Життя витісняє бузьків з буської землі



Єврооселі» для чорногузів   ВАТ "Львівобленерго" традиційно продовжує облаштовувати лелечі домівки "євроремонтом". Цієї весни безпечнішими та комфортнішими стануть оселі 84 пташиних сімей - саме стільки платформ для лелечих гнізд виготовлено у ВАТ "Львівобленерго" 2009 року, - повідомив на офіційному сайті відділ корпоративних зв’язків ВАТ "Львівобленерго". Кількість виготовлених платформ цьогоріч є рекордною за весь час виготовлення штучних гнізд. Приємні подарунки чекають на птахів після прильоту в 11 районах області. Найбільше платформ для лелечих гнізд замовлено у Жовківському та Яворівському районах та Мостиському районах. Варварський метод скидання лелечих гнізд з електричних стовпів на Львівщині канув у Лету. Четвертий рік поспіль електрики та орнітологи встановлюють для цих птахів штучні гнізда, - пише www.umoloda.kiev.ua. Досвід виготовлення гнізд для буськів та їхніх родин Західна Україна перейняла в Польщі. В сусідній країні 40 вiдсоткiв бiлих лелек вили свої гнізда на лiнiях електропередач. Птахи гинули вiд струму, а компанiї зазнавали збиткiв через регулярні короткi замикання. Тому природоохоронцi знайшли спiльну мову з енергетичними компанiями, якi за власнi кошти облаштовують штучнi гнiзда. Добре стало всім: i компанiї — кошти економлять, i птахам — не гинуть. Аналогічна «лелеча проблема» є і в Україні. Адже наш край після Польщі займає друге місце за кількістю поселень лелек. Якщо на Вінниччині ще й досі скидають лелечі гнізда з електричних стовпів, то Львівщина ставиться до цього питання вже по–іншому — тут буськів шанують. «Солом’яних дахів немає, відтак лелеки гніздяться на електричних стовпах, — розповіла керівник відділу корпоративних зв’язків ВАТ «Львівобленерго» Галина Єлісеєнко. – Подібне є загрозою як для лелек, так і для електроліній. Адже при перших спробах вильоту з гнізд молоді птахи часто падають на дроти. Як результат, замикання та збої в електромережі, а молоді лелечата гинуть. Тож, аби вирішити цю проблему, ми почали самотужки виготовляти та встановлювати платформи для гнізд на спеціальних опорах повітряних ліній електропередач».

Жити у цих гніздах лелекам безпечніше

 

«Створення штучних гнізд — єдиний вихід для збереження і птахів, і коштів енергетикам. У дощову ж погоду намокле гніздо «краде» до 300 Вт електроенергії щогодини», — додає начальник Старосамбірських районних електромереж Андрій Волощак.

Штучні гнізда виготовляють на спеціальних опорах. На них переносять рештки старого гнізда, що було безпосередньо на стовпі, а лелеки, коли повертаються, вже самі добудовують помешкання. До того ж на лінії електропередач накладають ізоляційні трубки, які захищають проводи від лелечого посліду.

«За нашими спостереженнями, лелеки завжди повертаються до своїх гнізд, обладнаних платформами, доглядають малюків, живуть у звичному ритмі й не зважають на зміни, які відбулися за зиму. Ми не знаємо жодного випадку, коли б ці птахи через встановлення штучних гнізд покинули свою оселю», — підсумовує Галина Єлісеєнко.

Жити у цих гніздах лелекам безпечніше, бо вони змонтовані високо над проводами, що запобігає ураженню птахів струмом, а саме гніздо надійно закріплене і не загрожує падінням на лінії електропередач. Кількість основ для гнізд, які потрібно встановити енергетикам, визначають самі лелеки кількістю своїх домівок на електростовпах.

Платформи виготовляють у структурній одиниці Товариства. Штучні лелечі гнізда на лініях електропередач встановлюють й енергетики Волинської, Івано–Франківської та Рівненської областей, - повідомляє www.umoloda.kiev.ua.

За підрахунками орнітологів, щороку в Українi гнiздяться 25—30 тисяч лелечих пар. На Львівщині живе понад 2 000 лелечих родин. У 2005 році ВАТ "Львівобленерго" встановило 2 платформи під лелечі гнізда, 2006 року - 16 платформ, 2007 - 70, 2008 - 25, 2009 - 84.

Львівські енергетики рік за роком відстежують гнізда лелек, що є в загрозливому стані, та в міру своїх можливостей встановлюють для них основи. Вартість "євроремонту" одного гнізда лелечої родини для Товариства складає близько 2 тис. грн. Та хіба гроші можуть зрівнятися з радісним клекотом гордого птаха, якого люди називають провісником щастя?

 

Лелека – священний птах

 

У “лелечому місті”, Буську, усі знають: “19 березня, на Юзефів (Йосипів) день, лелека має бути”. І ще ніколи не було по-іншому, - повідомляє www.wz.lviv.ua.

Той, хто хоче побачити першого бузька, приходить до утешньогомаленького озерця – це болотиста місцевість при в’їзді в місто,якучасто затоплює Буг. Зазвичай перший чорногуз прилітає підобід.Виглядає він дуже худим і втомленим, і його тоді можна пригоститипринесеною з дому їжею. Декому, хто ступав обережно і тихо, вдавалосяпідійти до бузька зовсім близько і навіть погладити...

 

                        

 

 

Життя витісняє бузьків з буської землі

 

Буськ – старовинне містечко у Галичині, на гербі якого, на синьому тлі, зображено лелеку (бузька, бусола, чорногуза). Сучасний герб затверджений міською радою у 1995 році, але і давній, з яким місто жило впродовж століть, також прикрашав лелека. Існують дві легенди походження назви міста. Перша – від назви племені – “бужани”, які мешкали вздовж берега річки Західний Буг у VII-VIII столітті.

Друга ж мовить, що князь Давид Ігорович ішов походом через тутешні краї – пробивався крізь непрохідні болота - і раптом побачив бузька. Зробивши у небі коло, птах сів на землю. “Отут і розіб’ємо табір, - сказав князь, - тут, вочевидь, суха місцевість”. Легенда, пов’язана з лелекою, більше припала людям до душі, тому й зобразили бусола на гербі міста.

“Для мешканців Буська лелека – священний птах”, – розповідає педагог тутешньої гімназії імені Євгена Петрушевича Світлана Мащак. Люди знають про кожне тутешнє лелече гніздо. На вулиці Папірній, на старих деревах біля “комсомольського” озера, на Богдана Хмельницького, на Волянах...

Але впродовж останніх десятиліть життя витісняє гордих птахів з буської землі, і місцеві мешканці не в силі зарадити цьому. Майже не залишилося вкритих соломою осель, на яких так любили гніздитися лелеки, а коли будують нові будинки, то гамір будівництва і шум машин відлякують спокійних чорногузів. Буські школярі щороку їздять селами, рахуючи лелечі гнізда і збираючи пов’язані з бузьками оповідки і легенди.

Ввечері до юних подорожніх приходять місцеві селяни – приносять їжу і залишаються погомоніти. Старенький дідусь у Чичмонах-Гумниських поділився історією, що сталася у його селі. Сільська дитина важко хворіла (за описами дідуся, у дівчинки був туберкульоз кісток – вона не могла ходити, ламало руки і ноги). Якось підлітки принесли лелеку з обпаленим крилом – вочевидь, потрапив на високовольтну лінію електропередач. Доглядаючи за птахом, хвора дівчинка сама почала почуватися краще.


Щасливий, хто побачив лелечу пару…

 

Розповідають про лелеку, якого господарі знайшли з пораненим крилом і вилікували. Лелека опісля скрізь за своїми благодійниками мандрував – як собака. На косовицю, у хлів до поросяти і навіть у дім. Довго не хотів залишати гостинну людську оселю, поки восени нарешті не прибився до лелечої зграї.

І в самому Буську, і в довколишніх селах усі знають про так звані “лелечі ворожіння”: існують прикмети, пов’язані з цим священним птахом, які прийшли із давнини. Щасливий, хто побачив лелечу пару – двох лелек. Якщо їх зауважить незаміжня дівчина чи неодружений хлопець – цьогоріч обов’язково знайде пару. Побачив лелеку, який “без діла” стоїть, – цілий рік будеш погано працювати, ледарювати.

Але є нюанси. Якщо бусол стоїть рівно і задер дзьоба – усе вдаватиметься у господарстві. Якщо ж лелека стоїть та ще й ногу підняв – усе валитиметься з рук. Якщо ходить – усе таланитиме у господарстві, але повільно. Якщо лелека летить – і людина “літатиме” впродовж року, буде швидкою та моторною. Самотній, “занурений в себе” лелека у людей асоціюється з сумом...

Мер міста Василь Вовк розповідає, що у дитинстві, якщо йому показували, що он там бусол стоїть, – він заплющував очі і не хотів дивитися. Аби не ледарювати. Розплющував тільки тоді, коли лелека злітав у небо…

“У моєму рідному селі, будуючи нову хату і розвалюючи стару, селяни не руйнували лелечих гнізд. Зрізували ясен і ставили бузькову оселю на нього. А мама нас, малих, повчала. “Не чіпайте лелеченят, бо бузько хату спалить”. За одним із повір’їв, якщо зруйнувати лелече гніздо, то й твоя власна хата постраждає від пожежі”, - повідомляє www.wz.lviv.ua.


Чому об’єдналися міста-лелеки?

 

Усе у Буську пов’язано з лелеками. На традиційному у містечку святі квітів обов’язково виготовляють картину – великого бузька. У конкурсах малюнка на асфальті, дитячого малюнка і навіть в інтернетних змагах - скрізь лелеки. Двох пластмасових бузьків я побачила у меровому кабінеті. Буськ – член асоціації міст Європи (ЕСКО), на гербах яких зображений лелека.

Як ви потрапили в асоціацію?

Це дуже цікава історія, - розповідає Василь Вовк. - У Європі налічується 28 (за іншими даними – 33) міст, герби яких прикрашає зображення бузька. Наразі до асоціації офіційно входять сім міст із семи держав світу. З України – Буськ, з Німеччини – Шторкоф, з Чехії – містечко Лука-над-Єглавов, з Латвії – Стайцеле, з Білорусі – Стелє.

Ідея створити неурядову організацію, яка опікувалася б культурними зв’язками, народилася у Латвії. Крихітне містечко Стайцеле, яке налічує всього дві з половиною тисячі мешканців, перейнялося долею лелечої колонії, що живе неподалік. У цій пташиній колонії на сьогодні побували представники усіх міст асоціації.

“Це справжнє диво, - згадує Василь Йосипович, - на одному дереві, на сосні, розташувалося шість лелечих гнізд. А загалом у колонії гнізд – понад шість сотень. У Стайцеле будують центр лелек Європи – кожне місто, член асоціації, обладнає у ньому власну світлицю.

 

Лелече гніздо

 

Лелечий край… Так поетично називають нашу Україну. Тепла плодюча земля з безліччю річок, озер, ставків, заплав і плавнів – все це створило умови для проживання лелеки на нашій землі. Білий лелека, бусол, бузьок, чорногуз… Оселився він біля наших осель, у наших душах, як символ краси, кохання, родинної злагоди, - пише www.greenkit.net.

Кожне лелече гніздо – це той дивосвіт, без якого не уявляємо українського села. Недалеко від Коломиї, над Чорнявою рікою в центрі селища Гвіздець, на найвищій його споруді, п'ятнадцять років тому назад лелеки збудували гніздо. І стало воно чарівним символом Гвіздця. Люди звикли до прекрасних птахів. Якою радістю наповнюється душа, коли, покружлявши над містечком, птахи плавно спускаються на гніздо і сповіщають про своє щасливе повернення з далеких країв!

У 2004-2005 рр. в Україні, в рамках загальноєвропейської акції, проводився облік гнізд білого лелеки. Волинська область започаткувала загальноукраїнську акцію порятунку гнізд білого лелеки. А 2000 рік був проголошений „Роком білого лелеки”. Сьогодні цей вид знаходиться під загрозою реального знищення.

Страх бере за лелечі гнізда. Коли гніздо руйнується, то птахи, як правило, ніколи до нього не повертаються. Лелека з білим згорточком у дзьобі – це символ продовження роду людського. У нашому Гвіздці він уже не опускається до пологового будинку. Покружляє, поквилить і полетить. Відділ закрили декілька років тому, смертність перевищує народжуваність. І, як наслідок, з чотирьох корпусів дитячого садочка залишилось два. Ми провели в цьому році облік білого лелеки в с.м.т. Гвіздець та п’яти навколишніх села. Виявили таку кількість гнізд: с.м.т. Гвздець – 2, с.Остапківці – 2, с.М.Гвіздець – 1, с.Чехова – 2, с.Берем‘яни – 2, с.Хом‘яківка – 4. Зробимо все для того, щоб наші сніжно-білі друзі ніколи не покидали своїх місць гніздування! – повідомляє www.greenkit.net.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 350; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!