М’язова діяльність в умовах високогір’я



Витривалість.Умови зниженого атмосферного тиску найбільшою мірою впливають на тривалу м'язову діяльність, котра ставить високі вимоги до системи транспорту кисню у системі анаеробного утворення енергії. Оскільки МСК знижується на певний відсоток, індивідууми, які характеризуються вищою аеробною здатністю, в умовах високогір'я можуть виконувати стандартне навантаження з меншим зазнаваним зусиллям і при меншому навантаженні на серцево-судинну систему, ніж ті, в кого МСК нижче.

Анаеробна спринтерська діяльність.Умови середньогір'я не справляють негативного впливу на анаеробну діяльність тривалістю не менше 1 хв. (наприклад, плавання на спринтерські дистанції). Виконання такої діяльності лише деякою мірою залежить від функціонування кисневотранспортної системи та аеробного метаболізму. Енергію для неї забезпечують гліколітична система та система АТФ-КФ.

Окрім того, розріджене повітря в умовах високогір'я справляє менший аеродинамічний опір руху спортсмена.

Виснажливі фізичні навантаження.При виконанні виснажливого фізичного навантаження в умовах високогір'я рівні лактату у крові і м'язах виявляються нижчими, ніж при виконанні такого ж навантаження у звичайних умовах.

Акліматизація до тривалого перебування в умовах високогір’я

Адаптаційні реакції системи кровообігу.

У перші тижні перебування в умовах високогір'я збільшується кількість циркулюючих еритроцитів. Нестача кисню в цих умовах стимулює виділення еритропоетину — гормону, що сприяє утворенню еритроцитів. Концентрація еритропоетину підвищується вже через 3 год після прибуття на високогір'я, а максимальні концентрації досягаються через 24-48 год.

Адаптаційні реакції серцево-судинної та дихальної систем

Однією з найсуттєвіших змін внаслідок перебування в умовах високогір'я є збільшення легеневої вентиляції як у спокої, так і при виконанні фізичного навантаження. Це зумовлено зниженим вмістом кисню у вдихуваному повітрі. На висоті 4000 м вентиляція може збільшитися на 50% у стані спокою та при субмаксимальному навантаженні. Однак, як уже відмічалося, така гіпервентиляція також сприяє розвантаженню СО2 та підлужуванню крові. Щоб не допустити надмірного підлужування, кількість двовуглекислої солі у крові швидко зменшується у перші кілька днів перебування в умовах високогір'я і залишається зниженою протягом усього періоду перебування.

Спортивне тренування та м’язова діяльність

Щодо тренувальних занять, котрі проводяться в умовах високогір'я, можна зробити такі припущення. По-перше, тренування в умовах високогір'я викликає значну гіпоксію тканин (знижене постачання кисню). Вважається, що це є необхідною умовою ініціації реакції на тренування. По-друге, зумовлене умовами високогір'я збільшення числа еритроцитів та концентрації гемоглобіну поліпшує киснетранспортну здатність при поверненні у звичайні умови. І хоча ці зміни через кілька днів зникають, тим не менше вони дають спортсмену певну перевагу.Можна припустити, що усі ці адаптаційні реакції дадуть спортсмену очевидну перевагу після повернення у звичайні умови. Це підтверджують також усні повідомлення спортсменів, які тренувалися в умовах високогір'я і брали участь у змаганнях, що проводилися у звичайних умовах, однак повну відповідь можуть дати лише результати досліджень.

 

ІV. УМОВИ ПІДВИЩЕНОГО АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ: ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ПІД ВОДОЮ

Реакція серцево-судинної системи на занурення у воду

Занурення у воду знижує навантаження на серцево-судинну систему. При зануренні у воду по шию тиск справляється на нижню частину тіла, що значно знижує накопичення там крові та сприяє її поверненню у серце, чим полегшується робота серцево-судинної системи. Окрім того, збільшується об'єм плазми, про, що свідчить зменшення вмісту гемоглобіну та гематокриту.Внаслідок цього, навіть при частковому зануренні тіла у воду, ЧСС у спокої знижується на 5-8 уд./хв. Більш того, занурення у воду обличчя ще більше знижує ЧСС.

При зануренні під воду із затримкою дихання грудна клітка стискається, а об'єм повітря, що є у легенях, зменшується внаслідок збільшуваного тиску води на тіло. Насамкінець об'єм легень може зменшитися до величини залишкового об'єму легень, але не більше. Згадаймо, що залишковий об'єм — це об'єм повітря, котрий залишається у легенях після закінчення максимального видиху, тобто цю кількість повітря не можна видихнути. Якщо людина намагається пірнути ще нижче після цього, кровоносні судини легень та дихальних шляхів можуть лопнути, оскільки тиск крові у них перевищить тиск повітря.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 466; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ