдавніших явищ суспільства - відіграють важливу роль у господарській діяльності людини. Різноманітність і складність виробничих відносин, які втілюються в грошах, визначають множинність форм прояву самих грошей. Кожна з таких форм одержала назву функції грошей. Гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу, світових грошей.

Основними видами грошей є товарні і символічні гроші. Паперові та металеві гроші - це символічні гроші. їхня особливість у тім, що їхня цінність як товарів не збігається (набагато нижче) з їх цінністю як грошей. Для того, щоб паперові та металеві гроші стали законним платіжним засобом, вони повинні бути декретними грішми, тобто узаконеними державою та затвердженими в якості загального платіжного засобу.

У сучасних умовах декретні гроші доповнюються кредитними грішми, що називаються «IOY- money» (I owe you-money), що в перекладі означає: «Я винен вам гроші». Гроші являють собою боргове зобов'язання. Це може бути боргове зобов'язання Центрального банку (готівка) або боргове зобов'язання приватного економічного агента. Тому паперові гроші - це кредитні гроші. Розрізняють такі форми кредитних грошей: вексель, банкноти, чек.

Грошовий ринок - це мережа інститутів, що забезпечують взаємодію пропозиції та попиту на гроші. Разом з ринком цінних паперів та ринком капіталу грошовий ринок утворюють фінансовий ринок.

Види попиту на гроші обумовлені двома основними функціями грошей: функції засобу обігу і функції засобу нагромадження. Трансакційний попит на гроші - це попит на гроші для угод, тобто для купівлі товарів і послуг. Попит на гроші як на актив (спекулятивний попит) - це кількість грошей, яку економічні агенти прагнуть зберегти у формі заощаджень, тобто це бажана кількість фінансових активів у грошовій формі. Визначальним фактором попиту на гроші як фінансовий актив є ставка відсотка. При цьому ставка відсотка виступає альтернативними витратами збереження готівки.

Сукупний попит на гроші - це загальна кількість грошей, яку економічні агенти бажають мати для фінансування операцій та у формі активів, тобто сукупний попит на гроші складається з трансакційного та спекулятивного.

Пропозицією грошей називається наявність усіх грошей в економіці, тобто це грошова маса. Для характеристики та виміру грошової маси застосовуються різні узагальнюючі показники, так названі грошові агрегати. Пропозиція грошей (М ) містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто

Фактично - це агрегат МІ, де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чекові депозити - зобов'язання комерційний банків. Простий депозитний мультиплікатор (m=l/r) визначає максимальну кількість


нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування.

Внаслідок банківського кредитування кількість грошей в економіці зростає. Процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків називається кредитною мультиплікацією, або мультиплікативним створенням депозитів. Кредитна мультиплікація визначає максимальний рівень кредитної експансії на внутрішньому ринку і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, що випускається банківською системою в обіг при певному рівні резервних вимог.

Обсяг пропозиції грошей перебуває у прямій залежності від обсягу грошової бази (В) і в оберненій залежності — від коефіцієнта депонування (сг) та норми резервування (гг). Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультиплікатора грошової бази. Грошовий мультиплікатор визначає відношення пропозиції грошей до грошової бази, а також суму, на яку збільшується пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одну грошову одиницю.

Рівновага грошового ринку встановлюється автоматично за рахунок зміни ставки відсотка. Грошовий ринок дуже ефективний і практично завжди знаходиться в рівновазі, оскільки на ринку цінних паперів дуже чітко діють дилери, що відслідковують зміни процентних ставок і змушують їх переміщатися в одному напрямку.

Пропозицію грошей контролює центральний банк, тому можна зобразити криву пропозиції грошей як вертикальну, тобто не залежну від ставки відсотка (M/P)s. Попит на гроші негативно залежить від ставки відсотка, тому він може бути зображений кривою, що має негативний нахил (М/Р) . Точка перетину кривої попиту на гроші та пропозиції грошей дозволяє одержати рівноважну ставку відсотка R і рівноважну величину грошової маси (М/Р).

Державне регулювання ринку грошей здійснює центральний банк за допомогою грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика впливає на обсяг і структуру виробництва, загальний рівень цін, інвестицій та зайнятості, на етап зовнішньоекономічної рівноваги, змінюючи пропозицію грошей в економіці. Проведення грошово-кредитної політики передбачає певний зв'язок між інструментами цієї політики та її цілями.


ЛІТЕРАТУРА

1) Борисов Е.Ф. Экономическая теория : Учебник. - М.: Юрист,
1997.;

2) Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічних
знань. - К.: „Вища школа", 2003р.;

3) Гальчинський А. Теорія грошей. - Київ: Основи, 1996;

4) Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. -Київ: „Основи", 1996;

5) Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ за ред. Ватаманюк 3.,
Панчишин С. - К.: Альтернативи, 2001;

6) Економічна теорія. Політекономія. / за ред. В. Д. Базилевича. -■ К.:
„Знання-Прес",2001р.;

7) Економічна теорія. / за ред. Є. М. Воробйова. - Київ-Харків, 2003р.;

8) Крупка М. І., Островерх П. І., Реверчук С. К. Основи економічної теорії.
-К.: „Атака", 2002р.;

9) Макконелл К.Р., Брю С.Л. - Экономикс 2 т. М.: Республика, 1992;

10) Мікроекономіка і макроекономіка / за ред. Будаговська С, Кілієвич О.,
Луніна І. та ін. - К: Основи,2003;

11) Мочерний С. В. Основи економічних знань. - К.: „Академія", 2000р.;

12) Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. / за ред. Г. Н.
Климка, В. П. Несторенка. - К.: „Вища школа" - „Знання", 1997р.;

13) Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. / за ред. Г. Н.
Климка. - К.: „Знання-Прес", 2002р.;

14) Основи економічної теорії. - під редакцією Ніколенко Ю.В. - Київ:
Либідь, 1994;

15) Основи економічної теорії. - під редакцією Чухно А.А. - Київ, 1994;

16) Основи ринкової економіки. - під редакцією Савлука М.І. - Київ:
Либідь, 1995;

17) Панчишин С. Макроекономіка. -К.: Либідь, 2002;

18) Письмак В. Шляхи стійкого функціонування соціально-економічної
моделі України.// Економіст - 2003, № 1, ст. 34-38;

19) Семюельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка. - К.: Основи,
1995;


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1450; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!