Структура системи. Види структур. Структура – внутрішня організація системи, що являє собою специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії утворюючих його компонентів



Структура – внутрішня організація системи, що являє собою специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії утворюючих його компонентів. Структура – це впорядкованість, організованість системи. Поняття структури вживається і в ін- шому, більш широкому смислі як сукупність необхідних і достатніх для досяг- нення мети відносин між елементами

. Види зв’язків:

1.односторонні(напрямок в одну сторону)

2.двосторонні (зв'язок,передача елементів в обох напрямках)

Види структур Переваги/Недоліки
1.Лінійна 0-0-0-0-0 Переваги: - простота використання - формування самої системи Недоліки - невелика надійність функціонування ланцюга елементів
2.Деревоподібна Дозволяє вирішувати ситемні задачі використ.ієрархію(підкорення) елементів
3.матрична Перевагимає більшу надійність Недоліки висока щільність звязків
4.мережна Перевагиможливість напрямку дії, гнучка, можна представити у різній формі

Ефект і ефективність

Эффект - результат, следствие каких-либо действий.

Ефективність системи – це властивість системи виконувати поставлену мету в заданих умовах використання і з певною якістю. Показники ефективності характеризують ступінь пристосованості системи до виконання поставлених перед нею завдань і є узагальнюючими показниками оптимальності функціонування системи.

Ефективність – властивість систем, що характеризує її здатність виконувати завдання за призначенням. Ефективність як властивість властива тільки системам (організаційним, технічним, біологічним і т.д.). Визначати ефективність процесів не має сенсу, оскільки процеси виконуються системами.

Один і той же процес може бути реалізований різними системами з різною якістю. Ефективність конкретної системи визначається через показники якості надсистеми або метасистеми.

Розрахунок ефективності.

Ефективність – властивість систем, що характеризує її здатність виконувати завдання за призначенням. Ефективність як властивість властива тільки системам (організаційним, технічним, біологічним і т.д.). Визначати ефективність процесів не має сенсу, оскільки процеси виконуються системами.

П – прибуток

И – поточні витрати на вир-во

А – амортизація, К – разові витрати

Види ефективності.

Для оцінки ефектвинсоті завжди використовують критерії ефективності. Критерії ефективності виражають основний результат роботи системи. У залежності від конкретної задачі критерій ефективності може прагнути до . . основа критеріїв ефективності – комплекс показників, який використовується для оцінки стану системи(залежать від вхідних хар-к системи). Види показників:1.економічні 2.соціальні. 3.екологічні

Фактична ефективність (К-капіталовкладення, F-ефект)

Оптимальна ефективність (  - капіталовкладення для отримання оптимального ефекту .)

Модель системы.

В большинстве случаев системного анализа нет возможности использовать реальные объекты в качестве объектов исследования. В таких случаях объектом является модель.

Модель - математический или физический аналог реальной системы, в котором характер протекания основных процессов подобен протеканию таких же процессов в реальной системе Критерием выбора модели является цель анализа. Чаще всего материальные модели используются для анализа состава и структуры системы. Идеальные модели – для исследования реакций изменения выхода от входа системы.

Адекватність моделі системи.

Адекватністюназивають властивість моделі, яке заключається в здібності моделі виробляти з необхідною повнотою ті властивості якості об’єкта, які суттєві для мети даного дослідження.

Вимоги адекватності моделі та об’єкту - це необхідна умова для переходу від дослідження об’єкту до дослідження моделі та подальшого перенесення результатів з моделі на об’єкт дослідження.

Так як будь-яка модель є спрощеною копією оригіналу, тому не можна говорити про абсолютну адекватність моделі. Оцінка ступені подібності може спиратися тільки на оцінку різниці від оригіналу.

Оцінка різниці на практиці наштовхується на великі труднощі, так як не можливо використовувати для зрівняння об’єкт у всієї його повноті.

Сутність перевірки адекватності моделі системи.

Ця процедура знаходиться на всіх етапах створення моделі. ЇЇ задача заключається в задоволенні вимог експерта по забезпеченню адекватності моделі та системи що досліджується у розумінні досягнення необхідної точності описання процесів, які представляють інтерес у експерта.

Контроль над адекватністю здійснюється на основі використання теорії ідентифікації. Зміст теорії складається в визначенні тотожності всієї системи чи її елемента прийнятого аналогу (моделі). При цьому використовується методологія „чорного ящика”: вхідні та вихідні сигнали, з визначеною вірогідністю вибрана модель. Необхідно ввести в модель такі коефіцієнти або її так структурно перетворити, щоб у відповідності з заданим критерієм була досягнута динамічна ідентичність реакцій системи та моделі. Іншими словами, перевірка якості моделі всієї системи (або її елемента) повинна показати, що вона реагує так же, як система (елемент) на однакові вхідні дії. При аналізі системи здійснюється її декомпозиція з встановленням характеристик структурних елементів і зв’язків, а при синтезі моделі має місце агрегування, збір моделі з її фрагментів. Обидва процеси контролюються процедурою встановлення адекватності шляхом проведення ідентифікації властивостей системи та моделі.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 332;