Процесуальна співучасть та її види. Права та обов’язки співучасників.
Процесуальна співучасть — це участь в одному й тому самому процесі кількох позивачів або кількох відповідачів, права, вимоги чи обов’язки яких не виключають одне одного. Співучасть можлива як на стороні позивача (активна співучасть), так і на стороні відповідача (пасивна співучасть) або в інтересах однієї й другої сторін (змішана співучасть).
Участь у справі кількох позивачів і (чи) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права та обов’язки кількох позивачів або відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права та обов’язки (ст. 32 ЦПК).
Залежно від характеру матеріально-правових зв’язків між суб’єктами спірних правовідносин вирізняють два види процесуальної співучасті — необхідну (обов’язкову) і факультативну (можливу).
Необхідна співучасть має місце в тому разі, коли характер спірних матеріальних правовідносин не дає змоги вирішити питання про права чи обов’язки одного з учасників процесу без залучення до процесу інших суб’єктів спірних матеріальних правовідносин. У низці постанов Пленуму Верховного Суду України вказується на необхідність залучення до процесу співвідповідачів, якщо цьоговимагає характер спірних правовідносин. Так, у п. 4 постанови від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» зазначено, що у справах про виключення майна з опису відповідачами є боржник, у якого здійснено арешт майна, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в деяких випадках — особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване [3, с. 560].
|
|
|
Факультативна співучасть не має обов’язкового характеру, тобто характер спірних матеріальних правовідносин створює можливість розглядати справи щодо кожного суб’єкта в окремому процесі. Підставою факультативної співучасті є однорідність вимог, зв’язок підстав позовів, пред’явлення їх одному й тому самому відповідачу (наприклад, вимоги про поновлення на роботі й виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу).
Факультативна співучасть можлива й за солідарними зобов’язаннями, оскільки закон (ст.ст. 542,1190 ЦК) допускає покладання відповідальності як на всіх боржників, так і на одного з них за всіх інших.
Порядок залучення процесуальних співучасників ЦПК не регулюється. Суд може притягти з власної ініціативи співвідповідачів, але не співпозивачів, які в силу принципу диспозитивності самостійно об’єднують позовні вимоги.
Усі процесуальні співучасники мають однакові права й однакові обов’язки. Між ними існує рівність прав і обов’язків як стосовно один одного (внутрішня рівність), так і стосовно співучасників іншої сторони (зовнішня рівність). Кожен позивач чи відповідач стосовно другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч. 1 ст. 32 ЦПК). Також вони вправі виступати самостійно й стосовно інших процесуальних співучасників на своїй стороні.
|
|
|
Іноді процесуальних співучасників об’єднують спільні інтереси, наявність яких дає змогу мати одного представника в суді. Частина З ст. 32 ЦПК при цьому встановлює, що процесуальний співучасник не може бути представником інших, якщо він не володіє повною цивільною процесуальною дієздатністю.
Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, має вказати, у якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК).
Право на захист, право на звернення до суду, право на судовий захист та їх співвідношення.
Тут філософія і тонкі матерії, но вкратце. Право на захист включає в себе судовий захист і частково включає звернення до суду (бо не всяке звернення до суду є за захистом)
1. Право на захист, право на звернення до суду, право на судовий захист та їх співвідношення.
|
|
|
Стаття 15 ЦК. Право на захист цивільних прав та інтересів
1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав та інтересів здійснюють: суд, Президент України, органи державної влади, органи влади АРК або органи місцевого самоврядування; нотаріус (шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі).
Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
|
|
|
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (про межі здійснення прав).
Стаття 20. Здійснення права на захист
1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
2. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 3 ЦПК. Право на звернення до суду за захистом
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Стаття 4. Способи захисту, які застосовуються судом
1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
ЗУ Про судоустрій і статус суддів (ст.7)
Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.
Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.
Термін «право на судовий захист» міститься також у КАСУ.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1810; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!