Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами



1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

4. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стаття 89. Розподіл витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди

1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

 

Ухвали суду першої інстанції та їх види.

Судова ухвала — це самостійний процесуальний документ (форма судового рішення), яким вирішуються питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, установлених ЦПК України.

За процесуальною формою втілення ухвали поділяються на самостійні (тобто оформлені окремим процесуальним документом) та журнальні.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи.

Журнальні ухвали постановляються судом, не виходячи до на-радчої кімнати, та заносяться до журналу судового засідання.

Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з:

1) вступної частини з зазначенням:

часу і місця її постановления;

прізвища та ініціалів судді (суддів —при колегіальному розгляді);

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

предмета позовних вимог;

2) описової частини з зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини з зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини з зазначенням:

висновку суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвала, що постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, має містити відомості, визначені пунктами 3 і 4.

Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, установлених Законом України «Про виконавче провадження».

Особливим різновидом судових ухвал є окремі ухвали. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали має бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановления.

Процесуальним законом не визначено порядок набрання судовою ухвалою законної сили. Відповідно питання щодо набрання законної сили судовими ухвалами вирішується за аналогією до порядку набрання законної сили судовими рішеннями.

Так, ухвали суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК України), набирають законної сили після закінчення строку на їх апеляційне оскарження (п’ять днів із дня її проголошення). У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвали суду першої інстанції, які не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, набирають законної сили разом із судовим рішенням.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 564; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!