Словникова робота на уроках читання в загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з інтелектуальною недостатністю.
Словникова робота в зв'язку з читанням сприяє глибокому усвідомленню змісту навчального тексту, його ідейної спрямованості, є важливим видом роботи з розвитку мовлення учнів. У процесі читання діти відчувають багатство української мови, її силу, красу, точність, виразність, усвідомлюють відтінки слів, але все це можливе лише тоді, коли вони добре розуміють усі слова в тексті.
Перш, ніж розпочати словникову роботу на уроці в зв'язку з читанням нового тексту, вчитель аналізує лексичний склад тексту для виявлення: 1) які слова складні за значенням для учнів (використовуємо спеціальні способи семантизації); 2) розуміння яких слів треба уточнювати, щоб полегшити сприймання тексту; 3) тлумачення яких слів треба ввести, бо діти зовсім не знають їх. Після того як вчитель складає словник для засвоєння і опрацьовує методику його ведення.
Найбільш поширеним способом пояснення слів є добір синонімів. Саме цьому завданню відповідає «тлумачне» читання (вид словникової роботи) у наступній методиці. На етапі повторного читання нового тексту вчитель ще раз перечитує його за реченнями. Читаючи речення, зупиняється на слові (якщо воно входить в той список, який вчитель визначив на основі тексту заздалегідь для опрацювання значення) і вирішує з учнями проблему — «а як інакше можна сказати?» (уточнюється розуміння слова) і продовжує з ними далі роботу над реченнями. «Тлумачне» читання полегшує учням переказ тексту, допомагає уникнути повторення одного й того ж слова в мовленні.
Розширенню та збагаченню словникового запасу учнів сприяє складання тематичних словників на основі тексту або після закінчення вивчення теми: «Зимовий словник» — чарівниця зима, мороз, сніжинки, сніговик сніжний, пороша, наст, завірюха тощо. Далі складають оповідання з цими словами (опорні).
Словникова робота може проводитися на різних етапах опрацвання тексту:— на етапі підготовки до вивчення новою тексту (пояснюємо те, що ускладнює сприймання змісту);
— на етапі повторення матеріалу (пізніший етап у вивченні тексту) — повторюються найбільш важкі слова (вживають у складі речення);
— під час первинного читання (уточнюємо розуміння деяких слів, з'ясовуємо їх значення);
— в аналізі фактичного змісту тексту (за ходом роботи). Наводимо далі систему словникової роботи на уроці читання до оповідання А. Гайдара «Совість».
I. Підготовчий етан (записуємо на дошці слова, даємо пояснення; цс ті слова, без знання яких діти не зрозуміють зміст тексту, його деталі II. Етап первинного читання (даємо до читання
|
|
|
III. Повторне читання. Матеріал для «тлумачного» читання:
IV. Етап аналізу фактичного змісту тексту.
Значення правильно організованої словникової роботи велике як в усвідомленні ідейно-образного і фактичного змісту навчального тексту, так і в розвитку навичок зв'язного висловлювання.
|
|
|
8. Назвати види роботи з розвитку усного мовлення учнів з інтелектуальною недостатністю в добукварний період.
Основна увага в добукварний період спрямована на розвиток усного мовлення , як першочергове завдання цього періоду. З метою розвитку усного мовлення можна назвати різні види роботи. Одним із таких видів може бути навчання в учнів будувати речення за різними наочними посібниками. Доцільно при цьому поступово ускладнювати завдання.
При роботі із зображувальним матеріалом доцільно навчити учнів будувати речення за такими прийомами.
Перший прийом. Складання речення за простими малюнками на яких зображено один предмет. Називання зображеного предмета є першим ступенем побудови простого речення.
Другий прийом. Складання речення за простими малюнками на яких зображений предмет у русі. Відповідаючи на питання учителя учні навчають будувати просте непоширене речення.
Третій прийом. Складання речень за серією предметних малюнків
|
|
|
Четвертий прийом. Складання речень і зв’язного висловлювання за сюжетними картинками.
Другим видом над розвитком усного мовлення є аналіз над текстом казки. Основне завдання – навчити учнів розповідати зміст казки, використовуючи при цьому слова, вирази з неї.
Третій етап роботи є вивчення віршів.
Четвертий етап – це робота із дидактичним матеріалом та ігри на уроках української мови. М.Ф.Гнєзділов рекомендує проводити такі занняття в такій послідовності: опис іграшки,знаходження предмета за його ознаками,порівняння предметів.
Одним із видів є навчання учнів будувати речення за різними наочними посібниками. Доцільно при цьому керуватись принципом поступового укладення матеріалу. При використанні натуральних наочних посібників, живі об’єкти, муляжі, ефективними будуть ті прийоми, які викликають інтерес, спонукають дітей до самостійних дій.Перший прийом: складання речень за поданими малюнками, на яких зображений один предмет. Другий прийом: предмет у русі. Третій прийом: зміст малюнків поєднується. Четвертий прийом: за картиною , близька тематика для дітей. Демонструючи р.в.д. картину вчитель пропонує, спочатку мовчки її розглянути, потім дати відповіді на запитання, які розкривають зміст картини і розповісти самостійно цей зміст. До зображувальної наочності відносяться й діафільми. Другим видом розвитку усної мови є аналіз тексту казки. Основні завдання: навчити учнів розповідати зміст казки, використовуючи при цьому слова, вирази з неї. Важливою є постановка перед учнями завдань. Значну роль в даній роботі відіграє поєднання прийомів ілюстрування. У добукварний період робота з казкою проводиться у такій послідовності: Вступна бесіда, розповідь вчителем казки, робота над змістом казки. Робота над розвитком усної мови – вивчення віршів.(поетапно) Робота з дидактичним матеріалом та ігри на уроках мови. Опис предмета ( дається в руки). Знаходження предмета за його ознаками. Порівняння предметів.
|
|
|
9. Система вправ на вивчення теми “Слова – назви дій”
· Добір слів — назв дій за змістом речень
Доберіть влучне слово за змістом речення, яке б відповідало на запитання вчителя.
1) На концерті бадьора пісня (що робить?)… лунає, звучить.
2) Журавель у небі сумно (що робить?)… курличе, прощається.
3) Уранці лагідне сонечко над землею (що робить?)… встає, піднімається, сходить.
· Узагальнення ознак виучуваного поняття
Міркування
— Що називали? (Слова)
— На які запитання вони відповідали? (Що робить?)
— Так, ви додавали слова, які називали дії предметів: пісня (що робить?) лунає; журавель (що робить?) курличе; сонечко (що робить?) встає.
— Отже, в українській мові існують слова — назви дій.
— На яке запитання відповідають слова — назви дій? (Що робить?)
— А про що розповідають слова — назви дій?
— Слова — назви дій розповідають, що робить предмет.
· Гра «Діячі»
Учні першого ряду придумують слова, що відповідають на питання хто? півник; середнього ряду — слово-дію: півник (що робить?) кукурікає); учні третього ряду пропонують слово — назву неістоти: (що?) сонечко; другий ряд пропонує слово — дію: сонечко (що робить?) сідає і т. ін.
Висновок. Нас оточує багато предметів, які постійно виконують якісь дії, отже, в рідній мові існує багато слів — назв дій.
· Бесіда «Режим дня»
— Ставши школярами, ви змінили розпорядок дня. Щоб бути здоровим і все встигати робити, потрібно правильно організувати свій день. Розгляньте малюнки в Букварі і скажіть, які дії треба
виконувати, щоб ваш режим дня сприяв зміцненню власного здоров’я. Давайте повні і короткі відповіді на запитання.
— Що робить дівчинка на першому малюнку? (Зарядку. Дівчинка на першому малюнку робить зарядку.)
— Що потім робить Олеся? (Вмивається і снідає. Потім Олеся вмивається і снідає.)
— Куди далі вирушає учениця? (До школи. Далі учениця вирушає до школи.)
— Що робить Олеся в школі? (Вчиться, сидить за партою, слухає вчителя й відповіді однокласників, відповідає, розповідає…)
— Чим займається дівчинка після школи? (Допомагає мамі, грає на свіжому повітрі, розглядає книжки.)
— А як минає ваш день?
10.Розвиток усного мовлення у зв‘язку з вивченням предметів і явищ оточуючої дійсності
РОЗВИТОК УСНОГО МОВЛЕННЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ УЧНІВ
Формування усного мовлення у розумово відсталої дитини здійснюється уповільнено і досить своєрідно. Своєрідність проявляється у засвоєнні фонетичної сторони мовлення, в оволодінні словниковим складом і будовою речень, у формуванні діалогічного і монологічного мовлення.
Формування фонетичної та інтонаційно-виразної сторони мовлення
Необхідно враховувати і ту обставину, що порівняно з вимовою окремого звука, використання звуків у власному активному мовленні об'єктивно є значно складнішою діяльністю... В залежності від позиції у слові той же самий звук набуває різних відтінків звучання. Дитину навчають вимовляти основний звук і декілька його поширених варіантів. Далі дитина повинна самостійно здійснювати тонкий і узагальнений фонетичний аналіз слова і скоординувати рухи органів мовлення. Виконанню цих завдань перешкоджають знижена диференційованість слухового сприймання, а також властиві розумово відсталим труднощі узагальнення.
У корекційній роботі певне місце слід відвести вихованню у розумово відсталих школярів активної уваги. Діти поступово повинні навчитись не відволікатись, слухали своє і чуже мовлення. Необхідно пам'ятати, що бесіда на перших порах повинна бути нетривалою, цікавою, викликати у дитини позитивні емоції... Організаторам бесіди слід прагнути того, щоб діти говорили повними реченнями, оскільки діалог - один із шляхів підготовки учнів до зв'язного мовлення...
Особливості монологічного мовлення
Перехід від участі в розмові, яка підтримується і спрямовується співрозмовником, до самостійного монологічного більш або менш розгорненого висловлювання протікає у дітей-олігофренів дуже складно. Учні початкових класів тривалий час затримуються на такому етапі, коли їхнє мовлення вже не є тільки відповідями на питання, проте ще й не являє собою цілої розповіді. У цей період для того, щоб висловити свої думки у словесній формі, школярі потребують постійної допомоги дорослого...
Контингент учнів допоміжної школи дуже різноманітний. В одному й тому ж класі навчаються діти з різним рівнем загального розвитку. Недоліки їх мовленнєвої діяльності характеризуються різною глибиною і ступенем виразності, ... відповідно потребують різної міри допомоги.
Розвиток мовлення розумово відсталих школярів здійснюється найуспішніше при диференційованому підході, який враховує типові особливості дебілів.
11. Зв‘язок уроків української мови з суміжними дисциплінами.
Шкільна програма спрямовує вчителя на таке викладання мови, при якому навчальний процес має сприяти активному зв'язку теоретичних знань і практичних навичок із життям. Міжпредметні зв'язки є саме тим важливим засобом, який допоможе розкрити учням роль рідної мови в опануванні основ наук (математики, фізики, літератури, історії тощо), зрозуміти функціонування її в різних галузях людських знань.
Проблема міжпредметних зв'язків актуальна, їй приділяють увагу вчені-методисти і вчителі. У ряді наукових праць, зокрема, відзначається, що міжпредметиі зв'язки формують в учнів світогляд, пізнавальні інтереси, розширюють їх кругозір, сприяють глибокому засвоєнню знань, виробленню мовленнєвих умінь і навичок. Отже, потрібна система роботи з міжпредметних зв'язків під час навчання української мови. Реформа освіти орієнтує вчителя на комплексне розв'язання цієї проблеми.
Міжпредметні зв'язки — це цільові і змістові збіги, що існують між навчальними предметами. Вони відображають у змісті навчальних дисциплін ті діалектичні зв'язки, які об'єктивно діють у природі та суспільстві й пізнаються сучасними науками. Міжпредметні зв'язки виступають як дидактична умова, що сприяє піднесенню рівня науковості й доступності навчання мови, активізації пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості знань, умінь і навичок. Реалізація міжпредметних зв'язків дає змогу економно і водночас інтенсивно використовувати час на уроках. Внутріпредметні зв'язки забезпечують системність у навчанні мови, демонструють ієрархічність її структури й активно впливають на засвоєння мовних одиниць та використання їх у мовленнєвій діяльності.
Мова, відображаючи всі сторони людської діяльності, виражає у формі мовлення зміст усіх навчальних предметів і вимагає встановлення двобічного зв'язку, що й передбачено шкільною програмою. Зв'язки української мови з іншими предметами мають велике значення. Знання міжпредметного матеріалу, опора на нього допомагає вчителям методично правильно організувати роботу над науковою термінологією і домагатися її засвоєння.
Ураховуючи, що шкільна програма виділяє міжпредметиі зв'язки як окремий напрям її реалізації, розглянемо цю проблему докладніше.
Для успішної реалізації міжпредметних зв'язків під час навчання української мови необхідно:
1) використовувати методи, які найкраще сприяють оволодінню учнями знань;
2) формувати вміння і навички практично використовувати мовне багатство у будь-якій ситуації, у повсякденному житті;
3) формувати інтелектуальні вміння і навички учнів, розширювати їхню ерудицію;
4) розширювати науковий світогляд школярів, формувати філософське розуміння суті мови як засобу спілкування, пізнання і мислення.
Зв'язки української мови з іншими предметами можуть мати таку структуру:
Як видно з таблиці, міжпредметні зв'язки конкретизують роботу вчителя, пронизують усі види і форми його діяльності. Вони є органічною частиною всього навчального процесу і забезпечують системність у засвоєнні знань, формуванні мовленнєвих умінь і навичок.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 2069; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!