V . Кількість оздоровлених осіб за звітній період 4 страница

Інвестиції як ключовий момент інвестиційної діяльності - це економічна категорія, а процес здійснення інвестиційної діяльнос­ті - економічні суспільні відносини. Інвестиції виступають у формі капітальних вкладень на відтворення матеріально-технічної бази туристичної галузі, а фінансові правовідносини складаються в про­цесі фінансування капітальних вкладень, тобто заснованих на пра­вових нормах діяльності державних органів щодо визначення дже­рел покриття прямих видатків на створення нових, реконструкцію чи переоснащення діючих основних фондів.

За своїм змістом фінансові правовідносини в інвестиційній діяльності мають широкий аспект робіт, а саме:

• бюджетне планування;

• мобілізація коштів на певних етапах;

• конкурсний відбір проектів за тендером;

• нормування витрат;

• ведення фінансового обліку та фінансової звітності;

• витрачання грошових коштів за наявності нормативно затвер­дженої документації;

• контроль використання коштів на кожному етапі.

При цьому, з кожного виду робіт змінюються суб'єкти, вирішую­чи питання, що належать до їхньої компетенції.

Джерелом фінансування інвестицій є капітал (гроші), що нале­жать державі, державним підприємствам і суб'єктам інших форм власності. Тобто, фінансові ресурси акумулюються з трьох основ­них джерел:

• бюджетних призначень;

• власних коштів;

• довгострокового банківського кредитування.

Першим джерелом є формування інвестицій за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, яке регулюється нормами фінан­сового права, а конкретне закріплення інвестицій за проектами здійснюється на конкурсній основі з обов'язковим проходженням експертиз за критеріями оцінки відповідності стратегії економічно­го і соціального розвитку, пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки та фінансово-економічних показників: ефектив­ності, собівартості, рентабельності, строку окупності.

Другим джерелом грошових коштів, що направляються в інвес­тиційну діяльність як інвестиції, є власні кошти юридичних осіб усіх форм власності у складі децентралізованих фондів грошових коштів, тобто власний капітал підприємств представлений: нероз­поділеним прибутком, статутним фондом, пайовим і резервним фондами й амортизаційними відрахуваннями. А додатковим залу­ченням коштів у власні джерела є випуск акцій у розмірі обсягу ста­тутного фонду.

Третім джерелом залучення коштів до інвестиційної діяльності є довгострокове банківське кредитування.

І перед державою, і перед суб'єктами приватної власності стоїть єдина мета - задоволення потреб країни у необхідних видах про­дукції, туристичної зокрема, та її конкурентоспроможність шляхом здійснення інвестиційної діяльності.

Доцільно класифікувати інвестиції, виходячи з таких заданих критеріїв:

• за формою власності - на державні, приватні, комунальні, ко­лективні;

• за територіальною ознакою - на внутрішні, зовнішні, закор­донні;

• за джерелом вкладення - на реальні і фінансові.

Класифікація форм здійснення інвестиційної діяльності відпо­відно до положень чинного законодавства має такий вигляд:

• фінансово-промислові групи;

• спільне інвестування (інвестиційні фонди і компанії);

• банківське інвестиційне кредитування;

• капітальне будівництво;

• інноваційна діяльність;

• спеціальні (вільні) економічні зони;

• державний кредит.

Ефективна законодавча підтримка інвестиційної діяльності з бо­ку публічної влади означає не тільки розроблення нормативно-правових актів у галузі інвестування, а й удосконалення фінансово-правових актів, що встановлюють механізм його впровадження і без яких навіть дуже ефективне інвестиційне законодавство не буде функціонувати. Швидкого економічного зростання та розширення індустрії туризму можна досягти лише за умови постійного і знач­ного вкладення фінансових ресурсів.

Послідовність залучення джерел фінансування інвестиційної діяльності є такою:

• власні кошти;

• банківське кредитування;

• бюджетне фінансування і власні кошти;

• кошти інвестиційних і страхових фондів;

• банківське кредитування за відсутності бюджетного фінансу­вання.

Інвестиції є передумовою і водночас наслідком успішного прове­дення економічних реформ. Питання залучення інвестицій є одним із головних чинників для динамічного розвитку економіки, підвищення життєвого рівня, збільшення кількості робочих місць. Держава по­винна ефективно використовувати ресурси та успішно співпрацюва­ти з інвесторами шляхом створення привабливого правового поля та гарантування інвесторам їх прав та незалежного судового захисту.

Характерною рисою державного контролю за інвестиційною діяльністю є застосування різних його видів, а саме:

• фінансовий контроль, формами якого є ревізії і перевірки;

• експертний контроль, який застосовується при експертизі роз­роблених техніко-економічних обґрунтувань та проектно-кошто­рисної документації;

• фактичний контроль, який здійснюється шляхом контрольних вимірів фактично виконаних робіт на кожному з етапів будівниц­тва, реконструкції або модернізації об'єктів.

Контроль за цільовим та ефективним використанням державних капітальних вкладень здійснюється органами Державної контроль­но-ревізійної служби України у встановленому порядку. Органи Державного казначейства України здійснюють поточний контроль за цільовим спрямуванням державних капітальних вкладень під час проведення платежів. Контроль за своєчасним поверненням креди­тів, наданих за рахунок державних капітальних вкладень, здійсню­ють головні розпорядники коштів державного бюджету.

Дослідження та поглиблений аналіз ефективності інвестицій­них процесів туристичної індустрії сприяють вирізненню таких основних показників ефективності інвестиційного проекту:

• комерційна (фінансова) ефективність, яка враховує фінансові результати реалізації проекту для його учасників;

• бюджетна ефективність, яка відображає фінансові результати проекту для державного, регіонального та місцевого бюджетів;

• народногосподарська ефективність, яка враховує затрати і ре­зультати, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасни­ків інвестиційного проекту у вартісному вираженні.

При диверсифікації діяльності туристичних підприємств пред­метом інвестицій можуть бути будь-які інші проекти, не пов'язані безпосередньо з туризмом, наприклад, розроблення і впровадження малих виробництв, організація нетрадиційних форм туризму тощо.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту - це пошук опти­мального рішення в умовах великого числа невизначеностей, до яких належать:

• політична, соціальна і економічна нестабільність;

• високий рівень інфляції;

• непередбачувані зміни цінової структури інвестиційного ринку;

• недостатній правовий захист інтересів інвестора та його капіталу;

• непередбачувані зміни нормативно-правової бази тощо.

Невизначеність ринкової ситуації обумовлює наявність великої кількості різноманітних пропозицій щодо оцінки ефективності ін­вестиційного капіталу. І це зрозуміло, адже об'єктивно існуюча не­визначеність ринкової ситуації у майбутньому не дає можливості звести робочу формулу щодо визначення, наприклад, норми при­бутку до єдиного вигляду, який не потребував би додаткового вра­хування численних факторів. Адже сьогодні найвищий прибуток та його норма можуть зашкодити завтрашньому прибутку, а звідси - й необхідність урахування великої кількості додаткових параметрів, як кількісних, так і якісних (вплив аналізу фактора часу на ефек­тивність інвестиційних рішень; життєвий цикл капіталу; певні аспекти ціноутворення; методичні основи оцінки економічної ефек­тивності інвестиційних проектів і заходів науково-технічного про­гресу; оцінка ефективності інвестиційних проектів за умов ризику та невизначеності; критерії ефективності інвестицій у період транс­формації економіки на ринкові відносини і т. п.). Тому виникає необхідність подальшого доопрацювання робочих формул та мето­дики їх застосування щодо оцінки ефективності інвестиційного ка­піталу з урахуванням конкретних умов періоду трансформації еко­номіки.

Можна сказати, що методичною основою економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів є аналітичний апарат, що ба­зується на порівнянні доходів і витрат з урахуванням альтернатив­них можливостей вкладання капіталу в інші фінансові активи. Ви­хідні дані для розрахунку ефективності включають:

• розгорнуту у часі виробничу програму;

• ціни на продукцію чи послуги;

• прямі та накладні витрати;

  • структуру інвестиційних витрат;

• розгорнутий у часі процес фінансування;

• можливі варіанти джерел надходження інвестиційних коштів тощо.

При цьому мають враховуватися: фактор ризику, рівень інфля­ції, величина процентної ставки на позиковий капітал та фактори товарно-грошових відносин в умовах ринку.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку інвестиційної діяль­ності можуть стати туристичні кластери, оскільки в такого роду об'єднаннях налагоджена організаційна структура; підприємства кластера мають конкурентні переваги, які досягаються за допомо­гою спеціалізації, а це, в свою чергу, забезпечує підвищення продук­тивності праці та зниження собівартості продукції та послуг; клас­тери формуються в межах курортно-рекреаційних зон, що надає інвесторам впевненості у тому, що вкладений капітал залишиться капіталом.

До переваг від інвестицій у туристичну індустрію для кожної країни, регіону можна віднести:

• збільшення готівкового потоку в регіон, у тому числі надхо­дження іноземної валюти;

• ріст валового національного продукту (ВНП);

• створення нових робочих місць;

• реформування структури відпочинку, яка може бути викорис­тана як туристами, так і місцевими жителями;

• залучення капіталу, в тому числі й іноземного;

• збільшення податкових надходжень.

Завдання залучення інвестицій полягає у використанні конку­рентних переваг регіонів та розвитку складових, які створюють ці переваги, що в результаті сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату.

Отже, туристична індустрія має розвиватися, опираючись на такі перспективи:

• стати галуззю господарства, яка залучає в країну валютні ре­зерви;

• сприяти формуванню дохідної частини бюджету країни;

• створювати нові робочі місця у себе в країні;

• ефективно брати участь у структурних змінах господарського комплексу країни на користь сфери послуг;

• розвивати соціальний внутрішній туризм із залученням при­родної, культурної та духовної спадщини власної країни.

Держава повинна усвідомити необхідність створення сприятли­вого клімату для розвитку індустрії гостинності, перед якою тепер має стояти завдання не тільки вижити, а й відповідати рівню вимог XXI сторіччя.

 

Питання для контролю та самоперевірки

1. Що таке індустрія туризму?

2. Назвіть та охарактеризуйте сектори туристичної індустрії.

3. Які суттєві моменти формують основу розвитку туристичної індустрії?

4. Що формує основу реалізації послуг в туристичній індустрії?

5. Вкажіть на особливості туристичної індустрії.

6. Що таке закон вартості і як він діє на туристичному ринку?

7. За якими принципами формується туристський попит?

8. Що таке туристичний продукт?

9. Розкрийте суть туристичного імпорту та туристичного експорту.

10.На основі яких даних складаються показники фінансово-економічної діяльності туристичного підприємства?

11.Якими показниками можна охарактеризувати стан і розвиток міжна­родного туризму?

12.Визначіть головну ціль туристичної стратегії України.

13.Розкрийте суть кластеризації та визначіть її переваги в туристичній ін­дустрії.

14.Якими мають бути вимоги до учасників кластера?

15.Якими характерними рисами можна відзначити успішну діяльність кластерів?

16.Визначіть функції туристичного кластера.

17.Що входить у ресурсний потенціал туристичного кластера?

18.Що може впливати на стратегічний розвиток кластера?

19.За якими ознаками характеризується туристична інфраструктура?

20.Назвіть етапи процесу ціноутворення туристичних послуг.

21.Яким може бути результат діяльності туристичного підприємства за­лежно від принципу ціноутворення?

22.Які основні статті включає вартість туристичної подорожі?

23.За якими складовими визначається собівартість послуг туристичних підприємств?

24.Якими загальноприйнятими методами регулюється встановлення ціни на туристичні послуги?

25.Які існують стратегії встановлення ціни на туристичний продукт?

26.Дайте визначення поняття «інвестиція».

27.Яким може бути результат інвестиційної діяльності підприємств турис­тичної індустрії?

 

 

РОЗДІЛ 2

ТУРИСТИЧНА ІНДУСТРІЯ В УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ

 

2.1. Конкуренція як спосіб життя й основний стимул розвитку туристичної індустрії

Теорія конкуренції була узагальнена Адамом Смітом у праці «Дослідження про природу і причину багатства народів» (1776 р.). Новизна теорії конкуренції А. Сміта полягає в тому, що він вперше:

1)  сформулював поняття конкуренції як суперництва того, хто підвищує ціни (при скороченні пропозиції), і того, хто зменшує ціну (при надлишку пропозиції);

2)  сформулював головний принцип конкуренції: принцип «не­видимої руки», відповідно до якого «смикаючи» за ниточки маріонеток-підприємців, «рука» примушує їх діяти відповідно до деякого «ідеального» плану розвитку економіки, безжально витісняє фірми, зайняті виробництвом не потрібної ринку продукції;

3)  розробив теоретично дуже тонкий і гнучкий механізм конку­ренції, який об'єктивно врівноважує галузеві прибутки, приводить до оптимального розподілу ресурсів між галузями. Тонкість меха­нізму конкуренції полягає у тому, що при скороченні попиту на продукт із найбільшими труднощами стикаються фірми, що випус­кають неякісну або надмірно дорогу продукцію. Гнучкість механіз­му конкуренції виявляється в його миттєвій реакційна будь-які змі­ни у зовнішньому середовищі. Швидко пристосовуються до середо­вища мобільні фірми;

4)  визначив основні умови ефективної конкуренції, враховуючи наявність великої кількості продавців і покупців, вичерпної інфор­мації про ринок, мобільність використовуваних ресурсів, неможли­вість кожного продавця істотно впливати на зміну ринкової ціни продукту (при збереженні його якості або якості сервісу);

5)  розробив модель посилення і розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливе максимальне задоволення потреб споживачів і якнайкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому.

Щоб глибше зрозуміти суть конкуренції, наведемо її визначення, сформульоване деякими авторами.

«Конкуренція - це прагнення якнайкраще задовольнити крите­рії доступу до рідкісних благ»,- вважає сучасний американський економіст П. Хайне.

Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато і вони незалежні.

Й. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями.

Нобелівський лауреат з економіки 1974 р., австрійський вчений Фрідріх А. фон Хайєк відзначає, що конкуренція - процес, за допо­могою якого люди набувають знань і передають їх.

Конкуренція - процес доведення правоти меншості - нова­торів.

Вона надає сили, ефективності, змінює звички, закликає до біль­шої уважності, що цілком марно в безконкурентних умовах. Конкурентів ми сприймаємо з роздратуванням, бо вони заважа­ють нам спокійно жити.

У книзі «Міжнародна конкуренція» М. Портер підкреслює, що конкуренція - динамічний процес і такий, що розвивається, безпе­рервно змінний ландшафт, на якому з'являються нові товари, нові колії маркетингу, нові виробничі процеси і нові ринкові сегменти.

Г. Л. Азоєв під конкуренцією розуміє суперництво на будь-яко­му терені між окремими юридичними або фізичними особами (кон­курентами), заінтересованими в досягненні однієї і тієї ж мети.

А. Ю. Юданов стверджує, що ринкова конкуренція - боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на доступних сегментах ринку. Водночас А. Ю. Юданов вважає, що досі у світі відсутнє єдине поняття «кон­куренція».

Виокремлюють три трактування конкуренції:

• поведінкова;

• структурна;

• функціональна.

Поведінкове трактування конкуренції - боротьба за гроші по­купця шляхом задоволення його потреб.

Структурне трактування конкуренції - аналіз структури ринку для визначення ступеня свободи продавця і покупця на ринку (форми ринку) і способу виходу з нього.

Функціональне трактування конкуренції - суперництво старо­го з новим, з інноваціями, коли приховане стає явним.

Аналіз структури і змісту формулювань і трактувань поняття «конкуренція» дозволяє зробити такі висновки:

а) поняття «конкуренція», запропоновані різними авторами, не повною мірою відповідають вимогам системності і комплексності, тобто вони характеризують тільки один з багатьох аспектів конкуренції, встановлених А. Смітом і самими авторами, кожний у своїй сфері дослідження;

б) різноманіття підходів до формулювання поняття: один автор під конкуренцією розуміє суперництво (боротьбу) фірм, тобто юридичних осіб, інший - суперництво фізичних осіб, третій - наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців, четвертий - ситуацію, п'ятий - прагнення, шостий - процес і т. ін.;

в) наведені поняття не охоплюють цілком конкуренцію серед будь-яких соціальних, виробничих чи біологічних систем;

г) поняття не відображають конкуренцію як єдність статики і динаміки суперництва, виживання систем у наперед заданих або невизначених умовах;

д) поняття не пов'язані із законодавством.

З урахуванням розглянутих трактувань, конкуренція - це про­цес управління зі своїми конкурентними перевагами для отри­мання перемоги або досягнення інших цілей в боротьбі з конку­рентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах. Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів управління, суспільства в цілому.

«Управління» в понятті «конкуренція» - це:

• знаходження;

• розробка;

• підтримка;

• використання;

• розвиток;

• відмирання конкурентної переваги.

Конкурентні переваги суб'єктів можуть бути спадковими, конструктивними, технологічними, інформаційними, кваліфікаційними, управлінськими, природнокліматичними і ін.

Конкурентною перевагою в туристичній індустрії є фактор се­редовища, який не піддається безпосередньому контролю з боку туристичного підприємства, однак суттєво впливає на поведінку споживачів.

Маркетинг має досить суттєвий вплив на мотивацію і поведінку споживачів. Тому конкуренція туристичного продукту досягається за умов, якщо пропонований туристичний продукт є засобом задо­волення потреб клієнта.

Готуючи маркетингову програму, необхідно віднайти взає­мозв'язок між пропонованими туристичними послугами й групами споживачів, для яких характерний той чи інший тип життя. Таким чином, характер і механізм впливу різноманітних факторів марке­тингу на поведінку споживачів туристичних послуг дає можли­вість визначити ймовірну реакцію клієнтів на всі пропозиції туристичного підприємства. Визначення потреби кожної турис­тичної фірми в необхідній інформації - це важке завдання і його вирішення залежить від досвіду та функцій керівника, а також його повноважень у прийнятті управлінських рішень. Ці засади за­безпечують можливість конкурентоспроможності туристичному продукту.

---

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!