Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.
Як відомо, кейнсіанці багато уваги приділяли проблемі безробіття, а монетаристи — інфляції.Коли економіка західного світу в 70—80-ті роки вийшла на пряму поступового рівномірного зростання, виявилося, що актуальні для кейнсіанців і монетаристів локальні проблеми трансформувалися в хронічні та одночасні. Тому відбулося формування кейнсіансько-монет-го синтезу як нового етапу в розвитку монет-кої теорії. Сьогодні вже більшість економістів визнають активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах та на рівень цін – на довгострокових. Визнають вони і важливу роль держави в регулюванні економіки, тільки дещо по – різному розставляють акценти при визначенні механізму регулювання. (Одні надають перевагу механізму фіскально-бюджетної політики, інші - монетарному механізмові). Водночас усі вони визнають допустимість помірної інфляції, її позитивний вплив на розвиток реальної економіки та спроможність центральних банків регулювати пропозицію грошей (М) на адекватному помірній інфляції рівні.Представники обох напрямів мон-ї теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, що легше її попередити, ніж потім перебороти.Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить вибирати таку стратегію монетарної політики, яка б не дала змоги інфляції вийти з-під контролю. а пріоритетом його повинно стати досягнення довгострокових стратегічних цілей. Багато спільного досягнуто вже і в підходах до використання інструментів монетарного регулювання. Сучасна монетарна практика базується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і монетаристів. Так, операції на відкритому ринку, що найбільш безпосередньо впливають на пропозицію грошей (М), ґрунтуються на монетаристських рецептах проведення грошово-кредитної політики, а процентна політика, яка більш тісно пов'язана з інвестиційними процесами, — на кейнсіанських рецептах.Спираючись на рекомендації, що синтезують ідеї монетаристської та кейнсіанської шкіл, сучасна регулятивна практика досить ефективно поєднує свою прихильність довгостроковим цілям економічного розвитку, що походить з монетаристських ідей, з обережним застосуванням регулююючих заходів держави на короткотермінових інтервалах, зокрема в межах економічного циклу.
|
|
Сутність та економічна основа грошового обороту.
Грошовий оборот – це сукупність платежів, які здійснюються між економічними суб‘єктами в процесі суспільного відтворення ; --це процес безперервного руху грошей між суб‘єктами; -- це сукупність грошових потоків за певний період часу, які обслуговують процес суспільного відтворення та зв‘язки з зовнішнім світом. Гр.. оборот— макроек. явище, адже він обслуговує круогоборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення, тому його ще називають сукупним грошовим оборотом. Об’єктами грошового обороту є грошові ресурси. Суб’єктами є всі юр. та фіз. особи, які беруть участь у в-ві, розподілі, обміні і споживанні ВВП — це всі під-ва, держ, громад., комерц. установи, банки, населення, що самостійно одержує та витрачає грош. кошти. Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення. Суб’єкти цього процесу постійно одержують грошові доходи від реалізації належних їм ресурсів чи виготовлених ними продуктів, що спричинює відповідні грошові потоки. Водночас потоки руху грошей є не тільки результатом відтворювального процесу, а й важливою передумовою його успішного здійснення. Надмірні затримки в русі грошей неминуче викликають гальмування товарних потоків, погіршення кон’юнктури ринків, посилення стагнації виробництва.Грошовий оборот, з одного боку, є потоком доходів, а з іншого боку, є потоком витрат. Щоб економічна система була збалансована необхідно, щоб ці потоки були збалансованими. Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспільного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперервність, які можна назвати конституційними ознаками грошового обороту.
|
|
|
|
21.Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту та їх взаємозв‘язку.
Умовні припущення: - в економічній системі панує приватна власність, і всі вир-чі ресурси є власністю сім-х госп-в; - самі фірми перебувають у власності сімейних господарств; - уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств; - уряд має можливість забезпечити свої непокриті податками витрати позиченням грошей на внутрішньому грошовому ринку.
Маса грошей в обігу повинна бути такою, щоб було достатньо для реалізації ВВП. При збалансованому грошовому обороті потоки витрат = потокам ін’єкцій. Потоки витрат: заощадження(5), оплата імпорту(10), податки уряду(4). Потоки ін’єкцій: держ закупки(9), експорт(11), інвестиції (6).
№10 - імпорт. №4 - Певна частина національного доходу сплачується уряду (податки). №5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок; №6 - кредити, одержані фірмами у фінансових посередників; №7 - фірми інвестують кошти на розширення вир-ва – витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей; №8 - До послуг грошового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. №12 - Одержана фірмами виручка; №11 - Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм; №13- зі світового ринку на внутрішній грошовий ринок надходить додатковий капітал. №14 - потік відпливу грошового капіталу за кордон; Поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування (потік 16).
|
|
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 522; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!