Наукові підходи до управління
Під науковими основами управління розуміється система наукових знань, які складають теоретичну базу практики управління.
В сучасних умовах отримали розвиток три наукові підходи до управління:
1) підхід до управління як до процесу;
2) ситуаційний(адаптивний) підхід;
3) системний підхід.
Підхід до управління як до процесу передбачає таке управління, в якому діяльність, що спрямована на досягнення цілей організації, розглядається не як одноразова дія, а як серія безперервних взаємопов’язаних дій – функцій управління.
Ситуаційний (адаптивний) підхід означає, що придатність та ефективність різних методів управління визначається ситуацією. Не існує єдиного найкращого способу управління організацією. Найефективнішим в конкретній ситуації є метод, який найбільш відповідає даній ситуації.
Системний підхід до управління – це не набір правил чи принципів, якими мають керуватися управлінці, а загальний спосіб мислення і підходу щодо організації управління. Суть його полягає у пошуку простого у складному, розкладанням проблеми на складові частини аж до виходу на прості питання.
В основі системного розгляду управління і проблем, які виникають у ході його здійснення, лежить поняття системи.
Система – певна цілісність, яка складається із взаємозалежних частин (елементів), кожна з яких функціонує для досягнення загальної мети. Автомобілі, комп’ютери, телевізори – все це приклади систем. Отже, система складається з багатьох частин, кожна з яких працює у взаємодії з іншими, для створення цілого, що має такі якості, яківідсутні у її складових частин. Однак складові частини системи взаємозалежні. Якщо хоч одна з них вийде з ладу, то вся система або не працюватиме, або працюватиме не правильно.
|
|
|
Є два основних типи систем: закриті і відкриті. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, а її дії відносно незалежні від середовища, яке її оточує. Наприклад: годинник, телевізор, комп’ютер тощо.
Для відкритої системи характерна взаємодія з навколишнім середовищем через проникаючі «кордони» системи (входи та виходи). Через входи навколишнє середовище впливає на систему, а через виходи система впливає на навколишнє середовище.
Великі складні системи складаються з частин, які можна розглядати, в свою чергу, теж як системи. Вони називаються підсистемами. Поняття підсистем має надзвичайно велике значення для управління, оскільки дає змогу створювати всередині системи необхідні структурні підрозділи, відділи, сектори, дільниці тощо для потреб управління.
Підсистеми, в свою чергу, можуть складатися з менших підсистем (частин, елементів). Оскільки вони взаємозалежні, неправильне функціонування навіть найменшої підсистеми може вплинути на систему в цілому.
Таким чином менеджмент можна розглядати як управління відкритою системою, якою є будь-яка організація.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1013; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!