Розвиток українських анатомічних шкіл. Київська анатомічна школа.

SS

Методична розробка для організації самостійної роботи 

Студентів № 1.

                                                            3 години.

                                 Дисципліна : Анатомія людини

Тема :  Основні етапи розвитку анатомії в античні часи, в епоху Відрод-ження, в ХVІІ—ХІХ ст. Розвиток українських анатомічних шкіл. Київська анатомічна школа.

Викладач : Рибальченко  Віталій Валентинович

Курс, група : І курс , групи 11, 12, 13. Спеціальність : 5.12010102 «сестринська справа»

І. Актуальність теми : Правильне розуміння значення сучасної анатомії можливе

                                        лише на тлі знання її становлення.

 

 ІІ. Навчальні цілі :

Знати: - етапи становлення анатомії як науки в античні часи;

- етапи становлення анатомії як науки в в епоху Відродження;

- етапи становлення анатомії як науки в XVII – XIX ст.;

- розвиток анатомічних шкіл на Україні.

 

Вміти: - давати стислі характеристики діяльності видатних вчених ;

- співвідносити вченого з епохою в якій він працював;

 

 ІІІ. Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи :

 ІІІ.а. Базові знання , вміння, навички, необхідні для вивчення теми . Для вивчення теми

     необхідно:

           Знати         Вміти         З дисципліни
Визначення поняття біологія. Розрізняти царства живої матерії. Загальна біологія
Визначення поняття морфологія.   Пояснювати взаємозв’язок складових частин морфології Загальна біологія
Визначення поняття анатомія   Розрізняти різновиди анатомії. Анатомія людини.

 

ІІІ.б. Рекомендована література :   

            Основна : ФедонюкЯ.І.Анатомія та фізіологія з патологією.— Тернопіль: Укрмед-книга,2001. -  

                              676 с. С. 9-14.

              Додаткова:  - Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини. — К.: Вища шк., 1992. —

                              334 с. С 5-9.

                                              

 ІІІ.в. Основні етапи роботи :

1 етап - опрацювання рекомендованої літератури .

                      Завдання                 Зверніть увагу
1.Прочитати статтю «Етапи становлення анатомії як науки» .  (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На античний період. 2. На період відродження . 3. На етапи становлення анатомії як науки в XVII – XIX ст.;  
2.Прочитати статтю «Розвиток українських анатомічних шкіл. Київська анатомічна школа» .  (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На становлення науки на Україні. 2. На розвиток анатомічних шкіл на Україні. 3. На два великі центри розвитку анатомічної науки  на Україні.

 

2 етап - виконання завдань для самоконтролю :

                       Завдання                   Зверніть увагу
1.Прочитавши статтю «Етапи становлення анатомії як науки» , заповніть таблицю з додатка № 2.  (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На античний період. 2. На період відродження . 3. На етапи становлення анатомії як науки в XVII – XIX ст.; 4. На наших співвітчизників вчених-анатомів.
2.Зробіть стислий конспект статті                    «Розвиток українських анатомічних шкіл. Київська анатомічна школа» .  (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На проблеми в  становленні науки на Україні. 2. На розвиток анатомічних шкіл на Україні. 3. На два великі центри розвитку анатомічної науки  на Україні. 4. Чи є кафедра анатомії в Луганську.

3 етап - закріплення знань та навичок. Після вивчення теми необхідно :

                      Знати                              Вміти
1. Етапи становлення анатомії як науки в в епоху Відродження; етапи становлення анатомії як науки в XVII – XIX ст.; етапи становлення анатомії як науки в античні часи. 1. Давати стислі характеристики діяльності видатних вчених ;
2. Розвиток анатомічних шкіл на Україні. 2. Співвідносити вченого з епохою в якій він працював;  

 

      ІV. Додаткові завдання ( матеріали позааудиторної роботи ):

Історія Луганського медичного інститута.

                                                            ( з додатка № 3 ).

                    

                                                Додатки до СПРС № 1 :

                                                                                                                          ДОДАТОК № 1.

Етапи становлення анатомії як науки

Правильне розуміння значення сучасної анатомії можливе лише на тлі знання її становлення.

Лікуванням людей почали займатися раніше, ніж були відомі якісь дані про будову і функцію органів. Розтин тіла тварин у давнину проводили під час приготування їжі та поклоніння ідолам, а людини - при бальзамуванні фізичних тіл осіб царського походження, пораненнях на війні. Техніка препарування при цьому була примітивною.

В античній Греції медицина для того часу була досить добре розвинутою. Лікарі користувалися великою повагою. Існував культ бога медицини - Асклепія (Ескулапа, сина Аполлона), а лікарів називали асклепіадами.

Найбільш правильні дані про будову тіла тва­рин і людини зустрічаються в працях знаменитого лікаря і мислителя Гіппократа (460-377 рр. до н.е.).

Вперше описав серце як орган, що приводить у рух кров, Арістотель (384-322 рр. до н.е.). Але його поняття про рух крові було вкрай заплутаним.

В Олександрії дозволялося робити розтини фі­зичних тіл людей після їх смерті з науковою метою, тому анатомія тут набула особливого розвитку. Серед учених цієї школи відзначались Герофіл (народ, в 304 р. до н.е.) та Еразистрат (народ, близь­ко 300 р. до н.е.). Вони в своїх працях об'єднали всі знання з анатомії людини, а Еразистрат досить точно для того часу описав печінку та жовчні шляхи.

Видатним лікарем початку нашої ери є Клавдій Галей (130-201 рр. н.е.). Він створив теорію кровообігу, за якою печінку вважали центральним крово­творним і кровоносним органом, а серце - центральним органом циркуляції "життєвої пневми" в організмі. Протягом тринадцяти століть медики навчалися за його працями. Релігійні догми того часу не давали можливості уточнити і перевірити дані його праць.

Видатний вчений арабського світу, справжній енциклопедист своєї епохи, Абу Алі Ібн-Сіна, латинізоване ім'я Авіценна (980-1037), вивчав організм людини як в умовах нормального функціонування, так і при лікуванні захворювань. Перевага Авіценни перед ученими-сучасниками полягала в тому, що він був не лише лікарем-практиком, філософом, але й анатомом, неперевершеним у свій час знавцем людського тіла. Взявши краще із робіт своїх попередників (Галена, Арістотеля), він написав чимало творів, що стосуються різних галузей людських знань, найбільш відомим із яких є "Канон медицини". У цій книзі Ібн-Сіна описує анатомію людини, різноманітні захворювання, методи їх лікування і навіть дає косметичні поради. "Канон медицини" був перекладений латинською мовою, витримав понад ЗО видань і до кінця XVII ст. був основним підручником не лише для студентів, але й для лікарів.

В епоху Відродження з'явилися вчені, які зруйнували схоластичну анатомію Галена і побудували фундамент наукової анатомії. Започаткував цю титанічну працю Леонардо да Вінчі, продовжив Везалій, а завершив Гарвей.

Леонардо да Вінчі (1452-1519) одним із перших почав робити роз­тини фізичних тіл людей і став новатором у дослідженні будови організму. В своїх малюнках він вперше правильно зобразив органи тіла людини і є засновником пластичної анатомії.

З їх числа згадаємо лікаря, акушера, засновника мікроскопічної анатомії Олександра Михайловича Шумлянського (1748-1795). У 1782 р. він захистив докторську дисертацію на тему "Про будову нирки". О.М. Шумлянський довів, що описані М. Мальпігі ниркові тільця є не залозами, а сплетеннями артеріальних капілярів, оточених "деякою кільцеподібною межею". Це було описання капсули

клубочка, яку на 60 років пізніше побачив англійський гістолог Боумен. Сьогодні капсулу клубочка називають капсулою Шумлянського-Боумена.

Петро Андрійович Загорський (1764-1846) - академік, автор оригінального посібника "Скорочена анатомія ..." в двох книгах, яка витримала п'ять видань. Він є засновником анатомічної школи в Петербурзі.

У 1828 році видатний вітчизняний хірург і анатом І.В. Буяльський, учень П.А. Загорського, видає в Петербурзі атлас "Анатомо-хірургічні таблиці", за яким навчалися студенти багатьох країн Європи. В США атлас був нагороджений Золотою медаллю.

Атлас І.В. Буяльського - це історична цінність. Як навчальний посібник він відіграв велику роль у розвитку медичної освіти і відобразив розвиток анато­мії на початку XIX ст. Особливо цінною є ця праця також тому, що підручник з анатомії П.А. Загорського не мав ілюстрацій. І.В. Буяльський розробляв методи бальзамування трупів, запропонував нові способи ви­готовлення тонких корозивних анатомічних препа­ратів. Він є автором визначних монографій: "Кратная общая анатомия тела человеческого" (1844), "Анато-мические записки для обучающихся живописи й скульптуре в имперской академии художеств" (1860).

Основоположником топографічної анатомії є М.І. Пирогов (1810-1881), який розробив метод розтину заморожених трупів для вивчення топографії органів. Вся його діяльність - це ціла епоха у розвитку меди­цини й анатомії. Останні роки свого життя він провів

у с. Вишня в Україні, де побудував лікарню для бідних, лікував їх безкоштовно і допомагав мате­ріально. Після смерті його тіло було забальзамоване і зберігається на Вінничині.

Видатним анатомом в Україні був В.О. Бец (1834-1894), який розробив принцип клітинної бу­дови кори головного мозку.

Анатомія XIX століття пов'язана з іменем П.Ф. Лесгафта (1837-1909), який розробив основи функціональної анатомії, показав формоутворююче значення функції, а також стверджував, що здо­ров'я людини багато в чому визначається її фізичною діяльністю.

Досягнення ембріології, гістології та порівняль­ної анатомії дали можливість вивчати форму і бу-

дову організму під мікроскопом і неозброєним оком у процесі їх індивідуального та видового розвитку.

Морфологія XX століття характеризується як наука, що накопичує, синтезує і систематизує факти про будову і розвиток організмів, які були отримані завдяки досконалим методам дослідження і техніки. Цьому сприяли праці в галузі біології та анатомії І.І. Мечнікова, В.М. Бехтерева та ін.

Серед відомих дослідників анатомії людини XX століття слід назвати Д.М. Зер­нова, В.П. Воробйова, Ф.О. Стефаніса, Г.М. Іосифова, В.М. Тонкова, В.М. Шовкуненка, Г.Ф. Іванова, Д.А. Жданова, В.В. Купріянова, М.Г. Прівеса та багатьох інших.

 

 

Розвиток українських анатомічних шкіл. Київська анатомічна школа.

Упродовж XIX і на початку XX століть в Україні були медичні факультети лише в Харківському (заснований у 1805 р.), Київському (1841 р.), Одеському (1900 р.) та Дніпропетровському (1916р.) університетах. Нечисленні наукові кадри, слабке оснащення теоретичних кафедр не могли сприяти розробці значних наукових проблем медицини.

Згодом медичні інститути були створені в інших містах України.

Видатними представниками Харківської школи анатомів був акад. В.П. Воробйов (1876-1937), який досліджував вегетативну нервову систему. Він видав п'ятитомний "Атлас анатомии человека". В.П. Воробйов запропонував новий метод макро-мікроскопічного дослідження в анатомії та оригінальну теорію баль­замування, завдяки чому харківська школа анатомів одержала світове визнання. Його учнями були Вікт.В. Бобін, Р.Д. Синельніков та багато інших. Вчені цієї школи вивели анатомічну науку на рівень передових, реформували методологію анатомічних досліджень. За ініціативою В.П. Воробйова розширилися зв'язки нормальної анатомії із суміжними дисциплінами - патологічною та топографічною анатомією, гістологією і фізіологією.

Із 1971 р. кафедрою анатомії Харківського медінституту керував В.В. Бобін (1924), очолюваний ним колектив продовжував наукові дослідження з макро-мікроскопічної анатомії периферичної нервової системи.

Нині завідувачем кафедри є проф. В.М. Лупир (1938).

Учні В.П. Воробйова успішно продовжували розвивати його наукові ідеї. В Одеському медичному інституті завідувачами кафедри анатомії працювали проф. М.С. Кондратьєв, проф. Ф.А. Волинський. Із 1941 р. цю посаду обіймає проф. 1.1. Ільїн (1931), під керівництвом якого почалися експериментальні дослі­дження розладів центральної нервової системи в умовах тривалого плавання на суднах з метою знайти способи, за допомогою яких можна було б зменшити вплив на організм несприятливих чинників.

У Сімферополі велику роль у становленні кафедри анатомів відіграв учень акад. В.П. Воробйова - проф. Вікт.В. Бобін, який очолював цю кафедру з 1930 по 1970рр.

Другим великим центром розвитку анатомічної науки в Україні стала кафедра нормальної анатомії Київського медичного інституту, яку в 1930 році очолив учень акад. В.М. Тонкова - проф. М.С. Спіров (1892-1973). Він вивчав лімфатич­ну систему, разом із своїми учнями продовжував дослідження видатних представ­ників київської анатомічної школи: В.О. Беца (1834-1894), М.А. Тихомирова (1848-1902), Ф.А. Стефаніса (1865-1917). Ці праці узагальнені в монографіях та докторських дисертаціях А.А. Сушко, І.Є. Кефелі, А.І. Свиридова, А.А. Архіповича та багатьох інших.

Із 1978 р. керівником кафедри анатомії Національного медичного універси­тету став проф. І.І. Бобрик (1925), головним напрямком наукової діяльності якого є вивчення вікових змін в організмі людини під час її розвитку в пренаталь­ному онтогенезі. Очолюваний ним колектив працює над питаннями розвитку гемо- та лімфомікроциркуляторного русла органів ендокринної, травної та ди­хальної систем на макроскопічному, мікроскопічному та електронномікроскопічному рівнях.

Кафедрою анатомії Львівського медичного інституту з 1939 р. керував проф. А.П. Любомудров - учень В.П. Тонкова, а з 1972 р. - проф. В.Ф. Вільховий (1918).

Першим завідувачем кафедри анатомії Ворошиловградського медичного інсти­туту (нині Луганський медичний університет) була учениця М.С. Спірова -проф. І.Й. Чайковська, а з 1984 р. - проф. В.Г. Ковешніков.

Провідними морфологами на Україні є також проф. Д.Б. Беков (м. Луганськ), проф. Г.С. Кір'якулов (м. Донецьк), проф. Ю.А. Максимук (м. Полтава) та багато інших.

Кафедра анатомії' Тернопільського медичного інституту була організована в 1957 р. доц. А.А. Верисоцьким. З 1959 по 1971 рр. кафедрою керував проф. М.Я. Полянкін, під керівництвом якого проводились дослідження кровоносного русла внутрішніх органів. З 1971 р. цю посаду обіймав проф. В.Г. Ковешніков, який спрямував зусилля працівників кафедри на вивчення впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на ріст і формоутворення скелета. Після призначення проф. В.Г. Ковешнікова ректором Луганського медичного інституту кафедру у 1984 р. очолив його учень, проф. Я.І. Федонюк, під керівництвом якого колектив кафедри продовжив наукові пошуки, започатковані проф. В.Г. Ковешніковим. Започаткували розвиток науки на кафедрі такі морфологи, як доц. С.К. Гор­дієнко, асистент К.Ю. Кондрашов, доц. А.В. Український, доц. І.С. Штабровський, проф. В.З. Сікора, а також доц. П.І. Москаленко, ст. викл. К.І. Сухінський, доц. В.О. Гомон, доц. Н.Х. Микула, які і досі працюють на кафедрі.

 

                                                                                                                          ДОДАТОК № 2.

                                              ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЦЮ:

Вчений Етап Роки життя Значення наукових робіт
       
       
       
       

 

                                                                                                      ДОДАТОК № 3.

                                    Історія Луганського медичного інститута.

Луганський медичний інститут заснований у 1956 році, коли було прийнято рішення Кабінету Міністрів України про створення нового навчального медичного закладу в м. Луганську.

У 1994 році інститут був реорганізований у Луганський державний медичний університет. У 1997 році університет пройшов чергову атестацію та акредитований за IV рівнем.

За роки існування навчальний заклад із двох факультетного перетворився в учбово-науково лікувальний комплекс, що включає в себе медико-біологічний ліцей-інтернат, гімназію, навчальні класи у віддалених районах області, шість факультетів: три медичних (за спеціальністю «лікувальна справа», «педіатрія», іноземних громадян), стоматологічний, фармацевтичний, післядипломної освіти. В університеті навчаються майже 3 тисячі студентів, серед яких іноземні більш ніж із 30 країн світу. На факультетах працюють 40 кафедр, із них — 22 клінічні та 18 теоретичних. Післядипломна освіта здійснюється на факультеті післядипломної освіти, де функціонують 4 кафедри. Дипломне навчання базується на впровадженні сучасних навчально-методичних технологій, спрямованих на підвищення якості та ефективності навчального процесу. В університеті працює 400 викладачів, серед них 76 докторів наук, професорів, 288 кандидатів наук, доцентів, 9 заслужених діячів науки і техніки та один заслужений працівник народної освіти України, 5 лауреатів Державної премії України, два експерти ВАК.

Усе це дозволило університету зайняти одне з провідних місць серед медичних закладів України і мати показник викладачів із науковими ступенями майже 87%.

Університет займається в основному двома провідними науковими проблемами: науковою розробкою і впровадженням медичної системи життєзабезпечення потерпілих у техногенних аваріях і катастрофах та медичними аспектами екології в умовах промислового регіону Донбасу. Робота над першою проблемою стала основою теорії і практики медицини катастроф України. Ця робота удостоєна Державної премії України в галузі науки і техніки за 2000 рік. Підготовці кадрів в університеті приділяється особлива увага. Щорічно захищається по 4-6 докторських і 15-20 кандидатських дисертацій. В університеті функціонує дві Спеціалізовані ради із захисту кандидатських дисертацій. Університет друкує 7 наукових журналів та збірників, які включені до переліку видань, затверджених ВАКом України.

Імена ректорів, які очолювали Луганський Державний Медичний Університет протягом цих років, відомі в Україні й за кордоном.

Ващенко Іван Данилович — тимчасово виконуючий обов'язки першого директора Ворошиловградського медичного інституту з 05.06.1956 до 24.02.1957 р. і працюючий головним лікарем обласної лікарні. Учасник бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Пальчевський Євген Гнатович — очолював інститут з 25.02.1957І до 25.05.1960 р., д.мед.н., професор. Закінчив Київський медичний інститут, учасник Великої Вітчизняної війни. Під його керівництвом почалось виконання першої наукової роботи співробітниками  та студентами інституту, відкрив Вчену раду та студентське наукове товариство.

Повеліця Федір Дмитрович —очолював інститут з 25.05.1960 до 18.11.1963 р., к.мед.н.,
доцент. Закінчив Перший Харківський медичний санітарно-гігієнічний інститут (1933-1936 рр.). Учасник бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни. Велику увагу приділяв розвитку клінічної бази  інституту.

Корчиков Донат Григорович директор інституту з 18.11.1963 до 27.12.1966 р., к.мед-н.,
доцент. У 1940-1941 рр. навчався в Харківському медичному інституті, з 1941 до
1942 р. — в Ташкентському медичному      інституті,       в 1942-1943 рр. — в Харківському піхотно мінометному училищі, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни. У 1946-1950 рр. навчався і закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Завершив формування клінічних баз інституту. Працював за сумісництвом  доцентом кафедри шпитальної хірургії.

Чайковська Ірина Йосипівна —ректор інституту з січня 1967 до червня 1975 р., д-мед.н.,
професор.    Заслужений працівник Вищої школи. У 1941р.         закінчила      Київський

медичний інститут. З 1956 до 1984 р. завідувала кафедрою анатомії людини, за роки її

керівництва було відкрито Вчену спеціалізовану раду із захисту  кандидатських  дисертацій,  побудовано адміністративний корпус  та два студентські гуртожитки. Інститут став відомим науковим закладом держави, окрім того, на його базі здійснювалася різноманітна виховна

робота, зокрема функціонувала студентська художня самодіяльність, було розпочато проведення медичної професіональної орієнтації серед сільської молоді. За участю І.Й. Чайковської  в м. Луганську була проведена виїзна  сесія  АН СРСР з проблем охорони здоров'я працівників вугледобувної промисловості.

Фаддєєв Анатолій Миколайович — ректор медичного інституту з 26.09.1975 до 15.08.1984 р., к.мед.н., доцент, завідувач кафедри судової медицини. Закінчив Одеський медичний інститут у 1955 р.

Під час роботи на посаді ректора приділяв велику увагу будові нового навчального корпусу, гуртожитку та палацу спорту. Здійснив відкриття нових факультетів: удосконалення лікарів (1978), педіатричного (1983). З 1983 р. було розпочато підготовку іноземних студентів на лікувальному факультеті. Під його керівництвом було розпочато проведення науково-дослідницьких робіт із проблем імунології та відкриті профільні лабораторії на кількох кафедрах.

Ковешніков Володимир Георгійович — ректор (1984-2003 рр.), д.мед.н., професор. Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії Вищої школи, лауреат Державної премії України, завідувач кафедри анатомії. Закінчив Саратовський медичний інститут у 1955 р.

Здійснив зміни в діяльності інституту, який у 1994 р. був перейменований в університет. За показниками підготовки наукових кадрів університет посів престижне місце серед лідерів Вищої медичної школи України.

За роки керівництва здійснив організацію побудови навчально-адміністративного корпусу, студентського гуртожитку, стоматологічної університетської клініки, палацу книги, стадіону, «Аптеки студії» та ін. Були відкриті нові факультети: стоматологічний, фармацевтичний, медсестер бакалаврів. Університет став відомим медичним навчально-науковим закладом серед держав дальнього зарубіжжя.

Івченко Валерій Костянтинович — ректор університету з 2003 р., його випускник, д.мед.н., професор. Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри травматології та ортопедії. Перший ректор, обраний колективом співробітників університету.

Здійснив підготовку університету до організації навчання іноземних студентів англійською мовою. Під його керівництвом активізована патріотично-виховна діяльність університету, подальший розвиток отримало студентське самоврядування, госпрозрахункова діяльність кафедр, розвиток спеціалізованих центрів медичної допомоги, реконструкція аудиторій, кафедр, служб, студентських гуртожитків.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1937; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:




Мы поможем в написании ваших работ!