Основні напрями діяльності ЦБ:



Емісійний центр готівкового обігу (емісія банкнот - найдавніша ф-ція ЦБ. Саме ця потреба в централізація банкнотної емісії спричинила надання 1 з банків статусу емісійного. Забезпеченням банкнот слугують гол. чином держ. цінні папери. ЦБ має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети, він зазвичай організовує виготовлення грошей, регулює їх обіг, вилучення з обігу фальшиві та зношені гроші, здійсн. їх утилізацію);

Банк банків (ЦБ забезп. касове, розрахункове та кредитне обслуг. ком. банків; ком. банки зберіг. частку своїх резервів в безготівковій формі на рах. ЦБ, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви.); Операції ЦБ щодо касового обслуговування комерційних банків не приводить до зміни обсягів грошової бази, але вони змінюють її структуру, зокрема частку готівкового компонента грошової бази.

Орган банк. регулювання та нагляду Успішне регулювання ЦБ грошового ринку потребує наявність в країні стабільної та надійної банківської системи. Банки функціонують головним чином як недержавні, приватні структури, мета діяльності яких — отримання максимального прибутку. Законодавчі і нормативні акти, що регламент. діяльність ЦБ, поклад. на нього ф-цію регулювання банк. діяльності.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце в банк. сис-мі на різних стадіях функціонування банків — від моменту створення банків до моменту їх ліквідації);

Банкір і фін. агент уряду (ЦБ тісно взаємодіє з фін. органами, він співпрацює при вирішені загальних питань монетарної і фіскальної політики, під час повсякденного викон. фін. операцій. ЦБ беруть активну участь в організ. випуску держ. боргових зобов’язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашення);

Провідник монетар. політики (Найважливішою функцією ЦБ є визначення i реалізація монетарної політики. В цій ф-ції найповніше реалізується призначення ЦБ. Монетарна політика ЦБ слугує ключовим елементом всієї грошової системи. На ній базується весь механізм державного регулювання грошового обороту).

Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.

Комерційні банки - кред. установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рах. грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та ін. банківське обслуговування юр. і фіз. осіб.

Класифікація:

*за формою власності: унітарні (мають одного власника в особі держави чи приватної особи, їх в Укр. 2 - Ощадбанк і Ексімбанк) і колективні (частка капіталу кожного засновника обмежена - 35% статутного фонду банку).

*За організаційною формою: комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого i закритого типу “акціонерні банки” (84% від загальної к-ті; стійкі і надійні), та товариствами з обмеженою відповідальністю “пайові банки”(16% від загальної к-ті; банк не є власником капіталу).

*За розміром активів : малі, середні (активи понад 10млн грн.; їх найбільше) і найбільші (активи понад 1млрд грн. "Промінвестбанк").

*За філійною мережею: багатофілійні (Ощадбанк 15тис одиниць, колишній АКБ "Україна" 500 одиниць, "Аваль" 200), малофілійні, безфілійні. Більшість банків у Україні мало- і безфілійні.

*За діапазоном операцій і сектором ринку: універсальні (виконують широкий спектр операцій і надають різні послуги - їх більшість), банки зклієнтською спеціалізацією (засновники і переважні клієнти є кооперативи: Правексбанк, Олбанк, "Альянс"), банки з галузевою спеціалізацією (обсл. переважно юр. та фіз. осіб у межах певної галузі госп-ва: колишній АКБ "Україна", Промінвестбанк, "Надра") , банки з функціональною спеціалізацією (виконують вузьке коло спеціалізованих операцій - інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні банки. Укрінбанк, Ощадбанк, Ексімбанк).


Особливості становлення та розвитку комерційних банків в Україні.

Створення нац-ної дворівневої банківської системи незал. Укр. почалося після прийняття у березні 1991р. З-ну Укр. "Про банки і банківську д-ть". Цим законом визначено: І рівень банк. системи представляє НБУ, ІІ рівень комерційні банки різних форм власності. Реєстрація ком. банків здійснювалась Нацбанком держави. Переважна кількість комерційних банків - це акціонерні товариства (85,2%): 72% - відкриті і 28% - закриті. Товариства з обмежаною відповідальністю лише 14% від загальної кількості. З 1994 р. в Укр. з’явились ком. банки з участю іноземного капіталу (до поч. 2000р. їх кількості 30).

За розміром активів укр. комерційні банки поділяються на найбільші (активи >1млрд грн.), великі (>100млн грн.), середні (>10 млн грн.), малі (<10млн грн.).

Чималої шкоди процесу накопичення банк. капіталу завдає девальвація гривні. У структурі зобов’язань комерційних банків 64% займають депозитні зобов’язання. Домінуючим видом зобов’язань є депозити до запитання, причому переважно в іноз. валюті. Зростають суми депозитів населення, більшість з яких ком. банки. Збільш. питома вага кредитів на інвест. д-ть.

Відбувається поступовий розвиток кредит-ня насел., воно займає незначне місце в кред. операціях. Як позитивне явище: зміни в асортименті кредитних послуг банків. З’явилися такі кредити ринкового типу, як за врахованими векселями, за факторинговими операціями, за експортно-імпортними операціями. Гострими проблемами розвитку комерційних банків України є недост-ть у багатьох капіталу і неякісна структура активів. Це призводить, що кожний третій комерційний банк переведений НБУ на режим фінансового оздоровлення.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 578; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!