Соціально-економічне програмування національної економіки. Структура та види програм.



Макроекономічне програмування — це розробка комп-мічссних програм розвитку національної економіки або її сек­торів.

Класифікація макроекономічних програм

I.За часом:короткострокові (1—2 роки);середньострокові (до 5 років); довгострокові (10—25 років).II.За характером (масштабом):загальногосподарські — охоплюють проблеми національ­ноїекономіки в цілому (національні плани, бюджет, інфляція, стаг­фляція тощо);програми обмеженого характеру (розвитку окремих галу­зей, підгалузей, регіонів, вираження конкретних національних проблем) — галузеві, регіональнії окремих виробництв тощо.III.За цілями:кон'юнктурні — регулювання економічних процесів шля­хом маніпулювання господарською кон'юнктурою;структурні — зміна співвідношень між різними галузями, сферами національної економіки.IV.За об'єктами:економічні (фінансові, виробничі, зовнішньоекономічні);соціальні (зайнятість, доходи, освіта, медицина тощо);науково-технічні;екологічні;регіональні.

Типові блоки національної (державної) програми:аналітичний (концепція програми);цільовий (побудова "дерева цілей")»програмних завдань і заходів;зведений (фінансово-економічний):основні показники програми;обсяги ресурсів (за їх видами) для реалізації програми;організаційно-економічний:організаційні форми, методи і порядок управління про­грамою;економічний механізм реалізації програми;система контролю за програмою.

Засоби реалізації державних планів і програм:держконтракт і держзамовлення;державна підтримка у просуванні товару на зовнішній ринок;пільгове оподаткування;пільгове кредитування;цінові пільги;державне страхування;гарантування ринків збуту;інформаційне забезпечення;розробка спеціальних про­гнозів;державне фінансування наукових досліджень;інститут соціального парт­нерства (трипартизм);державна система нау­ково-технічної та соціально-економічної експертизи (екс­пертні ради);опосередковані (непря­мі) методи економічного стиму­лювання виконавців програм.

Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.

 Обґрунтування довгострокових заходів державного регулювання за­безпечує прогнозування. Становлення системи національних прогнозів в Україні ще не завершене. Реальністю є розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України на віддалені, довгострокові, середньостро-кові й короткострокові перспективи. Вони опрацьовуються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, нагрома­дженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявних природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Такі прогнози складаються у кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Прогнози створю­ються у цілому по національній економіці України з виокремленням на­родногосподарських комплексів, галузей і регіонів, а також за окремими соціально значимими сферами економіки та кон'юнктури ринку.Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства еконо­міки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й вико­навчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикатив­них планів.Серед різноманітних форм планомірності (директивної, індиректив-ної, регулятивної, індикативної, стратегічної) індикативна форма є домі­нуючою в провідних країнах світу. Починаючи з 1995 року, в Україні за­стосовується індикативне планування, суть якого полягає в розробці Дер­жавної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Така щорічна програма містить: 1) характеристику соціально-економічного становища, що сформувалося на початок реалізації програми; 2) цільові макроекономічні показники на завершення кожного кварталу, завдання у сфері макроекономічної політики; 3) систему державних заходів з виділен­ням конкретних пропозицій щодо реформування базових галузей промис­ловості та визначення темпів і виконавців. Програма містить: 1) аналіз со­ціально-економічного розвитку; 2) вплив очікуваних змін; 3) цілі та пріо­ритети; 4) заходи реалізації, терміни, виконавці; 5) основні макроекономі­чні показники; 6) перелік державних цільових комплексних програм; 7) показники розвитку державного сектора.

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 729; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!