Соціально-економічне програмування національної економіки. Структура та види програм.
Макроекономічне програмування — це розробка комп-мічссних програм розвитку національної економіки або її секторів.
Класифікація макроекономічних програм
I.За часом:короткострокові (1—2 роки);середньострокові (до 5 років); довгострокові (10—25 років).II.За характером (масштабом):загальногосподарські — охоплюють проблеми національноїекономіки в цілому (національні плани, бюджет, інфляція, стагфляція тощо);програми обмеженого характеру (розвитку окремих галузей, підгалузей, регіонів, вираження конкретних національних проблем) — галузеві, регіональнії окремих виробництв тощо.III.За цілями:кон'юнктурні — регулювання економічних процесів шляхом маніпулювання господарською кон'юнктурою;структурні — зміна співвідношень між різними галузями, сферами національної економіки.IV.За об'єктами:економічні (фінансові, виробничі, зовнішньоекономічні);соціальні (зайнятість, доходи, освіта, медицина тощо);науково-технічні;екологічні;регіональні.
Типові блоки національної (державної) програми:аналітичний (концепція програми);цільовий (побудова "дерева цілей")»програмних завдань і заходів;зведений (фінансово-економічний):основні показники програми;обсяги ресурсів (за їх видами) для реалізації програми;організаційно-економічний:організаційні форми, методи і порядок управління програмою;економічний механізм реалізації програми;система контролю за програмою.
|
|
Засоби реалізації державних планів і програм:держконтракт і держзамовлення;державна підтримка у просуванні товару на зовнішній ринок;пільгове оподаткування;пільгове кредитування;цінові пільги;державне страхування;гарантування ринків збуту;інформаційне забезпечення;розробка спеціальних прогнозів;державне фінансування наукових досліджень;інститут соціального партнерства (трипартизм);державна система науково-технічної та соціально-економічної експертизи (експертні ради);опосередковані (непрямі) методи економічного стимулювання виконавців програм.
Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки Укр. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України.
Обґрунтування довгострокових заходів державного регулювання забезпечує прогнозування. Становлення системи національних прогнозів в Україні ще не завершене. Реальністю є розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України на віддалені, довгострокові, середньостро-кові й короткострокові перспективи. Вони опрацьовуються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, нагромадженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявних природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Такі прогнози складаються у кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Прогнози створюються у цілому по національній економіці України з виокремленням народногосподарських комплексів, галузей і регіонів, а також за окремими соціально значимими сферами економіки та кон'юнктури ринку.Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й виконавчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикативних планів.Серед різноманітних форм планомірності (директивної, індиректив-ної, регулятивної, індикативної, стратегічної) індикативна форма є домінуючою в провідних країнах світу. Починаючи з 1995 року, в Україні застосовується індикативне планування, суть якого полягає в розробці Державної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Така щорічна програма містить: 1) характеристику соціально-економічного становища, що сформувалося на початок реалізації програми; 2) цільові макроекономічні показники на завершення кожного кварталу, завдання у сфері макроекономічної політики; 3) систему державних заходів з виділенням конкретних пропозицій щодо реформування базових галузей промисловості та визначення темпів і виконавців. Програма містить: 1) аналіз соціально-економічного розвитку; 2) вплив очікуваних змін; 3) цілі та пріоритети; 4) заходи реалізації, терміни, виконавці; 5) основні макроекономічні показники; 6) перелік державних цільових комплексних програм; 7) показники розвитку державного сектора.
|
|
|
|
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 729; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!