V . Кількість оздоровлених осіб за звітній період 5 страница

Потреби можуть бути: об'єктивними (заданими природою або суспільством) або суб'єктивними (заданими суб'єктом управління або твариною); первинними або вищими; минулими, сьогоднішні­ми і майбутніми; глобальними або особистими; негативними або позитивними; індивідуальними або суспільними і т. д.

Потреба - це брак будь-чого, об'єктивно необхідного для під­тримки життєдіяльності й розвитку організму, людської особис­тості чи групи, суспільства в цілому. На ринку потреби виявляють­ся у вигляді платоспроможного попиту.

На сучасному етапі світового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників товарів та туристичних підприємств, що надають послуги, постійно віднаходити нові шляхи підвищення їх­ньої якості, зниження ціни, підвищення якості сервісу.

За ступенем інтенсивності конкуренція може бути:

• привабливою, коли в даному сегменті суб'єкт якості задоволь­няє свої потреби або одержує прибутки більші, ніж у попередньому сегменті;

• помірною, коли дії суб'єкта конкуренції підтримують конку­рентне середовище в даному сегменті ринку;

• запеклою для об'єкта конкуренції, коли суб'єкт поглинає, зни­щує або витісняє об'єкт з даного сегмента;

• запеклою для суб'єкта конкуренції, коли об'єкт (конкурент) поглинає, знищує або виганяє суб'єкт з даного сегмента.

Методи конкуренції турпродукту:

1)  на основі критерію підвищення якості послуг (нецінова);

2)  на основі критерію підвищення якості сервісу послуг;

3)  на основі зниження ціни (цінова);

4) на основі використання всіх конкурентних переваг об'єкта і суб'єкта (інтегральна).

Конкуренція може відбуватися на таких рівнях:

• місцевому (в групі, відділі, організації, підприємстві і т. п.);

• регіональному (районі, місті, області і т. и.);

• національному (в країні);

• міжнаціональному (в декількох країнах);

• глобальному (у світовому масштабі).

Фактори, що впливають на конкурентну боротьбу:

1) розмір ринку - чим він ширший, тим сильніша конкуренція;

2) темпи зростання ринку - швидке зростання полегшує проникнення на ринок;

3) потужності - зайві потужності приводять до падіння цін;

4) перешкоди для входу або виходу з ринку - бар'єри, що захищають позицію фірми, їхня відсутність робить ринки вразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків;

5) ціна;

6) рівень стандартизації товарів (послуг) - покупці мають перевагу, оскільки їм легше зорієнтуватися при виборі товару чи послуги;

7) мобільні технологічні модулі;

8)  вимоги до розмірів необхідних капітальних вкладень - жорст­кі вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар'єри входу - виходу;

9)  вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів капіталу, призводить до значних відмінностей у конкурентоспроможності і витратах на виробництво (надання послуг) інтегрованих, частково інтегрованих і неінтегрованих фірм;

10) економія на масштабі - збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності товару (послуги);

11) швидке оновлення асортименту продукції (послуг), що ви­пускається.

Закон конкуренції - це закон, відповідно до якого в світі відбу­вається об'єктивний процес підвищення якості продукції і послуг, зниження їхньої питомої ціни. Закон конкуренції - об'єктивний процес «вимивання» з ринку неякісної дорогої послуги.

Антимонопольне законодавство регламентує норми, що обмежу­ють монополістичну діяльність, принципи ведення конкурентної боротьби на ринку, повноваження державних органів по нагляду за дотриманням відповідних правових норм.

 

2.2. Конкурентні переваги туристичних підприємств: сутність та класифікація.

 

Конкурентоспроможність визначається безліччю факторів, пе­редусім споживчими властивостями продукції, мірою маркетинго­вої їх підтримки, характеристиками цільових ринків, поведінкою споживачів, потенціалом і ресурсами підприємства тощо.

Однак, конкурентоспроможність - це відносна характеристика, яка відображає відмінність від товару конкурента, по-перше, за ступенем відповідності одній і тій самій суспільній потребі; по-друге, за витратами на задоволення цієї потреби. Під витратами розуміють ціну споживання, включаючи витрати покупця, пов'яза­ні з придбанням товару, і всі витрати, які виникають при його спо­живанні.

Забезпеченню конкурентоспроможності туристичного підпри­ємства сприяють: рішення про вихід на нові ринки збуту, реоргані­зація структури, зміни господарських зв'язків і маркетингової полі­тики тощо.

Ринкові відносини диктують підприємству чіткі кінцеві цілі успіху в конкурентній боротьбі: максимальне задоволення запитів споживача і високий рівень ефективності виробничо-економічної діяльності. Реалізація цих цілей полягає у віднайдені і викорис­танні конкретних переваг, які забезпечують досягнення міцних конкурентних позицій на ринку.

Конкурентні переваги підприємства - це такі характеристики чи властивості, які забезпечують підприємству перевагу над прями­ми конкурентами.

Основні фактори, які забезпечують конкурентну перевагу:

• відмінна якість, що являє собою підвищену цінність для покуп­ців або через зменшення їх затрат, або у зв'язку із підвищенням ефективності продукції. Така зовнішня конкурентна перевага за­безпечує туристичному підприємству підвищену ринкову владу, тобто може примусити ринок платити більш високу ціну;

• витрати підприємства нижчі за рахунок високої продуктивнос­ті. Така внутрішня конкурентна перевага робить підприємство прибутковим;

• навики чи технології, які створюють унікальну цінність для споживачів.

Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виникнен­ня можна поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні - це харак­теристики внутрішніх аспектів діяльності підприємства (рівень затрат, продуктивність праці, організація процесів тощо), які пере­вищують аналогічні характеристики пріоритетних конкурентів.

 

 

 

Рис. 2.1. Класифікація конкурентних переваг підприємства (за: Вовчак А. В., Камишніков Р. В.)

 

Внутрішні переваги є базисом загальної конкурентної переваги під­приємства. Внутрішні конкурентні переваги такі:

• виробничі (продуктивність праці, економічність витрат, забез­печеність матеріально-технічними ресурсами);

• технологічні (сучасність, гнучкість технологічних процесів, ви­користання досягнень науково-технічного прогресу);

• кваліфікаційні (професійність, активність, творчість персона­лу, схильність до нововведень);

• організаційні (сучасність, гнучкість, структурованість);

• управлінські (ефективність і результативність управління якістю, закупівельними та збитовими процесами; мотивація персо­налу);

• інноваційні (впровадження нових технологій, продуктів, пос­луг, наявність і впровадження ноу-хау);

• наслідкові (ринкова культура підприємства, традиції);

• економічні (платоспроможність, ліквідність, прибутковість, рентабельність);

• географічні (розміщення, близькість до джерел матеріальних і людських ресурсів, ринків збиту, транспортних шляхів та каналів розподілу).

Зовнішні конкурентні переваги базуються на спроможності під­приємства створити більш значимі цінності для споживачів його продукції, що створює можливості більш повного задоволення їхніх потреб, зменшення витрат чи підвищення ефективності діяльності. Зовнішні конкурентні переваги орієнтують підприємство на розви­ток та використання тих чи інших внутрішніх переваг та забезпечу­ють йому стійкі конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямоване задоволення потреб конкретної групи споживачів.

До зовнішніх конкурентних переваг підприємства можна від­нести такі:

• інформаційні (ступінь поінформованості підприємства про стан і тенденції розвитку ринку, дію сил і умов навколишнього бізнес-середовища, поведінку споживачів, конкурентів);

• конструктивні (технічні характеристики продукції, дизайн);

• якісні (рівень якості продукції за оцінками споживачів);

• поведінкові (ступінь поширення філософії маркетингу серед працівників підприємства, щодо задоволення потреб споживачів конкретних цільових ринків);

• кон'юнктурні (ринкові умови діяльності, конкурентне середо­вище);

• сервісні (рівень та якість послуг);

• іміджеві (загальні уявлення споживачів про підприємство та його пропозиції продажу, популярність);

• цінові (рівень та можлива динаміка цін);

• збутові (портфель замовлень, прийоми та методи розподілу продукції);

• комунікаційні (канали і способи поширення інформації про під­приємство, наявність і використання зворотнього зв'язку).

За ознакою стратегічної спрямованості конкурентні переваги туристичних підприємств можуть мати такі різновиди:

• конкурентні переваги, які в результаті створення унікального набору дій, властивостей, характеристик у тій же сфері діяльності, що і у конкурентів, забезпечують більш значимі цінності для спо­живачів;

• конкурентні переваги, що з'являються в результаті свідомого вибору підприємством інших, ніж у конкурентів, видів діяльності шляхом віднайдення нових потреб або методів їх задоволення, що дає можливість підприємствам заощаджувати на витратах, пов'яза­них із конкурентними діями.

За походженням конкурентні переваги підприємства можуть бути представлені такими різновидами:

• конкурентні переваги, що створюються підприємством із ура­хуванням стабільності існуючих бізнес-ситуацій, наявності ідей як резерву посилення конкурентоспроможності;

• конкурентні переваги, які надаються тими чи іншими змінами в навколишньому бізнес-середовищі (зміни в поведінці споживачів, успіхи чи невдачі в поведінці конкурентів, демографічні зрушення, поява нових сегментів ринку тощо), що необхідно вчасно помітити і відреагувати.

Залежно від ймовірності успіху конкурентні переваги туристич­ного підприємства можна поділити на:

• ймовірні (перемога в конкурентній боротьбі);

• стійкі (відхилення у вигідний бік торгової пропозиції однієї компанії порівняно з пропозиціями фірм-конкурентів, завдяки чо­му споживачі цільових ринків роблять вибір на користь першої). Стійкі конкурентні переваги забезпечують споживчі вигоди, вони не можуть бути повторені конкурентами та є прибутковими для фірми.

За тривалістю дії конкурентні переваги підприємства поділя­ються на:

• тривалі;

• тимчасові.

Час дії конкурентних переваг визначається можливостями кон­курентів копіювати досвід підприємств - лідерів ринку, враховува­ти допущені цими підприємствами прорахунки і на цій основі вдо­сконалювати власну діяльність.

Залежно від впливу на потенціал підприємства, конкурентні переваги можуть бути поділені на такі, що формують потенціал під­приємства, змінюють його, і такі, які формуються виходячи з наяв­ного потенціалу на основі перерозподілу зусиль і ресурсів.

Залежно від сили та характеру впливу на споживачів конкурент­ні переваги туристичного підприємства слід розглядати як такі, що формують споживачів, їх поведінку, запити, попит (так звана аме­риканська модель маркетингу), і такі, які формуються самими спо­живачами (європейська модель партнерського маркетингу).

За рівнем реалізації конкурентні переваги підприємств туріндустрії можна поділити на: галузеві, міжгалузеві, регіональні (в межах країни) та глобальні (світові).

Послуговуючись концепціями маркетингових систем підпри­ємства, його конкурентні переваги можна поділити на такі:

• ті, що сприяють управлінню попитом (ефективні методи про­сування і збуту продукції, підвищення продуктивності праці, змен­шення затрат на виробництво і збут);

• ті, що сприяють управлінню запитами споживачів (формуван­ня комплексів маркетингу як оптимальних систем інструментів та дій, що сприяють успіху підприємства на конкретному ринку);

• конкурентні переваги, що створюються сучасними маркетин­говими системами (прийоми та методи стратегічного, соціально-стичного, мереженого, партнерського та інших сучасних видів мар­кетингу).

Класифікація конкурентних переваг туристичних підприємств сприяє правильному їх розумінню, орієнтуванню при їх створенні на досягнення відповідних результатів.

 

2.3. Система забезпечення конкурентоспроможності туристичної індустрії.

 

Туристичний ринок - це умовне місце купівлі-продажу турис­тичного продукту чи послуги, яка здійснюється в певних умовах конкуренції, з дотриманням етичних та правових норм і правил.

Ринок може бути досконалим і недосконалим. Модель досконалого ринку засіювана на припущенні, що всі учасники торгових операцій діють, керуючись виключно економічними принципами, що поля­гають у прозорості ринку, коли продавці і покупці мають можли­вість повного огляду ринку, отримання достатньої інформації про всі обставини ведення операцій (ціни, знижки, якість товару чи послуги, умови поставки і платежів тощо).

Однак на практиці ринок недосконалий. Зміна конкуренції між фірмами посилюється у таких випадках:

• при збільшенні кількості конкурентних фірм;

• коли велика фірма, приєднавши іншу, виводить її в лідери;

• коли попит на послугу зростає поволі;

• коли ситуація на ринку змушує туристичні підприємства зни­жувати ціни або застосувати інші способи збільшення обсягу про­дажу послуг;

• зростання прибутку від успішних стратегічних розв'язань;

• коли витрати на вихід з ринку великі, високі бар'єри.

Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії використовуються різні методи. Одним з важливих мето­дів є організація виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристичного продукту зустрічатися в одному місці та укладати угоди.

Конкурентоспроможність об'єктів туристичної індустрії визна­чається щодо конкретного ринку або до конкретної групи спожива­чів, сформованої за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність ха­рактеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкуренто­спроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій країні.

Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується уні­кальною, властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на конкурентоспроможність та на свою нішу на ту­ристичному ринку.

Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі про­дукту, мусить мати чітко сформульовану місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, сильні і слабкі сторони, зв'язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її конкурентоспроможність.

Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії ту­ризму ефективна тільки тоді, коли вона керована, науково та еко­номічно обґрунтована і поєднує такі складові, як:

• персонал;

• туристичні продукти та послуги;

• нормативно-правове регулювання.

Менеджмент об'єднує потреби, цілі, мотиви у систему, яка дає змогу впливати на трудову поведінку персоналу. Економічна наука вивчає людину не тільки як ресурс, а й як особистість, орієнтую­чись на соціальну, компетентну, моральну модель людини-праців­ника. При цьому особливої актуальності для управління мотива­цією персоналом набуває вирішення проблем координації, узго­дження потреб, мотивів та цілей працівників і підприємства в ціло­му. Ефективне використання людських ресурсів забезпечується вмінням менеджерів організовувати роботу в команді, енергетичний ефект якої забезпечується визначенням та розв'язанням суперечностей, що виникають, між цілями та потребами працівників і підприємством. Конкурентоспроможним підприємство буде тільки тоді, коли знайдено компроміс між цілями підприємства та праців­ника.

Можливі суперечності між цілями працівника та підприємства:

 

Цілі працівника	Цілі підприємства
ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ
Зменшення робочого навантаження (за незмінної заробітної платні)	Інтенсифікація праці (за незмінної заробіт­ної платні)
Зростання заробітної платні (за незмінної продуктивності праці)	Зменшення витрат на заробітну плату (за незмінної продуктивності праці)
Збільшення витрат на соціальний розвиток	Економія витрат на соціальний розвиток
АДМІНІСТРАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ
Розвиток кар’єри	Регламентована організаційна структура
Зменшення відповідальності та спрощення обов'язків	Посилення відповідальності та ускладнен­ня обов'язків
Звичка, інерція поведінки, небажання змін	Інноваційний розвиток, функціонально гнучка організація
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Особисті переваги, неформальні зв’язки	Посадова ієрархія
Індивідуалізм у творчості (конкуренція)	Згуртованість, колективна творча праця
Психологічна сумісність з керівником та колегами	Професіоналізм та кваліфікація працівника

Мотивація персоналу - це процес спонукання працівників для досягнення цілей підприємства на основі узгодження їх потреб і цілей шляхом постійного дослідження та активізації структури мотивів праці.

Ефективне спонукання працівників індустрії туризму до високо­ефективної діяльності забезпечується розумінням сутності процесу мотивації і веде до підтримування високого рівня конкурентоспро­можності туристичних підприємств та туристичної індустрії в цілому.

Туристичний продукт чи послуга будуть конкурентоспроможними лише тоді, коли відбувається постійний процес підвищення якості сервісу при наданні послуг, оптимізація ціни послуги, ресурсозберігання у сфері експлуатації чи споживання турпродукту чи послу­ги. Але конкурентоспроможною послуга може бути лише за умови ефективного управління персоналом, організації розробки і виконання управлінських розв'язань у рамках системи забезпечення конкурентоспроможності. Це дасть змогу збільшити можливості виходу на зовнішній туристичний ринок.

У цілому для кожного конкретного об'єкта на основі типової структури розробляється своя конкретна система забезпечення конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність туристичного підприємства визнача­ється характером турпродукту, який пропонується та реалізується на ринку і залежить від обраної фірмою стратегії, конкурентоспро­можність туристичної галузі залежить від державної політики в сфері туризму. Конкурентоспроможність держави на туристичному ринку є проявом внутрішніх соціально-економічних умов і можли­востей та дії порівняльних переваг міжнародного поділу праці в да­ній сфері, які реалізуються в товарах і послугах, що дає змогу успішно конкурувати з аналогічним продуктом інших держав.

Таким чином, конкурентоспроможність держави забезпечується всією наскрізною системою підтримки виробника турпродукту. Саме створення умов для розвитку ринку виробника турпродукту забезпечує урізноманітнення цього продукту і збільшує його кон­курентні переваги.

Керованість цього процесу полягає в узгодженні ринкових інте­ресів виробника турпродукту, споживача туристичного продукту чи послуги та держави.

 

2.4. Якість - основа конкурентоспроможності туристичного продукту

 

Конкурентоспроможність і якість - концентроване вираження сукупності можливостей виробника створювати, випускати і збува­ти товари та послуги.Фактор конкуренції має - добровільно-примусовий характер.

---

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 204; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!