Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей.



 Як відомо, кейнсіанці багато уваги приділяли проблемі безробіття, а монетаристи — інфляції.Коли економіка західного світу в 70—80-ті роки вийшла на пряму поступового рівномірного зростання, виявилося, що актуальні для кейнсіанців і монетаристів локальні проблеми трансформувалися в хро­нічні та одночасні. Тому відбулося формування кейнсіансько-монет-го синтезу як нового етапу в розвитку монет-кої теорії. Сьогодні вже більшість економістів визнають активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах та на рівень цін – на довгострокових. Визнають вони і важливу роль держави в регулюванні економіки, тільки дещо по – різному розставляють акценти при визначенні механізму регулювання. (Одні надають перевагу механізму фіскально-бюджетної політики, інші - монетарному механізмові). Водночас усі во­ни визнають допустимість помірної інфляції, її позитивний вплив на розвиток реальної економіки та спроможність центральних банків регулювати пропозицію грошей (М) на адекватному помі­рній інфляції рівні.Представники обох напрямів мон-ї теорії пого­джуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, що лег­ше її попередити, ніж потім перебороти.Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить вибирати таку стратегію монетарної політики, яка б не дала змоги інфляції вийти з-під контролю. а пріоритетом його повинно стати досягнення довгостроко­вих стратегічних цілей. Багато спільного досягнуто вже і в підходах до використання інструментів монетарного регулювання. Сучасна монетарна прак­тика базується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і моне­таристів. Так, операції на відкритому ринку, що найбільш безпосе­редньо впливають на пропозицію грошей (М), ґрунтуються на монетаристських рецептах проведення грошово-кредитної політики, а процентна політика, яка більш тісно пов'язана з інвестиційними процесами, — на кейнсіанських рецептах.Спираючись на рекомендації, що синтезують ідеї монетаристської та кейнсіанської шкіл, сучасна регулятивна практика досить ефективно поєднує свою прихильність довгостроковим цілям еко­номічного розвитку, що походить з монетаристських ідей, з обе­режним застосуванням регулююючих заходів держави на корот­котермінових інтервалах, зокрема в межах економічного циклу.

 

Сутність та економічна основа грошового обороту.

 Грошовий оборот – це сукупність платежів, які здійснюються між економічними суб‘єктами в процесі суспільного відтворення ; --це процес безперервного руху грошей між суб‘єктами; -- це сукупність грошових потоків за певний період часу, які обслуговують процес суспільного відтворення та зв‘язки з зовнішнім світом. Гр.. оборот— макроек. явище, адже він обслуговує круогоборот усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення, тому його ще називають сукупним грошовим оборотом. Об’єктами грошового обороту є грошові ресурси. Суб’єктами є всі юр. та фіз. особи, які беруть участь у в-ві, розподілі, обміні і споживанні ВВП — це всі під-ва, держ, громад., комерц. установи, банки, населення, що самостійно одержує та витрачає грош. кошти. Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення. Суб’єкти цього процесу постійно одержують грошові доходи від реалізації належних їм ресурсів чи виготовлених ними продуктів, що спричинює відповідні грошові потоки. Водночас потоки руху грошей є не тільки результатом відтворювального процесу, а й важливою передумовою його успішного здійснення. Надмірні затримки в русі грошей неминуче викликають гальмування товарних потоків, погіршення кон’юнктури рин­ків, посилення стагнації виробництва.Грошовий оборот, з одного боку, є потоком доходів, а з іншого боку, є потоком витрат. Щоб економічна система була збалансована необхідно, щоб ці потоки були збалансованими. Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспільного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперервність, які можна назвати конституційними ознаками грошового обороту.

21.Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту та їх взаємозв‘язку.

Умовні припущення: - в економічній системі панує приватна власність, і всі вир-чі ресурси є власністю сім-х госп-в; - самі фірми перебувають у власності сімей­них господарств; - уряд одержує всі податкові над­ходження тільки від сімейних господарств; - уряд має можливість забезпечити свої непокриті податками витрати позиченням грошей на внутрішньому грошовому ринку.

Маса грошей в обігу повинна бути такою, щоб було достатньо для реалізації ВВП. При збалансованому грошовому обороті потоки витрат = потокам ін’єкцій. Потоки витрат: заощадження(5), оплата імпорту(10), податки уряду(4). Потоки ін’єкцій: держ закупки(9), експорт(11), інвестиції (6).

№10 - імпорт. №4 - Певна частина національного доходу сплачується уряду (податки). №5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок; №6 - кредити, одержані фірмами у фінансових посередників; №7 - фірми інвестують кошти на розширення вир-ва – витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей; №8 - До послуг грошового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. №12 - Одержана фірмами виручка; №11 - Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм; №13- зі світового ринку на внутрішній грошовий ринок надходить додатковий капітал. №14 - потік відпливу грошового капіталу за кордон; Поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування (потік 16).

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 522; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!