Нормативна база і література.
Вступ
В сучасних умовах господарювання в умовах переходу до ринкових відносин економіка потребує глибоких і структурних зрушень.
В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування високопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки “виживає” лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників.
Ми зустрілися з тією проблемою, що не має в світі аналогів переходу дол. Ринку великої держави з такою як в Україні створеною системою структурного господарювання, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємців від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. Сьогодні потрібно розробити не тільки довгострокову програму поетапного розвитку ринкового сектору економіки, а й визначити найефективніше співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням. Розбудова ринкового сектору економіки має базуватися на програмі поступової приватизації, розширення підприємства, створення розгалуженої структури ринку, підвищення ефективності виробництва.
|
|
Ефективність виробництва на підприємстві тісно пов’язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.
Метою курсової роботи є оволодіння методичного розрахунку показників ефективності використання виробничих і трудових ресурсів на прикладі підприємства ТОВ «Модуль», напрацювання навичок оцінки техніко-економічної інформації з метою вивчення виробничого потенціалу підприємства ТОВ «Модуль» і трудових ресурсів.
В курсовій роботі передбачається провести аналіз використання виробничих і трудових ресурсів ТОВ «Модуль», розробити заходи, які спрямовані на поліпшення їх використання і оцінити вплив запропонованих заходів на результати виробничо-господарської діяльності.
|
|
РОЗДІЛ І. Економічна ефективність використання трудових і виробничих ресурсів підприємства
Ефективне використання ресурсів підприємства
Ринкові відносини – форма зв’язку між виробниками і покупцями, тобто механізм узгодження їх дій. В процесі цих відносин становиться ефективність всіх сфер економіки та кожного підприємства окремо.
Важливою ланкою ринкового механізму є конкуренція. Це ключове поняття, що є змістом ринкових відносин. Досвід західних країн показує, що конкуренція виступає як важливий фактор стимулювання господарської активності, збільшення різноманітності і підвищення якості продукції, зниження затримок і стабілізації економічного росту.
В нашій економіці роль конкуренції незначна. Вона тільки зароджується і проявляється в окремих галузях. Розробка конкурентної стратег дозволяє галузям і підприємствам підвищувати ефективність господарської діяльності і вийти на світовий ринок товарів і організації торгівлі.
Кожне підприємство приймає рішення для вирішення сукупності питань: на якому ринку реалізовувати свій товар, які технології використовувати для виробництва і реалізації товарів, яка структура ресурсів необхідна і як розподілити трудові, матеріальні і фінансові ресурси; яких показників повинно досягнути підприємство за певний період, особливо по якості і технічним характеристикам, ефективності виробництва і збуту.
|
|
Існують наступні цілі діяльності підприємства:
- завоювання і збереження певної частини ринку для окремого товару і для всього асортименту;
- підвищення якості всього товару;
- отримання прибутку від господарської діяльності;
- досягнення певних переваг в якості товарів і їх диференціації (забезпечення покупців товарами нової якості), зниження витрат (собівартості);
- забезпечується підвищення ефективності використання матеріальних і трудових, фінансових ресурсів;
- прагнення зайняти лідируюче положення в сфері технології і так далі.
В кожній національній економіці є невичерпні резерви підвищення ефективності як на підприємстві, так і в галузях. Зміна цих показників в сторону підвищення ефективності в даному періоді порівняно з величиною в попередньому періоді свідчить про ефективність роботи підприємства за вказаними напрямками.
Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, віковими, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси, реальні (ті люди, які вже працюють), та потенційні (ті, що колись можуть залучені до конкретної праці).
|
|
Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни – персона, кадри, трудовий колектив.
Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку тощо) факторів. Вплив останніх характеризується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість пасивного (працездатного) населення, загальноосвітній цього рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.
Кадри – це спеціалісти або працівники, що мають достатньо високий рівень кваліфікації та значний стаж роботи на даному підприємстві.
На формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів в Україні (як на макро- так і на мікрорівні) у найближчі роки впливатимуть фактори та загальні тенденції:
- інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу праці з обслуговуванням населення;
- включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку;
- підвищення частини допоміжної розумової праці (нині вона в кілька разів менша, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою);
- уповільнення темпів зниження частини малокваліфікованої та некваліфікованої праці у зв’язку з різким скороченням за останні п’ять років технічного переозброєння діючих підприємств;
- зростання попиту на кваліфіковану робочу силу, що може значною мірою задовольнитися за рахунок безробітних з категорій працівників та спеціалістів;
- інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою системою.
2. Показники ефективності діяльності підприємства і використання окремих видів ресурсів
Ефективність – це категорія яка складається на підприємствах під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних та інших. Це обставина і той факт, що ефективність підприємства в різних видах (ефективність господарської діяльності підприємства, використання різних ресурсів, виробництва та інше) являється причинами використання для її кількісної оцінки множини показників.
Практичне використання системи показників в економічній ефективності в галузях і господарських суб’єктах передбачає:
- орієнтацію підприємства (галузей) та інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в економіці;
- виявлення резервів подальшого вдосконалення господарської діяльності підприємства (галузей) на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, досконалої технології і покращення організації виробництва;
- створення діючого механізму підвищення ефективності.
Показники ефективності використання робочої сили визначаються як співвідношення об’єму реалізованої продукції чи ефекту у вигляді прибутку із середньорічною чисельністю робітників чи сумою затрат на оплату праці всіх робітників. Для більш детального вивчення тенденції зміни цього показника в динаміці необхідно проаналізувати долю витрат на заробітну плату, долю приросту об’єму реалізованої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці і зміни чисельності робітників, співвідношення темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної плати. При вивченні всіх цих показників необхідно виявити причини їх зміни і робити конкретні розрахунки впливу на ефективність зміни кожного із вивчених показників.
Показник ефективності використання оборотних засобів передбачають розрахунок об’єму реалізованої продукції на одну гривню оборотних засобів (число оборотів) і оборотність оборотних засобів до одноденного об’єму реалізованої продукції.
Показники ефективності основних фондів включають фондовіддачу у вигляді об’єму реалізованої продукції на одну гривню середньорічної вартості основних фондів, фондоозброєність яка обчислюється як середня величина основних фондів в розрахунок на одного робітника. При вивченні показників цієї групи потрібно враховувати степінь використання новітніх технологій, структуру основних фондів і роль в їх загальній величині долі активної частини, рівень використання потужності станків і обладнання, а в торгівлі забезпеченість населення торгівельною площею в кв. м. на 1000 жителів.
На кожному підприємстві вивчаються показники, що характеризують ефективність виробничих затрат ні здійснення господарської діяльності, виробнича і загальна собівартість, їх доля в ціні продукції, об’єм реалізованої продукції на 1 грн. витрат.
Велике значення мають показники ефективності використання ресурсів, обчислення на основі прибутку. Мова йде про показники рентабельності, які визначаються як співвідношення прибутку з усіма чи конкретними видами ресурсів або витрат.
Нормативна база і література.
№ п/п | Автор і назва підручника | Цитата | Номер сторінки |
1. | Закон України «Про підприємництво» | Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству. | 183 |
2. | Закон України «Про підприємства в Україні» | Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. | 130 |
3. | Положення бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби» | Капітал, яким володіє підприємство, складається з основних та оборотних фондів. Вартість основних виробничих фондів переноситься конкретною працею на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизації. | 81 |
4. | Положення бухгалтерського обліку №2 «Баланс» | Оборотні фонди – це частина виробничих фондів, які цілком споживаються у виробничому циклі і, відповідно, повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. | 18 |
5. | Бойчик І.М., Економіка підприємств – Львів – «Сполом» - 1998р. | Нормування праці – вид діяльності управління підприємства, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами і результатами праці.. | 121 |
6. | Покропивний С. Ф., Економіка підприємства, підручник – Київ, КНЕУ, 2001р. | Персонал підприємства – сутність постійних працівників, що отримують необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. | 74 |
7. | Тарасюк Г.М., Шваб Л.І., Планування діяльності підприємства, Навчальний посібник – Житомир, ЖДТУ, 2003р. | Праця – це прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результатув задоволенні своїх потреб. | 96 |
4. Основні напрямки підвищення ефективності підприємства і трудових ресурсів.
Перехід до ринкових відносин потребує глибоких зрушень в економіці – вирішальній сфері людської діяльності. Потрібно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних факторів економічного росту. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності з визначально-розвиненими виробничими силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом.
Найважливішим фактором підвищенням ефективності суспільного виробництва, забезпечення його високої ефективності був і є науково-технічний прогрес. Який в сучасних умовах формування ринкових відносин застосовується революційно, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки майбутніх поколінь – докорінне переозброєння всіх галузей народного господарства на основі новітніх досягнень науки і техніки.
Найважливіші шляхи науково-технічного прогресу:
- широке освоєння прогресивних технологій: мембранної, лазерної, плазматичної, технологій з використанням надвисокого тиску і імпульсних навантажень;
- автоматизація виробництва – швидкий розвиток робототехнікою, роторних і роторно-конвеєрних ліній, гнучких автоматизованих виробництв, що забезпечує високу продуктивність праці;
- створення і використання нових видів металопродукції, пластичних мас, композитів, металічних порошків, кераміки та інших прогресивних конструкційних матеріалів.
Отже, по мірі розвитку ринкових відносин почнуть приділяти належну увагу розвитку виробництва на перспективу і будуть направляти необхідні засоби на нову техніку, поновлення виробництва, на освоєння і випуск нової продукції.
Одним із важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозабезпеченість повинна перетворитися у вирішальне зниження задоволення потреб паливо, енергією, сировиною і матеріалами. У вирішенні всіх питань важлива роль належить промисловості. Передбачається створення і оснащення суспільного господарства машинами, обладнанням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних та інших матеріалів, сировинних і паливних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів.
Одним із факторі інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності – вдосконалення структури економіки. Більш високими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують науково-технічних прогрес і вдале вирішення соціальних задач, добиватись покращення пропорції між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями агропромислового комплексу.
Важливе місце у підвищенні ефективності виробництва займають організаційно-економічні фактори, включаючи управління. Особливо збільшується їх роль з ростом масштабів суспільного виробництва і вдосконалення раціональних форм організації виробництва – концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування.
Потребує подальшого розвитку і вдосконалення виробничо-соціальна інфраструктура, що має вплив на рівень ефективності виробництва. В управлінні – це вдосконалення самих форм і методів управління, планування, економічного стимулювання всього господарського механізму; в плануванні – збалансованість і реальність планів, оптимально побудована система планових показників, не стримуюча первинні ланки народного господарства (підприємств, об’єднань, організацій), що дає їм широкий огляд для діяльності. В цій групі факторів широке застосування багатообразних ричагів розрахунку і матеріального заохочення, матеріальної відповідальності та інших розрахункових економічних стимулів.
Велику роль у вирішенні задач ефективного господарського створення і введення ресурсозберігаючої техніки і технології відіграє наука. Їй належить активізувати фундаментальні і практичні дослідження по актуальних проблемах влаштування науково-технічного прогресу в цілях зниження трудомісткості виробництва. Посилення режиму економії і підвищення якості продукції.
Суттєво розширюється можливість дій всіх факторів підвищення ефективності виробництва в умовах формування ринкових відносин. В регулювання всього цього формується регулююче, цивілізоване ринкове господарство, яке являється дійсним засобом, що стимулює ріст продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства в інтересах підвищення благополуччя суспільства.
Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів, що можна об’єднати в три великі групи:
- техніко-технологічні, що визначаються рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва;
- організаційні, що відображають півень організації виробництва;
- соціально-економічні, що залежать, насамперед від людського фактора.
Важливим фактором підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підприємства і по галузі в цілому є зростання індустріалізації, що полягає в створенні виробничої бази. Це багатогранний комплексний процес, в основу якого покладено перехід на механізоване складення різноманітних виробів, застосування сучасних нових технологій, впровадження нових комп’ютерних розробок, тощо.
Фактори організації виробництва передбачають таку організацію виробничого процесу, за якої відсутні простої устаткування протягом робочого часу і забезпечують завантаження як усіх членів трудового колективу, так і основних виробничих фондів підприємства.
Соціально-економічні фактори можуть умовно поділятися на фактори морального і матеріального стимулювання. В обох випадках вони стимулюють зацікавленість працівників у підвищенні своєї продуктивності. Серед таких факторів – зростання заробітної плати, премії та допомоги, можливість самовираження і творчої реалізації, кар’єра, підвищення кваліфікації та інше.
РОЗДІЛ ІІ
2. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства
Щоб забезпечити аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства потрібно визначити показники стану і руху основних фондів, оснащення підприємства і робітників основними фондами, ефективності використання основних фондів та оборотних фондів, а також показники використання трудових ресурсів.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 67; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!