Розв’язання задач теорії пружності в переміщеннях



Основні гіпотези і співвідношення теорії пружності

Основними поняттями теорії пружності є напруження, що діють на малих площинках, котрі можна уявно провести в тілі через задану точку P, деформації малої околиці точки P і переміщення самої точки P. Точніше кажучи, вводяться тензор механічних напружень , тензор малих деформацій  і вектор переміщення ui. Коротке позначення , де індекси i, j набувають значень 1, 2, 3 (або x,y,z) слід розуміти як матрицю у видах:

 =

1.Гіпотеза суцільності. Відповідно до цієї гіпотези тверде тіло має

безперервну структуру й ця властивість безперервності відноситься до

будь-якого як завгодно малого об’єму тіла. Таке допущення дозволяє

стверджувати, що напруги, деформації й переміщення є безперервними

функціями координат точок тіла, і для дослідження

напряжено-деформованого стану тіла можна використовувати аналіз

нескінченно малих.

2.Гіпотеза про фізичну однорідність. Відповідно до цієї гіпотези всі

фізичні характеристики тіла (модулі пружності, коефіцієнти Пуассона,

щільності й ін.) не залежать від координат точок тіла.

3.Гіпотеза про природний ненапружений стан. Суть цього твердження

полягає в тому, що при відсутності зовнішніх навантажень напруги у всіх

точках тіла приймаються рівними нулю. Практично ж у тілі можуть бути

початкові напруги, іноді досить значні (наприклад, залишкові зварювальні

напруги).

4.Гіпотеза про ідеальну пружність. Це означає, що форма й розміри тіла

повністю відновлюються після усунення причин, що викликали деформації, а

між деформаціями й напругами існує лінійна залежність, тобто

справедливий закон Гука.

 

Основні рівняння теорії пружності. Розвязання задачі теорії пружності в переміщеннях (рівняння Ляме).

У попередньому розділі отримані три групи формул, які утворять основні рівняння теорії пружності.

1. Статичні рівняння. У цю групу входять диференціальні рівняння рівноваги:

(2.1)

і умови на поверхні:

(2.2)

2. Геометричні рівняння. У цю групу входять геометричні співвідношення Коші:

(2.3)

і рівняння нерозривності деформацій:

(2.4)

 

3. Фізичні рівняння. У цю групу входять формули закону Гука або в прямій формі:

(2.5)

або у зворотній формі:

(2.6)

Маючи ці залежності, можна приступити безпосередньо до розв’язання задач теорії пружності про напруги й деформації, що виникають у пружному ізотропному тілі під дією зовнішніх сил.

Рівняння (2.1)-(2.6) містять 15 невідомих функцій:

шість складових напруг

шість складових деформацій

три складові переміщення

Для визначення цих функцій розташовуємо 15 рівняннями: трьома диференціальними рівняннями рівноваги (2.1), шістьма геометричними співвідношеннями Коші (2.3) і шістьма формулами закону Гука (2.5) або (2.6). Таким чином, з математичної точки зору задача може бути вирішена й зводиться до інтегрування зазначених 15 рівнянь при задоволенні умов на поверхні (2.2).

Розв’язання рівнянь можна вести різними способами залежно від того, які величини прийняті за основні невідомі.

1. Розв’язання в переміщеннях, коли за невідомі прийняті три складові переміщення

2. Розв’язання в напругах, коли за невідомі прийняті шість складових напруг

3. Розв’язання в змішаній формі, коли за невідомі прийняті деякі складові переміщень і деякі складові напруг.

 

Розв’язання задач теорії пружності в переміщеннях

Для визначення трьох невідомих складові переміщення необхідно мати три рівняння, які можна одержати з диференціальних рівнянь рівноваги (2.1), виразивши в них напруги через переміщення. Скористаємося першим рівнянням (2.1) і підставимо в нього напруги з формул закону Гука (2.6):

Підставивши в це рівняння значення деформацій (2.3), після групування доданків знаходимо

(2.7)

Вирази в перших дужках можна позначити скорочено:

(2.8)

Цей диференціальний оператор називається оператором Лапласа над функцією й читається «набла два ».

Вираз, що знаходиться в других дужках, можна спростити в такий спосіб:

Після зазначених скорочень і спрощень рівняння (2.7) приймає вигляд

Аналогічно перетворимо й два інших диференціальних рівняння рівноваги (2.1). Таким чином, одержуємо систему рівнянь для розв’язання задач теорії пружності в переміщеннях:

(2.9)

Ці рівняння називаються рівняннями Ламі. Вони поєднують статичні, геометричні й фізичні передумови теорії пружності, розглянуті вище. Дійсно, в них знаходяться умови рівноваги кожного елемента тіла, геометричні характеристики деформації й фізичні характеристики матеріалу й .

Так само як і рівняння рівноваги, перетворимо умови на поверхні. Для цього в перше рівняння (2.2) підставимо вираз напруг через деформації (2.6):

(2.10)

Вираз в перших дужках являє собою похідну функції по напрямку нормалі до поверхні тіла. Дійсно, обчислюючи частинну похідну складної функції по змінній , одержуємо

Похідні координат по являють собою відповідні напрямні косинуси нормалі :

Таким чином,

і рівняння (2.10) приймає вигляд

(2.11)

Точно так само можна перетворити два інших рівняння (2.2).У результаті приходимо до наступних трьох умов на поверхні, виражених через переміщення:

(2.12)

Тепер можна скласти план безпосереднього розв’язання задач теорії пружності в переміщеннях. Для визначення трьох складових переміщення необхідно про інтегрувати три рівняння Ламе (2.9) і задовольнити умовам на поверхні (2.12). По знайдених переміщеннях з геометричних співвідношень Коші (2.3) визначають складові деформації, а потім з формул закону Гука (2.6) - складових напруг.

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 349;