Скривитися як середа на п’ятницю

ДОДАТОК

І. Значення фразеологізмів

Березова каша

Ще за часів Київської Русі дітей навчав грамоти дяк. Важливою подією в житті учнів і їхніх батьків було закінчення визначеного періоду навчання, яке урочисто святкували: варили великий горщик смачної каші й відносили учням. Після уроків починався веселий бенкет. Цей звичай протягом історії зазнав чималих змін, породивши в сучасній мові слово «однокашник», що означає «товариш по навчанню».Однак не всі діти навчалися успішно. Щотижня у визначений день дяк бив березовими різками ледарів, бешкетників і неслухняних — всипав їм «березової каші».

Альма-матер

У буквальному перекладі з латини «альма-матер» означає «мати-годувальниця». У середньовіччі студенти так називали свій навчальний заклад. У ширшому значенні — це місце, де здобувають освіту та виховання.

Альфа й омега

Вислів має біблійне походження. В одному із текстів Бог каже: «Я є альфа й омега, початок і кінець».

Альфа є першою, а омега — останньою буквами грецького алфавіту. Тому фразеологізм означає початок і кінець; основу, найголовніше.

Берегти як зіницю ока

Таке порівняння неодноразово трапляється в Біблії, наприклад у Книзі притч Соломона: «Збережи заповіді мої — і будеш живий; і вчення моє — як зіницю очей твоїх». Воно пов’язане з особливою цінністю органу зору, адже ушкодження зіниці призводить до невиліковної сліпоти.

Фразеологізм означає пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти що-небудь або кого-небудь.

Буря в склянці води

Вислів належить французькому письменнику і філософу Шарлю Монтеск’є (1689—1755). Так він оцінював політичні події в карликовій державі Сан-Маріно.

У переносному значенні вислів «буря в склянці води» означає велике хвилювання з незначного приводу, неважливі події, які штучно роздуваються в суспільстві.

Видно пана по халявах

Раніше належність людей до майнових станів розрізняли за кольором чобіт. Червоні чоботи носили багаті люди, жовті — люди середнього достатку, найбідніші мали чорні чоботи, а то й зовсім були безчобітними.

Той, хто хотів виділитися серед бідняків, але вдосталь грошей не мав, справляв собі чоботи двох кольорів. Коли дорогі чоботи зношувались, до кольорової халяви пришивали чорну нижню частину, яку називали пришвою, і продавали дешевше від нових жовтих чи червоних. «Панів», які їх купували, справді було видно по халявах.

Тепер вислів «видно пана по халявах» уживають, коли хочуть поглузувати з того, хто виявляє своє чванство, хвалькуватість.

 

Вийти сухим із води

У давнину в багатьох народів існував звичай звинуваченого в злочині чи відьомстві випробовувати водою. Підозрюваного кидали в річку чи озеро. Якщо він не тонув, тобто вода його не приймала, його вважали злочинцем і судили. Якщо ж тонув, то вірили, що ця людина не винна у злочині, її обмовлено, отже, вона марно загинула. Про того, кому поталанило уникнути смерті, говорили, що він вийшов сухим із води.

Нині цей вислів уживають стосовно тих, кому вдалося уникнути великих неприємностей.

Водити за носа

Однією з найцікавіших циркових тварин є ведмідь. Раніше вистави з ведмедями влаштовували переважно цигани. Щоб легко було керувати і приборкувати могутню небезпечну тварину, ведмедя водили за кільце, вставлене в ніс. Ведмідь виступав, а цигани брали гроші. Виходило, що гроші цигани заробляли обманюючи, бо самі нічого не робили.

Це й послужило основою фразеологізму «водити за носа», який означає обманювати, обдурювати.

Далеко куцому до зайця

Слово «куций» асоціюється із зайцем, бо в нього короткий хвіст. Проте раніше так називали мисливських собак. Куций повільніший від зайця, бо він тільки бігає, а заєць ще й стрибає, тому в погоні за здобиччю куций завжди відставав.

Значення фразеологізму «далеко куцому до зайця» — не рівня.

Драконівські закони

До нашого часу збереглися уламки кам’яних плит, на яких записані давньогрецькі юридичні закони. Їх зібрав афінський законодавець Дракон, що жив у VII ст. до н. е. Закони Дракона передбачали найвище покарання як за тяжкі, так і дрібні злочини: вбивство, крадіжку, навіть садовини чи городини, за зневагу до загальних цінностей винного прирікали на смерть.

Нині драконівськими називають надзвичайно жорстокі закони, в яких покарання значно перевищує важкість скоєного злочину; а також дуже суворі правила.

Жити на широку ногу

У XIV ст. в Західній Європі знатність визначалася довжиною черевика. Дворяни носили черевики завдовжки півтора фута (фут — міра довжини, що становить від 28,3 до 32,48 см), барони — два фути, а князі — два з половиною фута. Тобто багатії та аристократи носили взуття «на велику ногу». Пізніше, замість «жити на велику ногу», стали вживати фразеологізм «жити на широку ногу», тобто розкішно, багато, без жодних обмежень або на найвищому сучасному рівні.

Заварити кашу

Слово «каша» колись було багатозначним і, окрім страви, позначало ще й велике зібрання людей: весілля, толоку, свято з нагоди хрестин тощо. Згодом ним стали називати метушню, сум’яття, плутанину, безладдя.

У сучасному розумінні «заварити кашу (пиво, халепу)» — затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками.

За душею нічого не мати

За народними уявленнями, душа людини міститься в ямочці між ключицями на шиї, тому цю заглибинку теж називали душею. Раніше гроші зберігали зазвичай на грудях, тобто «за душею». Фразеологізм «за душею нічого не мати» означає бідування, коли людина не має ні грошей, ні житла.

Із цим уявленням пов’язані також інші вислови. «Душа навстіж (нарозхрист)» означає, що сорочка на грудях розстібнута і людина не боїться показати, що в неї за пазухою. Згодом цей вислів набув значення: щира, відверта, чистосердечна людина. Виставити душу — розстібнутися, а сховати душу — закутати шию, застібнути комірець.

Закачати (засукати) рукави

Цей вислів з’явився в сиву давнину, коли носили одяг з довгими рукавами: у чоловіків вони досягали майже метра, а в жінок були ще довшими — 130—140 см. Щоб виконувати якусь роботу, їх обов’язково потрібно було закачати, аби не заважали. Мода на рукави змінилася, а вислів зберігся у значенні: ретельно, хвацько взятися за роботу.

Зарубати на носі

У давнину неписьменні люди носили із собою дощечки, на яких зарубками робили різні позначки, тобто примічали, що потрібно запам’ятати: вели облік боргів, роботи, різного товару тощо. Ці дощечки називали носами, бо їх носили.

«Зарубати на носі» означає запам’ятати, добре засвоїти раз і назавжди.

За сімома замками (печатями)

У Біблії згадується про книгу, яку нікому не вдавалося розгорнути, щоб подивитись, що в ній написано. Книга була за сімома печатками. У давнину на важливі документи накладали декілька печаток. А було їх сім тому, що це число вважали магічним. Люди сподівалися зберегти таємницю за допомогою надприродних сил.

У сучасній мові цей фразеологізм уживають на позначення чогось далекого, неприступного, неможливого для користування.

Заткнути за пояс

У часи Київської Русі ходити без пояса і чоловікам, і жінкам вважалося великим гріхом.Під час хрещення православне немовля підперезували. Пояс ніби ділив людське тіло на дві половини: верхню, що є вмістилищем душі, та нижню — нечисту, земну. Жодна мати не випускала дитя на вулицю непідперезаним, боячись наслання, зурочення. Зірвати пояс у людини — означало її смертельно образити. Того, хто ходив підперезаним, вважали фізично і духовно сильним, майстром своєї справи. Тому він міг невмілих, слабких, легкодухих заткнути за пояс.

Отже, «затикати за пояс» — значить перевершувати кого-небудь у чомусь.

Зелена вулиця

Ще століття тому цей вислів викликав жах. Зеленою вулицею тоді називали прохід між двома шеренгами солдат, озброєних гнучкими прутами (шпіцрутенами), яким проганяли нещасних засуджених. З обох боків на них сипали удари, часто в кінці такої вулиці людина помирала від болю.

З розвитком транспорту і впровадженням регулювання дорожнього руху фразеологізм змінив своє значення. Зелена вулиця — відкритий вільний проїзд, де горить лише зелене світло світлофорів.

У переносному значенні «зелена вулиця» — це пряма, вільна дорога; можливість реалізувати свої задуми без перепон.

Знати, де раки зимують

Науковцям прозимівлю раків достеменно відомо мало. За однією версією, раки виривають у піску або камінні глибокі нори, в яких сплять усю зиму, тому знайти їх важко. За іншою — вони лазять по дну і навіть нерідко розмножуються.

Хай там як, а визначити, де саме раки зимують, — непросто. Тому цей фразеологізм означає вміння знаходити безпомилкове рішення, найвигідніший вихід зі становища; бути хитрим, спритним.

Знати на зубок

У народі існував звичай перевіряти на зуб (кусати) монети чи інші вироби із золота. Якщо на них не залишалось заглиблень від зубів, золото вважали справжнім, не підробкою.

Звідси й походить фразеологізм «знати на зубок», що означає дуже добре знати, глибоко засвоїти, вивчити напам’ять.

І слід прохолов

В українській мові багато мисливських фразеологізмів. Справжні мисливці розпізнають звірів чи птахів, дивлячись на сліди (іти по слідах, тримати слід, по гарячих слідах, по свіжих слідах). Фразеологізм «і слід прохолов» означає: минуло багато часу, відколи пробіг звір. Вираз став загальновживаним і почав означати, що пройшло багато часу чи хтось кудись зник.

Комар носа не підточить

Цей фразеологізм є у всіх слов’янських мовах. Спочатку під фразою «комар носа не підточить» розуміли щільно підігнані дошки, колоди, камені, між якими важко було просунути навіть такий тонкий і гострий предмет, як комариний ніс.

У наш час фразеологізм «комар носа не підточить» уживають на означення якісної роботи, в якій важко знайти недоліки.

Корінь зла

У Біблії вислів ужито в розумінні «основа, першоджерело зла». Таке значення він має і в сучасній мові.

Крапля камінь точить

Вислів «Крапля камінь точить не силою, а частим падінням» приписують багатьом відомим людям — поетам і вченим, зокрема Овідію.

До такого висновку люди дійшли в результаті тривалих спостережень. Справді, якщо вона навіть по краплі впродовж тривалого часу падає на твердий камінь, поступово його поверхня шліфується, а згодом з’являється заглибина.

Фразеологізм «крапля (води) камінь точить» означає, що навіть найскладнішу проблему можна розв’язати, якщо ненастанно докладати зусиль, навіть незначних.

Крилате слово (вислів)

Вираз належить давньогрецькому поету Гомеру. В його поемах «Іліада» та «Одіссея» повторюється декілька разів. Гомер називав слова «крилатими» тому, що вони ніби перелітають з уст того, хто говорить, у вуха того, хто слухає.

Тепер і сам вислів став крилатим. Його вживають у значенні: влучний вираз, афоризм, популярна цитата.

Крокодилячі сльози

Ще давні люди спостерегли: крокодил, коли їсть жертву, особливо людину, то плаче, але їсти не перестає. Тому крокодилячі сльози стали символом нещирого, лицемірного співчуття.

Лебедина пісня

Вислів відомий ще з античних часів. Він оснований на народному повір’ї, начебто лебідь співає тільки раз у житті — перед смертю. Його голос нагадує приємне звучання срібного дзвоника, а останній подих дуже мелодійний.

Найчастіше вислів «лебедина пісня» уживають, коли йдеться про останній твір митця.

Левова частка

Батько фразеологізму — давньогрецький байкар Езоп. В одному з його творів Лев сказав: «Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу — за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить». І так він забрав собі всю здобич.

Та згодом вислів «левова частка» набув іншого значення — найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.

Лика не в’яже

Колись прості люди носили взуття, сплетене з лика — внутрішньої частини липової кори. Називалося воно личаками. Із лика плели кошики та інші вироби. Кожен селянин умів, якщо не плести, то принаймні лагодити личаки.

Сказати про людину, що вона лика не в’яже, означало, що вона або не сповна розуму, або дуже п’яна. У сучасному розумінні «лика не в’яже» — неспроможний нормально, зрозуміло говорити (про п’яного).

Із ликом пов’язані й інші фразеологізми: не ликом шитий — здібний, кмітливий, сміливий, сильний, досвідчений; надерти лика — бити, карати, розправлятися або жорстоко оббирати, експлуатувати; як з гречки лико — погано, незграбно.

Майстер на всі руки

Вислів належить до професійних фразеологізмів, оскільки виник у мовленні представників певної професії. Він з’явився у середовищі майстрів, які шили рукавиці. Майстрами на всі руки називали умільців, які могли зробити рукавиці на будь-яку руку.

У сучасному розумінні «майстер на всі руки» — це людина, яка багато вміє, вправна, тямуща.

Мокрий як хлющ

Фразеологізм стверджує очевидну річ, адже хлющ — струмінь дощу. Хлющати — означає лити, текти, стікати з когось чи чогось, бути дуже мокрим.

Отже, вислів «мокрий як хлющ» означає мокрий як сам дощ, злива.

Моя хата скраю

Повний варіант фразеологізму звучить так: «Моя хата скраю, я нічого не знаю». Колись він, як і багато інших виразів, мав пряме значення. Усі важливі події в селі чи місті відбувалися в центрі, на площі. І той, хто жив на околиці, довідувався про все останнім, адже ні телебачення, ні радіо, ні преси не існувало. У переносному значенні фразеологізм «моя хата скраю» значить: нічого не чув, не бачив, не знаю, не хочу знати, це мене не стосується, це не моя справа; через байдужість не бажати втручатися у щось, бути причетним до чогось.

Накрити мокрим рядном

Фразеологізм походить із вільного словосполучення. З давніх часів українцям була властива відраза до нечесних людей, злочинців, дармоїдів, що жили за рахунок чужої праці. Злодія, спійманого на гарячому, інколи карали на місці. Накинувши мокре рядно, щоб він заплутався і не бачив, хто чинить розправу і куди тікати, його гуртом били. Цей спосіб покарання давно відійшов у минуле, а фразеологізм «накрити мокрим рядном» тепер означає вилаяти кого-небудь, напасти зненацьк

Нитка життя

Давні греки вірили, що долю людини визначають боги. Існує міф про трьох богинь долі — Мойр. Їх зображували в образах трьох старих потворних жінок, що тримають нитку людського життя. Клото (та, що пряде) сукає нитку, Лахесис (та, що визначає долю) проводить її через усі випробування, Атропос (невідворотня), перерізуючи нитку, обриває життя людини.

Отже, нитка життя — символ людської долі.

Ні кола ні двора

Давні слов’яни колом називали землю, бо її огороджували кілками. На коли ділили луги, сінокоси. Та деякі дослідники стверджують, що у фразеологізмі «ні кола ні двора» кіл — це кілок для огорожі. Він став символом злиднів і бідності. У людини, в якої не було огорожі, навіть кілка для неї, отже, не було й двору, який потрібно огороджувати. Тому про бідняків часто кажуть:

у нього ні кола ні двора.

Прикласти руку

За часів Київської Русі багато людей були неписьменними або малописьменними. Замість підпису вони прикладали руку: легенько пофарбувавши палець чи кілька пальців, притискали їх до паперу. Як і почерк, відбитки рук дуже різняться, адже в природі немає двох осіб, у яких би візерунок тонких ліній на пальцях точнісінько повторювався. Тому відбиток пальців на папері вважали не тільки рівноцінною, а й надійною заміною підпису. Коли людина мусила ставити на документі відбиток пальця чи кисті руки, це і називали «прикласти руку».

У сучасному розумінні такий вислів означає взяти участь у чомусь, бути причетним до чогось.

Притча во язицех

Вислів походить із Біблії (Псалми, 44:14): «Зробив Бог вас притчею во язицех, предметом покивання головою в чужоземців».

У сучасному мовленні фразеологізм «притча во язицех» розуміють як предмет розмов, сенсацію; те, що стало загальновідомим, про що всі жартома або з осудом говорять.

Сади Семіраміди

Грецькі історики у своїх творах розповідали, що легендарна ассирійська цариця Семіраміда побудувала у Вавилоні висячі сади, які росли не на землі, а на спеціально зведених мурах. Ця споруда вражала сучасників величчю, тому і стала одним із семи чудес світу.

У переносному значенні «сади Семіраміди» — щось грандіозне, прекрасне, величаве.

Самозакоханий Нарцис

У давньогрецьких міфах збереглася історія про сина бога річок Дефіса і наяди Ліріони, прекрасного юнака на ім’я Нарцис. Він був надзвичайно вродливий. Якось Нарцис побачив у річці своє відображення, закохався в нього і помер від кохання. Боги перетворили його на нарциса.

У переносному значенні «нарцис» — самозакохана людина; особа, яка милується собою.

Сізіфова праця

За давньогрецьким міфом, боги прирекли Сізіфа — спритного і хитрого царя міста Коринф — за всі його злочини на страшну кару. Він мав вічно котити на круту гору важкий камінь. І тільки-но брила торкалася вершини гори, вона виривалася із рук Сізіфа і летіла у прірву. Знову й знову, заточуючись і спотикаючись, приречений на вічну працю, цар мусив спускатися за каменем униз і все починати спочатку.

Сізіфовою працею називають безплідну, важку, нескінченну роботу.

Сіль землі

У Євангелії зафіксовано слова Ісуса Христа, звернені до учнів:

«Ви — сіль землі!». Цей вислів уживають у значенні: найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства.

Сім п’ятниць на тиждень

У дохристиянські часи на українських землях саме п’ятниця, а не неділя, була святковим днем, коли селяни відпочивали від тяжкої праці. Щоп’ятниці в селах відбувалися ярмарки. У цей день люди купували, продавали, позичали гроші, сплачували борги, розважалися.

Отже, той, хто кожен день вважає п’ятницею, — людина несерйозна, непрацьовита, всі думки в неї крутяться навколо розваг. Про того, хто часто змінює погляди, не має постійної думки, кажуть, що в нього сім п’ятниць на тиждень.

Скатертю дорога

Такі слова у давнину означали побажання гладенького шляху і щасливої дороги. Порівняння дороги і тканини (скатертина, полотно, рушник, хустка) та розуміння їх як чогось рівного були звичними. Будь-яку дорогу, що веде в дальню сторону, порівнювали з радісним полотном.

Однак із часом добре побажання «скатертю дорога», як і багато інших фразеологізмів, змінило значення на протилежне. Тепер його вживають, коли хочуть прогнати когось, сказати, що за ним не шкодуватимуть, побажати зла.

Скільки літ, скільки зим!

Сучасні люди, говорячи про час, основною його одиницею вважають годину. Проте для наших пращурів мірилом часу і життя було протиставлення світла і темряви. Їх межами визначалися пори року і частини доби. Весну — носія світла і тепла — протиставляли зимі — носію темряви і холоду, світлий день — темній ночі.

Давні слов’яни поділяли рік не на чотири пори року, а на три. Весну і літо поєднували як світлу теплу пору. Не випадково слово «літо» зберегло значення «рік». У цій двозначності відображено боротьбу між світлом і темрявою: холодну пору року в літочисленні не враховують, отже, світло перемагає темряву. Рахунок за «літами», а не за «зимами» відомий у багатьох країнах.

Вітання «скільки літ, скільки зим!» уживають при зустрічі люди, які давно не бачилися.

Скривитися як середа на п’ятницю

Дивний фразеологізм виник на ґрунті православної традиції постити у середу і п’ятницю. У ці дні не їли скоромного, тобто молочного і м’ясного. У п’ятницю постили строгіше, ніж у середу. Тому і кривиться середа на п’ятницю, бо їй заздрісно.

У переносному значенні вислів «скривитися як середа на п’ятницю» означає перекосити обличчя від болю, чогось несмачного чи від неприємних новин.

Скриня Пандори

У давньогрецьких міфах ідеться про те, що колись люди жили, не знаючи горя, хвороб, старості, доки Прометей не вкрав у богів вогонь. За це розгніваний Зевс послав на землю красиву, але нерозумну жінку — Пандору, яка вийшла заміж за Прометеєвого брата Епіметея. Вона отримала від головного бога Олімпу іменну скриньку із суворою забороною відкривати її. Та розпалена цікавістю, Пандора відчинила скриньку: звідти висипались Старість, Хвороби, Безумство, Злість, Пристрасті та інші нещастя, що можуть переслідувати людей.

Вислів «скриня Пандори» означає джерело нещасть, лиха, біди.

Співати дифірамби

У Давній Греції дифірамбами називали обрядові пісні, які виконували хором на свято збирання врожаю винограду. У них поєднувалася поезія, музика, танці, міміка. Ці пісні прославляли бога рослинності, родючості, вологи, виноградарства.

У наш час вислів «співати дифірамби» вживають в іншому значенні: незаслужено вихваляти, перебільшено славословити.

Товкти воду в ступі

Походження вислову пов’язане з покаранням. У давнину в монастирях ченцям, які в чомусь завинили, забороняли виходити з келії і примушували їх з ранку до вечора товкти воду в ступі. Така монотонна робота виховувала смирення, витримку, терпіння, проте не давала жодного практичного результату.

Товкти воду вступі — означає займатися непотрібною працею, марно гаяти час або безрезультатно говорити одне й те саме.

Топтати ряст

Ряст іздавна вважали провісником весни. Люди поспішали на узлісся, де ріс ряст, щоб босоніж, пританцьовуючи, накликати: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, того року діждати і ряст потоптати!». Це означало, що людина, котра доторкнеться до живої природи, оздоровиться, набереться життєвої сили, щоб дожити до наступної весни. З часом обряд відійшов у минуле, а фразеологізм набув значення: жити, ходити по землі, тобто діждатися того дня, коли можна буде «топтати ряст». А про того, хто помирав, казали: йому вже не топтати рясту.

Цур йому

Цуром називали давнє слов’янське божество, яке охороняло земельні межі. Часто на межах забивали дерев’яні стовпчики, на яких був зображений Цур. Ці місця слов’яни вважали священними. Тоді й з’явилося слово «цуратися» — обходити священне місце.

Вислів «цур йому» виражав побажання кари Цура за поганий вчинок: «Цур йому і віддячить». У сучасній мові цей фразеологізм означає незадоволення чимось, несхвалення, бажання позбутися когось.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 418; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ