Характерні риси структурної організації НЕ.



Національна економіка будь-якої країни - складна господарська, соціальна, організаційна, науково-технологічна система. Тому її структуру розглядають з різних рівнів. З позиції господарської системи у зв'язку з переходом України в 1991р. для обліку та аналізу макроекономічних процесів до системи національних рахунків національна економіка структурується на сектори. Внутрішню економіку країни утворюють домашні господарства та організації даної країни, створені відповідно до законодавства даної країни, які зареєстровані на її економічної території та беруть участь в її економічній діяльності не менше року (резиденти), а також організації інших держав, що діють в економічному просторі цієї країни , і постійні представництва інших держав (нерезиденти).
У національній економіці виділяються три великих сектори: 1) ринкові сектори, інституційної одиницею (господарюючим суб'єктом) яких виступають: 1.1) нефінансові підприємства та організації, що виробляють товари і надають послуги з метою отримання прибутку або особистого доходу, в тому числі послуги невиробничого характеру в охороні здоров'я, фізичну культуру і спорт, відпочинок і туризм, освіті, культурі та мистецтві, в невиробничих видах побутового обслуговування; 1.2) фінансові корпорації (організації), які надають фінансові ринкові послуги з метою отримання прибутку (банки, страхові компанії, кредитні організації, інвестиційні фонди).
2) неринкові сектори, інституційними одиницями яких виступають: 2.1) державні та муніципальні установи, що надають неринкові послуги суспільству і громадянам у галузі освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо; 2.2) некомерційні організації в особі громадських і релігійних організацій, споживчих кооперативів та інших організацій, що обслуговують домашні господарства;
3) змішаний сектор, представлений домашніми господарствами, в тому числі займаються виробництвом товарів без застосування найманої праці (наприклад, ремісничі господарства). Інституційними одиницями національної економіки, таким чином, є організації і домашні господарства.

Вищий рівень галузевої структури економіки нашої країни представляють дві великі сфери економіки: 1) реальний сектор економіки з великими народногосподарськими комплексами підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, зв'язку, торгівлі та інших галузей; 2) невиробнича сфера економіки з фінансовими організаціями, бюджетними установами охорони здоров'я, освіти та інших галузей соціального комплексу держави, з некомерційними організаціями і т.п. Промисловість у свою чергу, складається з великих промислових комплексів - галузей, які диференціюють за рядом ознак: - За характером впливу на предмет праці розрізняють видобувні і обробні галузі; - За спільністю структури витрат виробництва - галузі фондомістські, матеріаломістких та трудомісткі і т.п.Нижній рівень структури національної економіки представляють підприємства.

 

Аналіз структури НЕ. Міжгалузевий баланс виробництва (МГБ) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)

Структура економіки – це співвідношення різних елементів ек. сис-ми, що відображають народногосподарські пропорції та стан сусп.-го поділу праці.

Критерії визначення структури економіки:обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні); чисельність зайнятого населення; обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів).

Показники структури економіки: натуральні; вартісні.

Основні види структури економіки:

Відтворювальна структура характеризує: - використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капіталу, споживання та нагромадження; - співвідношення між виробничим та особистим споживанням.

Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер НЕ.

Територіальна структура відображає розміщення вир-ва в окремих ек. районах, що визначаються певними умовами (наявністю природних рес., географ. положенням, кліматичними та іншими умовами).

Соціальна структура

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.

У складі НЕ Укр. Вітчизняна статистика та управління виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві госп. комплекси тощо. За Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі: промисловість, с/г, лісове госп., транспорт, зв'язок, будівництво, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення і збут, заготівля, інформаційно-обчислювальне обслуговування, операції з нерухомістю, заг. комерційна діяльність щодо забезпечення функ-ня ринку, геологія та розвідка надр, геодезична та гідрометеорологічна служби.

За міжнародною галузевою класифікацією ООН до сфери економічної діяльності включаються такі її види: с/г, мисливство, лісове госп. і рибальство; гірничодобувна пром.; обробна пром.; електроенергетика, газо- і водопостачання; будівництво; оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готельне госп.; транспорт, складське госп. і зв'язок; фінанси, страхування, операції з нерухомим майном, комерційні послуги; комунальне, суспільне ат особисте обслуговування. 

Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції (МГБ) – це економіко-математична струк­турна модель, яка відображає існуючі функціональні зв’язки між галузями і сферами економіки, атакож взаємозв’язок між загальноекономічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей

В основу МГБ покладена модель американського економіста В. Леонтьєва «витрати – випуск».

Класифікація МГБ

За масштабом (широтою охоплення економічних процесів):

народногосподарські (національні) – характери­зують НЕ в цілому;

регіональні – відображають взаємозв’язки між окремими ек. районами та регіонами країни.

За вимірниками:

натуральні – хар-ть зв’язки, що складаються у процесі вир-ва і споживання всієї номенклатури продукції, яка виробляється НЕ(у натуральних величинах).

вартісні – відображають зв’язки щодо вир-ва та розподілу створеного продукту на відновлення, нагромадження і споживання.

натурально-вартісні – дають можливість в одній схемі відобразити міжгалузеві зв’язки і конкретизувати їх за найважливішими пропорціями й основними продуктами.

За характером відображення процесу виробництва:

статичні – фіксують стан НЕ за певний період і базуються на попередніх обсягах і структурі кінцевого споживання та наступному визначенні обсягів вир-ва окремих галузей (причому обсяг інвестицій є попередньо визначеною величиною);

динамічні – відображають процес відтворення у динаміці: попередньо визначається частина кінцевого продукту – невиробниче споживання, сальдо завнішньої торгівлі, а далі на цій основі розраховуються обсяги в-ва, потреби та розподіл капіталовкладень за галузями.

Структура МГБ

Міжгалузевий баланс складається з трьох частин (квадратів):

І квадрат – основний, в якому відображається рух проміжного продукту, тобто частина створеного прод., яка не виходить із вир-ва і не призначена для кінцевого спож.Горизонтально розміщені галузі, що виробляють про­дукцію (і-галузь), вертикально, у тому ж самому по­рядку, – галузі, що споживають цю продукцію (j-галузь).

Показники І квадрату характеризують взаємозв’язок між галузями, а саме: використання продукції однієї галузі для вир-ва іншої за допомогою Коефіцієнтів прямих витрат  

aij =

де Х ij – кількість продукції і-галузі, спожитої j-галуззю;

Х j – валовий випуск галузі-споживача (j-галузі);

aij - технологічні коефіцієнти прямих витрат, що хар-ють кіл-ть продукції однієї галузі (і – галузі), необхідної для в-ва одиниці продукції іншої (j-галузі).

У П квадраті МГБ відображається використання ств. продукту на кінцеве споживання (у), а саме: - особисте споживання (сімейними госп-ми); - нагромадження (інвестування); - амортизація ( відновлення основного капіталу); - чистий експорт (різниця між експортом та імпортом); -інше.

Сума показників І і П квадратів (по горизонталі) відображає Х i, тобто валовий випуск продукції, а баланс рядків ( ) – валовий випуск продукції народним госп-ом в цілому (ВНП):

Перше основне рівняння МГБ:

де Х i – валовий випуск галузі (і=1,2, …,n);

Х ij – к-ть продукції і-галузі, спожитої j-галуззю ( );

å aij xj – проміжний продукт

У i - кінцевий продукт

n – кількість галузей.

Ш квадрат характеризує додану вартість (Z), тобто являє собою дох. нас-ня, підприємців і держави, тобто суму заробітних плат, дивідендів, прибутків, податків, а також амортизацію та інші елементи доданої вартості.

Сума показників І і Ш квадратів (по вертикалі) відображає витрати на випуск продукції певної галузі (Хj), а баланс стовпчиків (åХj) – витрати на ств. продукції у всьому народному госп. (ВНП):

Друге рівняння МГБ:

Де Х j – валовий випуск галузі-споживача ( j = 1,2, …,n)

 - матеріальні витрати галузі-споживача

Zj – додана вартість

n – кількість галузей.

Третє рівняння МГБ:

Значення МГБ для державного регулювання еко­номіки:

Є основою для повного макроекономічного аналізу: представляє усі головні фактори, сфери, сектори, матеріальні потоки, експортно-імпортні зв’язки та показники розвитку НЕ (ВНП, нац.. дох., проміжне спож., кінцеве спож., особисте спож., амортизація,інвестиції,експорт, імпорт, добавлена вартість тощо);

Використовується для макроекономічного прог­нозування:зокрема за допомогою першого рівняння МГБ можна прогнозувати валовий випуск продукції;

За допомогою МГБ можна регулювати міжгалу­зеві зв’язки – формувати раціональну народногосподарську структуру, забезпечувати прогресивні зрушення в ек. та загальну ек. рівновагу;

Виявляє роль різних факторів (внутрішніх і зов­нішніх), секторів та галузей у розвитку націона­льної економіки, використовується для аналізу і прогнозування тенденцій розвитку світової еконо­міки тощо

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 447;